лінька

1) (выкоп. пень) корч (-ча), пеньок (-нька);

2) (дерево для санного полоза) скорсина, копаниця;

3) (строит.) кроква;

4) см. Копанец 3.

* * *

диал.; тж. к`опанка

1) короб (-ба), (из луба) козуб (-ба), (из лозы покрытой глиною) стуга, (из картона, футляр) шабатурка, (чаще множ.) шабатурки (-рок); срвн. Коробка 1. Наговорить три -ба - набалакати повен міх (Крим.); (наврать) набалакати три мішки (сім мішків) гречаної вовни (Приказка), розбити цілий глек брехеньки. Его свело -бом - його зсудомило (справчило). Ни из -ба, ни в -роб - ні туди, ні сюди; ані з коша, ані в кіш;

2) (тележный лубяной кузов) короб, глабці (-бців и -бець); см. Кузов 1; (плетёная корзина на дрогах для возки угля и пр.) сапет (-та), сапета (-ти), куча;

3) см. Пошевни.

* * *

1) (посох) костур (-ра), (клюка для хромых) милиця, ключка. [Старий дід ледве ходить з костуром (Сл. Ум.). Був кривий на одну ногу і взяв навіть нову милицю (Н. Лев.). Приколивав і вклонився, схилився на свої ключки (М. Вовч.)];

2) (палка) ключка, ковінька, ціпок (-пка);

3) (гвоздь) бретналь, (искаж.) бренталь (-ля);

4) (бревно для лазу) східня, сходець (-дця);

5) (виселица) шибениця;

6) (поворотный глаголь) журавель (-вля);

7) (навес) ґанок (-нку), козирок (-рка);

8) (в шахте) розпірка;

9) (согнутая рука) ключка. Кошка -тыль ставит - кицька на басі грає.

* * *

1) ( для хромых) ми́лиця, ко́стур, увел. костуря́ка; диал. ку́ля

2) ( посох) ко́стур

3) (гвоздь, стержень) бретна́ль, -ля

кішечка, кіточка, кицюня, кицюничка, киця, киценька, кицюся. [Діти гуляються з кішечкою (Крим.). Пішла киця по водицю та й упала у криницю (Пісня)]. Рано пташечка запела, как бы -ка не съела - рано пташка заспівала, як-би кітка не з'їла (Номис)].

* * *

(в знач. сущ.: десятирублёвка) червоне́нька, -ої; деся́тка

1) красуня, красунька, краля, (шутл.) красоха - см. Красавица. [Вона - Антоха- красоха, а він - Василь-кисіль (Казка)];

2) бот. Polemonium coeruleum L. - синюха.

* * *

кріпостиця, фортеційка, фортечка, замочок (-чка).

* * *

1) кубушка; (глиняный кувшин, фляга) банька, тиква. [«Вишнівки кварту дай сюди!» - Їм повну налили кубушку (Алекс.). Приніс на поле води в баньці (Звиног.). Узяти собі хліба шматок та тикву води (Грін. III)]; (деревянная обручная) кадіб (-доба), кад[і]бець (-бця), кадка; (дуплянка из липов или иного дерева) липівка; (баклага) боклаг (-га), боклага;

2) (для денег) кубушка, ум. кубушечка. [Грошики готовенькі в кубушечках у схові (Зіньк.)]. Набить -ку - набити калитку;

3) (о человеке) гладун (-на), гладуха (ж. р.), пузань, черевань (-ня) (м. р.), стужка (общ. р.), (о ребёнке) пузанчик, череванчик, гладунчик (-ка). [На таку стужку, як ти, моя одежа не зійдеться (Борзен.)];

4) см. Голотурия;

5) бот. Nymphaea Nuphar Sibth. et Sm. - жовте латаття, жовті глечики (-ків). Белая -ка - см. Кувшинка.

* * *

1) кубу́шка; ( глиняный кувшин с узким горлом) ба́нька

2) (м., ж.: о полном, малорослом человеке) гладу́н, -а (м.), гладу́ха (ж.); черева́нь, -ня́ (м.), пуза́нь, -ня́ (м.), пуза́н, -а (м.); уменьш.-ласк. пуза́нчик (м.), черева́нчик (м.), гладу́нчик (м.)

3) бот. гле́чики, -ків

глек (-ка и -ка), глечик (-ка), (простой глиняный) гладуш (-ша), (кринка) гладущик (-ка), гладушка, (реже) гладишка; (жбан) жбан (-ну), диал.: джбан, (д)збан, ж[з]банок (- нка). [Марія встала та й пішла з глеком по воду до криниці (Шевч.). Накрий столи, насип вино у глеки (Крим.). Глечиком води набрав (Рудан.). Купила глечик (гладущик, гладишку) молока (Чернігівщ.) На столі стояла гладушка з молоком (Звиног.)]. Повадился -шин по воду ходить, там ему и голову сломить - до часу збан воду носить; поти ж[з]бан (глек) воду носить, поки вухо увірветься.

* * *

курка, (реже) кура (мн. кури, курей), (детск.) тютя, тютінька; см. I. Куры. [Кому не ведеться, то й курка не несеться (Приказка). На Юра сховається в житі кура (Номис)]. Ноская -ца - несуща курка. -ца домашняя - курка свійська. -ца кустарниковая (красная), Gallus ferrugineus - курка дика, червона. -ца водяная (камышница), Gallinula chloropus L. - курочка водяна. -ца дунайская (лысуха), Fulica atra L. - лиска. -ца степная (стрепет), Otis tetrax L. - хохітва. -ца цесарская, Numida meleagris L. - цисарка, пантарка, перлиця. Голодной -це просо снится - кому - що, а курці просо (Приказка). -ца ты мокрая - тютя ти з полив'яним носом. Как мокрая -ца - як мокра курка. Мокрая -ца, а тоже петушится - як мокра курка, а й собі кукурічиться. Носится как -ца с яйцом - носиться як дурень з писаною торбою; носиться як курка з яйцем. Скажешь -це, а она всей улице - сказав кумі, а вона всій слободі. -цу яйца не учат - курку яйця не вчать. -це не петь петухом - не співати курці півнем; не бути бабі дідом.

* * *

долонька, долонечка.

* * *

скринька, шкатул(к)а. [Виніс скриньку з грошима (Квітка)].

* * *

1) лізти, (взлезать) вилазити, вилізати, злазити куди, на що, по чому; (карабкаться) дертися и дратися (деруся, -решся), видиратися, здиратися, пнутися и п'ястися (пнуся, пнешся), спинатися, (цепко) драпатися куди, на що; (слезать) злазити, злізати з чого, куди, у що; (переть) перти (пру, преш), пертися, пхатися куди, до чого, у що; срвн. Лазить и Взбираться. [Серед ліса стоїть дуб,- давай по нім лізти (Рудан.). Знову лізуть на сонце важкі, розтріпані хмари (Коцюб.). Наївся дурману та й дереться на стіну (Богодухівщ.). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Наймички регочуться, аж на комін спинаються (Н.-Лев.). Лядські господарі почали пертися на узграниччя всіма способами (Куліш)]. Лезть на дерево, на кровлю - лізти, ви[з]лазити, дертися, ви[з]диратися, пнутися на дерево, на покрівлю. Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) - лізти (дертися и т. п.) на стіну. Лезть с дерева - лізти (злазити, злізати) з дерева. Лезть на четвереньках - рачки лізти, рачкувати. [Струк рачкував за їм здалека (Грінч.)]. Лезть в воду - лізти у воду. Лезть в бары, в начальство и т. п. - пнутися или п'ястися, лізти в пани, в начальники, на панську лінію гнути, (грубо) пертися, пхатися, микатися куди, до чого, у що. [Забагатіли, в пани пнуться (Слов'яносерощ.). П'явся до гетьманування на Україні (Куліш). В слов'янофіли так і претесь (Шевч.). У начальство він не пхається (Грінч.). Коли не піп, не микайся в ризи (Приказка)]. Куда ты -зешь? - куди ти лізеш, пнешся? (грубо) куди ти пхаєшся (прешся)? [Куди ти прешся,- і без тебе тісно (Л. Укр.)]. Не лезь в чужое дело - не втручайся (не вмикуйся) до чужої справи; не пхай носа до чужого проса (Номис). Лезть (приставать) к кому - лізти, в'язнути, чіплятися до кого. Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому - з короткими гужами приставати до кого; срвн. Приставать 4. Лезть в драку - лізти, сі[и ]катися, соватися, сукатися з кулаками (з ножем и т. п.) до кого. [Чого до мене з ножакою сикаєшся? (Куліш). Кричав, совався з кулаками (Н.-Лев.). Не билася я, а вони сукалися з кулаками, а я одпихалась (Переяславщ.)]. Лезть в голову - лізти в голову, лізти (сунутися, спадати) на думку, на мислі, (фам.) пертися в голову. [Лізе на думку, наче злодій до скрині (Кон.). Такі все дурниці лізуть (спадають) на думку (Харківщ.). Їх лиця раз-у-раз сунулися мені на думку (Франко). Однісінька влізлива думка так і преться в голову (Крим.)]. Ему ничто не -зет в голову - його голови ніщо не держиться; йому до голови нічого не впхаєш (не втовчеш). Он сам в петлю -зет - він самохіть у петлю лізе (пнеться), він сам собі зашморг на шию накидає. Сапоги узки, не -зут на ногу - чоботи вузькі, не налазять на ногу. Шапка не -зет на голову - шапка не налазить на голову. Из кожи лезть - рватися (видиратися) з шкури; Срвн. Кожа. [Роблю, аж із шкури видираюся (Звин.)]. Он в карман за словом не -зет - він язика не в кешені ховає, він по слово до кешені не лізе;

2) а) (о волосах, мехе) лізти, вилазити. [Після тифу коси вилазять, лізе й лізе і кіска отака зостанеться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лізти, розлазитися. [Крам гнилий: так і лізе (розлазиться) в руках (Полтавщ.)].

* * *

1) лі́зти; ( взбираться наверх) вила́зити, виліза́ти; ( с трудом) де́ртися, дра́тися; ( налезать) нала́зити

2) ( во что - вмешиваться) лі́зти (в що); ( приставать) сі́катися, сучи́тися (до кого)

3) (выпадать; расползаться) лі́зти; (о волосах, шерсти) вила́зити, виліза́ти; (о ткани, коже) розла́зитися, розліза́тися

лепётывать, лепетнуть

1) (о ребёнке) лепетати, (реже лепотати), лепетнути, белькотати (-кочу, -чеш), белькотнути, жебоніти; (о листьях) лопотати (-почу, -чеш) и лопотіти (-почу, -потиш), лопотнути. [Дитинка в колисці лепече (Харківщ.). Дитина белькоче: «мамо»! (Квітка). Будемо жебоніти, як маленькі діти (Чуб. V). Листя на осиці завше лопоче (Брацлавщ.)];

2) (говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепетати (- печу, -чеш) и лепетіти (-печу, -петиш) лепетнути, лопота[і]ти, лопотнути лепота[і]ти, белькотати и белькотіти (-кочу, -котиш), белькотнути. [Не тямить голова, що язик лепече (Номис). Ти чого лепетиш, як дзвоник? (Черкащ.). Гожа двохлітня дівчинка вже добре лопотіла по-німецькому (М. Лев.). Пейсах белькотав щось невиразне (М. Левиц.). Іволги з лип щось белькотали на весь садок (Мирний). «Його голос!» - белькотіла Зінька (Стор.)]. -ться - лепетатися, лопотатися, белькотатися.

* * *

1) ( говорить невнятно) белькота́ти, белькоті́ти; жебоні́ти; ( о детях) лепета́ти; ( бормотать) бубоні́ти

2) перен. лепета́ти; ( о листьях) лопота́ти, лопоті́ти

бот. Lilium L. лілія, лілея, лелія, ум. лілеєчка, лелієнька. [В садках кохалися, цвіли, неначе лілії, дівчата (Шевч.). Лілеями сумними цвітуть у серці давні почуття (Вороний). Ой, як-же ти процвітаєш, як в саду лелія! (Чуб. V)]. -лия белая (L. candidum L.) - біла лілія (лілея, лелія). -лия красная, огненная (L. buibiferum L.) червона, жовта лілія (лілея, лелія), гориш (-шу), ліліяс (-су). -лия пёстрая, турецкая, чалмовидная (L. Martagon L.) - лісова лілія (лелія), вороняче масло, масляночка.

* * *

неправда, (грубее) брехня, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. неправдонька, брехенька. [Всяка неправда - гріх (Номис). А неправда-ж! я того не казав (Сл. Гр.). Що правда, то не брехня (Грінч.). Обіцяла гостинця, дак оце й принесла, щоб не буть у бреху (Переясл.)]. Ложь о ком - брехня про кого, (действие) набріхування на кого. Это похоже больше на ложь, чем на правду - це більше на брехню скидається, ніж на правду; це може й правда, та щербата (щербатенька). Сплетение лжи - клубок брехень. У него что ни слово, то ложь - він з брехнею не розминається; віц що не скаже, то збреше. Он ни на шаг без лжи - він що ступне, то й (з)брехне. Это явная ложь - це видима (очевидна) неправда (брехня). Чистейшая ложь - справжнісінька брехня. Уличать, (из)обличать во лжи кого - виявляти (виводити, виказувати) брехню чиюсь, когось. Обвинять во лжи кого - винуватити, обвинувачувати в брехні кого, брехню завдавати кому. [Мені старій та брехню завдала (Грінч.)]. Приобретать, приобрести -жью что - здобувати, здобути брехнею, (вульг.) вибріхувати, вибрехати що. [Циган що вибреше, те й його (Рудч.)]. Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью - вибріхуватися, вибрехатися, відбріхуватися, відбрехатися. [Брехнею не вибрешешся (не відбрешешся) (Номис)]. Оправдывание себя посредством лжи - вибріхування, відбріхування.

* * *

козубенька, козубець (-бця). [Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки (Котл.)].

* * *