макар

юк, в'юк, тороки, ладун (чаще ладунок, р. -нку), тлумок, (гуц.) терх. [Одвязав ладун од трока, відро оливи наточив (Макар.)].

* * *

1) ганяти, туряти, турляти. [Хлопці сюди ганяють воли до водопою. Вівчар вівці туряє. За що туряють мене з села в село (Кониськ.)]. Гонять собак (голубей) (шалопайничать) - швендяти, швенді справляти, баглаї (байдики) бити, ханьки мняти, байдикувати. Гонять зайцев - ганяти зайці, уганяти за зайцями;

2) (делать нагоняй) турляти, туряти. [Баба її турляє: хоч-би ти причепурилася]. Послов.: куда Макар телят не гонял - де козам роги правлять (втинають).

* * *

-ся, кутывать, ся кутати, -ся, (фамил.) кутушкати, -ся, тушкувати, -ся; оповивати, -ся. [Хлопця роздягнено, він кутається в ковдру (Коцюб.). Очарувала-б і ченця, коли-б прокляте покривало брівок її не тушкувало (Макар.)] Он любит -ться - він любить кутатися. Зачем вы так -ете детей? - нащо ви так кутушкаєте діти? (Полтавщ.). -тать жилище на зиму - тушкувати житло на зиму. -тать печь (трубу) - затуляти (затикати) каглу.

* * *

ле[і]жма, ле[і]гма, лежач(к)и, навлежки, навлежачки. [Лежма лежу хвора (Звягельщ.). Ліжма треба лягти (Сим.). Лігма не лежали (Макар.)].

* * *

лобик, лобок (-бка), чільце (-ця). [А які твої телята? - На лобку лисинка, на шийці мотузочка (Номис). Чільце росою мов укрилось (Макар.)].

* * *

1) поволі, повільно, звільна (реже звольна), помалу, (не спеша) повагом, сповагом, звагом, проквільно, прокволисто, спроквола, прокволом, поквільно, покволом, дляво, (зап., пров.) пиняво, (о ходьбе, езде ещё) тихо, (вяло) мляво; ум. поволеньки, повільненько, помаленьку, помалесеньку. [Минають дні собі поволі (Шевч.). Пил поволі сідає на землю (Коцюб.). Іцик поволеньки підганяє коняку (Франко). «Знаєте, що я думаю?» ліниво й повільно проказав Володимир (Крим.). Звільна підвів голову (Франко). Візник звільна тягся на далеку од вокзала вулицю (Крим.). Їде звольна (Рудан.). «Ні», каже, «не біг, - я помалу йшов» (Рудч.). Карпо йшов помаленьку (Н.-Лев.). Явдоха повагом достала з-за пазухи гаманця (Кониськ.). Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (Свидниц.). Не біжи, не йди швидко, звагом! (Звягельщ.). Ходив проквільно (Кониськ.). Щось грає на скрипці спроквола (Пачов.). Спускався він із скель покволом (М. Макар.). Думи ворушились в його голові якось дляво, боязко (Н.-Лев.). Робота йде пиняво (Верхр.)]. Итти -но - іти помалу (поволі и т. д.), іти тихою (повільною) ходою, іти помалу-малу (нога за ногою, тихо); тільки що ступати, дибати. Шли -но - ішли помалу и т. д., (безл.) йшлося повагом;

2) (мешкотно) см. Медлительно 1.

* * *

в прям. и перен. знач.) сухозлітка, сухозлотиця, сухозлотник (-ку), позлітка, призолота, шумиха. [Коровай золотять сухозлотицею (Чернігівщ.). Франсова рука, обдираючи блискучі шати, сухозлотник і фініфть із звичних наших ідолів, показує нам на наше серце (Ніков.). Здерти ту позлітку, що нею вони свої не зовсім чисті вчинки приоздобляли (Єфр.). Короваї бгали і шумиху зверху накладали (Макар.)].

* * *

1) сухозлітка, сухозлотиця, мішура; ( сусальное золото) шуми́ха

2) перен. мішура́; ( обманчивость) облу́дність, -ності

1) (пряжи) міток (-тка), (ниток) моташка, моток, мотошок (-шка), мотовильник. [Пряжа біла і крашена в мітках і клубками (Макар.)]. Пол -тка - півміток (-тка). [Ой, насуче ниток, що буде з півміток (Гулак). Моташка ниток (Київщ.). Заполочи (ниток) купила моток - рушники перетикати (Ніженщ.)];

2) (однокр. действие) мот (-ту). Одним -ком пряжи не навьёшь - мотнеш разок - ще не буде моток; не відразу Київ збудовано;

3) см. Силок.

* * *

1) мото́к, -тка́

2) ( мера пряжи) мі́ток, -тка

1) см. Навеска 1;

2) (наклон, склон) нахил, схил (-лу);

3) (свес, выступ кровли) причілок (-лка), стріха, острішок, острішина, піддах (-ху), піддашок (-шка);

4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) піддашок (-шка), піддашшя (-шшя), піддашки (-шків, мн.); підсіння (-ння). [Посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив і на хату поп'явся (Грінч.). Перед брамою було підсіння (Франко)];

5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) повітка, повіть (-ти), шура, шопа, ум. повіточка, шурка, ші[о]пка, (для экипажей) возі[о]вня (-ні). [Під повіткою наймички коноплі тіпають (Н.-Лев.). Повіть, хату й новий тин (Макар.). Нема коло тієї хати ні тиночка кругом двору, ні хлівця, ні кошарочки, ні повіточки, - нічого не було (Март.). Дощ іде, зажени корову під шуру (Звин.). Пішли до шопи (Чуб. III)];

6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашок (-шка), клубок (-бка), будка, будчина, (диал.) бундар (-ра); (шатёр) намет (-ту), курінь (-реня), халабуда, накриття (-ття). [От наче ще перед моїми очима ті крамнички під наметом (М. Вовч.) Люди звикли там на своїх далеких полях та сіножатях ставати собі холодні хатки, або хоч курені та халабуди (М. Лев.). Налинув дощ і перервав промову, я сів під накриття і думу думав (Л. Укр.)];

7) (дверные петли) наві[и]ска (мн. -ки), начепа.

* * *

1) наві́с, -у, накриття́; ( полотняный) наме́т, -у; (для хранения сена, необмолоченного хлеба диал.) оборі́г, -ро́гу; ( род сарая) пові́тка, ші́пка, диал. шо́па

2) ( выступающая часть) наме́т, наві́с; (преим. над входной дверью, крыльцом) підда́шшя, підда́шок, -шка, дашо́к, -шка́

-ница напутник, -ниця, напутенник, -ниця, (рус.) наставник, -ниця; (учитель, - ница) учитель, -телька, навчитель, -телька, (воспитатель, -ница) вихователь, -телька. [Він невблаганний напутник і силкується напутити брата (Н.-Лев.). Порадо милая моя, напутнице моя і мати! (М. Макар.). Ти все згадуєш любов, - вона й моя наставниця єдина (Л. Укр.)]. Классный -ник, классная -ница - класний вихователь, -на вихователька, (гал.) господар (-ря), -диня класи.

* * *

1) (не выдающийся) невеликий. -кий человек - невелика людина;

2) -кий и Невелик - невеликий; см. Небольшой. [Невелику й небагату чоловік поставив хату (Щог.)]. -лик кто, -лико что - невеликий хто, невелике що, (не больно велик, -ко) не який, не яке, не надто великий, -ке. [На рік надія не яка (М. Макар.)]. -лика беда - а) невелика (мала, не яка, аби-яка) біда: б) (пустяки) дарма, байдуже, дурниця. -лико(е) дело - а) невелика (неважное: незначна, пустячное: пуста) справа; б) (о человеке) невелике цабе, невелика маця (моція). -лик ростом - невисокий (невеликий) на зріст.

* * *

I. До -зя см. Донельзя.

II. 1) глаг. нрч. - а) (невозможно) не можна, не сила, не вільно, ніяк, (зап.) годі, (диал.) нільга. [Скільки я осів поламав, то й полічити не можна (Н.-Лев.). Не сила забути (Грінч.). За людським гудінням, однаково їх не сила було-б чути (Крим.). Люблю, люблю дівчиноньку, та не вільно взяти (Пісня). Потішити-б її, попестити, та ніяк увійти (Коцюб.). Для їх усе дарма і годі їх спинити (Вороний). Є речі, що годі їх обминути мовчки (Павлик). Одно я серце маю, - нільга ним ділитися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга обернутися (Куліш)]. -зя ли вам замолвить за меня словцо? - чи не можна-б вам (чи не могли-б ви) закинути за мене слівце? -зя упросить кого - не можа упросити кого, (диал.) немає впросу в кого. [У неї немає впросу (Федьк.)]. Здесь одному -зя управиться - тут самому не можна (не сила) впоратися, тут сам один не впораєшся. Как -зя лучше, хуже, более - як-найкраще, як- найгірше, як-найбільше, як(о)-мога краще, гірше, більше. [Цензурна практика довела це як- найкраще (Гр. Думка)]. Никак, никоим образом -зя - ніяк (отнюдь не: аж ніяк) не можна, ніякою силою не можна, (ні) жадною мірою не можна, ані способу. [Просили мене до себе, так мені ніяк не можна, поспішаюся дуже (М. Вовч.). Дозволити цього аж ніяк не можна (Київ). Ні жадною мірою не можна, - баба дуже завзята (Квітка). Ані способу разом поскладати (Рудан.)]. Против этого -зя ничего сказать - проти цього не можна (годі) щось сказати. Сказать -зя - не можна сказати, сказати не можна, не сказати. [Не сказати, щоб він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. Этого -зя сделать - цього не можна (не сила) зробити. Этой беды -зя исправить - цього лиха не направити (не можна, не сила или годі направити); б) (запрещено) не вільно, не можна, заборонено. [Увійти в містечко не вільно було козакові, як не покаже білета від сотника (Куліш). По пасіці бігати не вільно, - дідусь не велять (Грінч.)]. Здесь -зя курить, плевать, ходить - тут палити (курити) плювати, ходити не вільно (не можна). [«Не кури!» - «А хіба не вільно?» (Грінч.)]. Мало ли что можно бы, да -зя - чого-б не схотілось, тав не можна. Чего -зя, того не можно - чого не вільно, того й не можна. Чего -зя, того и хочется - чого не вільно (що заборонено), того й кортить;

2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! засі!, (диал.) заськи! (а)дзуськи! [Очима їж, а руками зась! (Номис). Що панові можна, то дякові зась (Номис). Горілка не дівка, а козакові зась (Млр. лит. сб.). Заськи до моєї запаски (Харк.)].

* * *

1) не мо́жна, ні́як, нема́є (нема́) як; го́ді; диал. неві́льно

2) ( запрещено) не мо́жна

(невежа) не(о)теса, нескреба, невиглада, нечема (общ. р.), (неуч) неук (м. р.) простак (-ка) (соб. простаччя), -стачка, (пренебр.) сліпак (-ка, м. р.), (увалень) вайло, товпига, макуха, хамло (общ. р.), чвалай (-лая, м. р.), (вахлак) мурло, мурляка, (соб. мурляччя), мурмило (общ. р.), ґевал (м. р.), (зап.) мудь, вахлай (-лая), книп, книпоть, кабро, кабряка, квак (м. р.), (байбак) тюхтій (-тія), -тійка, (болван, дубина) бовдур, лобур (-ра) (соб. лобуряччя, лобурня), -бурка, лобуряка (м. р.), йолоп, бевзь (-зя), лобоз, бецман (м. р.), незграба, одороб(а)ло, доробало, бамбула, мамула, маштула, мачула, мармуза (общ. р.), мармос (м. р.), (мужлан, пренебр.) мугир (-ря) (соб. мугиряччя), -гирка, мугиряка (м. р.) мужлай (-лая, м. р.); срв. ещё Неуклюжий. [Яка була неотеса, такою й зосталась (Мова). Ой, вийду я за ворота - нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба (Пісня). Чвалаями ходять, а бісів проводять (Номис). Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.). Провадячи розмову, цей мурло ледві повертає язиком (Н.-Лев.). Там такий тобі мурляка, що й слова по-людському не скаже (Звин.). Чи чуєш, ти, мурмило? (Гул.-Арт.). Ґевали, ґевали, їм що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Та що й говорити з такими мудями! (Н.-Лев.). Там ходило два: подивитись - книпи, а як загра! (Лебед.). Чортів книпоть, туди-ж таки до панів тешеться (Новомоск.). Чортів кабро (Харк.). Хто-ж їй більше любий - пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лишень, гультяю! не знаєш шани, дикий лобуряко! (Куліш). А вони лобурня, як одвезуть (сболтнут) що-небудь, то за їх зчервонієш (Васильч.). Бісова ти бамбула, не підбіжиш! (Канівщ.). Не кожен бачив отаку маштулу, як ото був у бурсі Макар Мусійович (Яворн.). Нема мого мармузи (Пісня). Там такий мачула (Яворн.). Що це за мугиряка? (Звин.)].

* * *

нерівня (общ. р.), (редко) нерівень (-вня, м. р.). [Звяже руки з Опанасом, хоч йому й нерівня (Макар.). Я тобі нерівня, бо ти ткач, ниткоплут, а я бондарівна (Пісня). Партійні, громадські обов'язки проміняв на якусь розмазану вертихвістку міщанську… Класова нерівня (Ле). Вельможная пані нерівня кохала (Чуб. V)].

* * *

тж. неровн`я

1) (низкость) низкість (-кости.) низина, низькота. Комната такая -на, что сидеть душно - кімната така низька, що (или аж) сидіти душно;

2) низина, низькоділ (-долу), низовина, низ (-зу); срв. Низ 4 и Низменность 1. [Ліворуч, в тумані горіла низина Подолу (В. Підмог.). За високими горами, десь на низькодолі (М. Макар.). Набрів оцей низькоділ, де тепер село (М. Вовч.)];

3) (перен.) низина (мн. -зини). [З низин тих мрачних і лячних я хотів їх підвести… до світлих висот (Франко)].

* * *

I. 1) см. Нужда 4;

2) см. Нужда 2;

3) (тошнота) нуд (-ду), нуда. [Швидко кинувся із хати, щоб холодною водою нуд угамувати (М. Макар.)].

II. общ. р.) принука (общ. р.) нудило (общ. р.), примушувач, -вачка, (с)понукувач, -вачка.

* * *

1) ( принуждение) диал. си́лування, приму́шення, приму́шування

2) ( о человеке) докучлива (надокучлива, настирлива) люди́на; ( нудный человек) нудна́ люди́на, зану́да

3) ( скучное занятие) нудо́та; диал. нуд, -у, нуда́, ну́ди, -дів

I. нуживать нудити, (редко) нуждити, (неволить) неволити, (принуждать) силувати, примушувати, приневолювати, (понуждать) понукати, (с)понукувати и спонукати, (понукать) підганяти кого. [Нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші (Вовчанщ.). Коли схоче син женитись, то нуждить його не будем (Макар.)]. Нуженный - силуваний, з примусу (з мусу, з принуки) (з)роблений, примушений. -ться -

1) (стр. з.) силуватися, примушуватися, приневолюватися, бути силуваним, примушуваним, приневолюваним;

2) (возвр. з.) силувати себе, примушувати себе.

II. безл. нудити; см. Тошнить, -ться -

1) мне -дится - мене нудить, млосно мені;

2) (томиться) нудитися, нудити світом;

3) Нуждаться 2.

* * *

1) ( принуждать) си́лувати, -лую, -луєш, приму́шувати, -шую, -шуєш; нуди́ти, -джу́, -диш и ну́ди́ти, -джу, -диш

2) ( утомлять) сто́млювати, -люю, -люєш, вто́млювати, ну́дити; (трудитьуст.) труди́ти, -джу́, -диш

приписать

1) приписувати, приписати, дописувати, дописати, (во множ.) поприписувати, подописувати що до чого. -сать несколько слов в чьём-л. письме - приписати, дописати, додати декілька слів у чиєму листі;

2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) приписувати, приписати кого, що куди, до чого, записувати, записати кого, що до чого, кого в що, писати кого в що, приділяти, приділити кого, що куди, до чого, (во множ.) поприписувати кого що куди, до чого, позаписувати кого в що и до чого и т. д. [Ото- ж і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Грінч.). Приділили наше село вже до иншої волости (Чигир. п.)];

3) кому или чему-н. что-н. - приписувати, приписати кому, чому що, надавати, надати кому чого и що, накидати, накинути кому що, (относить что к чему, на счёт чего) складати, скласти що на що, ставити, поставити на карб чому що, закарбувати що на що. [Обробку їх під заголовком «Іліяда» та «Одисея» приписано сліпому співцеві Гомерові (Єфр.). Нема в Садієвих писаннях того речення, яке накидає Садієві Пушкин (Крим.). Ідеалізує їх і надає їм такі нереальні ознаки (Крим.). Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на змученнє і ослабленнє тіла (Франко). Макар не міг не помітити, що посувається він таки хутенько, і похопився закарбувати це на свою доброчинність (Корол.)]. Победу эту -вают его храбрости - перемогу цю приписують його хоробрості. Следует -сать это случаю, небрежности - треба це скласти на випадок, на недбалість. Приписанный -

1) приписаний, дописаний;

2) приписаний, записаний, приділений куди, до чого;

3) приписаний, наданий кому, чому, накинутий кому, поставлений на карб чому, закарбований на що.

* * *

несов.; сов. - припис`ать