наговаривать

наколдовать

1) что (воду, зелье и т. п.) - начаровувати, начарувати, наворожувати, наворожити, нашіптувати, нашептати, наговорювати, наговорити, замовляти, замовити, (о мног.) поначаровувати и т. п. що. [Як наговорить воду та вип'єш, то відразу поможе (Канівщ.). Оце-ж ворожка воду замовляє (Звин.)];

2) что кому - наворожувати, наворожити, приворожувати, приворожити, начакловувати, начаклувати, (о мног.) понаворожувати и т. п. що кому. [Пішли вони вдвох до ворожки, щоб вона приворожила їм дитину (Звин.)]. -жить болезнь кому - наворожити х(в)оробу кому, поробити, починити що кому. [Так ворожка поробила (Шевч.). Це мені на весіллі так пороблено (Богодух.). Починено, та й знаючи починено! (Квітка)];

3) (наживать колдовством) виворожувати, виворожити, заворожувати, заворожити, (о мног.) повиворожувати, позаворожувати що. [Виворожив карбованця в дурної баби (Канівщ.)]. Наворожённый -

1) начарований, наворожений, нашептаний, наговорений, замовлений, поначаровуваний и т. п.;

2) наворожений, приворожений, начаклований, понаворожуваний и т. п.;

3) виворожений, заворожений, пови[поза]ворожуваний. -ться -

1) начаровуватися, начаруватися, поначаровуватися; бути начаровуваним, начарованим, поначаровуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) начаклуватися, начаруватися, навідьмуватися, (наворожиться) наворожитися.

* * *

этногр.; несов.; сов. - наколдовать

1) (вызывать что-л. колдовством) начаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, начарува́ти, сов. начаклува́ти, -лу́ю, -лу́єш; (сов.: наворожить) наворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш

2) (придавать чему-л. волшебные свойства) начаро́вувати, начарувати, сов. наворожи́ти; ( нашёптывать) нашіптувати, нашепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш; ( наговаривать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш; ( заговаривать) замовля́ти, замо́вити, -влю, -виш

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

напеть

1) (про себя, только несов.) наспівувати, (гал.) лебедіти, (под нос себе) мугикати, курникати, кургикати що. [Ходить, щось думає, стиха наспівує (Васильч.). Зачав пісню лебедіти слізними словами (Млака). Арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Бондар барило й бочку набиває, та ще й курникає (Шевч.)]. Он давно мне -вает (про) это (об этом, эту песенку) - він давно мені про це или цієї (пісні) співає (зап. піє);

2) (для грамоф. пластинки и т. п.) наспівувати, наспівати, (о мног.) понаспівувати що. Я -пел ему за это порядком - я добре вичитав йому за це;

3) (зарабатывать пеньем) заспівувати, заспівати, виспівувати, виспівати що. [Співав цілий вечір, та й карбованця не виспівав (Сл. Ум.)];

4) кому на кого - см. Наговаривать 2. Напетый -

1) наспіваний, понаспівуваний;

2) заспіваний, виспіваний. -ться -

1) наспівуватися, мугикатися, курникатися, кургикатися;

2) наспівуватися, бути наспівуваним, наспіваним, понаспівуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наспіватися, (диал.) напі(я)тися; намугикатися, накурникатися, накургикатися.

* * *

несов.; сов. - нап`еть

натолковать

1) что кому - втолковувати, втолкувати, втлумачувати, втлумачити, (втемяшивать) втовкмачувати, втовкмачити (в голову), вбивати, вбити в голову що кому; срв. Натверживать 1;

2) (вдоволь, сов.) а) (об'ясняя) натлумачити, натовмачити, натолкувати, (напояснять), наз'ясовувати, навиясняти и навияснювати, напоясняти и напояснювати; б) (разговаривая) наговорити, набалакати, нагомоніти. Натолкованный -

1) втолкований, втлумачений, втовкмачений (в голову), вбитий в голову. -ный ум - навчений (натоптаний) розум. [Краще розум прирожденний, ніж навчений (Сл. Гр.)];

2) натлумачений, натовмачений, наз'ясовуваний. -ться -

1) (стр. з.) втолковуватися, бути втолковуваним, втолкованим и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (об'ясняя) натлумачитися, натолкуватися, попотлумачити (досхочу) и т. п.; б) (разговаривая) наговоритися, набалакатися, нагомонітися, попоговорити (досхочу) и т. п. з ким.

* * *

несов.; сов. - натолков`ать

1) ( наговаривать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш; ( втолковывать) утовкма́чувати, утовкма́чити, утокма́чувати, утокма́чити

2) (сов.: потолковать много, вдоволь) наговори́тися, набала́катися, нагомоні́тися

-рничать

1) (подыскиваться под кого) підсиджувати кого, тісну бабу робити кому;

2) (наговаривать) плести, нашіптувати, шепотинначати.

набалакати, наговорити, наказати чого; срв. Наговорить 1 (под Наговаривать).

наговорювання, наказування, набалакування;

2) наговорювання, наказування, наклепування на кого, обмовляння кого, набріхування на кого, про кого, пускання слави (неслави, лихої слави, поговору) про кого, натуркування чого кому про кого;

3) наговорювання, нашіптування, замовляння чого. Срв. Наговаривать.

наклеветать наклепувати, наклепати, набріхувати, набрехати, (наговаривать) наговорювати, наговорити що, чого на кого, обмовляти, обмовити, обносити, обнести, оббріхувати, оббрехати кого, (недобру) славу пускати, пустити про кого, (о мног.) понаклепувати, понабріхувати, понаговорювати чого на кого, пообмовляти, пооббріхувати кого. [Вони там щось на инших наклепали (Л. Укр.). Чого тільки ви на себе не наклеплете! (Крим.). Люди - собаки, - чого не набрешуть! (Номис). Наговорив на його сім міхів горіхів (Свидниц.)]. Наклеветанный - наклепаний, набреханий, наговорений, понаклепуваний, понабріхуваний, понаговорюваний на кого. -ться -

1) (стр. з.) наклепуватися, бути наклепуваним, наклепаним, понаклепуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наклепатися, наклеветатися, (назлоречить) налихомовитися, налихословитися.

1) перед кем - налабузитися, напідсипатися до кого, накрутитися перед ким;

2) кому - см. Нальстить 1 (под Нальщать);

3) на кого - см. Наговорить 2 (под Наговаривать). -ться -

1) см. Налебезить;

2) началапатися, нашелепатися, натьопатися. Срв. Лебезить.

налепетать

1) (о ребёнке) налепетувати, налепетати, набелькотати, нажебоніти; (о листьях, сов.) налопотати и налопотіти чого;

2) (наговаривать непонятно, налопотать) налепетувати, налепетати и налепетіти, налопота[і]ти, набелькота[і]ти чого. -таться - налепетатися, набелькотатися и т. п.; срв. Лепетать.

и Намолвлять намолвить

1) на кого - см. Наговаривать 2;

2) кого - см. Подговаривать.

насочить

1) (нацеживать чего) наточувати, наточити, вточувати, вточити, націджувати, націдити, (о мног.) понаточувати, повточувати, понаціджувати чого;

2) (подсачивать деревья) - а) (для рубки) підсочувати, підсочити, (о мног.) попідсочувати що; б) (добывать сок, смолу) виживичувати, виживичити що;

3) на кого - наклепувати, наклепати, набріхувати, набрехати, (о мног.) понаклепувати, понабріхувати на кого; срв. Наговаривать 2. Насочённый -

1) наточений, вточений, націджений; понаточуваний, повточуваний, понаціджуваний;

2) підсочений, попідсочуваний; виживичений;

3) наклепаний, набреханий, понаклепуваний, понабріхуваний. -ться - наточуватися, наточитися, понаточуватися; бути наточуваним, наточеним, понаточуваним и т. п.

1) нагаворвацца

2) страд. нагаворвацца

см. наговаривать

- наговорить ерунды

* * *

1) нагаварыць

2) нагаварыць

3) нагаварыць

см. наговаривать

1) (настраивать) нагароджваць

2) (нагромождать) прост. нагрувашчваць, нагароджваць

3) перен. (наговаривать чепухи) прост. нагароджваць

несовер. разг. (наговаривать) нагаворваць

(втолковывать) утлумачваць

* * *

1) нашэптваць

(наговаривать на кого-либо) нагаворваць

2) (на что — произносить наговор, колдовать) уст. нашэптваць

* * *

* * *

* * *

обсуждать <­судить>; Buch < про>рецензировать; Tonband наговаривать <­ворить>; Krankheit заговаривать <­ворить>; sich besprechen sich beraten