класична

КЛАСИЧНА ЛОГІКА - сукупність логічних теорій, що характеризуються класичною оцінкою істиннісних значень формул та класичним розумінням заперечення. Класична оцінка формул полягає в тому, що головна інтерпретація розглядається як приписування кожній формулі одного з двох значень - "істинне" чи "хибне". Інші інтерпретації допускаються, але вважаються штучними К. ласичне розуміння заперечення ґрунтується на визнанні положення, за яким подвійне заперечення рівноцінне ствердженню. Відхід від класичних принципів здійснюється різними шляхами.

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ - складова частина західноєвропейської філософії Нового часу, в яку входять, крім нім., також англ., франц., нідерланд. філософії. Засновником англ. класичної філософії є Бекон, франц. - Декарт, нідерланд. - Спінова. Рівна їм велика постать у Німеччині з'являється лише після Тридцятирічної війни у друг, пол. XVII ст. в особі Ляйбніца. Термін "класична філософія" має подвійний зміст. По-перше, це - філософія розуму, свідомості і самосвідомості, пізнання В. она виникає з Декарта і Бекона і завершується вченням Гегеля. В такому широкому розумінні Н.к.ф. поділяється на чотири періоди: 1) філософські пошуки в межах Реформації і містики Н. айбільш видатною фігурою тут є Беме; 2) засвоєння беконівського емпіризму, картезіанства, спінозизму і матеріалізму, філософії права Греція і Гоббса, а також початок вироблення власної думки (Юнгій, Штурм, Пуфендорф, Вольф та ін., XVII ст.); 3) період нім. просвітництва XVIII ст., на який припадає і поява основних творів Ляйбніца та його учнів, котрі згуртувалися навколо Вольфа і утворили школу, яка відіграла основну роль в нім. просвітництві; 4) філософська думка від Канта до Фоєрбаха. По друге, "класична філософія" означає зразкова. Таким у нім. історії є переважно четвертий період - починаючи "з Канта". Поділ історії філософії на філософію до Канта і од Канта проведено Віндельбандом, Гартманом і продовжено в марксизмі. Основну рису цього періоду становлять різноманітні варіанти діалектичного світорозуміння, заснованого на поєднанні фундаментальних протилежностей. Потяг до такого синтезу помітний і в попередній думці. Найбільш характерним у Беме є його діалектика в тлумаченні Бога, природи, людини. Головні зусилля Ляйбніца були спрямовані на примирення і узгодження конкуруючих ідей і концепцій: раціоналізму і сенсуалізму, апріорного та апостеріорного, телеології і механіцизму, аж до об'єднання церков різних конфесій та численних нім. князівств в одну державу. Потяг до синтезу стає всеохопним у четвертий період, який і визначає всі основні особливості Н.к.ф. Саме тепер діалектика як така була усвідомлена і піддана всебічному аналізу, розробці і критиці. Головні його представники: Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах. Н.к.ф. має цілий спектр загальних властивостей Н. а першому місці - установка на розум і як об'єкт пізнання, і як пізнавальну здатність. Такими є Кантові "Критики" чистого і практичного розуму, відповідні дві основні частини "Науковчення" Фіхте та "Системи трансцендентального ідеалізму" Шеллінга, всі великі твори Гегеля ("Феноменологія духу", "Логіка", "Енциклопедія філософських наук"), в яких розум постає або у своїй власній формі, або ж як сутність духу. Головна функція розуму регулятивна: подати знання у вигляді системи. Всі філософи від Канта до Гегеля свідомо будують свої вчення як системи. Це важлива відмінність від попередників. Коли в останніх і знаходимо системи, напр., "Етику" Спінози чи "Систему природи" Гольбаха, спосіб береться або з іншої науки, або ж ототожнюється з повнотою висвітлення матеріалу з певних проблем. Для побудови системи потрібен певний метод. У Канта загалом це метод трансцендентальний, в який входять декілька складових.Усе вчення, викладене в трьох "Критиках", базується на "системі найвищих здібностей душі": пізнавальна, почуття задоволення і незадоволення, бажання. "Критика чистого розуму" в цілому структурується трьома питаннями: Як можлива чиста математика? Як можливе теоретичне природознавство? Як можлива метафізика як наука? На перший відповідає "трансцендентальна естетика": апріорні простір і час обумовлюють геометрію та арифметику. Можливість другого покладається таблицею апріорних понять розсудку - категорій. Цілісність метафізики утворюється системою суперечностей: антиномій, паралогізмів, ідеалу чистого розуму. Аналогічно відбувається структурація інших творів Канта. Фіхте назвав свій метод синтетичним, бо він полягає у поєднанні парних категорій - суб'єкта й об'єкта, причини і наслідку, субстанції й акциденції завдяки їх кількісній подільності, і в певній послідовності самих пар. Новий варіант діалектичного способу мислення знаходимо у Шеллінга: суть його в переході однієї крайності в іншу. Найбільш розвинутим є метод Гегеля, який він спеціально дослідив у "Передмові" до "Феноменології духу", в "Науці логіки", "Історії філософії". Завдяки цьому врешті-решт було відкрито перший специфічно філософський метод, відмінний від математичних та емпіричних методів знання Н. аслідком великої уваги до методології дослідження і викладу стала висока теоретичність, проблемність і проблематичність даних вчень, через які вони справили надзвичайний вплив на сучасність і майбутнє. Висновком було і таке явище, як піднесення філософії над спеціальнонауковим знанням, погляд на неї як на взірець для інших його галузей, тлумачення філософії як науки наук. Таке становище виникає тоді, коли певна наука досягає помітних успіхів в збагаченні своїх змісту і форми. Так було з математикою, на яку свого часу із заздрістю дивилися філософи і вважали за благо користуватися її досягненнями; з науками досвідними, методи яких переймали у XVII - XVin ст. Як на зворотний приклад можна послатися на Евкліда: метод побудови його "Начал" був запозичений із творів Аристотеля - з логіки і метафізики. З цим пов'язана і така риса розглядуваних вчень, як перевага загального над одиничним, цілісного над окремим. Системним вважалося не лише філософське знання, а й сама природа і суспільство. Особа поставала моментом чи елементом суспільно-державної тотальності. Така установка особливо притаманна концепціям Гегеля Н. арешті, з усього наведеного випливає переважно ідеалістичний зміст філософії даного періоду. У Канта маємо певне поєднання суб'єктивного ідеалізму з елементами матеріалізму. Фіхте у першому варіанті "Науковчення" - суб'єктивний ідеаліст у чистому вигляді. Поступово його система переросла у пантеїзм релігійно-моральнісного ґатунку. Шеллінг подолав суб'єктивний ідеалізм, додавши до нього натурфілософію як другу філософську перінонауку, а потім - через "філософію тотожності". Він перший в історії думки усвідомив обмеженість і матеріалізму, й ідеалізму, намагався стати на більш загальну точку зору, яку він, як і згодом Гегель, називав абсолютним ідеалізмом. Тільки Фоєрбах був у другий період творчості (од 1839 р.) послідовним матеріалістом.Всі зазначені загальні риси Н.к.ф. були сконцентровані в творах Гегеля, які і стали предметом дружньої і всебічної критики з боку різних опонентів. Шопенгауер протиставив розуму волю, пізній Шеллінг "негативній філософії" розуму - "позитивну філософію" релігійного типу, Конт філософській метафізиці - позитивні науки, Фоєрбах ідеалізму - матеріалізм, Маркс теоретичній спекуляції - практику, а К'єркегор захищав занедбану особу. Всі разом відкидають системність, більшість - діалектику. Такий суцільний напад свідчив про перехід до нової, післякласичної доби філософування. Останнє мало і свої переваги, але і недоліки в культурно-світоглядному відношенні. Цим пояснюється відродження й оновлення, переробка Н.к.ф. в XIX - XX ст.

- classical criminology

1) стародавній світ; античність; класична стародавність

2) збірн. стародавні (народи)

* * *

1) стародавній світ; античність; класична стародавність

2) стародавність, глибока старовина

3) збірн. древні ( народи)

1. n

1) класик

2) фахівець з античної філології

3) класичний твір

4) pl класика; античні мови; класична (антична) література

5) амер. англійський костюм

2. adj

1) класичний, античний

2) зразковий, взірцевий

3) історичний

4) жарт. знаменитий

5) амер. простий і строгий (про одяг)

* * *

1) класик

2) фахівець з античної філології

3) класичний твір; що-небудь, що користується незмінним успіхом

4) класицист, прихильник класицизму

5) pl класика; класичні, античні мови; класична, антична література

6) aмep.; cл. англійський костюм; плаття простих, строгих ліній

1) класичний, античний

2) класичний; зразковий

3) = classical III

4) історичний, освячений історією

5) знаменитий, всесвітньо відомий

6) aмep. простий, строгий ( про одяг); який ніколи не виходить з моди

1) середня класична школа

2) амер. 5 — 8 класи середньої школи

3) школа латинської граматики

* * *

1) середня класична школа; icт. школа латинської граматики ( в Англії)

2) aмep. 5-8 класи середньої школи

АБСТРАКЦІЯ АКТУАЛЬНОЇ НЕСКІНЧЕННОСТІ - ключова абстракція наукового пізнання, яка є значно сильнішою ідеалізацією, ніж абстракція потенційної нескінченності. Класична математика і класична логіка користуються нею понад два з половиною тисячоліття як методом, що виходить з можливості абстрагування від нескінченності множин та від незавершеності самого процесу побудови нескінченних множин. Результатом цього абстрагування є поняття завершеної або актуальної нескінченності. Несуперечливе, коректне розуміння А.а.н. можливе лише за умови сумісності понять нескінченності й актуальності. Ці питання - сфера компетенції теорії множин. Нескінченною, згідно з цією теорією, є множина, еквівалентна своїй підмножині. Розуміння актуальної нескінченності дає уявлення про актуально нескінченну множину - множину, побудова якої ні в який спосіб не пов'язується з завершенням нескінченного процесу утворення її довільних елементів. У цьому сенсі актуальний характер нескінченної множини означатиме цілковите абстрагування від процесу утворення всіх її елементів, що дає можливість розглядати таку множину (скажімо, нескінченні числові множини натуральних, цілих чи дійсних чисел) як об'єкт, заданий водночас всіма його елементами. Трансформуючи нескінченні множини на існуючі об'єкти (тобто об'єкти, визначення яких не призводить до логічних суперечностей), А.а.н. служить містком між скінченними й нескінченними множинами. Цим самим відкриваються можливості дослідження нескінченних множин логічними засобами, відпрацьованими й апробованими на скінченних множинах.

1. n

1) суша, посуха

2) суха погода

3) сухість

4) суходіл, суша

5) pl (drys) амер., розм. прихильник заборони спиртних напоїв, прихильник сухого закону

6) буд. суха кладка

2. adj

1) сухий

2) висушений; без вологи, без рідини

3) ненамазаний, без масла (джему тощо); незмазаний (про машину)

4) посушливий, сухий

5) висохлий, пересохлий, зсохлий

6) стриманий, байдужий; строгий

7) нудний, нецікавий; прісний

8) сухий, несолодкий

9) твердий; сипкий, сипучий

10) неупереджений, безсторонній

11) амер., розм. що підтримує сухий закон

12) мед. сухий, без виділень, без слизу

13) розм. спраглий

14) с.г. недійна, ялова (корова, вівця тощо)

15) військ. тренувальний; навчальний

3. v

1) сушити (ся), висушувати

2) сохнути, висихати

3) витирати (насухо)

4) переставати доїти (корову перед отеленням)

* * *

1) суша; посуха; суха погода; сухість

2) суша

3) (pl drys [draэz]); aмep. прихильник заборони спиртних напоїв; прихильник сухого закону

4) бyд. суха кладка

5) = drying-house

1) сухий (одяг, посуд); сухий, який не обмочився ( про дитину); cпeц. сухий (лід, аналіз)

2) позбавлений вологи, рідини; збезводнений

3) ненамазаний, без масла, джему; який працює насухо; незмазаний, незмащений

4) посушливий, сухий; сухий ( про повітря)

5) висохлий ( колодязь); пересохлий ( струмок); висохлий, зморщений

6) сухий, стриманий; холодний; безпристрасний; строгий, сухий

7) сухий, несолодкий ( про вино)

8) який знаходиться на суші

9) твердий, сипучий

10) неупереджений

11) наявний; який сплачується готівкою

12) aмep. який підтримує сухий закон

13) мeд. сухий, без виділень, без слизу

14) який відчуває спрагу; який викликає спрагу

15) c-г. недійний, яловий

16) вiйcьк. тренувальний, навчальний; aмep. який проводиться без техніки

1) сушити; висушувати; сушитися, сохнути

2) витирати ( насухо)

3) переставати доїти (корову перед отеленням; тж. dry off, dry up); не давати молока ( про корову)

1) вивчання, учіння

2) ученість, знання, ерудиція

3) заст. учення, наука, доктрина

* * *

1) вивчення, навчання

2) ученість, знання, ерудиція

3) дресирування, навчання ( тварини); вироблення умовного рефлексу; пcиx. зміна поведінки ( людини) шляхом зміни середовища; створення нових навичок спрямованим тренажем