-
1 мята
бот. Mentha L. м'ята, ум. м'ятка. -та водяная (M. aquatica L.) - м'ята водяна, блохівник (-ку). -та дикая - а) (или глухая, конская, M. arvensis L.) м'ята польова, м'ята кучерява, м'ята глуха, м'ята дика, м'ята кінська; б) (или русская, M. viridis L.) м'ята зелена, м'ята квасна. -та курчавая (M. crispa L.) - м'ята кучерява, м'ята городня, м'ята садова, м'ята крута. -та лесная (M. silvestris L.) - м'ята лісова, драголюб (-бу) лісовий. -та перечная (M. piperita L.) - м'ята холодна, м'ята справжня, галущанка. -та пташья (Stellaria media V. M.) - мокрець (-рецю), зірочник (-ку) (середній), канаркова травка. -та сердечная (M. Pulegium L.) - м'ята блошниця, полій (-лію), блохівник (-ку). -та собачья - а) (Ballota nigra L.) м'яточник, собача м'ята, глуха кропива, шандра вонюча, біло[чорно]кудреник (-ку); б) (или кошачья, Glechoma hederacea L.) розхідник (звичайний), котики, кошечник (-ку), кошача м'ята, будра. -та степная (Nepeta Cataria L.) - котяча м'ята, котовик, шанта, глушник (-ку).* * *м'я́та -
2 каменный
1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.* * *кам'яни́й; (преим. из камня) камі́нний; ( о постройке) муро́ваний -
3 кошачий
котячий, котиний, кошечий, кітчий. [Розперезав черес (пояс) із котячої шкіри (Франко). Полізу на кошечі гори (на печь) (Борзенщ.)]. -чий хвост, бот. Amarantus paniculatus L. - щириця садова, диндерево, кривавник (-ку), красна трава, красне просо; Hippuris L. - хвосняк (-ку), сосонка. -чья мята - см. Котовник. -чья петрушка, бот. Cicuta virosa L. - віха, віх (-ху), ви[е]х, вомига.* * *котя́чий, коша́чий -
4 перечный
перцевий. -ная настойка - перцівка, перчаківка. -ное зерно - перчина. -ная трава - (Lepidium latifolium L.) хріниця, хрінок, собачий хрін, гороб'яча кашка, гірчак; (Lepidium sativum L.) жеруха. -кая мята - холодна м'ята.* * *перце́вий\перечный стручо́к — перце́вий стручо́к, стручо́к пе́рцю
См. также в других словарях:
Мята — перечная (Mentha … Википедия
МЯТА — жен. растенье Mintha. Мята курчавая, простая, дикая или русская, квасная, муж. crispa. муж. viridis, кучерявка. Мята перечная, английская, муж. piperita, холодянка. Мята дикая, глухая, конская, муж. arvensis, перекоп. Мята конская, Marrubium vulg … Толковый словарь Даля
МЯТА — (Mentha), травянистое многолетнее растение сем. губоцветных (Labiatae). Из многих разновидностей мяты наиболее употребительны в медицине Mentha piperita L. перечная мята и Mentha crispa Valerii Cordi и L. кудрявая мята. Впервые опере ч н о й мяте … Большая медицинская энциклопедия
мята — Пряное растение, встречается в диком и садовом виде и используется в кулинарии, кондитерском деле и в ликеро водочном производстве. В кондитерской и ликерной промышленности применяют мятное масло, получаемое из перечной (немецкой) мяты, и… … Кулинарный словарь
МЯТА — многолетняя трава; имеется несколько различных видов; наиболее часто культивируется перечная мята. В листьях содержится эфирное масло, богатое ментолом, применяемое в медицине и парфюмерии. Зелень мяты в свежем и сушёном виде употребляется при… … Краткая энциклопедия домашнего хозяйства
МЯТА — МЯТА, род многолетних трав (семейство губоцветные). 20 25 видов, главным образом в умеренном поясе Северного полушария. Все виды мяты содержат эфирное масло (основной компонент ментол) с сильным приятным ароматом. Мяту перечную культивируют как… … Современная энциклопедия
МЯТА — род многолетних трав семейства губоцветных. 20 25 видов, главным образом в умеренном поясе Северного полушария. Несколько видов (чаще мята перечная) в культуре как эфирномасличные и лекарственные растения … Большой Энциклопедический словарь
Мята — МЯТА, род многолетних трав (семейство губоцветные). 20 25 видов, главным образом в умеренном поясе Северного полушария. Все виды мяты содержат эфирное масло (основной компонент ментол) с сильным приятным ароматом. Мяту перечную культивируют как… … Иллюстрированный энциклопедический словарь
Мята — (греч. хедюосмон), дикорастущее растение, употребляемое в пищу в качестве приправы (Mentha silvestris из семейства Labiatae); существует и культурная разновидность М. (Mentha sativa). Согласно Мф 23:23; Лк 11:42, от урожая М. во дни земной жизни… … Библейская энциклопедия Брокгауза
МЯТА — МЯТА, мяты, мн. нет, жен. Душистая трава, встречающаяся в диком виде, а также культивируемая для медицинских, парфюмерных и кондитерских целей. Запах мяты. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
МЯТА — МЯТА, ы, жен. Душистая многолетняя трава, употр. в медицине, в парфюмерной, пищевой промышленности. | прил. мятный, ая, ое. Мятное масло. Мятные капли. Мятные леденцы. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
