нада

* * *

совер. надаіць

* * *

воен., спец. надаўбень, -бня муж.

* * *

жен. воен., спец. надаўбень, -бня муж.

надави́ть, нада́вливать

(на что-л.) (sur)premi (ion).

* * *

несов., вин. п.

1) тж. на + вин. п. presionar vt, apretar (непр.) vt

2) тж. род. п. ( выжать) exprimir vt, prensar vt

3) тж. род. п. ( размять) deshacer aplastando

4) тж. род. п. ( уничтожить) matar aplastando

* * *

несов., вин. п.

1) тж. на + вин. п. presionar vt, apretar (непр.) vt

2) тж. род. п. ( выжать) exprimir vt, prensar vt

3) тж. род. п. ( размять) deshacer aplastando

4) тж. род. п. ( уничтожить) matar aplastando

* * *

gener. (âú¿àáü) exprimir, (ðàçìàáü) deshacer aplastando, (óñè÷áî¿èáü) matar aplastando, apretar, prensar, presionar

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

1) нада́влений; наду́шений, нати́снений, натиснутий; прида́влений

2) нача́влений, нада́влений, наду́шений

и Надавлять надавить

1) что - надавлювати, надавити, надушувати, надушити, нагнічувати, нагнітити що, натискати и натискувати, натиснути що и на що; (об обуви, платье) намулювати и намуляти, оконч. намуляти и (зап.) намулити що; (о мног.) понадавлювати, понамулювати и т. п.; срв. Нажимать 1 и 3. [Запінка надавила мені груди (Франко). Повалив мене, та ще й коліном нагнітив (Лебединщ.). Холод натис на мозок (Коцюб.)];

2) (выжимать изв. колич. чего) начавлювати, начавити, надушувати, надушити, надавлювати, надавити, (о мног.) поначавлювати и т. п. чого; срв. Нажимать 4. [Начави (надуши) соку з цитрини (Київщ.)]. Надавленный -

1) надавлений, надушений, нагнічений, натиснутий и натиснений, намуля[е]ний, понадавлюваний и т. п.;

2) начавлений, поначавлюваний и т. п. -ться - надавлюватися, надавитися, понадавлюватися; бути надавлюваним, надавленим, понадавлюваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надав`ить

1) нада́влювати, -люю, -люєш, надавити, -давлю́, -да́виш и мног. понада́влювати; ( нажимать) наду́шувати, -шую, -шуєш, надушити, -душу́, -ду́шиш, натиска́ти и нати́скувати, нати́снути; ( придавливать) прида́влювати, придави́ти

2) (выжимать в каком-л. количестве) нача́влювати, -люю, -люєш, начави́ти, -чавлю, -ча́виш, нада́влювати, надави́ти и мног. понада́влювати, наду́шувати, наду́шити

3) (сов. перен.: оказать воздействие) нати́снути

1) нати́снутий, нати́снений; поти́снутий, поти́снений; нада́влений, наду́шений

2) нача́влений, нада́влений

1) натискання, натискування, тиснення, потискування, надушування, надавлювання, нагнічування;

2) натискання, натискування; насідання, напосідання, налягання, напоставання; тиснення, прикручування;

3) намулювання, натруджування, надушування, надавлювання;

4) начавлювання, надушування, видушування, надавлювання, видавлювання, нагнічування, напрасовування; набивання, забивання, биття (-ття). Срв. Нажимать.

* * *

1) натиска́ння, нати́скування; нада́влювання

2) нача́влювання, нада́влювання

нажать

1) (прижимать что) натискати и натискувати, натиснути що и на що, тиснути, потискувати, потиснути що и за що, надушувати, надушити, надавлювати, надавити, нагнічувати, нагнітити що, (о мног.) понатискати, понатискувати, понадушувати, понадавлювати, понагнічувати. [Натиснув ногою лопату (Грінч.). З усієї сили натиснув на свердло (Грінч.). Натиснув кнопку від дзвоника (Київ). Потис за срібний дзвоник (Франко). Мучусь, тиснучи крейду до таблиці (Франко). Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель (Коцюб.)];

2) на кого (перен.) - натискати и натискувати, натиснути, (наседать) насідати, насісти, напосідатися, напосістися, налягати, налягти, (диал.) наставати, напоставати на кого, (прижимать) тіснити и тиснути, утіснити, прикручувати, прикрутити кого. [У деяких місцях співають «вічну пам'ять», і зараз-же туди поліція натискає (М. Левиц.). Щоб посунути справу, треба натиснути на декого (Київ). Що-ж ти зробиш, коли напосідаються, щоб в одну душу були ті союзи? (М. Левиц.). Коли-ж ти так на нас настаєш, то аби тя ясний грім забив! (Яворськ.)];

3) (об обуви, платье и т. п.) намулювати и намуляти, (сов.) намуляти и (зап.) намулити що, в що, натруджувати, натрудити що, надушувати, душити, надушити, надавлювати, давити, надавити що, в що, (о мног. или во мн. местах) понамулювати, понатруджувати, понадушувати, понадавлювати; срв.

I. Жать 1. [Намулюють мені пухирі ці чоботи (Канівщ.)];

4) (выжимать изв. колич. чего) начавлювати, начавити, надушувати, надушити, видушувати, видушити, надавлювати, надавити, видавлювати, видавити, нагнічувати, нагнітити, (сыру, творогу) нагнічувати, нагнітити, напрасовувати, напрасувати, (растит. масла) набивати, набити, забивати, забити, бити, вибити, (о мног.) поначавлювати, понадушувати, повидушувати, понадавлювати, повидавлювати, понагнічувати, понапрасовувати, пона[поза]бивати чого. [Начавив дві пляшки виноградного соку (Київщ.)]. Нажимаемый - натисканий и натискуваний, надушуваний и т. п. [Пружинка, досі натискана важкою рукою, нараз звільнена, скочила на своє давнє місце (Франко)]. Нажатый -

1) натиснений і натиснутий, потиснений и потиснутий, надушений, надавлений, нагнічений, понатисканий и понатискуваний и т. п.;

2) намуляний и намулений, натруджений и т. п.;

3) начавлений, видушений, видавлений, напрасований, набитий, забитий, вибитий и т. п. -ться -

1) натискатися и натискуватися, натиснутися, понатискатися и понатискуватися; бути натисканим и натискуваним, натисненим и натиснутим, понатиск(ув)аним и т. п.;

2) натискатися, натиснутися, набиватися, набитися, (о мног.) понатискатися, понабиватися; см. Набиваться 3.

* * *

несов.; сов. - наж`ать

1) натиска́ти и нати́скувати, нати́снути, несов. тиснути; ( слегка) поти́скувати и поти́ска́ти, поти́снути; нада́влювати, надава́ти, наду́шувати, надуши́ти

2) (выжимать в каком-л. количестве) начавлювати, нача́вити, нада́влювати, надави́ти

1) натиска́тися, нати́скуватися; нада́влюватися

2) нача́влюватися, нада́влюватися

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

1) приводження, припроваджування, оконч. приведення, припровадження;

2) доводження, призводження, оконч. доведення, призведення;

3) наводження, подавання, оконч. наведення, подання. [Наведення чужих слів];

4) (в чувство) отвережування, опам'ятування, опам'ятання, отвереження кого. -ние в ярость - розлючення, роздратування кого. -ние в порядок - упорядковування, оконч. упорядкування чого. -ние в известность - з'ясовування, оконч. з'ясування чого;

5) ариф. - зводження, оконч. зведення до чого. [Зведення дробу до одного знаменника].

* * *

1) приве́дення, приво́дження

2) наве́дення, наво́дження; подава́ння, подання́ и пода́ння

3) надава́ння, нада́ння и надання́, приве́дення, приво́дження

4) мат. зве́дення

привести и привесть

1) приводити, привести, припроваджувати, припровадити, (во множ.) поприводити, поприпроваджувати кого куди, до кого, до чого. [Приводить він до того дерева вовків (Рудч.). Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку (Гр.)]. -ведите его ко мне - приведіть його до мене. Если откажется, силою -ведите его сюда - якщо відмовиться, то силою припровадьте його сюди;

2) доводити, довести, призводити, призвести, приводити, привести до чого, справляти, справити, спроваджувати, спровадити, (являться причиной, содействовать) спричинюватися, спричинитися до чого. [Який добрий у Київі був ґрунт для громадських організацій і як він справляв їх до національного питання, бачимо з того, що… (Єфр.)]. -водить (-вести) дело к концу, к окончанию - доводити (довести) справу до кінця, до краю. Всё это -водит к тому, что… - все це доводить (при(з)водить, спричинюється) до того, що… [Безупинна праця важка та хатнє лихо за останні роки призвели до того, що давня та слабість знов повернула (Єфр.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду, привівши до того, що люди почали перебирати старі кривди (Грінч.)]. Одинаковые причины всегда -водят к одинаковым следствиям - однакові причини призводять завжди до однакових і наслідків (Єфр.)]. -водить к недоразумениям, к нежелательным последствиям - доводити (довести), призводити (призвести) до непорозуміннів, до небажаних наслідків. [Коцюбинський давав такі иноді вказівки, які доводили потім до явних непорозуміннів (Єфр.)]. -вести к моральному падению, к погибели, к тюрьме - призвести до морального занепаду, довести до погибели, завести в погибель, до тюрми. [Гляди тільки, щоб тебе сі думки не завели у погибель (Квітка). Всі ті в його житті події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.)]. -вести к мысли, к предположению кого - навернути кого на думку, на гадку. Это -вело меня к твердому убеждению - це довело мене до твердого переконання. -водить (-вести) своё намерение, замысел в исполнение - доводити (довести) до діла, справдити свій намір, задум. [Чи був-же у нас такий случай, щоб ми свій задум до діла довести зуміли потай Риму (Куліш)]. -вести в исполнение приговор, решение суда - виконати присуд, вирок суду. [Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше (Л. Укр.)]. Куда -ведёт нас эта тропинка? - куди виведе нас ця стежка?;

3) (ссылаться на что-л.) наводити, навести (во множ. понаводити), подавати, подати, приточувати, приточити що. -водить примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. - наводити приклади, факти, доводи, докази, причини, мірковання. [Наведу хоч один приклад (Грінч.)]. -водить текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника - наводити, подавати текст, уривок, цитату з якого автора, джерела. [Але нехай далі говорять сами автори, - подаю їх статті повним перекладом (Грінч.)]. -веду здесь его слова - наведу (подам) тут його слова. Журнальная статья, которую -водим ниже - стаття з часопису, котру подаємо (наводимо) далі;

4) -водить кого-л. в чувство, в сознание, в память - приводити, привести до пам'яти, до притомности кого, тверезити, отверезити, очутити, опам'ятати кого. [Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою (Грінч.). Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову привели його до притомности (Крим.)]. -вести в восторг, в восхищение кого - кинути в захват, захопити кого. -вести кого в уныние - засмутити кого, завдати суму кому. -вести о отчаяние - в розпач (в)кинути кого, до розпачу довести кого. -вести кого в (крайнее) удивление в изумление - (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. -водить, - вести в ужас кого - сповняти, сповнити жахом кого, завдавати, завдати (и наганяти, нагнати) жаху, страху кому, жахати, вжахнути кого. -водить в негодование - обурювати (обурити) кого. -водить в ярость - лютити, розлютити кого, роздратовувати, роздратувати кого. -вести кого в тупик, в затруднение, в замешательство - загнати кого на слизьке, на лід посадити. -вести в краску кого - засоромити кого, завдати сорому, стиду кому. -вести к послушанию - до послуху кого довести. -вести в порядок что-л. - упорядкувати що, лад (порядок) дати чому, зробити лад в чому; срв. Порядок. -вести в беспорядок что-л. - до безладу довести, призвести що, (дела, счета, мысли) заплутати (справи, рахунки, думки). -вести в хорошее состояние - довести до пуття, навести на пуття. -вести в разорение кого - до руїни довести кого. -водить в движение что-л. - давати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому. [(Розум) страшну машину сю спорудив і вміє двигати важким знаряддям (Куліш)]. -водить, -вести кого к присяге - брати (взяти) з кого присягу, відбирати (відібрати) від кого присягу;

5) доводити, довести, дати. Не -веди Господи - не доведи Господи (Боже). Не -вёл Бог увидеться с ним - не дав Бог з ним побачитися. -ведёт ли меня Бог побывать в тех местах? - чи дасть мені Бог побувати в тих місцях?

6) приводити, привести. Корова -вела телёночка - корова телятко привела;

7) арифм. - зводити, звести до чого. -вести дроби к одному знаменателю - звести дроби до одного знаменника. Приведённый -

1) приведений, припроваджений;

2) доведений, при(з)ведений;

3) наведений, поданий. -ные выше слова - наведені попереду слова;

4) арифм. - зведений.

* * *

несов.; сов. - привест`и

1) приво́дити, привести́ и поприво́дити

2) (данные, примеры, чужие слова) наво́дити, навести́; ( представлять) подава́ти, пода́ти

3) (в движение, в равновесие) надава́ти, нада́ти (чого), приво́дити, привести́ (в що, до чого)

4) ( к чему - служить причиной) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися, спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), приво́дити, привести́ (до чого); ( вести к отрицательным результатам) призво́дити, призвести́ (до чого); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що)

5) ( во что - доводить) дово́дити, довести́ (до чого); ( повергать) укида́ти, уки́нути (в що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що)

6) мат. зво́дити, звести́; не приведи́

придать додавати, додати, надавати, надати, наддавати, наддати, придавати, придати, добавляти, добавити. [Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкости його ногам (Коцюб.). Несамовиті співи надавали картині образ чогось гарячого, палкого, вакханального (Неч.-Лев.)]. -давать силы, смелости кому-л. - додавати, надавати кому сили, сміливости, відваги. -вать духу, бодрости, охоты - додавати или надавати духу, бадьорости, охоти. -вать значение - надавати ваги, давати вагу чому-н. [Чого ви такої великої ваги надаєте мертвій цифрі? (М. Левицьк.). Платонічній любові я ваги не даю (Кониськ.)]. -вать, -дать мало значения чему-л. - легковажити, злегковажити що. -вать выражение - надавати, надати виразу. Приданный - доданий, наданий.

* * *

несов.; сов. - прид`ать

1) ( прибавлять) додава́ти, дода́ти, придава́ти, прида́ти; ( наддавать) наддава́ти, надда́ти

2) (сообщать, приписывать) надава́ти, нада́ти