люб.

1) (что кому) являти, явити. [А всі решта, кілька тисяч, носа не являють (Рудан.)]. -зать весёлый вид - удавати веселого. И виду не -зать - і знаку не подавати. Не -зать глаз - очей не навертати, очей не показувати. -жет себя (барином) - удає з себе (пана);

2) (давать видеть) показувати, показати що. -жи паспорт - покажи (показуй) пашпорт;

3) (являть) появляти;

4) (приказывать) казати, сказати. [Вам казано: любіть братів (Олесь)]. Казанный - явлений; показаний; казаний.

* * *

1) (относящ. к любви) любовний, любосний, коханий, закоханий, ласк. любенький, любесенький. [Любовні закляття (Франко). Пісні любовні грала (Грінч.). Любосний напиток (Куліш). Від жалю коханого (М. Вовч.)]. -ные ласки, радости, утехи - любовні ласки (втіхи), любощі, милощі, милування, любування, ласк. милуваннячко. [Все проминуло: милощі, любощі, ласки ясні (Черн.). Минулося милуваннячко (М. Грінч.)]. -ные взгляды - закохані погляди. -ные сети - любовні сіті, любовні тенета. -ное письмо, послание - любовний лист, любовна цидулка. -ное свидание - любовне побачення, любовні сходини (Крим.), любовна зустріч. -ные похождения, приключения - любовні авантури, пригоди. -ные отношения, -ная связь - любовні стосунки, звязок кохання. Вступить в -ную связь - зав'язати любовні стосунки з ким, злюбитися, полюбитися, покохатися з ким; срв. Слюбиться 2. Осыпать -ными ласками - любувати, милувати, голубити кого; срв. Ласкать. [Він її цілує, він її любує (Чуб. V). Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб. V)]. -ные песни - любовні пісні, пісні кохання. -ное зелье - дання, давання, любощі, кохан-зілля. [Дання гірше під трутизни (Номис). Чи ти мені любощів дала? (Чуб. V). Дала дівчина козакові кохан-зілля спити (Пісня)];

2) (ласковый, дружеский) любовний, прихильний, ласкавий, люб'язний, приятельський. Встретить -ное отношение - зустріти ласкаве (прихильне, приятельське) ставлення.

* * *

1) бот. alburnum - блонь (-ни), біль (р. біли), заболонь (-ни);

2) (выжимки) жмаки (- ків), жмихи (-хів), (конопляные) макуха, (подсолнечниковые) лузга;

3) (мякоть, терево) гамуз (-зу), мізька (Шух.), кашка. [Бурякова кашка (Люб.)].

* * *

1) лес. мезга́; ( заболонь) за́болонь, -ні

2) ( кашицеобразная масса) м'язга́, мезга́; ( выжимки) вичавки, -ків, вида́влиця; ( свекловичные выжимки) жом, -у; ( жмыхи) маку́ха

мріятися, маритися. [Йому так любо мріялося про майбутнє життя (М. Грінч.). Щоб їм (коханцям) марилось любіше (Л. Укр.)].

* * *

1) (1/60 градуса) мінута;

2) (1/60 часа) хвилина, мінута. [Кожна година ділиться на шістдесят хвилин (Герин.)]. Пять -нут десятого - п'ять хвилин на десяту или п'ять хвилин по дев'ятій. Без десяти (-нут) восемь - за десять хвилин восьма. Поезд отходит в восемь без десяти (-нут) - поїзд рушає (іде, піде) за десять хвилин до восьмої;

3) -нута, -нутка (приблизит. мера времени) - хвилина, хвилинка, (зап.) хвиля, хвилька, часина, часинка, (редко) мінута, мінутина, мінутка. [Зажди одну хвилину (Куліш). Підождіть хвилинку (Самійл.). Рахувала день свій з тої хвилі, коли… (Коцюб.). Не раз спогадаю часини сі любі (Л. Укр.). Я таку часинку вигадала, як вона не плакала (М. Вовч.). За одну мінутину зладив кочержилно (Харківщ.)]. В данную, в настоящую, в эту -ту - цієї хвилини, в цю хвилину, (приблиз.) під цю хвилину. В ту, в ту же, в ту самую -ту - тієї, тієї-ж, тієї самої хвилини, в (или під) ту, в ту-ж, в ту саму хвилину. Я приехала в ту самую -ту, когда он выезжал - я приїхала саме в (під) ту хвилину, як він виїздив. В -ту, в одну -ту (сделать что-л.) - за одну хвилин(к)у, за хвильку, (редко) однією мінутою (зробити щось). [За хвильку зроблю (М. Грінч.). Я зараз, однією мінутою повернуся (Мирний)]. В такие -ты - в (під) такі хвилини, такими хвилинами. [Розум у чоловіка під такі хвилини спить (Кониськ.)]. В хорошую -ту - в (під) добру хвилину; під добру руч. [Я підкотився (до нього) під добру руч (Харківщ.)]. В -ту смерти - у хвилину смерти, у смертну годину, смертної години, у смертний час. Сию -ту (сейчас же) - зараз, заразісінько, цієї-ж хвилини, цю-ж мить. [Іду, йду! Ось заразісінько (Короленко). Цю-ж мить іди сюди! (Брацлавщ.)]. Каждую -ту - що-хвилини, кожної хвилини. Мне дорога каждая -та - мені дорога кожна хвилина. Каждая -та у меня на счету - кожна хвилька в мене порахована. На -ту, на -тку - на хвилину, на хвилинку (на хвильку), на часину, на часинку. [Замовкла на хвилину (Н.-Лев.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Забігає до мене на часинку мій приятель (Крим.)]. Не уснула я и на -тку - не заснула я й на хвилинку (на волосинку), на макове зерно. С -ты на -ту - кожної хвилини, з хвилини на хвилину; (вот-вот) ось-ось, далі-далі, затого. [Ми його ось-ось ждемо (М. Грінч.). Він далі-далі прийде (Звин.)]. Через какую-нибудь -ту - за яку(сь) хвилин(к)у. Свободная -тка - вільна хвилинка, годинка. [Як вилучилася мені годинка, нишком побігла сама до неї (М. Вовч.)]. Нет (ни) -ты свободной - нема(є) хвилин(к)и вільної. Нет (ни) -ты покоя (отдыха, передышки) - нема просвітлої (редко промитої) години; нема просвітку кому. Делать что в свободные -ты - робити що вільними хвилинами.

* * *

1) ( мера времени) хвили́на; ( короткий промежуток времени) часи́на, уменьш.-ласк. часи́нка

2) ( часть градуса) міну́та

1) (в одиночестве) на самоті, самотою. [Без підпори чоловік у великій громаді чує себе самотним більш, ніж на самоті (Кониськ.). Він пішов до другого покою, а Гнатко зоставсь на самоті, дуже замислений (Крим.). Що ти тут самотою робиш? (Куліш)]. - не с самим собою - на самоті (із собою). [І вже до нас не горнеться, як давно, - любіше їм на самоті з собою (М. Вовч.)]. Оставьте его -не с самим собою - лишіть його на самоті (самотою), лишіть його собі самому. [Зостав на час мене собі самому (Куліш)];

2) (с глазу на глаз) на самоті, сам-на-сам, віч-на-віч (з ким, з чим), у чотири ока, на дві парі очей з ким. [Може на самоті розмовляти з ним (Грінч.). Я та мама зосталися на самоті (Крим.). Сам-на- сам попрохаю в нього вибачення (Крим.). Маю сказати вам кільки слів віч-на-віч (Ор. Лев.)]. Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)].

* * *

1) ( один на один) сам на сам, віч-на-віч

2) ( в одиночестве) на самоті́, на самоти́ні

1) (нация) народ (-ду) и (реже, гал.) нарід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назвався сей народ Русь (Куліш). Український народ (Н.-Лев.). Любіть-бо нарід наш (Біблія). Слава людові українському на многі літа (Дума). У кождого люду, у кожній країні живе такий спогад (Л. Укр.). Увесь руський мир під ними (князями) збирався (Куліш)]. Все земные -ды - всі народи світу, (торж.) всі народи земні;

2) (крестьянство) народ и (гал.) нарід, простолюд (-ду), простолюддя (-ддя), (прості) люди (-дей), (простий) люд, простота, (гал.) хлопство, (стар.) посполиті (-тих), (просте) поспільство, (мир) мир. [Міський простолюд знову й тут не мав місця (Грінч.). Книжники й пани верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд (Л. Укр.). Дивись: пан, а балака, як люди (Номис). То пани, а ми - люди (Номис). Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють (Куліш). Де мені поради шукати: чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л. Укр.)];

3) (множество или группа людей) народ и (гал.) нарід, люди, люд, мир. [Народу насходилося сила (Київ). Якого народу зібралось там багато! (Греб.). Мша скінчилась у костьолі, люд порозсипався (Рудан.). На пристані миру такого, що страх (Канівщ.)]. При -де - при людях, прилюдно. Ну и -род! - ну й люди (народ)! -род валом валит - люди як плав пливуть, народ (люд) суне як хмара (лавою пре). Мутить -род - колотити (баламутити) людей, колотити миром. Глас -рода, глас божий (стар.) - глас народу - глас божий; коли люди брешуть, то й я з ними (Приказки);

4) (всё, что народилось) нарідок (-дку), нарід (-роду) и народ (-роду). [А тут і всякого иншого нарідку намножилось (К. Старина). Це я для собачні їдло несу; а ну, собачий народе, сюди! (Звин.)].

* * *

1) наро́д, -у

2) (ед.: люди) наро́д, лю́ди, -де́й; мир, -у

I. 1) (не бывший прежде) небувалий. [Ще небувалая подія (Київ)]. -лый в чём - небувалий у чому. [Небувалий в історії факт (Пр. Правда)]. Как ни в чём -лый - наче й (мов і) не було нічого, любенько, любісінько;

2) (необыкновенный) небувалий, (о чувствах, характере и т. п. ещё) несвітський, несвітній; (неслыханный) нечуваний; (странный) химерний. [Серед фіолетових сполохів блискавки і небувалого граду (Країна Сліпих). Образа здавалася їй такою великою, несвітською, що… (Грінч.). Дізнав він несвітського одчаю (Л. Укр.)];

3) (вымышленный) небувалий, вигаданий;

4) (не бывший где, неопытный) небувалий, що не був(ав) у бувальцях. [Людина з його небувала (Бриж.)].

II. Небывалый, сщ. - небувалий (-лого), небувалець (-льця).

* * *

1) небува́лий; ( необыкновенный) незвича́йний, надзвича́йний; ( неслыханный) нечу́ваний; ( невиданный) неба́чений, неви́даний; ( невообразимый) несві́тський, диал. несвітній; ( вымышленный) ви́гаданий

2) (нигде не бывавший, неопытный), небува́лий

союз ніж, аніж, як; (в сравнении при именах и местоим.) ніж (аніж) (с им. п.), від (с род. п.), над, за (с вин. п.). [Півень більше начитав, ніж ти (Коцюб.). Любіше їм загинути, аніж без волі жити (Грінч.). Іти тепліше, як їхати (Проскурівщ.). Нема сильнішого від (над) мене (Київщ.). Розумніший за сестру (Звин.). За нас розумніший (Чуб.)]. Прежде -ли - перш(е) ніж (як), перед тим як, (реже) передніше (передше) як (ніж).

* * *

1) ніж, ані́ж, як

2) (при сравн. ст.) ніж, ані́ж; ( передаётся также конструкциями с предлогами від) ( кого-чого), за (кого-що), над (кого-що)

I. нелюбий, немилий, (нелюбезный) нелюб'язний, неґречний, (неблагосклонный) неласкавий, неприхильний; срв.

I. Милый. [Світ мені став немилий (Сл. Гр.). Гуляє Василь з товариством своїм, черкають нелюбії твори (Самійл.)].

II. Немилый, сщ. - немилий, нелюбий (-ого), нелюб (-ба). [Лучче-ж умерти, ніж з немилим жити (Метл.). Її за нелюба присилувано піти (Грінч.)]. Немилая, сщ. - немила (-лої), нелюба (-бої и -би). [Він не може жити з нелюбою (Коцюб.)].

* * *

1) прил. неми́лий; ( нелюбимый) нелю́бий

2) в знач. сущ. неми́лий, -ого; нелю́бий, не́люб

1) обов'язко́во; неодмі́нно, доко́нче, доконе́чне, доконе́чно, ко́нче, коне́чне, коне́чно; ( безоговорочно) притьмо́м и при́тьмом, при́тьма́

2) (в знач. сказ.: услужливо) послу́жливо; ( любезно) люб'я́зно

1) обов'язковість (-вости). [Закон про обов'язковість цивільного шлюбу Доман.)];

2) готовість (-вости), охочість до послуги кому.

* * *

1) обов'язко́вість, -вості

2) послу́жливість; люб'я́зність, -ності

услужний, послужний.

* * *

1) от чего - відмінно, відмітно від чого;

2) (превосходно) чудово, чудесно, дуже гарно. [Вона чудово (дуже гарно) співає]. -но повеселились - чудово погуляли. -но можно обойтись без чего-либо - любісінько можна без чого перебутися.

* * *

1) нареч. чудо́во; відмі́нно; зразко́во; ду́же га́рно

2) в знач. сказ. чудо́во; ( хорошо) до́бре

3) (в знач. част.: хорошо) до́бре; ( превосходно) чудо́во; ( ладно) гара́зд

4) в знач. сущ. школьн. відмі́нно (нескл., с.)

1) (разный) відмінний, відмітний від чого чим, опрічний від чого. Этот предмет -личен от других своим видом - ця річ відмінна від инших своїм виглядом (що-до свого вигляду);

2) (превосходный) чудовий, дуже гарний, прегарний, важний, добрячий, добрий, добренний, (с виду) красний. [Красна катопля. Красний торг (торговля). Важний, добренний овес. Добрі коні. Добряче вино]. -ный музыкант - чудовий (дуже гарний) музика. -ный человек - чудова, дуже гарна людина. -ные дарования - чудові здатності, чудова, прегарна кебета. -нейшим образом - любісінько.

* * *

1) ( различающийся) відмі́нний

2) (превосходный, отменный) чудо́вий; ( высокого качества) відмі́нний; ( образцовый) зразко́вий; ( очень хороший) ду́же га́рний; (пышный, превосходный) пи́шний

1) см. Поправление; (починка) поправа, направа. Что дали за -вку? - що дали за направу?

2) (в рукописи, в корректуре) поправка, виправка. [Старі часи авторського права не знали… і кожен переписувач любісінько вносив у твір свою власну редакцію, робив поправки і в змісті творів, і в мові (Єфр.). Я написав, він поробив виправки (Звин.)].

* * *

1) ( действие) попра́влення, поправля́ння; ла́годження, пола́годження; ви́правлення, виправля́ння; впра́влення, вправля́ння; ви́дужання, оду́жання, виду́жування, оду́жування

2) ( изменение) попра́вка; ( исправление) ви́правлення

3) см. помощь

4) спец. попра́вка

прапращур (-ра). Принадлежащий или относящийся к -щуру - прапращурський. [О любі пращурі, що давнину зазнали прапращурську (Куліш)].

* * *

чудово, пречудово, чудесно, пречудесно, досконало, на прочуд (-чудо), розкішно. [Наш дяк пречудесно співає (Кониськ.). Освідчилися ви по правді досконало (Самійл.). Як наша картопля розкішно розцвілася (Звин.)]. Я это -но помню - я це чудово, чудесно пам'ятаю. [Я чудово, в подробицях пам'ятав усе (Крим.)]. Вы -но читаете - ви досконало читаєте. Я могу -но обойтись без этого - я можу любісінько перебутися (обійтися) без цього.

* * *

1) увічливо, услужно, запобігливо;

2) попередливо.

* * *

увічливість, (угодливость) запобігливість, запобіжність (-ости). [Він до мене ставився завжди з особливою приязню, навіть запобігливістю (Черкас.)].

* * *