лев

1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яким чином, по-якому? [Як ти підеш, що такий дощ? (Харк.). Яким чином помирити вбийчий песимізм і заклик до розгнузданої веселости? (Крим.)]. Как бишь? - як бо, як пак, як бак? [Як бо його звати? Як пак він казав? (Сл. Ум.)]. Как быть - як його бути? що почати? Как велик? - який завбільшки? Как вы говорите? - як кажете? Как далеко (до Киева)? - чи далеко (до Київа)? Как дорого? - чи дорого? по чому? Как же (ритор. вопрос) - як, як його, як таки? Как ваше здоровье? - як ся маєте? як там (ваше) здоров'ячко? Как зовут? - як звати, як на ім'я, як по батькові, як прізвище, як звуть? [Як-же твого брата звуть? (Сл. Гр.)]. Как ваше имя? - як вас (реже вам) на ім'я? як вас звати? Как именно? - як саме? Как фамилия? - як прізвище? як прозиваєтесь? Как? как? (при переспрашив.) - що? що? Как много? - як багато? як забагато? Как можно? - як (-же) можна? як таки можна? де-ж можна? Как не (нельзя не)? - як таки не? як його не? Как поживаете? - як ся маєте? як ся можете? Как прикажете вас называть? - як вас маємо звати? Как пройти на такую-то улицу? - як його перейти до такої-то вулиці? Как скоро (это будет)? - як (чи) швидко (це буде)? Как же так? - як-же (воно) так? як пак так? як таки так? Как так? - як то? через що? як то так? Как таки так? - як таки так? Как это (при возражении) - як то? [Чому… я повинна геть в усьому вас слухать? - Як то чому? Та я-ж тебе зродила на світ (Крим.)];

2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, як-же! [Ой, як болить моє серце, а сльози не ллються (Котл.). Як дам ляща тобі я в пику! (Котл.). Як крикну я: брешеш! (Стор.). Як-же зчепились вони, - така була буча (М. Вовч.)]. А как же! (утверд.) - атож, ато, аякже, (зап.) ая! Вот как! - ось як, он як! Как вот… - як ось, аж ось, агу, коли ось. [Тут тільки що перемолився (Еней)… як ось із неба дощ полився (Котл.). Агу, нашій Марусі трошки легше стало (Квітка)]. Как во, как на… (народно-поэтич.) - що. [Що на Чорному морі на камені біленькому, там стояла темниця кам'яная (Дума)]. Как во городе, во Казани - що в городі та в Казані. Как вдруг - коли це, аж, аж гульк, (диал.) ажень. [Коли це, серед уважного мого писання, раптом мене щось ударило десь у глибу душі (Крим.). Аж гульк, з Дніпра повиринали малії діти сміючись (Шевч.). Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню (ЗОЮР)]. Как не! (положит. знач.) - коли не, як не! [Кабан коли не розбіжиться, коли не вдариться об дуб! (Казка)]. Вон как - аж-аж як. [Я вже їсти хочу, аж-аж як (Н.-Лев.)]. Да как не - як не, як-же не. Как же (печально, горько) - як- же, то-то. [Ой мій сину! то-то гірко, гірко умирати (Рудан.)]. Как же! А то как же! (иронически) - де-ж пак! [Пнеться, неначе справді велика цяця. Де-ж пак! нові штани справив (Номис)]. Как бы не… - коли-б не… [На мене він не нарікатиме, а от коли-б ви його не зневажили (Куліш)]. Как бы не так! - овва, та ба, авжеж, але-ж, але, але-але, еге, де-ж пак! [Не одна тихенько від матери по п'ятінкам пряла на свічечку, щоб Кость її узяв, а Кость і овва! (Квітка). Вже що не робить світло, намагаючись просунутися ближче до темного закутка - та ба! ніяк не може (Коцюб.). Ну, то бери Ганну! - Авжеж! оце взяв-би той кадівб, що бублика ззіси поки кругом обійдеш (Н.-Лев.). Годі вилежуватись, іди молотити. Але-ж! (Сл. Гр.). І мені даси меду як піддереш? - Але-але! (Сл. Гр.). Ходім, Рябко! - Еге, ходім! Не дуже квапся… (Г.-Арт.). Злякаються вони? Де-ж пак! (Шевч.)]. Как много - як багато, якого багато, якого. [Якого багато людей на ярмарку! Якого тут людей (М. Вовч.)]. Как бы ни (было)… а… - що-що… а; хоч-би як… а… [Що-що, а батьків чіпати не слід (Крим.). Хоч-би як дивились ми на такий методологічний спосіб… а повинні будемо признати (Єфр.)]. Как раз (мигом) - як раз, як стій. [Вважав я себе за аскета; жоргнула - попався, як стій (Крим.)]. Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) - який, який- же. [Яка-ж гарна! Які дурні люди бувають]. Тут как тут - як тут. [Всім молодим - гарбуз як тут (Греб.)]. Как угодно! - про мене, як хочете! [Про мене, йди з ним на мир, коли вже таке діло скоїлось (Н.-Лев.)]. Уж как-нибудь будет - якось то (вже) буде, якось-такось буде. Уж как (бранит, хвалит) - так то вже (лає). [Так то вже мене лає (М. Вовч.)]. Уж как ни (старался) - хоч як-як, вже-ж як не… [Хоч як-як я силувався загрузнути в ученій праці, але літературне тяготіння не кидало мене (Крим.)]. Как бы это (желательн.) - як-би його. [Як- би його пообідати! (Ніков.)];

3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, яко, що, (гал.) гей, (как бы) як-би, (зап.) коби, (гал.) гей-би, (словно) мов, немов, (будто) ніби, наче, неначе. [Вода чиста як сльоза. Яко поет правдивий, а не підспівувач… (Куліш). В душі йому Галя, що та зірочка сяє (Свидн.)]. Как-будто (как бы) - як, як-би, наче, неначе, ніби, (словно) мов, немов, (будто) десь, знай, буцім. [Еней тоді як народився (Котл.). Пішов на свято не явно, а як-би потай (Єв.). А що се - галас наче? Ба ні, спів (Грінч.). Дивлюся я на його, то от неначе-б межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Море за пароходом не так шуміло, ніби вже збираючись на нічний спочинок (М. Левиц.). Це був немов батько школярам (Єфр.). Сьогодня, десь, неспокійно у городі (Коцюб.). Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками (Федьк.). Мати шуткуючи одпихала їх, буцім сердита (Крим.)]. Как будто бы - якби-то, як-ніби, начеб-то, неначеб-то, ніби-то, нібиб-то, мов-би, мовби-то, немов-би, немовби-то, буцім-то. [Мокриною цікавляться, немов-би знайомою дівкою з своєї слободи (Грінч.). Ноги були, мов-би підтяті (Крим.). То так губи і складе, як-ніби свистати (Рудан.)]. Как встрёпанный - як перемитий, як скупаний. Как горохом об стену - як горохом об стінку, як пугою по воді. Как есть - чисто, чистий, зовсім, цілком. [Хлопчик - чистий батько. Чисто вовк якийсь, а не людина]. Как есть все - чисто всі, геть усі. Как живой - як живий, як живісінький. Как кто (в качестве кого) - як хто, за кого. [Він присланий сюди за лікаря. Я вам буду за сина рідного (як рідний син). Порається всюди за видющу (Г. Барв.)]. Как например - як наприклад, як от. [Було багато племен слов'янських, як от: поляни, деревляни, дуліби, тиверці, сівер (Куліш)]. Как нарочно, как на зло - як на те, як навмисне. [І так ніколи, а тут як на те ще й друге діло приспіло]. Как нельзя лучше, хуже - як-найкраще, як-найгірше, що-найкраще, що-найгірше. Как очумелый - як навіжений, як сказившися, як зджумілий, як зджумлений (бігає, дивиться). Как сумасшедший - як (той) божевільний якийсь. Как… таки - як… так; що… що. [Тепер, пані, усі рівні перед законом: що великі пани, що останні капарі (Яворн.)]. Как то (при перечислении) - як, як от. [Вироблено особливі типи виданнів, як місячники, тижневики, щоденні газети (Єфр.). Не треба витолковувати, що вабило до Бранда чистих людей, як от Агнес (Єфр.)]. Как у Христа за пазухой - як у Бога за дверима. Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) - як що, за що. [Все то (мідяки) бідним мужикам за срібло спускає (Рудан.)]. Как что (подобный чему) - як що, рівний до чого, схожий на що, подібний до чого. [Рука біла, до паперу рівна (Васильч.)];

4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яким чином, способом, поби[у]том. [Частенько пригадує та розказує, як у тому Чорноставі колись ми жили (М. Вовч.)]. Как бы то ни было - будь-що-будь, хоч що- б там було, будь-як-будь. Как видно - бачиться, (фамил.) бачця, знати, мабуть, (зап.) відай. Как водится - як заведено, звісно, як воно ведеться. [На беседі, вже звісно, попились (Глібов)]. Как должно - як слід, як треба, як годиться, належно, належито. Как есть - як є, все по-правді, наголо. [Нехай-же батько зна все чисто, наголо (Самійл.)]. Как-либо - а) см. Как-нибудь; б) хоч так, хоч так; якось. Как можно - як(о) мога. [Як мога швидше утікай (Котл.)]. Как-нибудь, кое-как - як-небудь, аби-як, аби-то, деяк, якось, сяк-так, будлі-як, леда-як. [Як-небудь достати його (Казка). Ти все робиш тільки аби-як (Сл. Гр.). Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Не плач, каже, лягай та спи: якось поїдемо (Казка). Коби то деяк на вольний світ (Франко)]. Как бы ни - хоч-би як, хоч-би який. [Минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Как ни - хоч як, хоч і як. [Хоч іспанці й як хоробро відбивали кожен забіг, а що-день нова облога і ще гіршії бої (Крим.). Хоч як роби коло землі, а не забагатієш (Липовеч.)]. Как-никак - якось-не-якось, якби не було. [Якось-не- якось, велося пару місяців, поки я розкрутив трохи грошей (Франко)]. Как (ни) попало - а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жужмом, (о живых сущ.) безбач, в безладі. Как придётся - як вийде, як випаде, на галай-балай; см. Как-нибудь. Как раз - саме, саме враз, як раз, акурат, помірно. [Явдоха стала саме проти війї (Конис.)]. Буде акурат, як ти казав (Желех.)]. Как следует (как нужно) - як слід, як треба, доладу, до-діла, до пуття, улад, доладно, догодне, належно, належить, гаразд; (с честью) чесно, (шутл.) по-чеськи; (вежливо) ґрече, звичайно, догоже. [Що зробите, то все не до-ладу (М. Врвч.). Народу чесно поклонився (Грінч.). Не вміє… вслужити догодне (М. Вовч.)]. Как-то (неопред.) - якось, як-то, якось- то, яктось, як-ся. [Якось так чудно було бачити ноги в чоботях (Коцюб.). Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)]. Как… так… - як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (Номис)]. Так - как (причин.) - см. Так;

5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли. [Чи ти прийдеш тоді до мене, як сонце згасне, звечоріє? (Лепкий)]. А как… - а як, як-же. [Як-же вмер паволоцький полковник, він вийшов (Куліш)]. Как вот - аже ось, аж, аж тут, аж от, коли, коли це. [Аж от перестріва на дорозі становий (Казка)]. Всякий раз как - що, що тільки, аби, аби лиш. [А що тільки в церкві дяк «іже» заспіває, бідна баба у кутку мало не вмліває (Рудан.). Що розженеться против Кожом'яки, то він його булавою (Казка)]. Между тем как… - тим часом як… Как-нибудь (когда-нибудь) - як- небудь, якось, коли, колись, часом. [Заходьте, як-небудь. Але таки й зайду якось до вас (Крим.). Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «бувають-же й поміж старшими добрі люди» (Крим.)]. Однажды как-то - раз якось. [Раз якось хмара наступала (Гліб.)]. Как раз (во время) - саме, як-раз, притьмом, акурат, саме враз. [Сімнадцятий рік пішов саме з Пилипівки (Крим.). Притьмом у сій порі прийшов, - ні, каже, опізнився (Н.-Вол. п.)]. С тех пор как - з того часу як, відтоді як. Как-то (однажды) - якось, колись, якось-то, колись. [І ото було якось над вечір (Крим.). Колись приходжу, а він такий гнівний (Сл. Гр.)]. Как только - а як, скоро. [Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.)]. Уже час, как он у меня - вже година, що (як) він у мене;

6) (условный союз - если) як, якби, коли, коли-б, коби. [Правду каже, як не бреше (Приказка). Коли-ж згинув чорнобровий, то й я погибаю (Шевч.)]. Как бы - якби, коли-б, коби; см. Кабы. [Лихі люди ходять тепер раз-у- раз по вулицях, коли-б ще до нас не залізли (Коцюб.). Пливе човен, води повен, коби (якби) не схитнувся (Пісня)]. Как скоро - скоро, скоро тільки, (зап.) скоро-но. [Дитина його загине, скоро тільки не покине він вогкого, отрутного для життя місця (Єфр.)].

* * *

1) нареч. як

2) союз ( сравнительный) як; ( словно) на́че, нена́че, мов, немо́в; ( для выражения сравнения) нена́че, на́че, немо́в, мов; (для выражения сомнения, недоверия) ні́би; ( присоединительный) як; ( временной) як; ( когда) коли́

3) част. як; (в восклицательных предложениях о сказуемым, выраженным прилагательным) яки́й

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

макушка

1) маківка, чолопок и щолопок (-пка), (ум. ч[щ]олопочок), кабушка, (ум. кабушечка), тім'я (-м'я). [Шапочка на самому чолопочку (Звяг.). Почепила квітку на голову на щолопочку (Н.-Лев.). У старовірів кабушечка на голові вистрижена аж до шкури (Миргород.). Патер з проголеним тім'ям (Стор.)]. Получить по -ке - дістати (узяти) в тім'я, у чуб;

2) (верх чего-либо) маківка, верх (-ху), вершечок (-чка), чолопок, щолопок (-пка). [Виліз на маківку (на верх) гори (Київщ.). На церкві на самому вершечку грало сонце (М. Грінч.). На самісінькому чолопочку шпиля манячіла та мріла в імлі чорна струнка постать (Н.-Лев.). Почвалав на чолопок гори (Полт.). Посеред села ніби стриміла на щолопочку дубова церква (Н.-Лев.)].

* * *

диал. см. макушка 1)

1) манера. -ры - манери, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: перша річ «манери» (поводження) (Кониськ.). Не люблю я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манера, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведенція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось таке натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведенція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манер, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры - елегантні манери, добірні манери. Непринуждённые -ры - вільні манери, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манери, скромне поводження;

2) маніра и манера, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манеру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манера, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.

* * *

махивать, махнуть

1) чем - махати (-хаю, -хаєш, -хає и машеш, маше), махнути, маяти, майнути, вихати, вихнути, (колыхать) колихати, колихнути, війнути, (колебать) коливати, коливнути, хитати, хитнути чим. [Ішов до клуні, тихо махаючи батогом (Н.-Лев.). Ходить ляшок по базару, шабелькою має (Пісня). Вийшов Хо на галяву, сперся на костур, майнув довгою бородою (Коцюб.). Не вихай-бо дуже віником, бо курява встає (Метл.). Сидить дід над водою, коливає бородою (Загадка)]. Сильно -хать, -нуть - вимахувати, махонути. -хать, -нуть головою - хитати, хитнути, кивати, кивнути, (мотать) мотати, мотнути, мотляти головою. [Киваючи рясною головою, зелений ліс до сонця засміявсь (Грінч.)]. -хать крыльями - махати, маяти, (тяжело) глибати крилами. [Летить орел через море, крилечками маше (Метл.). Соловейко летить, крильцями має (Грінч. III)]. Ветряная мельница -шет крыльями - вітряк вимахує (помахує, має) крилами. -хать, -нуть платком - махати, махнути, майнути, війнути хусткою. -хать хвостом - махати хвостом, (быстро: о собаке, свинье) молоти (мелю, -леш), мелькати хвостом. [Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Рудч.). Собака мелькає хвостом (Н.-Лев.)]. -хать (размахивать) рукою, руками - махати, (мотать) мотати рукою, руками. [Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш (Номис). На деяких машинах доводиться тільки до одуру мотати рукою (Азб. Ком.)]. -хать руками на кого - махати руками на кого. -нуть рукою на кого, на что (перен.) - махнути рукою на кого, на що; (забросить дело) занедбати що. -нуть на всё рукою - занедбати все, пуститися берега;

2) кому, кого - махати, махнути (рукою) кому или на кого; (кивать) кивати, (с)кивнути на кого и кому; (звать) кликати, кликнути и покликати кого. [Писар махнув десятникам (М. Вовч.). Грицько махав на його рукою: сюди, мов, сюди мерщій! (Мирний). Кивнув на джуру, і джура сів коло його (Куліш)];

3) -хать (делать во всю, катать) - катати, шкварити, шпарити, смалити, чесати, чухрати. [Ото-ж пише! Так і шкварить - аркуш за аркушем (Київ)];

4) -нуть куда - махнути, махонути, майнути, (пров.) махорнути, гайнути, дмух(о)нути, драп(о)нути, повіятися, почухрати, югнути, джукнути, чкурнути, шарконути, черкнути куди, до кого, до чого. [Махнув на сіновальню (Крим.). Завтра в десятій годині сядемо на трамвай та й махонемо (Н.-Лев.). Стара майнула кудись до дочки (М. Левиц.). Ой, гайну я до дівчат та й на вечерниці (Пісня). Дмухнім до неї! (Котл.). Драпнув за границю (Рудан.). Як це почув, зараз повіявсь до шинку (Звин.). Куди очі почухрав (Котл.). Югнем косити! (Сл. Гр.). Джукну аж на балку (Яворн.). А чи не шарконути оце мені до нього? (Яворн.). За море черкнув (Біл.-Нос.)]. -ться -

1) маятися, майнутися, (колыхаться) колихатися, колихнутися, (колебаться) коливатися, коливнутися, хитатися, хитнутися;

2) безл. - махатися.

* * *

несов.; сов. - махн`уть

1) маха́ти, махну́ти и махону́ти; виха́ти, вихну́ти и усилит. вихону́ти

2) (сов.: отправиться куда-л.) махну́ти, махону́ти, майну́ти, гайну́ти, чкурну́ти

1) (известное пространство) місце (-ця, им. мн. місця, р. місць и місців), (редко місто), місцина, містина; срв.

I. Местечко. [Сідай, - місця стане (Кониськ.). Із яких то місць на той ярмарок не понавозили усякого хліба! (Квітка). Порожніх місців за столами не знайшла я (Н.-Лев.). У тих містах, де тече річка Самара (Стор.). Немає місцини в моєму дворі, щоб не скуштувала моїх сліз гірких (Мирний)]. Каждое тело занимает определённое -то - кожне тіло займає (бере, забирає) певне місце. Это не ваше -то - це не ваше місце. Здесь мало -та для двоих - тут мало місця для (на) двох. Прошу занять -та - прохаю сісти на свої місця; срв. Занимать 1. Нет -та - нема(є) місця. На -то - на місце. [Постав книжку на місце (Київщ.)]. На -те, не на -те - на (своєму) місці, не на (своєму) місці. [Усе в тебе не на місці стоїть (Київщ.)]. Всё хорошо на своём -те - все на своєму місці гарне (добре). В другое, в иное -то - в инше місце, (куда-либо) куди-инде, куди-инше. [Пішов на ярмарок, а може куди-инше (Рудч.)]. В другом, в ином -те - в иншому місці, инде, (где-либо) де(сь)-инде. [«Ходім до мене вечеряти!» - «Ні, я вже обіцявся инде» (Куліш). Треба пошукати помочі де-инде (Грінч.). Десь-инде живе (Сим.)]. Во всяком другом -те - в усякому иншому місці, скрізь-деинде. Ни в каком, ни в одном -те - в жадному місці, ніде. В разных -тах - у різних місцях; (отдельно) різно. [Ми живемо не вкупі, а різно (Звин.)]. В отдалённых -тах - по далеких світах. [Кинувся по далеких світах сіна добувати (Грінч. II)]. Из другого -та - з иншого місця. С -та на -то - з місця на місце. До этого -та - до цього місця, (до сих пор) досі, досіль, до-сюди, поти; срв. Пора. [До-сюди треба вивчити (Київщ.). От поти твій город, а далі вже мій (Грінч.)]. До какого -та - до якого місця, (до каких пор) докуди, подоки; срв. Пора. Всякие -та - всякі місця, всі усюди (-дів). По всяким, по всем -там - по всіх усюдах, скрізь. Со всех мест - з усіх місць, звідусіль, звідусюди. -тами, в некоторых -тах - місцями, (реже місцем), подекуди, де-не-де, де-де, де-куди, инде. [Місцями і женці біліли, і копи вже стояли (Свидниц.). Місцем такі були здоровенні байраки, що боже світе! (Грінч. II). Сивина подекуди із чорним волоссям (Куліш). Тихо навкруги… Лиш де-не-де прокинеться пташка (Коцюб.). Де-куди видно немов ряди великих білих комах, - то косарі (Франко). Инде протрухли дошки (Кониськ.)]. К -ту сказать - до речи, до діла сказати. [Говорить зовсім не до речи (Київщ.)]. Тут говорити вільно, аби до діла (Київщ.)]. Ваши слова здесь совсем не у -та - ваші слова тут зовсім не до речи (не до діла, но до ладу). Здесь хорошее -то для сада - тут гарне (добре) місце під сад, тут гарна (добра) місцина для саду (під сад). Долго ли проживёте в наших -тах? - чи довго проживете в наших місцях? Есть хорошие -та в книге - є гарні місця (уступи) в книжці. По -там! - на місце! на місця! Ни с -та(!) - ані руш(!), ані з місця. [Стій, кажу тобі, ані руш! (Київщ.). Як ускочила в баюру - коні, ані руш (Липовеч.). І вся варта ані з місця (Рудан.)]. Не трогайтесь с -та - не рушайтеся з місця. С -та не двинусь - з місця не зрушуся. С -та в карьер - см. I. Карьер. Нигде -та себе не найду - ніде місця собі не знайду; не знаю, де приткнутися, де приткнути себе. Он и -та не пригреет - він і місця не нагріє. Только -то тепло (бежал) - (утік) і місце холодне; см. И след простыл (под Простывать). Пора костям на -то - кістки давно просяться на спочинок. Бойкое -то - розигри (-рів), людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине (Сл. Гр.)]. Больное, слабое -то - болюче, дошкульне місце, болячка, слаба сторона. [Найпекучіші потреби та болячки свого часу (Єфр.). Він знає, що рахунки - моя слаба сторона (Франко)]. Попал на его больное -то - трапив йому саме на болюче. Верное, надёжное -то - певне місце. Возвышенное -то - високе місце, підвищення (-ння), високість (-кости). Глухое пустынное -то - глухе, безлюдне, пустельне місце, закуток (-тку), закутень (-тня), застум (-му). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Кам'янеч.). І засвітився світ по застумах московських (Куліш)]. Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) - місце тверде, м'яке. Купе на два -та - купе на дві особі, двоособове купе. Живописные -та - мальовничі місця, -ча місцевість (- вости). Защищённое -то - см. Защищённый. Лобное -то - см. Лобный. Неведомое -то, -мые та - безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). [Пливе у сірі безвісті нудьга (Коцюб.)]. Новозаселённое -то - новозалюднене місце, новоселиця. Общее -то - загальне місце, загальник, трюїзм (-му). -та отдалённые, не столь отдалённые - місця далекі, не такі далекі, неблизькі світи (-тів). Открытое, видное -то - відкрите місце. На открытом, на видном -те - на видноті, (пров.) на видноці. [Поклади щось на видноті, щоб було напохваті (Н.-Лев.). Пусти в сіни, не хочу стояти на видноці (Гнід.)]. Отхожее -то - см. Отхожий. Почётное -то - почесне місце; (красный угол) покуття (-ття), покуть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) посад (-ду). [Онисю посадили на посаді (Н.-Лев.)]. Пустое -то - порожнє місце. Сборное -то - збірне місце, збірний пункт (-ту), зборище. Свалочное -то - смітник (- ка), смітнище. Святые -та - святі, праведні місця, (куда ходят на отпуст) відпустові місця. [І де ходила, в яких-то праведних містах, а в нас, сердечна, опочила (Шевч.). Відпустове місто Люрд (Калит.)]. Складочное -то, -то складки - складовище. Сохранное -то - схованка, сховище, схова, криївка, (пров.) підра (-ри) и підря (-рі). [Треба десь сховати, та схованки ніякої не знайду (Звин.)]. Спальное -то - спальне місце. Укромное -то - затишок (-шку), захист (-ту), захисток (-тку). [Край берега, у затишку, прив'язані човни (Глібів)]. Укрытое - то - скрите місце, скриток (-тку). Усадебное -то - садиба, ґрунт (-ту). Якорное -то - якірна стоянка. -то битвы, сражения - см. Побоище 2. -то водворения - місце (для) оселення. -то встречи - місце (для) зустрічи, (свидания) місце сходин. Назначено -то встречи - визначено місце (для) зустрічи; ви[при]значено місце, де зустрітися (зійтися, з'їхатися). -то действия - місце дії, дійове місце. -то (постоянного) жительства - місце (постійного) перебування (пробування, проживання). Зарегистрироваться по -ту жительства - зареєструватися при (на) місці перебування. -то заключения - місце ув'язнення, арештантська (-кої), в'язниця, тюрма. -то исполнения - місце виконання. -то для лежания, для сидения (в вагоне) - місце лежаче, сидяче. -то ловли - лови (-вів), ловище. -то назначения - місце призначення. -то нахождения - місце перебування, місце, де перебуває. По -ту назначения - до призначеного місця. -то охоты - місце полювання, ловище, (стар.) гони (-нів). -то платежа - місце виплати. -то преступления - місце, де вчинено злочин, місце злочину. На -те преступления - на місці злочину; на гарячому (вчинку). -то проезда - місце для проїзду, проїзд (-ду). [Проїзду не дав і на ступінь (Звягельщ.)]. -то рождения - місце народження; (геолог.) родовище. -то сбора, собрания - місце збору, зборище. -то службы - місце служби (урядування). По -ту службы - (на вопр.: куда) на місце служби; (где) на (при) місці служби, на службі; см. По 1. -то в театре - місце в театрі. -то у(с)покоения - місце спочинку (спочиву), спочинок (-нку). [Чия домовина?-Анакреонтів спочинок (Грінч.)]. Быть на первом, на главном -те - бути на першому місці, перед водити. Быть убитым на -те - бути вбитому, де стояв (-яла, -яло) или на місці. Взять -то (напр., для проезда) - взяти (купити) місце. Дать -то кому - дати місце кому. Занимать первое -то между кем - займати переднє (чільне) місце серед кого. Занимать, занять -то кого, чего - заступати, заступити кого, що. Иметь -то где, когда - відбуватися, діятися, траплятися, сов. відбутися, статися, трапитися, несов. и сов. мати місце де, коли. [В поліклініці не раз траплялися прикрі випадки (Пр. Правда). Цікаво навести кілька фактів, що мали місце під час перевірки в різних установах (Пр. Правда)]. Оставлять, оставить -то кому, чему - лишати, лишити, (редко) кидати, покинути місце кому, чому, для кого, для чого. [Валуєвський циркуляр не кидав місця для путящої народньої книжки (Єфр.)]. Освобождать, освободить, очищать, очистить -то - звільняти, звільнити, пробирати, пробрати місце; прийматися, прийнятися; см. Очищать 3. [Пообідали і вставайте, звільняйте місця для инших (Київщ.)]. Подхватить с -та (о лошадях) - взяти з копита. [Коні зразу стрепенулися, взяли з копита, і ми помчали з гори (Короленко)]. Производить, произвести дознание на -те - вивідувати на місці, переводити, перевести дізнання на місці. Сойтись, собраться, сложить в одно -то - зійтися, зібратися, скласти до-гурту, у-гурт, до-місця, до купи, ум. до-купки, до-купочки, до- купоньки. [Вовк, медвідь і кабан зібрались у-гурт (Рудч.). Судна наші, розсипавшись, знов зійшлись докупи (Куліш)]. Считаться -тами - рахуватися місцями. Устоять, не устоять на -те - встояти, не встояти на місці. Уступать, уступить -то кому, чему - поступатися, поступитися місцем кому, (редко) попускати, попустити місця (місце) кому, чому. [Всі (що сиділи на колоді) посунулися, поступаючась місцем (мені) (Коцюб.). Краплі котилися і зникали, щоб попустити місце новим (Грінч.)]. Наше -то свято! - дух свят при нас (при нашій хаті)! сила божа-хрестова з нами! С -та не встать, света белого не видать! - бодай я з цього місця не зійшов (не зійшла), бодай я світу не побачив (не побачила)! Не человек -том красится, а -то человеком - не місце скрасить людину, а людина місце. Невеста без -та, жених без ума - молода - грошовита: вся в дірках свита; молодий - тямуха: в голові макуха; молода без скрині, без калитки, молодий без клепки (Гуманщ.);

2) места (по отнош. к админ. центру) - місця. [Як запроваджують на місцях ленінську національну політику (Пр. Правда)];

3) (должность) посада, місце, (редко) помістя (-стя). [Дамо посаду в конторі на 1200 річних (Кониськ.). По вакаціях треба в Кам'янець за місцем (Свидниц.). Чи не знаєте, де-б тут помістя можна знайти? (М. Вовч.)]. -то конторщика - місце конторника. Доходное -то - поживна посада, тепленьке місце; срв.

I. Местечко 2. Насиженное -то - насиджене (тепле) місце. Быть при -те - мати посаду, бути на посаді. Быть без -та - бути без посади, (шутл.) сидіти на бурку, ганяти собак. Он без -та, не у -та - він без посади, він не має посади. Занимать, занять -то - обіймати, обняти, (о)посідати, (о)посісти посаду. Лишить -та - скинути з посади. Лишиться -та - (по)збутися посади, втратити посаду. Определять, определить к -ту - см. Определять 3. Поступить на -то - дістати посаду, стати на посаду. Он вполне на своём -те - він цілком на своєму місці;

4) (учреждение) установа, уряд (-ду). Оффициальное -то - урядове місце. Присутственное -то - см. Присутственный. Судебное -то - судова установа;

5) (о клади, грузе) пакунок (- нка), пака. У меня три -та багажа - у мене три пакунки;

6) анат. placenta - послід (-ду), послідень (-дня), ложисько; см. Послед 2.

* * *

1) мі́сце; ( местечко) місци́на, місти́на

2) ( служба) мі́сце; ( должность) поса́да

в прямом и переносном значении) море (-ря, мн. моря, -рів), ум. моречко, моренько. [По синьому морю хвиля грає, турецький корабличок розбиває (Пісня). Правда і в морі не втоне (Номис). А я з дому на Дін до донських козаків, ой, а із Дону до татарських морів (Рудан.). А на моречку четверо суден плаває (Грінч. III)]. Азовское -ре - Озівське море. Балтийское -ре - Балтицьке море. Средиземное -ре - Середземне море. Чёрное -ре - Чорне море, Козацьке море. [Чорним морем далеко гуляли (Ант.-Драг.). Чорне, або по- старосвітському Козацьке море (Основа 1862)]. Взволнованное -ре - схвильоване (збурене) море. Взбаламученное -ре - розбурхане (розгойдане, збаламучене) море. Открытое -ре - чисте море. [У чистому морі корабель пливе (М. Грінч.)]. Выйти в открытое -ре - виплис[в]ти на чисте (в чисте море). Плыть -рем - плисти (пливти) морем. По -рю и суше - по морю і суші, морем і суходолом (сухопуттю). Это капля в -ре - це краплина (пилина) в морі. За -рем телушка полушка, да рубль перевозу - за морем теличка - копієчка, а перевезти - карбованчик. Ум за -рем, а смерть за воротом - думка за морем, а смерть за плечима. За -ре - за море. Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! - ворона за море літає, а дурна вертає (Номис). Из-за -ря - (і)з-за моря, з-поза моря. У -ря - над морем, край моря, коло (біля) моря. Над -рем - над морем. [Я люблю море може тим, що я зріс над морем (Н.- Лев.)]. В -ре (вин. п.) - на море. [Ми наймемо човен, сядемо й попливемо далеко, далеко од людей на море (Н.-Лев.)]. -ре во время волнения - море в хвилю. [Море в хвилю і тишу (Основа 1861)]. К -рю - над море, до моря. [Киньмо оцю гулянку, ходім над море, будемо гуляти вдвох над морем (Н.-Лев.)]. По направлению к -рю - в напрямку до моря, простуючи на море. -ре волнуется - море грає (хвилює, б'є, бушує). [Вітер віє, повіває, синє море грає (Рудан.)]. Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать - горе - море: пий його, не вип'єш (усього) (Номис). Кто в -ре не бывал, тот богу не молился - хто в морі не бував, той бога не благав (М. Грінч.). Слезою -ря не наполнить - сльозами моря не доллєш (не виповниш). Сиди у -ря, да жди погоды - сядь над морем, виглядай години. Пьяному и -ре по колена - п'яному (дурному) море по коліна; срв. Колено 1. Не -ре топит, а лужа - не море топить, - калюжа. Не ищи -ря, и в луже утонешь - не шукай моря, - у калюжі втопишся (втонеш) (Номис). Житейское -ре - житейське море. -ре страдания - море страждання. [Що варте життя перед необмеженим морем людського страждання? (Коцюб.)]. -ре звуков - море звуків. [Море лісових звуків (Коцюб.)]. Разливное -ре - як води в морі, заливне море. [А горілки в них - море заливне (Звин.)]. Чернильное -ре, бумажные берега - течуть річки з атраменту в паперових берегах. Сто метров над уровнем -ря - сто метрів над рівнем моря (над морським водорівнем).

* * *

наблюсти

1) что - спостерегати, спостерегти, (редко) постерегати, постерегти що, (примечать) примічати, примітити що. [Переглянувши українське письменство, ми могли спостерегти цікавий процес (Єфр.). Дивіть! Як дитина примічає! (Звин.). -дать природу, течение светил небесных - спостерегати природу, рух світил небесних. Астроном, що спостірегає зорі (Кониськ.). Спостерегаючи, з одного боку, життя природи, а, з другого,- суспільне та особисте життя людей (Наш)];

2) (надсматривать за кем, за чем) наглядати, назирати, надзирати за (над) ким, за (над) чим и кого, що (чого), (следить) стежити за ким, за чим и чого, достежити чого, кмітити, примічати за ким, за чим, (сторожить) пильнувати кого и за ким, чого, допильнувати кого, чого, достерегати, достерегти кого, що и чого, (смотреть, надзирать) доглядати, доглянути кого, чого и за ким, за чим, дозирати кого, чого и що, за ким, за чим; срв. Присматривать 2, Надсматривать. Буду пильно наглядати - книжку ти яку читаєш, з ким говориш, де буваєш (Крим.). Обідаю собі десь у куточку, прислухаюсь, назираю за гостями (Васильч.). Цікава Масюківна назирала гостя з вікна (Н.- Лев.). Надзираю, надслухую, що станеться з Хомою (Франко). Шляху їх не стежить ніякий ворог (Франко). Чого ти за другими приглядаєшся? знай себе, я за тобою не примічаю (Квітка). Сів проти неї уп'явся очима в її вид і вважливо кмітить за нею (Н.-Лев.). Улітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев.). Ну, хочеш: я доглядатимусь, пильнуватиму їх обох (Грінч.). За таким Трохим більш усього пильнував (Квітка). Допильнував того я вранці сам (Грінч.). Про що мене що-дня достерегати і цілитись на мене що-години? (Куліш). Чи се-ж наше діло? чи нам велено за другими доглядати? (Квітка). Колись ще сам я на полі й у лісі їх пильної роботи доглядав (Грінч.). Треба пильно тих лукавих ходів дозирати (Куліш)]. -дать за движениями неприятеля - стежити (назирати) за рухами ворога, пильнувати рухів ворога. -дать за детьми - наглядати (доглядати) дітей и за дітьми, дозирати дітей. -дать за работами - наглядати (назирати) за (над) роботами, пильнувати роботи, стежити за роботами. -дать за чьим поведением - доглядати (пильнувати) чийого поводження (чиєї поведінки). -дать за порядком - доглядати (дозирати, пильнувати) порядку. [Військового порядку дозирали січовики добре (Куліш)]. -дать за самим собою - стежити за самим собою, пильнувати себе, уважати на себе. За ним надо -дать - за ним треба наглядати (стежити), його треба пильнувати, на його треба уважати, його треба мати на оці. [Цезарю, остерегайся Брута,.. пильно вважай на Метелла Цімбра (Куліш)]. -дать украдкой (тайком) за кем - потай наглядати (назирати) кого и за ким, потай стежити за ким, сочити (присочувати) кого. Коли постережеш ще що-небудь, скажи мені; звели також і жінці присочувати (Куліш)];

3) (соблюдать) доглядати, доглянути, додержувати, держати, додержати що и чого, берегти, зберегти що. -дать закон, -ны - доглядати, додержувати закону, -нів. -сти правосудие - доглянути (додержати, допильнувати) правосуддя (правого суду). -дать пост - додержувати посту, додержати піст. Наблюдённый - спостережений, примічений;

2) доглянутий, додержаний, збережений. -ться -

1) спостерегатися, бути спостереженим. Высота солнца - тся снарядом - високість сонця спостерегають приладом;

2) (соблюдаться) держатися, додержуватися, бути додержуваним, додержаним. Посты теперь не -тся - постів тепер не додержують (не додержуються).

* * *

несов.; сов. - наблюст`и

1) (кого-что, за кем-чем) спостерігати, спостерегти, -режу, -реже́ш, постерігати, постерегти́ (кого-що, за ким-чим); (несов.: следить) сте́жити, диал. кміти́ти (кмічу́, кміти́ш) (за ким-чим)

2) (за кем-чем, над кем-чем - осуществлять надзор) нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти, несов. надзирати (кого-що, за ким-чим, над ким-чим); (ухаживать, присматривать) догляда́ти, догля́нути (кого-що, чого, за ким-чим), несов. пильнува́ти, -ну́ю, -ну́єш (кого-що)

3) (что - несов.: соблюдать что-либо) додержуватися, -жуюся, -жуєшся, додержувати, -жую, -жуєш (чого)

назвать

1) (давать название, имя, кличку) звати, називати, назвати, нарікати, наректи, кликати кого, казати на кого, на що, (не только именовать) іменувати, на(й)меновувати, на(й)менувати, (преимущ. с оттенком пренебр.) узивати, узвати, (прозывать) дражнити, продражнити, (величать) величати, звеличати, (о мног.) поназивати, понарікати, пона(й)меновувати, повзивати кого, що ким, чим, яким. [Дехто звав тую квартиру катакомбою (Крим.). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, - усіх поназивав. (Чуб. I). Своє дитя без сорома байстрям нарікає (Шевч.). То як-же наректи мою психіку? (Крим.). Не кличте преподобним лютого Нерона (Шевч.). Тільки найгіршу жінку лахудрою кличуть (Крим.). Поступ веде за собою те, що можемо найменувати ростом особи (Доман.). Сонце найменував він небесним оком (М. Калин.). Автор наменував свого писаря таким ім'ям, що його ніхто не може вимовити (Грінч.). Нас хлопами взивали (Франко). Проклятим начинням не взивай святої арфи (Л. Укр.). То тільки собак дражнять рудими (Н.- Лев.). Народня муза так гарно звеличала Хмельницького Русином (Куліш)]. Как -вают это? - як зветься це? як кажуть на це? [В Херсонській губерні кажуть на затірку «мотузка» (Звин.)]. Он -вает себя вашим родственником - він зве себе вашим родичем. -вать кого дураком - дурнем звати (узивати, величати), назвати, дурняти (женщину: дуркати) кого, дурня завдавати, завдати, дурня загинати, загнути кому. Так называемый - так званий, так зветься, (мн.) так звуться. [Так звана слава (Грінч.). Ходить до нас, так зветься, мироносниця (Звин.). Бувають, так звуться, характерники (Звин.)];

2) (по имени, по фамилии) звати, називати, назвати, кликати, величати кого на ім'я (на ймення, на прізвище), на(й)меновувати, на(й)менувати кого. [Та забула людей розпитати, як милого на імнячко звати (Пісня). Де-ж таки видано, щоб мати звала сина на прізвище? (Грінч.). Ой ти, дівчино, ти, мила моя, як-же тя кличе мати твоя? (Голов.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. -звать кого по имени и отчеству - назвати кого на ім'я й по батькові;

3) (перечислять) називати, назвати кого, що (одно на одним, одно за другим), переказувати, переказати що, (о мног.) поназивати, попереказувати. [Цар переказав усе, що було в його найкращого, а чорт все кажс: «ні!» (Рудч.)]. -звал два-три имени и обчёлся - назвав два чи три (з два-три) ймення, - і край лікові (і недолік);

4) (считать кем чем) звати, називати, назвати кого, що ким, чим, уважати, визнавати, визнати кого за кого, за що, що за що. Вы -ете это любовью? - ви це звете любов'ю (коханням)? ви вважаєте це за любов (кохання)?;

5) (выдавать кого) виказувати, виказати кого. [Його піймано, мордовано, вимагаючи, щоб він виказав товаришів; він не виказав нікого (Грінч.)];

6) (напрашивать) накликати, накликати, напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног. или в большом количестве) понакликати, наскликати, понапрошувати, понапрохувати кого. [Накличу веселих гостей (Н.-Лев.). Напросила старців і вбогих (Н.-Лев.). Нащо ти так багато людей понакликав, - де ми їх посадимо? (Харківщ.). Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Харківщ.)]. -вать гончих, охотн. - скликати, скликати, (о мног.) поскликати гончаків. Названный -

1) названий, наречений, на(й)менований, поназиваний, пона(й)меновуваний; визнаний; виказаний;

2) (напрошенный) накликаний, напрошений, напроханий, понакликуваний, понапрошуваний: понапрохуваний; (о гончих) скликаний.

* * *

1) назива́ти и звати (зву, звеш и зову, зовеш), назва́ти и мног. поназива́ти; наріка́ти, наректи́, -речу́, -рече́ш; (несов.: по имени, фамилии, кличке) кли́кати (кличу, кличеш); ( давать название) узива́ти, узва́ти и увізва́ти

2) (сообщать, объявлять) назива́ти, назва́ти

наполнить

1) что чем - сповнювати и сповняти, сповнити, повнити, наповнювати, наповняти, наповнити, (заполнять) заповнювати и заповняти, заповнити, (до краёв) виповнювати и виповняти, виповнити, сповнювати, сповнити и т. п. вщерть (до самых краёв: по самі вінця), (посуду, помещение ещё) запорожнювати и запорожняти, запорожнити що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипати, насипати, (жидкостью) наливати, налити и (зап.) налляти що в що, куди и що чим, (о мног.) посповнювати, посповняти, понаповнювати, понаповняти, позаповнювати, позаповняти, повиповнювати, повиповняти, позапорожнювати, позапорожняти, понасипати, поналивати. [Сповнімо кубки! (Куліш). Темрява сповняла глибокі яри та долини (Грінч.). Люди кожну кімнату сповнили ґвалтом (Коцюб.). Кубочки посповняла (Мил.). Сполоханий гомін повнить дерева (Дніпр. Ч.). Тут тобі, серденько, в степу погибати, червоною кров'ю річки наповняти (Метл.). Невідомі люди заповнювали кімнати (Виннич.). Дим всю хату заповняє (Франко). Кров'ю річки й озера виповнювали (Куліш). Тиша виповняла ввесь двір (Коцюб.). Не виповниш Дніпра-Славути слізьми (Куліш). Глибокії долини волоською кров'ю повиповнював (Ант.-Драг.)]. -нять воз кладью - навантажувати (наладновувати) воза (віз); срв. Нагружать;

2) (отвлеч. и метаф.) сповнювати, сповняти, сповнити, переймати, перейняти, проймати, про(й)няти, понімати, по(й)няти, наливати, налити, (о мног.) посповнювати, посповняти, попереймати, попроймати, поналивати кого, що чим. [Се хвилювало й сповнювало чуттям зворушеної вдячности (Н.-Лев.). Вітер сповняв Зінькові груди молодою силою (Грінч.). Всю землю сповнила слава чуткою про його (Куліш). Радощі, що серце понімають (М. Вовч.). Душу переймали ніжні чари (Крим.)]. Наполненный -

1) сповнений, наповнений, заповнений, виповнений, запорожнений, насипаний, налитий и (зап.) наллятий, посповнюваний и т. п. [Передаючи сповнену чарку (Васильч.). Посуд, позапорожнюваний усякими напоями (Н.-Лев.)];

2) сповнений, про(й)нятий, перейнятий, налитий, поперейманий, попройманий чим. [Очі в неї сповнені були слізьми (М. Вовч.). Раз добром налите серце вік не прохолоне (Шевч.)]. Сочинение -ное ошибками - твір повний помилок. -ться -

1) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, посповнюватися и посповнятися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [Відро вже сповнилось водою (Сл. Гр.). Покої сповнились людьми (Н.-Лев.). Чарка повнилась вином (Греб.). Хата вся виповнялася людьми, що надіходили (М. Вовч.)]. У коровы вымя -ется молоком - корова наливає, у корови вим'я наливається. У неё глаза -нились слезами - у неї очі зайшли сльозами (слізьми), у неї очі сповнилися сліз;

2) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, перейматися, перейнятися, пройматися, про(й)нятися, поніматися, по(й)нятися, наливатися, налитися чим, (о мног.) посповнюватися, посповнятися, поперейматися, попройматися, поналиватися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [У його груди плачем сповнялися тяжким (Самійл.). Вся істота сповнилася радістю (Черкас.). Душа її переймалася жалем до тієї людини (Київщ.). Серце понялося гнівом та помстою (Леонт.)].

* * *

несов.; сов. - нап`олнить

напо́внювати, -нюю, -нюєш и наповня́ти, наповнити и мног. понапо́внювати и понаповня́ти; ( заполнять до предела) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити; (преим. перен.) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити, несов. по́внити; ( наливать) налива́ти, нали́ти, -ллю́, -ллє́ш и налля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. поналива́ти

направиться

1) спрямовуватися, спрямуватися, поспрямовуватися; бути спрямовуваним, спрямованим, поспрямовуваним и т. п.; (руководиться) водитися; срв. Направлять. [Вся жизнь старосвітських панів водилася духом церкви (Куліш)]. Корабль -ется по компасу - кораблем кер(м)ують за компасом, кораблем кер(м)ується за компасом. Глаза всех -вились на него - усіх очі (усі очі) обернулися (справилися) на його. Политика партии -ется твёрдой рукой - міцна рука спрямовує партійну політику. Мероприятия правительства -лялись к развитию страны - державні заходи були спрямовані (скеровані) на розвиток країни. Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал - він побачив, що ворог направляє йому в серце кинджал(а). Бродяга -ется по месту жительства - волоцюгу відпроваджують (відпроваджується) на місце проживання (пробування). Преступник -ется в Нарым - злочинця ви[за]силають (или ви[за]силається) до Нариму. Рабочими -ется селоско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу - робітники лагодять сільсько- господарський реманент до весняної сівби. Бритва -ляется - бритву направляють (нагострюють), бритва направляється (нагострюється). Бритва -лена - бритву направлено (нагострено). Бритва -рилась - бритва направилася (нагострилася);

2) (брать направление) прямуватися, попрямуватися, правуватися, правитися, поправуватися, спрямовуватися, спрямуватися, скеровуватися, скеруватися, (о мног.) поспрямовуватися, поскеровуватися; (диал.) напрямлятися, напрямитися куди, до кого, до чого. [До пекла навпростець прямуйся (Котл.). А той правується туди чумак (Мартин.) Я до того дуба правлюся (Харк.). «А куди правитесь?» - «До Київа!» (Сл. Гр.). Народи скерувалися на схід (Шахмат.). Напрямилася в куток до печи (Мирн.). Напрямивсь іти до школи (Н.-Лев.)];

3) (держать путь) простувати, попростувати, прямувати, попрямувати, простати, попростати, керувати, ( диал.) прямцювати, попрямцювати, (образно) стежку гаптувати, шлях-дорогу верстати; срв. Идти 1, Пойти 1. [Куди вони простують? (М. Вовч.). Простували вони до Лубень (Сторож.). Пливе військо, простуючи униз до порогів (Мордовець). Глядів, куди це попростує хлопець (Крим.). Він догадався, що й той туди прямує (Н.-Лев.). Товариство на Січ прямувало (Шевч.). Прямував до старого береста (Коцюб.). Марина була попрямувала до дверей (Крим.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Сам попростав до хати (Г. Барв.). Знати, куди чайка (лодка) носом керує (Звин.). У ворота прямцює (Свидниц.). Куди прямувати, яким трахтом стежку гаптувати? (Сл. Гр.)]. -ться дорогою - простувати (прямувати), попростувати (попрямувати) шляхом (дорогою). Вы в какую сторону -етесь? - ви в який бік (куди) простуєте (прямуєте)? -ться на огонь - простувати, попростувати на світло. Мы -лись к пристани - ми прямували, попрямували до пристани;

4) (пускаться, устремляться) пускатися, пуститися, подаватися, податися, ударятися, ударитися, (диал.) простягатися, простягтися, хилити, похилити, наставлятися, наставитися, (тяготеть) тягнути и тягти, (пробираться) братися, побратися, (о мног.) попростягатися, понаставлятися куди, до чого, на що. [Пустилися пішки через верх (Франко). Подався стежкою з лісу на шлях (Коцюб.). Подався вниз яром (Франко). Подався додому (Крим.). Знає, куди вдаритися, де чого шукати (Свидниц.). Василь простягся на музики під верби (Н.-Лев.). Селяни-ратаї тягли на Україну (Куліш). Чути, як щось береться в башті по сходах (Куліш). Побралися наливайці до Річиці (Куліш). Побрався Павло додому (М. Вовч.)];

5) (иметь направление, пролегать) слатися, п(р)ослатися, стелитися п(р)остелитися, держати, лежати, йти, впадати, впасти. [Шлях стелився поміж житами (Київщ.). Ця вулиця держить прямо, не кривиться нікуди (Звин.). Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? (Метл.)];

6) (запасаться) напасатися, напастися, запасатися, запастися, (о мног.) понапасатися, позапасатися. На вас тетрадей не -вишься - на вас зшитків не напасешся (не настарчишся);

7) (вдоволь, сов.) накеруватися, направитися, попокерувати, попоправити (досхочу) и т. п.; срв. Править.

* * *

несов.; сов. - напр`авиться

1) (двигаться в каком-л. направлении) прямувати, -му́ю, -му́єш, попрямува́ти, простува́ти, попростува́ти и диал. попро́стати, направля́тися, напра́витися, -влюся, -вишся; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш), піти́ (піду́, пі́деш); ( отправляться) вируша́ти, ви́рушити; (сов.: зашагать) покрокува́ти, -ку́ю, -ку́єш

2) (перен.: устремляться, обращаться к чему-л.) спрямо́вуватися, -мо́вується, спрямува́тися, -му́ється, скеро́вуватися, -ро́вується, скерува́тися, -ру́ється, направля́тися, напра́витися

3) ( налаживаться) нала́годжуватися, -джується, нала́годитися, -диться

4) мат. напрямля́тися, напрями́тися, -ми́ться

5) страд. несов. направля́тися, напрямля́тися; спрямо́вуватися, скеровуватися; справля́тися; направля́тися, наго́стрюватися, -рюється; нала́годжуватися; навертатися, направля́тися; напрямля́тися

нрч. (на вопрос: где) праворуч, (по правую руку) по праву руку, по праву руч; (на вопр.: куда, в каком направлении) праворуч, управоруч, у праву руку, на праву руку (руч), (редко) направо; (восклиц., которым погоняют -во волов, и перен. - шутл.) цабе, (только в прям. знач., диал. зап.) ча, чабала, гейсь; (то же - к лошадям) гаття, (гал.) гайта, готьта, гайтта, герта; срв. Налево. [Двері просто глядача, праворуч і ліворуч (Грінч.). Стоять по праву руч (Тесл.). Видно було на праву руч місто (Мирн.). Направо, наліво мечі (П. Тичина). Держи-бо цабе! (Н.-Лев.). Цабе, худий, у ворота! (Номис)]. Поворачивать, повернуть -во - повертати (звертати, брати), повернути (звернути, взяти) (у)праворуч (у праву руку, у праву руч, волами и перен. - шутл.: цабе). [І звернув у праву руку (Рудан.). Наші студенти повернули цабе (Н.-Лев.). Він узяв цабе (Н.-Лев.)]. -во кругом! полуоборот -во! - праворуч (направо) навкруг! праворуч півповорот! (Київ).

* * *

1) (тщетно, бесполезно) даремно[е], марно[е], надаремно[е], дарма, дурно, задурно, даром, задаром, по[за]даремно[е], дармо, надармо; срв. Понапрасну. [Даремно Драгоманов так нападав на сервілізм у Костомарова (Грінч.). Отак я сидів і даремне крутив мозком (Крим.). Літа мої молодії марно пропадають (Шевч.). Марно від мене ти думи ховаєш, - бачу всю душу твою (Крим.). Ой, плачу я, плачу, свої літа марне трачу (Метл.). Не марне говорять люди: до щасливого всяк лине (Кониськ.). Надаремно намагавсь я розважити себе (Коцюб.). Надаремне бідні люди плугом землю рили (Руданськ.). Дарма що- ніч дівчинонька його виглядає (Шевч.). Я вірив, що жив не дарма (Черняв.). Дурно ждала, а він не приходив (Н.-Лев.). Та й не дурно старий плаче: його дружина у холодній ямі (Грінч.). Я тільки громадський хліб дурно заїдатиму (М. Вовч.). Позирнула на його і відразу вгадала, що дурно він ходив (Грінч.). Вже не даром Левко каже (Квітка). Нехай таки я не даром житиму на світі (Квітка). Лихо, згину я задаром! (Самійл.). Але дармо стара ненька сватам відмовляла (Рудан.). Твоєю дивною красою надармо всіх маниш ти к собі (Франко)]. Совершенно -но - даремнісінько, марнісінько, дурнісінько. [Даремнісінько ви, панночко, боялися (К. Старина). Дяки дурнісінько їздитимуть до мене (Н.-Лев.)]. -но тратить что - марнувати, гайнувати що. [Тільки час вона гайнує (Крим.)]. -но утруждать себя - завдавати собі даремної праці (роботи), (беспокоить) марно (дурно) турбувати себе, (фамил.) завдавати собі праці на вітер;

2) несправедливо, безвинно, безневинно, даремно[е], марно[е], дарма, дармо. [Покривдити сильнішого, хоча й безвинно, то буде знак самостійности (Крим.). Здаватиметься мені, ніби я його марне скривдив (Крим.). Тоді-б не сердився дарма (Комар.). Зненавиділи мене дармо (Куліш)]. Совершенно -но - даремнісінько, дурнісінько (фамил.) гарма-дарма. [Так дурнісінько вилаяла мене (Харківщ.). Ти дурнісінько на мене сердишся (Н.-Лев.). Гарма-дарма заарештували (Липовеч.). Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна (Пісня)].

* * *

1) (тщетно, бесполезно) даре́мно, даре́мне, ма́рно, ма́рне; ду́рно, заду́рно, задаре́мно, надаре́мно, надаре́мне, нада́рмо; ( зря) да́ром; (в знач. сказ.) да́рма, шкода́, шко́да за́ходу

2) ( несправедливо) несправедли́во, даре́мно, даре́мне; надаре́мно, надаре́мне

настоять

1) (жидкость) настоювати, настояти що на чому. [Горілку на калгані настоюю (Канівщ.)];

2) (наживать стояньем, достаиваться до чего) настоювати, настояти, вистоювати, вистояти що, достоюватися, достоятися чого и до чого, достоювати, достояти до чого. -ять противного ветру - достоятися (су)противного вітру;

3) (стоять на своём) стояти на чому, обстоювати за чим, що и (редко) за що, обстояти за чим и що, обставати за чим и за що, (реже) настоювати, настояти на чому, (редко) устоювати за що, наставати, (усиленно просить, требовать, подчеркивать) наполягати, наполягти на що, налягати, налягти на що и (редко) на чому, напосідати, напосісти на що, (добиваться) домагатися, домогтися, допоминатися, допевнятися, допевнитися чого, намагатися, намогтися, (твердить своё) правити своє, (вульг.) товкти своє, (делать по-своему) повертати, повернути на своє. [А ви не так гадаєте? на своїм стоїте? (Крим.). Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). «Треба так зробити, щоб схотів», - обстоював за своє Рябченко (Грінч.). Чемберлен обстоював у палаті громад, щоб Гендерсон дав відповідь на запитання (Пр. Правда). Вона все встоювала, щоб Терлецька дала Олесі багато гусей (Н.-Лев.). «Чому-ж Ярина не чергується з тобою?» - наставала Юзя (Л. Укр.). Дівчинка наполягала (-вала на том, чтобы) винищити квітки (М. Вовч.). А я все наполягаю: «скажи та скажи!» (М. Вовч.). «Давай хліба!» - налягав уперто Бовдур (Франко). Старий почав був налягати, щоб… (Кониськ.). Домагається, щоб було так, як він хоче (Київщ.). Я на з'їзді допоминався, але не підтримано мене (Київщ.). «Ми приїдемо» - допоминалася сваха (Н.-Лев.). Я таки допевнюся свого (М. Грінч.). Жінка намагалася, щоб Прокіп ночував дома (Коцюб.). Він намігся, щоб я одягнувся в його хутра (Корол.). Олеся й собі намоглася їхати (-яла на том, что поедет) на поле (Н.-Лев.). Я вже чого їй не казав, - не йметься, своє править (Кониськ.)]. Он -вает, -ял на своём - він стоїть на своєму, він домагається (допоминається) свого, він налягає на своє, він обстоює своє, він домігся (допевнився) свого, він повернув на своє. [Газіс заспокоїв хана і таки повернув на своє (Леонт.)]. Он -вает, -ял, на своём требовании - він обстоює свою вимогу, він обстає за своїм, він стоїть на своєму, він править своє, він обстояв свою вимогу, він домігся того, чого вимагав (на чому наставав), він допевнився свого жадання, він свого жадання діп'яв, (фамил.) він свого торгу добив;

4) см. Настоять 2 и 3. Настоенный - настояний. -ная водка - настояна горілка, настоянка (шутл.) мочена (-ної); срв. Настойка 2. [Будем мочену пити (Квітка)]. Настоянный - настояний, вистояний. -ться -

1) (о жидкости) настоюватися, настоятися, натягати(ся), натяг(ну)ти(ся); бути настоюваним, настояним. [Чай добре настоюється Київ). Вишнівка настоялася (Брацл.). Зварила сливок, та ще не натягнулось добре (Київщ.). Поставте чай на самовар, нехай натягне (Київ.)];

2) см. Настаивать 3. На этом -ется в сферах - на цьому стоять (за цим обстоюють или обстають) у сферах (у вищих колах);

3) (вдоволь) настоюватися, настоятися, попостояти, вистоюватися, вистоятися, (о мног.) понастоюватися, повистоюватися. [Ми сьогодні в черзі настоялися добре (Київ). Добре, що перша прийшла, а то-б попостояла (Г. Барв.). Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко (Основа 1862)]. Настоявшийся (о жидкости) - (добре) настояний, вистояний, натяглий.

* * *

(нерасторопный) немоторний, неметкий, неворушкий, неповоротний, неповороткий, неповоротливий, неповертайливий, немний, (неуклюжий) вайлуватий, макухуватий, хамулуватий, мамулуватий, макулуватий, лантухуватий, лемішкуватий, лемехуватий, глевтякуватий, ведмедкуватий, бандуруватий, валькуватий, завалькуватий, зателепуватий, завалий, заважуватий, (диал.) заглемездий. [Він не дуже охочий до розмови та якийсь неворушкий (Н.-Лев.). Неповоротний, як пень (Кониськ.). Таке неповоротке, ведмедкувате (Запоріжжя). Отакий неповороткий, та отак плава (Мирний). Неповороткі, як воли, мислі (Кирил.). Свирид неповертайливий, мов віл (Н.-Лев.). Яка ти немна! (Номис). Чоловік хамулуватий (Сл. Гр.). Кінь і добрий та якийсь хамулуватий (Н.-Лев.). Ото ще Андрій - лантухуватий (Черкащ.). Стала така лемехувата (Г. Барв.). Глевтякувата дитина (Сл. Гр.). Він хлопець-би й нічого, та дуже ведмедкуватий (Дніпропетр.). Хлопець несміливий, бандуруватий (Свидн.). Він якийсь валькуватий, неповороткий (Хорольщ.). Завалькуватий дід (Г. Барв.)].

* * *

I. пора, шпара, проник, продушинка, (мн.) продухи (-хів).

II. 1) час, година, пора, доба. Не такая -ра теперь настала - не такий час тепер настав, не така година (пора) тепер настала. В обеденную -ру - в обідню годину (добу), обідньої години, в обід; срв. Обед, Обеденный. [Ой у неділю, в обідню годину сам в неволеньку попався (Пісня)]. Подвечерняя -ра - підвечірок (-рка). [Це так: от вам півдня, тоді підвечірок, а тоді - вечір (Звин.)]. Предрассветная -ра - досвітня година. Послеобеденная -ра - пообідня, післяобідня година, пополудень (-дня). Глухая -ра - (поздняя) глупа доба;(мёртвый сезон) мертва доба. Ночная, вечерняя -ра - нічна, вечірня доба (діб), вечірній час, вечірня година. [Тепер нічна діб,- не дорого збиться з шляху (Київ.)]. Ночною, вечернею -рою - нічної, вечірньої доби. [Нічної доби з неволі утікали (Дума)]. Осенняя -ра - осіння доба. Зимняя -ра - зимня (зимова) доба. [Ну, а куди-ж нам тепер, зимової доби, подітися?(М. Лев.)]. Рабочая -ра - робітній (робочий) час, робітня (робоча) доба. [Вже настав гарячий робітній час (Н.-Лев.). А робочої доби, що людей нікого в селі немає… (М. Вовч.)]. В какую (в такую, в эту) -ру - в який (в такий, в цей) час, в яку (в таку, в цю) добу (діб, пору, годину). [А молодиця наша саме у цю діб постерегла злодія (Київ.)]. В раннюю, в позднюю -ру - в ранню, в пізню добу. [Один дощик об Миколі випав в ранню добу (Манж.)]. До поздней -ры - допізна, до пізнього часу, до пізньої години (доби). Він сидів допізна (Гр.)]. С давних пор - здавна, віддавна, з давнього часу, з давніх часів. До недавних пор -донедавна, до недавнього часу. На ту -ру - на той час, на ту пору. [І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Шевч.)]. По -ре глядя - як до часу, як коли. Быть в самой лучшей -ре - бути в цвіті (в розцвіті) віку свого. Девица на -ре - дівчина на відданні, на віддачі. [У мене-ж дочка на відданні (Г. Барв.)]. В одну -ру - в одних (в їдних) часах; см. Одновремённо. На первых -рах - попервах, на першій порі; срв. Сперва. [Тепер вони понижчали, а попервах жарко брались (Борз.)]. В кои -ры раз зайдёт - коли не коли (вряди-годи) раз зайде;

2) час, пора. [Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора: час родитись і час умирати, час насаджувати і час виривати насаджене (Еккл.)]. На всё своя -ра - на все свій час (своя пора). До -ры, до времени - до часу, до слушного часу; (покамест)поки що, доки що. [До часу дзбанок воду носить (Приказка). Одбуваючи до слушного часу сякий-такий одбуток… (Куліш). Нехай доки що так буде, як і досі було, а так якось побачимо (Кониськ.)]. Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра -приходить, надходить, настає час, пора, прийшов, настав час, прийшла, настала пора (що робити). [Час приходить умирати, нікому поради дати (Пісня)]. С которых, с каких пор -відколи (диал. звідколи, звідукіль), з якого часу. [Відколи пішов, та й нема (Рудч.) Не пам'ятає, коли саме змерз, відколи трясеться (Свидн.)]. С этой -ры, с этих пор - з цього часу, відтепер, (отныне) віднині. [Відтепер увесь час він обертав на лектуру (Франко)]. Существующий с этих пор, с тех пор - відтеперішній, відтодішній. С тех пор, с той -ры -з того часу, відтоді. [З того часу ставок чистий заріс осокою (Шевч.). Відтоді думка про вірну тиху дружину скрашала його безталання (Коцюб.)]. До которых, до каких пор - доки, докіль (реже доколи), (до какого места) докуди, подоки. [Доки буду мучить душу і серцем боліти? (Шевч.). І докіль так ще буде? (Гліб.). Визначив крейдою подоки обрізувати (Звин.)]. До сих пор - досі, досіль, дотепер, до ц[с]ього часу, по цей (сей) час. [Чужі люди полуднують, ми й досі не їли (Метл.). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'ян.)]. Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) - о(т) поки, от посі, от поти, от подоки, от подоти. [Мені в ставку о поки (Зміїв.). І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям (Куліш). От подоти закачай рукава (Липовеч.). От посі (до этого места) мої слова, а дальше написано чиюсь видумку (Куліш). Ось поти моєї мови (Ор. Лев.)]. До тех пор -доти, дотіль, поти, потіль, допоти, допотіль. [Я доти не вельми на дівчат вважав і зроду нікого не кохав (М. Вовч.)]. Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор -дотеперішній, дотодішній. С тех пор, с той -ры, как - (відтоді) відколи. [Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька (Грінч.). Відколи він оженився, і в господарстві йому не ведеться (Коцюб.). Відколи почалася преса, відтоді повинно було з'явитися й чимало нових працьовників на полі публіцистики (Єфр.)]. До тех пор, пока… - доти - доки, поти - поки, доти - (аж) поки, дотіль - докіль, потіль - покіль; срв. Пока. [Доти ходив, доки не наклав головою (Номис). Доти лях мутив, доки не наївся(Номис). Поти пряла, поки й задрімала (Рудч.). Потіль не перестану, покіль не достану. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе (Рудч.)]. В -ру, не в -ру - см. Впору. Вы пришли в самую -ру - ви прийшли саме в час. Пора, нар. - час, пора. -ра обедать, спать - час, пора обідати, спати. -ра на боковую - час на боковеньку, час лягати. -ра итти, ехать, -ра домой - час (пора) іти, їхати, час (пора) додому. [Час додому, час, час і пора (Пісня). Час їхати (М. Вовч.). Але тобі спати час, дитино (Коцюб.). Та тобі ще, голубонько, не час умирати (Рудан.). Та годі сидіти, да пора летіти (Метл.). Ой годі-ж мені з кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати (Дума)]. -ра б уже, давно б -ра - час-би (пора-б) уже, давно-б час, давно-б пора. [Доростає літ дитина, вже пора-б женити (Рудан.)]. Вам давно -ра было это сделать - вам давно слід було це зробити. Перейти -ре, безл. - перепоритися. Уже и -ра перешла - вже й перепорилось. [Чи не пора нам додому? - Уже й перепорилось (Борз.)]. - См. Порою.

* * *

1) (у животных, анат.) нирка;

2) (цветочн. на деревьях) бростина, бростка, брочка (ум. бростиночка, бросточка, брочечка), бросток (-тка) (соб. брость (-сти), брост (-ту), бростя (-стя), забрость (-сти)), пупок (-пка), біб'яшок, біблашок (-шка); (бутон) пуп'янок (- нка) (ум. пуп'яночок), пуп'ях (-ха), пуп'яшок (-шка), зеленочок (-чка), бульбашка, буцик, зав'язок (-зка); (распускающаяся) розпуківка (ум. розпуківочка), розпукалка; (лиственная) брунька (ум. брунечка), бубочка, бурубушка. [Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от- от має розкритись (Л. Укр.). На яблуні багато забрости, багато яблук буде (Н.-Лев.). Забрость аж червоніла на деревах (Н.-Лев.). До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва (Млака). Молоденька, наче пуп'янок (Приказка). Квітки розкручували свої пуп'яночки (Н.-Лев.). Не розів'єшся, любий мій квіте, ізов'янеш в зеленочку (М. Вовч.). Розпукуються вже буцики на троянді - буде цвісти скоро (Переясл.). Зав'язки фіґ показались на фіґовині (Св. Пис.). По кущах виповнюються розпуковочки, бростяться дерева (М. Вовч.). На весні береза бруньки наганяє (Чуб.)]. Выбрасывать, выбросить -чки (о дереве) - броститися, наброщуватися, наброститися, бростатися, набростатися, брунитися, набрунитися, набрунькуватися, набруньчитися, прищитися, наприщуватися, наприщитися. [Вишня почала вже броститись (Аф.). Ач як рясно набростилося - буде врожай на садовину (Лубен.). Дерево бруниться Крол.). Дерево вже набрунькується (Манж.). Дерево вже в бурубушках (як починає наприщуватись) (Козел.)]. Имеющий много - чек (о дереве) - броснатий.

* * *

1) бот. бру́нька, брость, -ті, за́брость; ( цветочная) пу́п'янок, -нка

2) зоол. пупо́к, -пка́

появиться

1) (показываться, становиться видным, предстать) з'являтися, з'явитися (редко появлятися, появитися), виявлятися, виявитися, уявлятися, уявитися, виникати, виникнути и виникти, (о мн.) поз'явлюватися и т. д. [На небі з'являються зорі (Коцюб.). Бабуся з'явилась на дверях (Л. Укр.). В одному з товстих місячників з'явилася дуже прихильна оцінка поетичних писань Лаговського (Крим.). Оддаль виявляються озера (Стор.). На вулиці чорна свита виявилась одна й друга (М. Вовч.). З високих черешень уявилася Марта (М. Вовч.). З-за кущів виникла висока постать (Н.-Лев.). Як не уявиться він завтра, то й зовсім його не ждіть (Звин.)]; (показываться) показуватися, показатися, (из-за чего-л.) витикатися, виткнутися, виступати, виступити, (во множестве) висипати, висипати, (внезапно) вириватися, вирватися; нагодитися; срв. Показываться. [Покажеться висока двугорба гора (Крим.). Сонце почне витикатись (Мнж.). У сю хвилину я витикався на двері (Грінч.). Зорі висипали на небі (Н.-Лев.). Вирвався, як Пилип з конопель (Ном.)]. -виться вдруг (тут как тут) - уродитися, вигулькнути, гулькнути. [Як де сама зостануся, так і він тут уродиться (Грінч.). Зразу вродився веселий настрій (Васильч.). Вигулькнув із моря]. -ться куда - (показывать нос) потикатися, поткнутися куди. [Хай до нас не потикається]. Изредка -ться - навертати, навернути куди. [Хіба обідати та на ніч наверне додому (Мирн.)]. -виться на свет - з'явитися на світ, виявитися на світі, по[на]родитися на світ. -вилась молодая луна - молодик народився. -ляться, -виться перед чьим-л. взором - ставати, стати, поставати, постати кому перед очима;

2) ( об'являться, обнаруживаться) об'являтися, об'явитися, проявлятися, проявитися, (чаще о болезнях) прокидатися, прокинутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укидатися, укинутися, (во множ.) кинутися, забуяти; срв. Обнаруживаться. [Об'явиться новий філософ (Н.-Лев.). Проявилася в Англії «чорна смерть» - чума (Доман.). У тебе самого проявилася істерика (Крим.). Сивий волос почав укидатися. Укинувся червак у хліб. Страх у серце вкинувся (М. Вовч.)]. В городе -вился тиф - в місті прокинувся тиф. -ются кражи - прокидаються крадіжки. -ляется болезнь - про[и]кидається x(в)ороба. -вились (во множестве) сорные травы - кинулись, забуяли бур'яни;

3) (возникать) з'являтися, з'явитися, поставати, постати (и повставати, повстати), наставати, настати, ставати, стати, виникати, виникнути и виникти, (иногда) прокидатися, прокинутися; срв. Возникать. [З'являються поважні літературні видання (Єфр.). Повстають нові видавництва (Єфр.). Перш ніж настав світ (Єван.). Прокидаються подекуди нарікання на громадський нелад (Єфр.)]. -лись новые обычаи - зайшли (настали, постали) нові звичаї. -ляется желание, мысль - прокидається бажання, думка. -ляется мода, потребность - заходить мода на що, потреба;

4) (браться, взяться) братися, взятися, заводитися, завестися, (о мн.) позаводитися. [Козаки беруться не знать звідкіля (Куліш). Десь узялись нові сили, енергія (Коцюб.). Звідкіля це ти узявся? Відколи султани позаводилися на сході (Крим.)]. Откуда -лись у него деньги? - звідки в його взялися, завелися гроші? -лись деньжонки - завелися грошенята. -ляется желание уснуть - сон (на сон) береться. -ются ссоры - беруться сварки. Недавно -вившийся - новітній. [Це новітній пан (Гуманщина)]. До того времени -вившийся - дотихчасовий. То -ляясь, то исчезая - прогульком. [Місяць прогульком з-за хмари виглядав (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - появ`иться

прыгнуть стрибати, стрибнути, плигати, плигнути, (скакать) скакати, скакнути (скокнути, скікнути) и скочити, гопки скакати, вистрибувати, цибати, цибнути, штиркати (и штрикати), штиркнути, (метаться) гасати, (в танцах) гопати, гопнути, гоцати, гацати, гопки скакати. [І вона аж стрибала з радощів (Грінч.). Близько видати, та далеко стрибати. Стриба по хвилях човен (Грінч.). І зайчиком плигає (світло) біля альтанки (Коцюб.). Плигни в річку (Грінч.). Скачи, враже, як пан каже (Шевч.). А дзвінок скакав, хрипів, казився (Коцюб.). Скакає через тин, як собака (Н.-Лев.). Скочив у білу кипучу хвилю (Н.-Лев.). Коники цибають в траві (Берд. п.)]. -нуть с силой - стрибонути, плигонути, скаконути. [А собака здоровий та як плигоне йому на груди - так і звалив (Гр.)]. Он легко -гает (свойство) - він легкий на скоки. [Олеся була легка на скоки - вона перелітала з каменя на камінь як коза (Н.-Лев.)]. Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать - стрибкий, стрибучий, плигучий, скакучий. [Моторний та стрибучий виводив свій веселий спів (Грінч.). Сей горох скакучий, як молотити (Гр.)]. Прыгающий (как прилаг.) - стрибучий, плигучий. [За легкими співучими та плигучими тонами Юхимової скрипиці (Корол.)]. -гается, безл. - стрибається, плигається. [Стрибається, покіль бісом штрикається (Номис)].

* * *

несов.; сов. - пр`ыгнуть

1) стриба́ти, стрибну́ти и стрибону́ти, плига́ти, плигну́ти и плигону́ти; ( скакать) скака́ти, скакну́ти, циба́ти, цибну́ти, несов. ско́чити, скікну́ти и скі́кнути; (несов.: топая) го́пкати

2) (несов.: непроизвольно дрожать) сми́катися