Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

коваль

  • 1 коваль

    техн. кузне́ц

    Українсько-російський політехнічний словник > коваль

  • 2 коваль

    диал.
    кова́ль, -ля́

    Русско-украинский словарь > коваль

  • 3 кузнец

    коваль (-ля), ум. ковалик, ковальчик, ув.-пренебр. ковалисько, (кователь) кувач (-ча). [Як не коваль, то й рук не погань (Приказка)]. Ученик (подмастерье) -ца - ковальчук (-ка).
    * * *
    1) кова́ль, -ля́
    2) диал. см. кузнечик

    Русско-украинский словарь > кузнец

  • 4 искусный

    1) (в чём) умілий, майстерний, добрий, (затейливый) мудрий, премудрий, (находчивый) дотепний, (наупражнявшийся) вправний, (ловкий) голінний, ручий, мисливий на що, до чого, в чому. [В умілого й долото рибу ловить (Номис). Народ усе майстерний (Сл. Гр.). Плести у хаті ясла, - на що, на що, на це дотепний був (Глібов). Бери мене, дядьку, премудрую швачку (Пісня). Добрий з його коваль (Сл. Гр.). На шляху наша мова була, і мислива рука її з пилу взяла, обробила її (Самійл.). Вправна рука (Корол.). На хитрощі був раз-у-раз голінніший за бідолаху Макара (Корол.). Годящий тесля, ручий коваль де-не-де по селах знайдеться (Куліш)]. -ный гимнаст - вправний гімнаст. -ный адвокат - умілий адвокат. -ный диалектик - дотепний діялектик. -ный казуист - голінний (дотепний) казуїст. -кусен в делах - дотепний до справ. Он не -кусен в писании - він до письма не дотепний;
    2) (хитро, мастерски сделанный) мудрий, мудрований, мудерний, мудерський, штучний, штудерний, (художественный) мистецький. [Це проста люлька, а єсть і мудріші (Київщ.). Штучне геніяльне обмалювання столичного балу (Н.-Лев.)]. -ная вещь - мудра штука (річ). -ное нападение - ловкий напад. -ные приёмы - мудрі заходи. -ные увёртки - мудрі виверти. -ное построение - мудре побудування; (машины) майстерне побудування;
    3) (о времени: испытательный) спробний, іспитовий, спитковий. -ное время - спробний час. - ный срок - іспитовий термін.
    * * *
    1) ( умелый) умі́лий, впра́вний, уда́тний, доте́пний

    \искусныйый в чём — впра́вний у чо́му, уда́тний до чо́го (на що), доте́пний до чо́го (на що)

    2) ( сделанный мастерски) майсте́рний, мите́цький, мисте́цький; мудро́ваний; шту́чний

    Русско-украинский словарь > искусный

  • 5 ковать

    1) кувати и (реже) кути (кую, куєш), (преимущ. о холодной ковке) клепати (-паю, -паєш и клеплю, -плеш), (выковывать) виковувати що. [Ой, ковалю, ще й ти, коваленьку, чом не куєш заліза тоненько? (Гнід.). Князь Борис усе плуги кував та людям давав (Номис). Важкі його удари нас кують мов те залізо (Франко). У тій кузні коваль клепле (Франко)]. -вать гвозди, подковы - кувати (виковувати, виробляти) цвяхи (цвяшки, гвіздки), підкови. -вать жорнов - насікати млиновий камінь (и жорно). -вать в два, в три молота - кувати в два, в три молоти. Куй железо, пока горячо - коваль клепле, поки тепле; куй залізо, коли гаряче (Приказки);
    2) (подковывать) кувати (кути), підковувати кого. [Я бачила, хтось до вас строкатого коника приводив кути (М. Вовч.)];
    3) (о мерных ударах, голосе) кувати (кути), (о мерном трещанье шашня, сверчка, кузнечика и т. п.) с[ц]вірчати, співати, тріщати. [З грубих голосів виривається й кує, як у дзвоник, молодий, приємний контральто (Васильч.). Цілу ніч співа цвіркун, і спать не дає (Звин.)]. Кованный, прич. - кований, кутий, клепаний; підкований.
    * * *
    кува́ти; ( подковывать) підко́вувати; ( заковывать) зако́вувати

    Русско-украинский словарь > ковать

  • 6 горячий

    гарячий, а теснее -
    1) жаркий (ум. жаркенький). [Гарячий борщ. Жарке вугілля]. Куй железо, пока горячо - коваль клепле, доки тепле; хапай, дяче, поки гаряче; дери лико, поки час;
    2) (жаркий, жгучий) жаркий, (знойный) скварний, палкий, палючий. [День гарячий (жаркий, скварний). Сонце палке (палюче)]. Горячие слёзы - гарячі, палкі, пекучі, ревні сльози;
    3) (пылкий, воодушевленный) палкий, запальний, (вспыхивающий) палахливий, огненний, огнистий. [Огненний до роботи. Дика, палахлива натура (Винн.)]. Г-чий поцелуй, уста - палкий поцілунок, палкі вуста. Г-чие чувства, желания, речи, надежды и т. д. - палкі, запальні, гарячі почуття, бажання, розмови, надії і т. ин. Г-чий человек, патриот; -чее сердце - палкий, запальний чоловік, патріот; палке, запальне, гаряче серце. Г-чая молитва, мольба - ревна молитва, ревне благання. Г-чий, как огонь (человек, конь) - огненний, огнистий. Г-чий конь - баский, порський, ворозький (гал.) кінь. Г-чий человек (в деле, по внешности) - на ньому (аж) шкура горить (Г. Барв.). Г-чее время - гарячий час, палкий час, пильна година, прикротний час. По -чим следам - по теплому сліду. Г-чие напитки - хмільні (п'янючі) трунки (питва). В горячах, с горяча - з-опалу, згарячу, ззапалу. Становиться -чим - гарячіти. [На дворі гарячіє].
    * * *
    гаря́чий; (перен.: пламенный) палки́й; ( страстный) шпарки́й, завзяту́щий; диал. зага́рливий

    горя́чая кровь у кого́ — гаря́ча кров у кого

    горя́чие напи́тки — міцні́ напо́ї

    по горя́чим следа́м, по горя́чему сле́ду — по гаря́чих (по сві́жих, по живи́х) сліда́х, по те́плому слі́ду

    Русско-украинский словарь > горячий

  • 7 дуть

    дунуть
    1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);
    2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;
    3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;
    4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;
    5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…
    6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;
    7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.
    * * *
    несов.; сов. - д`унуть
    1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути
    2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти
    3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити
    4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити
    5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити
    6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

    Русско-украинский словарь > дуть

  • 8 железо

    1) залізо (ум. залізце, увел. залізяка). Группа железа - залізники (р. -ків), група заліза. Листовое -зо - листове залізо, (залізна) бляха. Ковкое -зо - ковне (штабове) залізо. Хлористое -зо - залізистий хлорак. Хлорное -зо - залізяний хлорак. Куй -зо, пока горячо - коваль клепле, поки тепле. Раскалённое -зо - розпечене (розпалене, розжарене) залізо;
    2) железа (мн.) - пута (р. пут), кайдани, (поэтич.) заліза (р. -ліз). [Бути-ж мені у неволі, у залізах, у заковах (Пісня)].
    * * *
    1) залі́зо ( метал), Фе́рум ( елемент); ( жесть) бля́ха; собир. залі́ззя, залізя́ччя
    2)

    \железо зы — мн. см. оковы 1)

    Русско-украинский словарь > железо

  • 9 закал

    1) (действие) гартування, загартовування, оконч. загартування. -кал стали - загартовування, гартування, загартування криці;
    2) гарт (-ту) (реже) загарт. [Гарт твердий дак коваль. Це люди старосвітського загарту (гартування)]. Сосуд для -кала - гартиця;
    3) -кал в хлебе - закалець (-льця), закальок (-лька). [Закалець - на палець].
    * * *
    1) ( действие) гартува́ння, загарто́вування, загартува́ння
    2) (состояние, свойство) гарт, -у, загартува́ння
    3) ( непропечённое тесто в хлебе) зака́л, -у, уменьш. зака́лець, -льця

    Русско-украинский словарь > закал

  • 10 заковывать

    заковать
    1) (в цепи) заковувати кувати, закувати, закути (в кайдани), брати, узяти в заліза, (о мн.) позаковувати кого. [І сміє нас кувати у кайдани (Грінч.)]. Закованный - закутий, закований, кутий. [Він у темниці, в кайдани закутий (Л. Укр.). І коліна одпочинуть, кайданами куті (Шевч.)];
    2) безл. -вало - взяло морозом дуже, с[за]кувало, (о мн.) позаковувало (морозом). [Землю закувало більш як на аршин. Ставки наші так позаковувало, що коли-б і риба не погинула];
    3) (лошадь) заковувати, закувати (коня), (о мн.) позаковувати (коні). [Недотепний коваль закував коня, - тепер шкутильгає].
    * * *
    несов.; сов. - заков`ать
    зако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, закува́ти и заку́ти и мног. позако́вувати; ( в кандалы), ско́вувати, скува́ти, забива́ти, заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. позабива́ти, кува́ти несов., око́вувати, окува́ти и оку́ти

    Русско-украинский словарь > заковывать

  • 11 знающий

    знаючий, тямучий и тямущий у чому. [Коваль він був знаючий, дотепний (Грінч.). Він чоловік тямучий, не зопсує діла (Полт. г.). В арабській мові Хафиз був справді людина тямуща (Крим.)]. -щий человек - тямущ[ч]а людина.
    * * *
    1) прич. яки́й (що) зна́є; яки́й (що) ві́дає
    2) в знач. прил. зна́ючий; ( понимающий) тяму́щий, тяму́чий; ( сведущий) досві́дчений; ( знакомый с чем) обі́знаний

    Русско-украинский словарь > знающий

  • 12 клепать

    1) клепати (-паю, -єш и клеплю, -плеш), (заклёпками) нютувати. [Клепати косу]. Клепли покуда -плется - коваль клепле, поки тепле (Приказка);
    2) на кого - клепати на кого; см. Клеветать;
    3) брехати, плескати. Что на мёртвого -плет - бреше, як на мертвого;
    4) (бить, стучать во что) клепати, калатати в що. Клёпанный - клепаний, (заклёпками) нютований. -ться - клепатися, нютуватися.
    * * *
    I техн.
    клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш

    \клепать косу́ — диал. манта́чити косу́

    II
    ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, набрі́хувати

    Русско-украинский словарь > клепать

  • 13 клещи

    1) (кузнечные) кліщі (-щів), (ум.) кліщики, (для вытаскивания гвоздей) обценьки (- ків). [Коли не коваль, то й кліщів не погань (Приказка). Не заганяй цвях, а витягни обценьками (Крим.)]. Сдавливать как -щами - стискати мов кліщима, скліщувати. [Рубець почав скліщувати в руках Затурського (Яворн.)];
    2) (хомутные) кліщі. [Такий кінь, що колінцями кліщі достає (Сл. Гр.)].
    * * *
    тж. клещ`и
    клі́щі, -щів; (преим. об инструменте) обце́ньки, -ків

    Русско-украинский словарь > клещи

  • 14 конь

    1) (зоол.) кінь (р. коня, зв. коню, мн. коні, -ней), (стар.) комонь; ум.-ласк. коник, коничок (-чка), кониченько, конячка, коненя (мн. конята, коненята); ув. коняка; (пренебр.) шкапа, шкапіка, шкапина, соб. кінва и коньва (Звин.); (резвый) баско, громак; (ратный) румак, бахмат; (дрянной) пакінь (-коня), шевляга; (дикий) дичко, тарпан (-на), (необъезж.) неук; (шагистый) ступак; (имеющий большую гриву) гривань, гривач, довгогривець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) таркач; (гнедой) гнідан[ш], гнідко; (вороной) воронько, воронець (-нця). [Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому (Шевч.). Ой у мене був коняка, був коняка-розбишака (Щоголів). Під ним коник вороненький насилу ступає (Шевч.). Під ним кониченько сильне дужий (Пісня). Та купуй уже, купуй, - славная конина! (Рудан.). Війна гогоче, комоні ржуть, грохочуть тулумбаси (Куліш)]. Дарёному коню в зубы не смотрят - дарованому коневі зубів не лічать. Был конь, да изъездился - був кінь та з'їздився. Конь прядёт ушами - кінь стриже вухами. Гарцовать на коне - конем вигравати. На коне, на конях - конем, кіньми, кінно. [Кожен міщанин повинен служити кінно й оружно (Куліш). Слуги їдуть кінно округ воза (Куліш)]. Конь о четырёх ногах да спотыкается - кінь на чотирьох та й то спотикається. Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй - куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє) (Приказки). С чужого -ня среди грязи долой - з чужого воза й серед болота злазь (Приказка). Чешись конь с -нём, а свинья с углом - знайся кінь з конем, а віл з волом (Приказка);
    2) конь водный - см. Гиппопотам;
    3) (рыба) см. Конёк 6;
    4) (в шахм. игре) коник.
    * * *
    кінь, род. п. коня́

    по ко́ням!, на́ конь! — ( военная команда) на коня́!, на ко́ней!

    ход конём — шахм., перен. хід коне́м

    Русско-украинский словарь > конь

  • 15 лошадь

    (научн. назв., Equus caballus L.) кінь (р. коня, мн. коні, коней); (в просторечье) кінь, коняка (ж. и (реже) м. р.), конина (ж. р.), соб. кінва, коньва. [Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (Номис). Мучить бідну коняку (Коцюб.). Ой, у мене був коняка (Щог.). Жінки поганяли конину (Франко). Волів у нас менше, ніж коньви тієї нещасної (Звин.)]. -шадь арабская - арабський кінь. -шадь донская - дінський кінь, дінчак (-ка). -шадь вороная - вороний кінь, ворон-кінь, воронько, (кінь-) воронець (-нця). -шадь гнедая - гнідий кінь, гнідаш (-ша), гнідан (-на), гнідко (-ка). -шадь серая, серой масти - сивий (ум. сивенький) кінь, сиваш (-ша), сивко (-ка). -шадь в яблоках - кінь у яблуках, зозулястий кінь. -шадь верховая - верховий кінь. -шадь водовозная - водово[і]зка, водово[і]з (-воза). -шадь вьючная - в'ючний, батовий кінь, в'ючак (-ка). -шадь дышельная - дишельний кінь. -шадь заводская - завідський кінь. -шадь запаленая - запалений, дихавичний кінь. -шадь коренная, оглобельная - см. Коренник 1. -шадь ломовая - см. Ломовик 1. -шадь подручная, пристяжная - см. под Подручный 2, Пристяжной. -шадь седлистая, с вогнутой спиной - линкуватий, лучкуватий кінь. -шадь скаковая, беговая - скаковий, перегоновий кінь. -шадь упряжная - запряжний кінь. Пара -дей, везущих враз - одноразні коні. Одной -дью, парой (на паре) -дей - однокінь, парокінь (удвукінь). [Однокінь везуть мерця (Кониськ.)]. -ди оббили ноги - коні пообсікалися, позасікалися. Править -дью - см. Править 1. Сесть на -шадь - сісти на коня. Пустить -шадь во весь опор - см. Пускать 1. Поскакать на -дях - поскакати кіньми (на конях), побігти кіньми. Водяная -шадь - см. Гиппопотам.
    * * *
    кінь, род. п. коня́; коняка, кони́на

    Русско-украинский словарь > лошадь

  • 16 мастер

    1) майстер (-тра), (очень гредко) майстро (-ра); ум. майстерок (-рка), майстрочко. [По роботі пізнати майстра (Номис). Сякий-такий майстерок, а натесав трісочок (Приказка)]. Золотых дел -тер - золотар (-ря), золотарник (-ка), золотник (-ка), ум. золотарик, золотничок (-чка). Каретный, тележный, экипажный -тер - стельмах (-ха). Корабельный -тер - корабельний майстер, корабляр (-ра), корабельник. Оружейный -тер - зброяр (-ра), збройов(н)ик (-ка), зброєроб, (устар.) пушкар (-ря); (ружейный) рушничник, рушничний майстер. Седельный -тер - сідляр (-ра), кульбачник. Часовой -тер - годинникар (-ря), (устар.) дзиґарник, дзиґармайстер (-стра). -тер-специалист - фаховий майстер, фахо[і]вець (-хо[і]вця). -тер цеховой - цеховий майстер, цеховик (-ка). Горе -тер - попсуй- майстер, (пренебреж.) партач (-ча), (добродушно) майстер-шпичка. Дело -ра боится - діло майстра знає. Если не -тер, то и не берись делать - коли не коваль, то й заліза не погань; коли не пиріг, то й не пирожися (Приказки);
    2) (искусник) майстер, майстерник, митець (- тця), мистець (-ст(е)ця), умілець (-льця), (фам.) мастак (-ка), мистюк (-ка); срв. Искусник и Мастак. -тер в чём, на что, что делать - майстер, майстерник, митець, мистець, мастак, мистюк, тімаха, зугарний, зугарен, кебетний, дотепний, удатний, майстерний на що, до чого, що робити. [Майстер до чужих кайстер (сумок) (Приказка). Незрівнянний майстер на життьові контрасти (изображать жизненные контрасты) (Єфр.). Ви справді митець говорити промови (Н.-Лев.). Митець до танців (Свидниц.). Мистець пити (Куліш). Я до жалю не мастак (Котл.). Зугарний теревені правити (Сл. Гр.). На ябеди кебетний (М. Левиц.). На що, на що, - на це (плести ясла) дотепний був (Глібов). Біля Рози вдатний він на жарти (Самійл.). Я майстерний до сього діла (Сл. Гр.)]. Большой -тер выпить - великий недурень випити (Куліш). Не -тер - не майстер, не митець, не мистець, не мастак, незугарний и т. п. Он -тер своего дела - він на своє діло майстер, він знавець свого діла, він фаховець у своїй справі. -тер на выдумки (забавные) - майстер (митець, мистець) на вигадки, штукар (-ря), чмут (-та). [На всі вигадки митець (Свидниц.)]. -тер на все руки - майстер (митець, мистець) на все, (майстер) на всі штуки, моторний, моторливий, моторнячий на все, зугарний (кебетний, удатний) до всього. [О, він на всі штуки! (Звин.). Моторнячий на все (Хорольщ.)];
    3) (квалифиц. рабочий, старший в производстве) майстер. [Треба притягати до права майстрів, що випускають поганий хліб (Пр. Правда)]. -тер младший, старший - майстер менший, старший;
    4) (о художнике, писателе и т. п.) майстер. [Кращі речі світових майстрів (письменства) (Грінч.)].
    5) (учитель) майстер, учитель, навчитель (-ля); (орденский) магістер (-стра);
    6) (титул у англичан) мастер (-ра);
    7) (охотн.: о гончей) передовик, передняк (-ка).
    * * *
    1) ма́йстер, -тра
    2) ( искусник) ма́йстер, мите́ць, -тця́, мисте́ць, майсте́рник; маста́к, -а

    Русско-украинский словарь > мастер

  • 17 наковывать

    наковать
    1) см. Надковывать;
    2) (наклёпывать ковкой что, чего) наковувати, накувати що, чого, уковувати, укувати чого, (преим. о холодной ковке) наклепувати, наклепати що, чого, (насталивать) сталити що, насталювати, насталити що, чого, (о мног.) понаковувати, понаклепувати, понасталювати що, чого. [Треба накувати (насталити) сокиру (Канівщ.). Чого бог не дасть, того коваль не накує (Номис). Накував багато ухналів (Сл. Ум.). Вкуй кілька цвяхів (Сл. Гр.)];
    3) (насекать что) карбувати, накарбовувати, накарбувати, насікати, насікти, (о мельн. жернове ещё) кувати и (реже) кути, накувати, накути, (о мног.) понакарбовувати, понасікати що. Накованный -
    1) см. Надкованный;
    2) накований и накутий, укований и укутий, наклепаний, насталений, понаковуваний, понаклепуваний, понасталюваний;
    3) накарбований, насічений, накований и накутий, понакарбовуваний, понасіканий. -ться -
    1) см. Надковываться;
    2) наковуватися, накуватися, понаковуватися; бути наковуваним, накованим (накутим), понаковуваним и т. п.;
    3) (вдоволь, сов.) - а) накуватися, наклепатися, (о мног.) понаковуватися, понаклепуватися; б) накуватися; в) нас[ц]вірчатися, наспіватися, натріщатися. Срв. Ковать.
    * * *
    несов.; сов. - наков`ать
    нако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, накува́ти, -кую́, -кує́ш и мног. понако́вувати; (сов.: наклепать) наклепа́ти, -клепа́ю, -клепа́єш и -клеплю́, -кле́плеш

    Русско-украинский словарь > наковывать

  • 18 пищуха

    зоол.
    1) (заяц) Lepus alpinus - заяць гірський;
    2) (птица) Certhia familiaris - коваль, ковальчик.
    * * *
    орн.
    пищу́ха, підкори́шник

    Русско-украинский словарь > пищуха

  • 19 Подковывать

    подковать
    1) кувати, гал. кути, підковувати, підкувати. [Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає];
    2) убирати, убрати в шори, дурити, одурити, (мн.) подурити, поодурювати. Подкованный - кований, підкований, підкутий, (о мн.) покований, попідковуваний. [Ой стукнули ковані коні на дворі].
    * * *
    несов.; сов. - подков`ать
    1) підко́вувати, підкува́ти и попідко́вувати; ( лошадь) кува́ти и ку́ти (диал.), покува́ти
    2) ( обманывать) обду́рювати, обдури́ти; підду́рювати, піддури́ти

    Русско-украинский словарь > Подковывать

  • 20 попробовать

    1) (сделать что-н.) спробувати, попробувати, (по)спитати(ся), (гал.) стрібувати (зробити що-небудь), узяти на спиток що. [Хлопцеві дуже сі подобало, як коваль зелізо кує, та й каже: «Тату, а ну й я стрібую» (Гн.)]. -вал было бежать, да не удалось, поймали - спробував був (поспитався був) утекти, та не пощастило, піймали; Срв. Пробовать, Попытаться;
    2) покуштувати, скуштувати, поспитати чого. -буйте-ка этого вина, пирога - ось покуштуйте (скуштуйте, поспитайте) цього вина, пирога; срв. Пробовать.
    * * *
    1) спро́бувати, попро́бувати; ( испытать) ви́пробувати
    2) ( отведать) покуштува́ти, скуштува́ти, попро́бувати

    Русско-украинский словарь > попробовать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • Коваль — Коваль: Гмина Коваль сельская гмина (волость) в Польше. Коваль (город) город в Польше, входит в Влоцлавский повят Куявско Поморского воеводства. Коваль (фамилия)  украинская, белорусская и польская фамилия. Коваль (профессия)  кузнец,… …   Википедия

  • коваль — см. кузнец Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. коваль сущ. • кузнец Словарь русских …   Словарь синонимов

  • Коваль — (иноск.) опытный волокита (умѣющій оковать, поймать въ свои сѣти). Былъ бы коваль да ковалиха, будетъ и этого лиха! (иноск.) о дѣтяхъ. См. Ковы …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

  • КОВАЛЬ — КОВАЛЬ, кованье и пр. см. ковать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • КОВАЛЬ — КОВАЛЬ, коваля, муж. (обл.). Кузнец. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • Коваль — сотрудник, занимающийся подковыванием лошадей... Источник: НОРМЫ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО ПРОЕКТИРОВАНИЯ КОННО СПОРТИВНЫХ КОМПЛЕКСОВ. НТП АПК 1.10.04.003 03 (утв. Минсельхозом РФ 31.12.2003) …   Официальная терминология

  • коваль — (кавалъ) 1. каваль; 2. від гарматы …   Старабеларускі лексікон

  • Коваль Ю. — Юрий Иосифович Коваль Юрий Иосифович Коваль Фото Виктора Ускова Имя при рождении: Юрий Иосифович Коваль Дата рождения: 9 февраля 1938(19380209) Место рождения …   Википедия

  • Коваль Ю. И. — Юрий Иосифович Коваль Юрий Иосифович Коваль Фото Виктора Ускова Имя при рождении: Юрий Иосифович Коваль Дата рождения: 9 февраля 1938(19380209) Место рождения …   Википедия

  • Коваль Ж. — Коваль Жорж (Георгий) Абрамович (25 декабря 1913  31 января 2006)  советский атомный разведчик в США (конспиративное имя «Дельмар»)[1], впоследствии преподаватель Московского химико технологического института имени Д. И. Менделеева. Посмертно  22 …   Википедия

  • Коваль Ж. А. — Коваль Жорж (Георгий) Абрамович (25 декабря 1913  31 января 2006)  советский атомный разведчик в США (конспиративное имя «Дельмар»)[1], впоследствии преподаватель Московского химико технологического института имени Д. И. Менделеева. Посмертно  22 …   Википедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»