мами

-ся испестрить, -ся (узорами, полосами) мережа[и]ти, -ся, змережувати, -ся, помережа[и]ти, -ся, (о мн.) помережа[и]ти, -ся, позмережувати, -ся; (делать пегим, пятнистым) цяткувати, -ся, поцяткуватися, -ся, крапити, -ся, покрапити, -ся, крапкувати, -ся, покрапкувати, -ся чим, у що. [Широкі тіні простяглись і мережили степ (Стор.)]. -рить тело кнутом - списати тіло (м'ясо) батогом. -рять лист бумаги знаками - списувати (весь) аркуш паперу значками. -рять цветами что - обкидати квітами що. Испещрённый - змережаний, помережаний; цяткований, (по)крапкований; (пёстрый) перістий, пістрявий, крапчастий.

* * *

несов.; сов. - испещр`ить

несов.; сов. - испещр`иться

1) мат. - множина. -ство конечное - множина скінченна. -ство безконечное - множина нескінченна, безконечна безліч (-чи). -ство везде плотное - множина всюди-густа (всегуста);

2) (большое количество чего) сила, (слабее) багато, багацько, (редко) многість (- гости), многота, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), валява, навальність (-ности), (гибель, пропасть) гибель (-ли), прірва, (тьма) тьма, (туча) хмара чого; срв. Масса 2. [Несуть її в труні, а народу сила, і всі плачуть (Грінч.). Понасходилося сила людей (Єфр.). Сила мишей (Л. Укр.). Сила очей уп'ялись у Петра (Гр. Григор.). Знаю силу казок (Кониськ.). Не злічити його (пісок морський) за-для многости (Біблія). Частина страшенної многоти тих, котрі заселяли колись (країну) (Павлик). В соборі тиск попівства (Самійл.). Такий тиск риби (Сл. Гр.). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Такого валява риби! (Манж.). Снігу валява (Основа). Яблук там така валява лежить (Козелеч.). Торік у Лебедині навальність була москалів (Сл. Гр.)]. Великое, многое -ство - велика сила, сила силенна, сила силюща, силеча (-чі), великий (фам. чортів) тиск, тьма-тьмуща, тьма-темрява, страх, до смутку, до лиха, до лихої години, до напасти, до вигреба, (фам., грубо) до чорта, до дідька, до біса, до стобіса, до стобісового батька, до гаспида, до гемона, до ката, до хріна, до греця, до сина, до стилої мами, (диал.) до праса. [Йде велика сила чужих на ріднії лани (Філян.). Людей до церкви найшло сила силенна (Звин.). Земель силу силющу надбав (Кониськ.). Раків силеча (Сл. Гр.). За ними великий тиск людей (Куліш). Панства чортів тиск (Греб.). Народу там страх (Звин.). Смілости в тобі до ката (Самійл.). Назбирається їх до сина (Квітка). А на школі горобців до стилої мами (Рудан.)]. Бесчисленное -во - безліч (-чи); безлік (-ку), без-ліку, незліченна (незчисленна) безліч чого. [Безліч гаду (Куліш). Безліч рук до неї простягалось (Л. Укр.). От і лічи таку безліч (Ком. І.). Безлік водяних тварин (Щоголів). Люду зібралося тут без-ліку (Л. Укр.)]. Неизмеримое -ство - безмір (-ру), без- міри, без ліку-міри, неміряно. [Ще того поля - безмір! (Коцюб.). У них було землі неміряно (Мирний)]. Во -ве что - сила, велика сила, безліч, без-ліку чого; сила-силою, валявою, тьма-тьмою, (хмара-)хмарою. [(Гостей) сила-силою була (Квітка). Валявою йдуть люди (Черкащ.). Посіла (сарана) на всіх займищах тьма-тьмою (Біблія)]. Во -ве встречается, растёт и т. п. что - сила, безліч, без-ліку и т. п. трапляється (зустрічається), росте и т. п. чого. Они во -ве падали - сила їх, безліч їх и т. п. падало.

* * *

1) ( большое количество) си́ла, бе́зліч, -і; ( многочисленность) числе́нність, -ності

2) мат. множина́

Кровля

1) (строения) дах (-ху), покрівля, верх (-ха), (только о соломенной иногда) стріха, (о железной, черепичной) дах, (гал.) побій (-бою). [А на школі горобців до стилої мами, так і в'ються понад дах цілими мірками (Рудан.). Будинок під зеленим дахом (Грінч.). Через обдерту покрівлю вже світились крокви та лати (Н.-Лев.). Стара стріха поросла зеленим мохом (М. Левиц.). Комори, стайні - усе під побоями (Федьк.)]. -ша односкатная, двускатная - покрівля односхила, двосхила, (шатровая) шатрова, (волнистая) хвиляста. -ша глиносоломенная - покрівля калянична (Київщ.), покрівля під глину (Полтавщ.). Не имеющий -ши - безверхий. [Тяжко матір покидати у безверхій хаті (Шевч.)];

2) (шубы) верх (-ха);

3) (повозки) палуба, палуб.

* * *

лычный) личак (-ка мн. личаки, -ків), личка (-чок, мн.), (преимущ. кожаный, но также из лыка, лозы и т. п.) постіл (-тола), ходак (-ка), (кожаный, верёвочный) верзун (-на), (кожаный) равлик (-ка), (из нечиненной кожи) шкуряк (-ка), сирівець (-вця), (из дублёной кожи) дуб'янець (-нця), (с пеньковой подковыркой) похлопень (-пня). [Іде Катерина у личаках і в одній свитині (Шевч.). У твоєї мами дубовії личка (К. Стар.). На козакові постоли в'язові (АД. I). Був собі Лейба, великий чудак, мав один чобіт, а другий ходак (Пісня). Верзун це постіл, сплетений з мотузків (Липовеч.)]. Переобуть кого, переобуться из сапогов в -пти - передягти, -ся з кармазина в тяжину, зубожити кого, звести кого, з[пере]вестися на-ніщо (ні на-що), зубожіти, скапцаніти. -пти плесть - а) (о плохой работе) лико плести, партачити; б) (путанно говорить) лико плести, плутати, мішати; в) (делать промахи в игре) ґави ловити. Это не -поть сплесть - це не лико плести, це робітка не абияка. В -поть звонить - байдики (байди) бити, байдикувати. На него -пти чорт по три года плёл - йому сам чорт не догодить, три роки йому чорти чобітки шили та й то не догодили.

* * *

1) мати и (реже) матір (-тери, вин. п. матір, им. мн. матері), матірка (очень употреб. во мн. матірки), матка, (ласк.: родная) неня (-ні), ненька, (не только мама) мама (мн. мами, - мів, -мам). [Проваджала сина мати (Шевч.). Мати вже вмерла, а дочка, як і матір, ходить тепер по наймах (Грінч.). Хай живе ось тут з синами, що погибли передчасно, всиротили матірок (Франко). Який тепер світ настав, що син матки не пізнав (Пісня). Неня притисла до грудей дитину (Кониськ.). Та накажіть моїй неньці, що я умру хутко (Пісня). Чого та скрипка так голосить, мов сто мамів ридає за синами? (Франко)]. Родная мать - рідна (редко питима) мати (матір и т. п.), неня, ненька. [Тільки в світі правди, що рідная мати (Пісня). Де-ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (М. Вовч.)]. Не родная мать - не рідна мати; срв. Мачеха. Богоданная мать - богодана мати, сваха, (для зятя) теща, (для невестки) свекруха. Крёстная, крестовая мать - хрищена мати, (зап.) нанашка, (ласк.) нанася. Молочная мать - мамка. Названная, приёмная мать - названа мати. Посажённая мать - весільна, вінчальна, посадна, посаджена, головата, стольна, прохана мати. Быть посажённою -рью - матерювати, бути за весільну и т. п. матір, бути за матір у кого. Мать сыра земля - сира земля, земля-мати. [Розступися, сира земле! (Пісня)]. Кузькина мать - см. Кузькина. Мать родная, родимая! - матінко моя (ріднесенька)! ненько (моя)! ненечко (моя)! срв. Матушки! (под Матушка 1). Быть вместо -ри кому - бути за матір кому. Не имеющий, лишённый -ри - безматірній;

2) см. Матушка 2;

3) (перен.) - а) (благодетельница) мати, матінка, ненька; б) (родоначальница) мати. [Київ - мати міст руських];

4) (о монахине) паніматка. Мать игуменья - паніматка ігуменя (гуменія), матушка (Сл. Гр.). Честная мать (почтит. обращение) - матінка-добродійка. Мать честная! (восклиц. удивления) - мати божа! (полон.: зап.) матко боска! срв. Матушки! (под Матушка 1). [Матко боска (ченстоховська)! що це ти наробила?! (Брацлавщ.)].

* * *

1) ма́ти, -тері; ма́тінка; (только о женщине ласк.) неня, не́нька, мату́ся

2) (обращение к женщине - зват.) ма́тінко

3) (жена священника; монахиня) паніма́тка, паньма́тка

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

1) (письмена, писание) письмо, писання. На -ме - в писанні. [Єдиничні ймення в писанні починаються з великої літери (Неч.-Лев.)]. Мелкое -мо - дрібне писання. Разборчивое, чёткое -мо - чітна рука (письмо). Изощрённый в -ме - написаний. [Дяк у нас і начитаний, і написаний (Яворн.)]. Не силён в -ме - не дуже письменний. [Він грамоту знає, і але письменний він не дуже (Крим.)];

2) (сообщение на бумаге) лист (мн. листи), письмо, карта. [А я-ж тії листи, а я-ж тії письма сам перечитаю]. Мелко написанное -мо - дрібний лист. Ответное -мо - відпис (-су), відписний лист. Поздравительное -мо - вітальний, віншувальний лист. Просительное -мо - прохальний лист. Сочувственное -мо - спочувальний лист. Подмётное -мо - підкидний лист. Заказное -мо - записаний, рекомендований лист. Безденежное -мо - яловий лист. -мо со вложением денег, денежное - мо - грошо[е]вий лист. -мо со вложением десяти рублей - грошовий лист на десять карбованців. Открытое -мо - одвертий (стар. отвористий) лист. Бланк открытого -ма - листовна картка, листівка. В ответ на ваше -мо - відповідаючи (відписуючи) на вашого листа. По получении этого -ма - одержавши (одібравши, діставши) цього листа. Обмениваться -мами - листуватися, листами пересилатися, озиватися одне до одного листами.

* * *

1) письмо́; ( внешний вид написанного) писа́ння

2) ( сообщение на бумаге) ли́ст, -а

с кем порадитися, пораятися з ким и кого, зарадитися кого и з ким, поради взяти з ким, (обсудить сообща) обрадитися, нарадитися. [Дак ото ми з бабою й порадились (Гр.). Нікого не порадиться, як сам хоче, так і зробить (Проскур.). Пораджуся мами (Рудан.). Він повинен мене зарадитись (Звяг.). Ні з ким їй і поради взяти (Квітка). Змовились ото робітники та й зібрались за містом, щоб обрадитись (Єфр.)]. -ться и решить (что сделать) - зрадитися, урадитися що зробити. [Зрадились, щоб піти до попа (Гр.)].

* * *

припасти, пригорнутися, притулитися, притиснутися, прилипнути, прилягти до кого, до чого, (во множ.) поприпадати, попригортатися и т. д. [Охопила рученятами, припала, прип'ялася вустоньками (Васильч.). Запорожець обняв дівчину, а вона пригорнулась до його і мовчала (Загір.). Иншого якось не прийма серце, відвертається від нього, а до иншого так зразу приляже, як до рідної мами (М. Вовч.). Поприпадали до землі і лежали мовчки, нерухомо (Грінч.)].

* * *

1) пригорну́тися; (прислониться, прижаться) притули́тися; ( припасть) припа́сти

2) ( прилипнуть) прили́пнути, приста́ти

3) (перен.: присоединиться) пригорну́тися, приєдна́тися, прилучи́тися

проговорить

1) что - промовляти, промовити, проказувати, проказати, проговорювати, проговорити, (о мн.) попромовляти, попроказувати, попроговорювати що кому, до кого, (сов.) прогомоніти, пробовкнути, (диал.) пробесідувати, (сквозь зубы) цідити, процідити (крізь зуби), (на непонятн. языке) прогерґотати, проджерґотіти (и промовити, проказати незрозумілою мовою). [«Мами нема», - тихо промовив батько (Грінч.). Проказавши це, відійшов назад (Грінч.). Не проговориш до його ні словечка (Квітка). І проговорили слово тихої любови (Шевч.). Козак Морозенко словами пробовкнув(Кул.)]. -рить урок - проказати лекцію (урок). -рить речь - проказати промову или промовити;

2) (известн. время) проговорювати, проговорити, балакати, пробалакати, гуторити, прогуторити (якийсь час). [Не раз було панночки пробалакають цілу ніч до світа (Неч.- Лев.)]. Проговорённый - промовлений, вимовлений, проказаний, проговорений, проціджений (крізь зуби).

* * *

несов.; сов. - проговор`ить

1) промовля́ти, промо́вити, прогово́рювати, проговори́ти; (несов.: сказать) сказа́ти

2) (несов.: поговаривать) говори́ти, каза́ти

3) (сов,: говорить в течение определённого времени) говори́ти [ці́лу годи́ну], проговори́ти