лично

нрч. особисто, персонально, власною (своєю, своєю власною) особою, (стар.) облично, очевисто. [Тую бумагу ви оддасте батькові сами, особисто (Крим.). Їхати персонально до пана - не инакше! (Еварн.). Князь Василь промовив, що сам очевисто стане на суд (Ор. Лев.)]. Я -но был там - я особисто був там, я був там сам. Я знал его -но - я знав його особисто. [Ти-ж його особисто знав і бачив (Крим.)]. Сам я -но этого не видел - сам я особисто (на свої очі) цього не бачив. Мне -но он ничего не говорил об этом - мені особисто він нічого не казав про це. А вы -но довольны? - а ви особисто (чи) задоволені? Он -но оскорбил меня - він особисто образив мене. -но явиться - самому (особисто, власною особою) з'явитися (прийти). -но ответственный - особисто відповідальний.

* * *

1) кого (любить, оказывать милость, расположение) жалувати кого, милувати кого, бути прихильним до кого, мати ласку до кого. Он его не жалует - він його не полюбляє, він до нього не прихильний, (зап.) він його не апробує. Любить и жаловать - любити та жалувати;

2) -вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) - дарувати кого чим, обдаровувати кого чим, (ласкаво) дарувати кому що, надавати кому що, чого, шанувати кого чим, наділяти кому що. [Господь його донею дарує. Ласкаво подарував йому своє вбрання. Надав йому землю і полковницьку гідність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шанує його канчуками (иронич.) = жалует его батожьём]. Жаловать в дар - дарувати кому що. -вать кого-нибудь к руке - дозволяти кому (по)цілувати руку, допускати до руки;

3) -вать к кому (ходить, посещать) - ходити (захожати) до кого, бувати в кого, одвідувати кого, (сов.) завітати до кого. Хотите убедиться, пожалуйте к нам лично - хочете переконатися (впевнитися), то потрудіться (то завітайте) до нас сами особисто. Добро -вать - просимо, милости просимо, просимо до господи, будьте (дорогими) гостями, (зап.) вітайте нам!

* * *

1) (кого чем, кому что) ист. дарува́ти (кому́ що), наділя́ти (кого́ чим); ( о правах) надава́ти, (кому що)

2) (оказывать внимание, уважать) поважа́ти, полюбля́ти; диал. жа́лувати

3) ( к кому-чему - посещать) ходи́ти, -джу́, -диш, захо́дити, -джу, -диш (до ко́го), бува́ти (у ко́го), відві́дувати, -дую, -дуєш (кого)

1) лицьовий; срв. Лицевой 1. -ные мускулы - лицьові м'язи (м'ясні, мускули);

2) - ные сапоги - виворотні чоботи (-біт);

3) -ной напилок - см. Личнёвка.

* * *

и -лично нрч. меланхолійно, меланхолічно, сумовито, сумливо, тужно. [Я думав меланхолічно, що не побачу сьогодні панни Анелі (Коцюб.)].

* * *

мест. прит. наш (ж. наша, ср. наше; р. нашого, нашої, нашого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») наський (ж. наська, ср. наське). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Наських (таких, как у нас) пирогів ляхи не печуть (Номис). Свині не наські, а якісь нові (Кониськ.)]. Это не ваше дело, а -ше - це не ваша справа, а наша. Не наш - не наш; (чужой) ненаський, чужий. [Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люди (Козелеч.)]. По -му - а) (как у нас) по-нашому, по- наському, по-наськи. [Убрана не по-наськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на нашу гадку (думку), як на нас; в) (на нашем языке) по-нашому, нашою мовою, по-наському, по-наськи. [Поки, батько встане та розкаже по-нашому про свої гетьмани (Шевч.). Не по-арабськи випливають оповідання з-під мого пера, а по-наському таки, рідною моєю мовою українською (Крим.)]. Вот это по -му! - оце по-нашому (по-наському, по-наськи)! По -му вышло, выйдет - на наше вийшло, вийде. -ша взяла! - наше зверху! За кем -ше не пропадает, не пропадало - де наше не пропадає, не пропадало. Наш брат - наш брат (братчик); см. Брат. Не -му брату чета - не нам грішним пара (рівня). Наши (близкие, земляки и т. п.) - наші. [Могили… питають у буйного (ветра): «Де наші панують?» (Шевч.). Пішли наші вгору! (Номис)]. И вашим и -шим - і вашим і нашим. Знай -ших! - знай наших! отакі наші! Увидите ваших, так кланяйтесь -шим - побачите ваших, - вітайте наших.

* * *

и За-глаза нрч.

1) (в отсутствии кого-л.) позаочі, позаочима;

2) (не посмотрев лично, не видя) не при очах;

3) (с избытком) аж надто; (вдоволь) (аж надто) доволі, (аж надто) досить, вдосталь. Этого и -за довольно - цього аж надто досить, (шутл.) цього з гаком стане.