-
1 карабін
-
2 карабін
-
3 карабін
-акараби́н -
4 карабін
karabinч. -
5 карабін
техн. караби́н -
6 караб
angle of leewayangles of leeway -
7 карабін
-
8 караб
кн. больскорбьтоска, грусть -
9 карабінний
-
10 карабінэр
см. карабінер -
11 карабінер
( жандарм в Італії) carabineer -
12 карабінер
-
13 карабүрек
сущ.; зоол.снеги́рь -
14 карабінер
-а; воен.карабине́р -
15 карабінний
караби́нный -
16 карабінер
karabinerч. -
17 карабінер
-
18 карабүрек
-
19 карабүрек
Dompfaff m.; Gimpel m. -
20 карабүрек
сущ. снегирь
См. также в других словарях:
караб — КАРАБ, КАРАБЕ carabé m. Янтарь. В период X XVIII вв. .. янтарь был известен под различными наименованиями, его называли енитар, янтарь.. караб, карабе, янтарная смола, сукцинит, амбра. Виннер 1950 386. Если его <янтарь> потереть, то он… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
карабін — [караб’і/н] на, м. (на) н і, мн. ние, н іў … Орфоепічний словник української мови
карабін — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
карабін — I а, ч. 1) Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. 2) Мисливська рушниця. II а, ч. Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось. •• Карабі/н запобі/жного по/яса елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій.… … Український тлумачний словник
карабінєр — нєра, Рс. Озброєний карабіном вояк, що належав до добірних військових частин … Словник лемківскої говірки
карабінка — іменник жіночого роду карабін розм … Орфографічний словник української мови
карабінер — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
карабінерний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінер — а, ч. 1) заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2) Жандарм в Італії … Український тлумачний словник
карабінерний — а, е, заст. Прикм. до карабінер 1) … Український тлумачний словник