коси

1) см. Каменоломня;

2) бот. Saxifraga L. - ломикамінь (-меня), саксифрага; специальнее: S. aizoides L. - ломінь (-меню), живець-розривник; S. Aizoon Jacq. - кучерявець (-вця), ломінь всезелений; S. Hirculus L. - венерині коси.

* * *

каштановий; (о цвете) брунатний, брунястий, каштановий. [Яке волосся цвітом? Так, брунатне (Куліш). Коси довгі каштанові (Київ)].

* * *

1) (женская) коса, (вин. п. косу, мн. коси, кіс, косами и кіс(ь)ми), ум. кіска, кісонька, кісочка, косиця. [Дівка косу чеше (Пісня). Дівки гуляють, кісками мають (Грінч. III). Що- суботи ізмивала і кісоньку заплітала (Пісня)]. У девушки нрав -сою закрыт - у дівки коса до пояса, а думкою й коло мізинця не обведеш. Мелко заплетённая -са - коса в дрібушки (дрібниці). -са венком - джереґеля, мн. джереґелі, джеґерелі (-лів). -сы положенные над ушами - кітки (-ток). С большой -сой - косатий. С чёрной, светлой, толстой -сой - чорнокосий, яснокосий, товстокосий. Без -сы - безкосий. -са китайца неприкосновенна - коса в китайця недоторканна;

2) (конец, уголок) ріг (р. рогу), ріжок (-жка), хвіст (-оста), кінець (-нця). [Взяла хустку, зав'язала в три ріжки по камінчику (Чуб.)]. Шапка с -сами - ріжката шапка. -са кометы - хвіст, віха (в комети);

3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце, пірко, (тёжка) пузце;

4) (гряда от берега) ріг (р. рогу), (узкая) стрілка, (отмель) коса, (гряда и отмель вместе) коса. [На Кінбурнській косі ловлять рибу рибальські тафи (артели) (Херс.)];

5) (хвост петуха) косиця, косиці. [Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Грінч. III)];

6) (орудие) коса (вин. п. косу), ум. кіска, косиця, ув. косище; (короткая) різак, терпан. Клинок -сы - полотно, полотенце, (обух) прут, (носок) писок (-ска), нісок (- ска), (лезвие) жало, (кольцо в стыке древка с клинком) перстень (-сня), наперсток (-стка), серга; (задняя часть клина) п'ятка; (клин деревян.) пасклинь (-ня), пасклин (-на), (железн.) глобок (-бка). Древко -сы - кісся (-ся), кіся (-сяти). Источенная -са - скісок (-ска). -са по руке - коса по руці, підтравна коса. -са без крюка - гола коса. Отбивать -су - клепати косу. Направлять -су - мантачити косу. Точить -су - гострити косу. Нашла -са на камень - трапила коса на камінь (Приказка);

7) (резец) різак, сікач (-ча).

* * *

1) косар (-ря); см. Косец;

2) (нож) сікач, сікачка, колодач, косина, (из косы сделанный) різак. [Вона косиною рубала капусту (Сл. Гр.)];

3) паучок, Phalangium opilio - косар, косарик;

4) (птица колпица) чапля, чапура.

* * *

1) (о направлении) скісно, навкося, нав(с)коси, нав(с)кіс, (наклонно) зукоса, похилом. [Уранці проміння сонячне іде скісно (М. Грінч.). Пускайте бо сторч, а не похилом! (Звин.)]. Солнце движется по небу -но - сонце посувається небом навскоси;

2) (непрямо) боком, стороною, (непрямым образом) посередньо. [Він не озивається, боком визнаючи може всеньку резонність цієї уваги (Корол.). Посередньо потрібен він (закон) і для всіх, хто з друкованого слова користується (Н. Рада)]. -но указал на некоторые ошибки - стороною закинув деякі помилки. -но действовал на его нервы - діяв на його нерви посередньо.

* * *

1) скі́сно

2) посере́дньо; побі́чно

3) побі́чно

(непрямо) косо, скісно, нав(с)кіс, нав(с)коси, навкоси, навкосяка, накосяк, укосом, скісняком, (наклонно) похило, похилом, зукоса. [Постав дошку косіше, щоб бува не впала (М. Грінч.). Проміння скісно в морі порина (Франко). Катерина навкоси перетягнула свій рот (Н.-Лев.). Ріж рівненько, а то глянь як навкося (навскоси) почала різати (М. Грінч.)]. -со смотреть, посматривать - см. II. Коситься 1.

* * *

1) (непрямой) косий, скісний, укісний, кривий. [Постіл (лапоть) косий, а я босий (Приказка). Скісний промінь (Коцюб.). Укісне проміння (М. Левиц.)]. -сой ворот - косий комір, коса пазуха. -сой ветер - боковий вітер. По -сой линии - скісно, навскіс, навкоси, навкосяк, скісною лінією. -сое направление - скісний напрям. -сой пол - похила підлога, похила долівка. -сой платок - косинка. -сая сажень - крижовий (косий) сажень. Сделаться -сым - скоситися, скосіти, (ещё более) покосішати. -сая стена, -сой столб - похила стінка, похилий, кривий стовп. -сой угол - непрямий кут;

2) (о человеке) косий, зиз (-за), косоокий, зизоокий, кривоокий, зизуватий; см. Косоглазый. -сой взгляд - криве око, зиз (-зу). [Він на мене зизом дивиться (Звин.)]. Бросать -сые взгляды - см. II. Коситься 1. Быть на -сых - бути в незлагоді; бути як середа з п'ятницею; котів дерти (з ким).

* * *

1) ко́сий; ( идущий наклонно) скісни́й, навскі́сний

2) ( косоглазый) косоо́кий, коси́й; кривоо́кий; диал. зизоо́кий, зи́зий, зизува́тий

3) (в знач. сущ.: заяц) ку́ций, -ого

косинка. [Склав хустину косинкою, закинув собі на шию і звязав під бородою вузликом (Коцюб.)].

* * *

косиночка.

* * *

1) краса, красота, (стар.) ліпота, ласк. красонька; (пригожесть, красивая наружность) урода, вподоба, подоба, ласк. вродонька, вподобонька, подобонька; (роскошь) пишнота, (украса) оздоба, окраса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Ой, хоч знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Пісня). Свою красоньку утеряла (Пісня). Відчути поетичну красу (Крим.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш). Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа (Пісня). Вподобонькою звали: он де наша вподобонька (Г. Барв.). Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька (Пісня). Край тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). Всю окрасу життя проглинуло словечко це: зрада! (Вороний)];

2) бот. Amarantus caudatus L. - краса, щириця, щир червоний, щирець (-рцю), лисячі хвости.

* * *

1) краса, (ласк. красонька), красота, (преимущ. лица) врода, ласк. вродонька, (поэтич.) ліпота; см. Краса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Оповідання не сяє ніякою мистецькою красою (О. Пчілка). Крізь новеє люстронько виглядалася, сама своїй красоньці дивувалася (Чуб.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Дівчина чудової вроди (Грінч.). Царівна дивно-гарної уроди (Крим.). Та не одною ліпотою Маруся звісна стала всім, а більше розумом своїм (Греб.)]. -та природы - краса світова, краса природи. [Ваші очі веселить краса світова (Мирн.)]. -та слова, движений, тела - краса слова, рухів, тіла. -та душевная - краса душі. Блистать -той - пишати красою, вродою, красувати(ся). [І по смерті вона вродою пишала (Грінч.). Вічно красує там рожа чудесна (Л. Укр.). Весело йому, легенько, і світ йому красується (М. Вовч.)]. Вода -ты (в сказках) - красива вода. Придающий -ту - що надає, додає краси (вроди), окрасний. Эти одиноко стоящие деревья придают -ту всей окружающей местности - ці самітні дерева надають краси всій околиці;

2) -та тысячная, бот. - см. Краса 2.

* * *

1) краса́, красота́; ( о внешности человека) вро́да

2)

1) лізти, (взлезать) вилазити, вилізати, злазити куди, на що, по чому; (карабкаться) дертися и дратися (деруся, -решся), видиратися, здиратися, пнутися и п'ястися (пнуся, пнешся), спинатися, (цепко) драпатися куди, на що; (слезать) злазити, злізати з чого, куди, у що; (переть) перти (пру, преш), пертися, пхатися куди, до чого, у що; срвн. Лазить и Взбираться. [Серед ліса стоїть дуб,- давай по нім лізти (Рудан.). Знову лізуть на сонце важкі, розтріпані хмари (Коцюб.). Наївся дурману та й дереться на стіну (Богодухівщ.). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Наймички регочуться, аж на комін спинаються (Н.-Лев.). Лядські господарі почали пертися на узграниччя всіма способами (Куліш)]. Лезть на дерево, на кровлю - лізти, ви[з]лазити, дертися, ви[з]диратися, пнутися на дерево, на покрівлю. Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) - лізти (дертися и т. п.) на стіну. Лезть с дерева - лізти (злазити, злізати) з дерева. Лезть на четвереньках - рачки лізти, рачкувати. [Струк рачкував за їм здалека (Грінч.)]. Лезть в воду - лізти у воду. Лезть в бары, в начальство и т. п. - пнутися или п'ястися, лізти в пани, в начальники, на панську лінію гнути, (грубо) пертися, пхатися, микатися куди, до чого, у що. [Забагатіли, в пани пнуться (Слов'яносерощ.). П'явся до гетьманування на Україні (Куліш). В слов'янофіли так і претесь (Шевч.). У начальство він не пхається (Грінч.). Коли не піп, не микайся в ризи (Приказка)]. Куда ты -зешь? - куди ти лізеш, пнешся? (грубо) куди ти пхаєшся (прешся)? [Куди ти прешся,- і без тебе тісно (Л. Укр.)]. Не лезь в чужое дело - не втручайся (не вмикуйся) до чужої справи; не пхай носа до чужого проса (Номис). Лезть (приставать) к кому - лізти, в'язнути, чіплятися до кого. Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому - з короткими гужами приставати до кого; срвн. Приставать 4. Лезть в драку - лізти, сі[и ]катися, соватися, сукатися з кулаками (з ножем и т. п.) до кого. [Чого до мене з ножакою сикаєшся? (Куліш). Кричав, совався з кулаками (Н.-Лев.). Не билася я, а вони сукалися з кулаками, а я одпихалась (Переяславщ.)]. Лезть в голову - лізти в голову, лізти (сунутися, спадати) на думку, на мислі, (фам.) пертися в голову. [Лізе на думку, наче злодій до скрині (Кон.). Такі все дурниці лізуть (спадають) на думку (Харківщ.). Їх лиця раз-у-раз сунулися мені на думку (Франко). Однісінька влізлива думка так і преться в голову (Крим.)]. Ему ничто не -зет в голову - його голови ніщо не держиться; йому до голови нічого не впхаєш (не втовчеш). Он сам в петлю -зет - він самохіть у петлю лізе (пнеться), він сам собі зашморг на шию накидає. Сапоги узки, не -зут на ногу - чоботи вузькі, не налазять на ногу. Шапка не -зет на голову - шапка не налазить на голову. Из кожи лезть - рватися (видиратися) з шкури; Срвн. Кожа. [Роблю, аж із шкури видираюся (Звин.)]. Он в карман за словом не -зет - він язика не в кешені ховає, він по слово до кешені не лізе;

2) а) (о волосах, мехе) лізти, вилазити. [Після тифу коси вилазять, лізе й лізе і кіска отака зостанеться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лізти, розлазитися. [Крам гнилий: так і лізе (розлазиться) в руках (Полтавщ.)].

* * *

1) лі́зти; ( взбираться наверх) вила́зити, виліза́ти; ( с трудом) де́ртися, дра́тися; ( налезать) нала́зити

2) ( во что - вмешиваться) лі́зти (в що); ( приставать) сі́катися, сучи́тися (до кого)

3) (выпадать; расползаться) лі́зти; (о волосах, шерсти) вила́зити, виліза́ти; (о ткани, коже) розла́зитися, розліза́тися

лимановий, лиманський. [Котяться хвилі лиманові швидко (Л. Укр.). Лиманські коси (Грінч. III)]. -ная соль - озерниця, озірка.

* * *

лягати, (укладываться) кластися, покладатися, (опускаться) налягати, полягати на що; срв. Лечь. [Лягає тінь вечірняя на небо голубе (Крим.). Курява лягає (Шевч.). Шовкова трава на коси полягає (Пісня). Ой туман яром та налягає (Грінч. III)]. -житься спать - лягати спати, кластися спати, облягатися, (диал.) обкладатися, ляговитися, кладовитися. [Заходилися лягати спати (М. Вовч.). Ще дівчина спатоньки не клалась (Пісня). Тихо було і в спальні, коли облягалися (Коцюб.). Час уже й ляговитися (Крим.)]. -житься в постель - лягати в ліжко. -житься в десять часов - лягати в [о] десятій (годині). Я как раз -жился (спать) - я саме лягав (спати). Пора -житься (спать) - час лягати (спати), час уже кластися (облягатися). Время, когда -жатся (спать) - обляги, (у)ляги (-гів); см. Время. Хлеб -жится - хліб вилягає. -житься на якорь (бросать якорь) - кидати кітву. -житься на (в) дрейф - лягати в дрейф, дрейфувати. Как на вертись, а в могилку -жись - смерти не одперти, крути-верти, а доведеться вмерти, (шутл.) круть-верть, а під черепочком смерть.

* * *

1) (светило) місяць (-ця), ласк, місяченько, (метаф.) козацьке сонце, бурлацьке сонце, білолиций; срв. Месяц. [Ой, місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой, світіть там на подвір'ї, де дівчина красна (Чуб. V). І ти, білолиций, по синьому небу вийдеш погулять (Шевч.)]. Серп -ны (полумесяц) - місяць-перекрій (-рою), місяць-перекруг, місяць-ріжок, ріжкатий місяць, серп місяця. [Ти місяцю-перекрою, зайди за комору, нехай же я з своїм милим трохи поговорю (Пісня). Ой, місяцю-ріжку, світи нам доріжку! Ой, місяцю ріжкатий, світи нам до хати (Вес. пісня)]. Фаза (четверть) -ны - кватира (квадра) місяцева. [Кватир місяцевих чотири: перша, друга, трутя (або гнила, гнилуша) та четверта (темна). Не можна трусити сажі з комина на першій кватирі (Звин.). На четвертій квадрі буває дощ, саме вже перед молодиком, - то кажуть, щоб молодик обмивавсь (Звин.)]. Фазисные названия -ны: в первой четверти т. е. новолуние - молодик, новак, новик, (во второй) підповня, повня, місяць у повні, повний місяць, (в третьей и отчасти четвёртой) щербатий місяць, (видимый поутру) старик. -на ущерблённая, на ущербе - місяць щербатий, місяць на скрузі (на сході), місяць-недобір (-бора). [Як підстригати коси на молодику, то швидко ростимуть (М. Грінч.). Світить молодик срібнорогий (Куліш). Зійшов місяць ще й новик (Чуб. V). Сіють на підповні (М. Грінч.). Повновида, як повний місяць (Н.-Лев.). Йому на скрузі голова болить (Канівщ.). Ой, місяцю-недобору, зайди за комору (Чуб. V)]. Делать что-л. при -не - робити щось до місяця, при місяці, за місяцем. [Жалую було світла, до місяця пряду (М. Грінч.). Так поспішалися, що й при місяці хліб убирали (Луб.)]. Затмение -ны - місяцева міна (затьмарення, затьма). Ничто не ново под -ною - нема нічого нового під місяцем і сонцем, усе старе на нашій бабусі-землі;

2) см. Лунация;

3) супутник (планети). [У Марса два супутники].

* * *

1) мі́сяць, -ця; ласк. поэз. місяче́нько

2) (спутник какой-л. планеты) супу́тник, мі́сяць

Наискосик и Наискосок, нрч. навскіс, навкіс, нав(с)коси, скісно, навкося, на(в)косяка, на(в)косяк, навскосінь, назукіс, назукісь, наперекіс, скосом, укосом, скісняком, (наклонно) похило, похилом, зукоса. [Хрестики всякі, що просто стоять або навскіс (М. Левиц.). Розкопали дорогу навкоси (Н.-Лев.). Розсілина, що скісно бігла знизу вгору (Франко). І вздовж, і впоперек, і навскосінь (Тесл.). Беріться лиш дручками наперекіс (Сл. Гр.)].

* * *

1) накладний; (накладываемый, наложенный) накладаний, накладений; (фанерочный) форнірований. [Окраси накладні (М. Грінч.)]. -ные волосы, усы - фальшиве волосся (о женск. ещё фальшиві коси), фальшиві вуси. -ное дерево - форнір (-ру). -ной рукав - накладний (накладений) рукав. -ное серебро - накладне срібло;

2) (набавочный) наддатковий, додатковий, добавний. -ные расходы - над[до]даткові витрати.

* * *

натачать

I. 1) чего - нашивати, нашити, (о мног.) понашивати чого;

2) (наставлять тачкою) наштуковувати, наштукувати, на(д)точувати, на(д)точити, доточувати, доточити; (о мног.) понаштуковувати, пона(д)точувати, подоточувати що чим. Натачанный -

1) нашитий, понашиваний;

2) наштукований, на(д)точений, доточений, понаштуковуваний и т. п. -ться -

1) нашиватися, нашитися, понашиватися; бути нашиваним, нашитим, понашиваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нашитися, попошити (досхочу), (о мног.) понашиватися.

II. Натачивать, наточить -

1) (наострять что, чего) нагострювати що, чого, гострити що, нагострити що, чого, (на точиле) наточувати що, чого, точити що, наточити що, чого, о мног.) понагострювати, понаточувати що, чого; (косу) мантачити, намантачувати, намантачити (косу), (о мног.) понамантачувати (коси);

2) (токарных изделий) наточувати, наточити, (о мног.) понаточувати чого. Наточе[ё]нный -

1) нагострений, наточений, понагострюваний, понаточуваний; намантачений, понамантачуваний. [Стріла нагострена до бою (Франко). Наточений ніж (Коцюб.)];

2) наточений, понаточуваний. -ться -

1) нагострюватися, гостритися, нагостритися, понагострюватися; бути нагострюваним, гостреним, нагостреним, понагострюваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нагостритися, наточитися, попогострити, попоточити (досхочу), (о мног.) понагострюватися, понаточуватися и т. п.; срв. Точить.

* * *

несов.; сов. - наточ`ить

1) наріжничок (-чка);

2) косинчик, кутівничок (-чка);

3) косинчик. [В кутках (стояли) косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнізом на книжки (Н.-Лев.)]. Срв. Науголок.

* * *