лесн

див. тіло

матеріальність; тілесність

* * *

1) ефірність, легкість, безтілесність

2) хім. ефірність

* * *

1) пoeт. ефірність, легкість; безтілесність

2) cпeц. ефірність

1) тілесність

2) хтивість, плотськість

* * *

1) тілесність

2) чуттєвість; плотські стремління

безтілесність, безплотність; нематеріальність

* * *

1) духовність; духовне начало

2) одухотвореність

3) pl права і привілеї духовенства

4) іст. духовенство

5) безтілесність; примарність

* * *

1) духовність, духовне начало; натхненність, одухотвореність

2) pl; = spiritual I 4

3) icт. духовенство

4) безтілесність, примарність

1) матеріяльність, (вещественность) речовинність, (телесность) тілесність;

2) (плотскость) плотськість, тілесність;

3) (о средствам к жизни) матеріяльність (-ости).

* * *

ТІЛО (тілесність) - філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку. Звернення до проблематики Т. є одним із головних проявів онтологічного повороту філософської думки XX ст., завдяки якому відбувається подолання редукції феномена людини до самосвідомого суб'єкта та редукції буття до сущого, властиві класичній модерній думці. Т. фіксує присутність людини у світі через сприйняття, просторовість, моторність, темпоральність. Проблема тілесності щільно пов'язана з сутністю та генезисом західної метафізики взагалі. Виникнення метафізики пов'язане з відмовою ранньофілософською свідомістю чуттєво даній тілесній реальності у статусі справжньої дійсності. Формулювання досократиками засадничого для західної метафізики питання "Що є все?" містить чітку апеляцію до Т. Платон у вченні про ейдоси надає Т. насамперед онтологічного значення. У християнстві суттєво змінюється метафізичний сенс Т. через підняття на новий онтологічний щабель Т. Христа. Головною інтелектуальною подією, котра визначила долю проблеми Т. впродовж більш як трьох століть, є метафізична відмова від Т., здійснена у філософії Нового часу. Визнання Декартом двох субстанцій, що не перетинаються - res cogitans ("річ мисляча, але не протяжна") та res extensa ("річ протяжна, але не мисляча") десоматизує людське ego, вилучаючи Т. з кола визначальних, сутнісних ознак людини у метафізичній версії буття. Т. зводиться до об'єкта та організму, що обумовлює винесення його поза ego і перетворення в предмет діяльності. Цим метафізичним актом Т. передається до прерогативи природничих наук. Проте саме в надрах модерної філософії (Спіноза, Паскаль) відбувається розбудова концепту Т. як метафізичної альтернативи принципу самосвідомого суб'єкта. Перегляд засад метафізичної відмови від Т. пов'язаний з такими мислителями XIX ст., як Гегель, Маркс, К'єркегор, Ніцше, котрі використовують поняття Т. в цілях подолання дуалізму Декарта. Однак введення Т. до складу сутнісних визначень людини, обґрунтування її значення як невід'ємного виміру людського буття, відбувається лише у феноменологічній філософії XX ст. (Гуссерль, Гайдеггер, Сартр, Мерло-Понті, Паточка). Гуссерль включає тему Т. до складу феноменологічного аналізу буття, вперше вводячи поняття Leib (живе Т.) в протилежність Кбгрег (Т. як фізичний об'єкт). Виявлення відмінності фізичного та живого Т. визначає подальший розвиток проблеми Т. в феноменології. Гайдеггер, перетворюючи феноменологію в онтологію, переходить від питання про Т. до питання про втілення: "Ми не "маємо" тіло, скоріше ми "є" тілесно". Мерло-Понті стверджує онтологічну значущість Т. Метою його феноменологічного підходу стає остаточне подолання класичної дихотомії суб'єкта та об'єкта за допомогою розкриття метафізичного змісту тілесності. Для Фуко концепт Т. є одним із центральних. За його допомогою Фуко розробляє тему влади. Оскільки Т. є субстанцією, що виробляє біль та насолоду, то саме через нього можна маніпулювати людиною В. ін вважає, що вплив влади на Т. не лише формує його зовнішній вигляд, але й трансформує його матеріальність. Експлуатація дисциплінарними техніками "візуального Т." складає суть цього маніпулювання. Проблема Т. є важливою для постмодерної (Лакан, Дельоз, Гваттарі, Кристєва) та феміністичної (Баталер, Іригарей, Бордо, Харвей, Гросц) філософії. Характерною рисою цих підходів є зведення Т. або до природного (біологічного) субстрату, або до соціального конструкта.

УНІВЕРСАЛІЇ ( від лат. universalis - загальний) - загальні поняття, що позначають роди і види буття. Питання про У. постало разом із платонівською теорією ідей. Платон вважав, що У. відповідають ідеї, які існують до і незалежно від речей. На противагу Платону, Аристотель підкреслював, що загальне є вторинною сутністю, яка реально виявляється тільки в одиничних речах (первинній сутності). Ці два протилежних погляди на природу У. Порфирій у своєму "Вступі" до аристотелівських "Категорій" сформулював у вигляді такої проблеми: чи У. (роди і види) існують у дійсності, чи тільки в мисленні; У. тілесні чи безтілесні; У. існують окремо від чуттєвих речей чи в них, нероздільно з ними. У Середні віки намагання дати відповідь на ці питання породило три основних вчення про У.: крайній реалізм, крайній номіналізм і концептуалізм. З позиції крайнього реалізму, У. наділялися онтологічним статусом і розглядалися в дусі платонівської традиції як ідеї, що існують "до речей". В XIV ст. реалізм набуває своєї поміркованої форми в доктрині Томи Аквінського, де У. існують "в речах" (на зразок аристотелівської "форми"). На противагу реалістичній онтологізації У., останні було проголошено суто раціональними конструктами в контексті таких філософських напрямів, як номіналізм, де У. подавалися лише як імена одиничних предметів (Росцелін, XI - XII ст.) та концептуалізм, що розглядає У. лише як продукт абстрагуючої діяльності розуму, відокремлення загальних властивостей від реальних речей, в результаті чого формується певний концепт ( Абеляр, XI - XII ст.) У. філософії XVII - XVIII ст. вчення про У. знайшло продовження у Мальбранша (реалізм), Гоббса, Берклі, Г'юма, Кондильяка (номіналізм), Локка (концептуалізм). У сучасній філософії науки проблема У. набуває нової гостроти при теоретико-множинному обґрунтуванні математики та логіки (вже в силу амбівалентності самого поняття "множина": з одного боку, воно відображає очевидно реальну множинність речей, а з іншого - "абстрактну річ", котра не є емпіричним фактом). Найбільш відомі сучасні концепції У. Вітгенштайна та Куайна.

- injured man

ком. одиниця; особа; економічна одиниця; організація; підрозділ; підприємство; компанія

одиниця як організаційна структура, окрема особа, юридична або адміністративна організація тощо, яка є правоздатною розподіляти ресурси (resources) для здійснення своєї виробничої, торговельної, фінансової чи ін. мети

═════════■═════════

accounting entity облікова одиниця • бухгалтерська одиниця • обліковий підрозділ • рахівнича одиниця; affiliated business entity філіальна господарська одиниця • зв'язана господарська одиниця; associated entity асоційована одиниця; business entity ділова одиниця • господарська одиниця; commercial entity комерційна одиниця • торговельна одиниця; controlled entityies регульовані підприємства • регульовані організації; corporate entity корпорація • юридична особа; economic entity економічна одиниця; legal entity юридична особа; parent entity основна одиниця • материнська одиниця; reporting entity звітна одиниця; risk-free entity вільна від ризику одиниця; service entity службова одиниця • службовий підрозділ

═════════◇═════════

компанія < італ. compagnia — товариство < лат. compānia < cum — разом і panis — хліб; через посередництво польс. kompania (ЕСУМ 2: 541); корпорація < нім. Korporation, фр., англ. corporation < лат. corporatio — тілесність, зв'язок, поєднання частин (ЕСУМ 3:43)

* * *

1) нематеріальність, безплотність, духовність

2) неістотність

* * *

1) неістотний, несуттєвий

2) нематеріальний, безтілесний

3) нереальний

4) неміцний; несолідний

5) непоживний

* * *

1) неістотний

2) нематеріальний, безтілесний

3) нереальний

4) неміцний, несолідний

5) непоживний; неситний; - meal неситна їжа