иметь

1) архит. - опора, підпора, опертя. Точка -ры - пункт підпори;

2) (старости чьей и т. п.) підпора, оборона, підмога. [Мала трьох синів, мала на старість потіху і підпору]. Иметь -ру в ком - мати підпорою кого, держатися ким.

* * *

прил.) виразний, певний, ясний, означений, визначений. [Читання історичних книжок видимо не підказало їй виразнішої дати (Грінч.). Нічого певного доміркуватися не можна було (Крим.)]. В -ное время - певного часу. К -ному сроку - на певний термін. -ное число - визначене (певне) число. Иметь о чём -ные понятия - мати виразне, певне розуміння чого. -ный член, грам. - означений родівник, артикль. Определённо - виразно, ясно, твердо.

* * *

1) прич. ви́значений; окре́слений; призна́чений, приді́лений; обумо́влений, зумо́влений; ухва́лений, постано́влений; ви́значений; призна́чений, приді́лений; улашто́ваний; ві́дданий

2) (в знач. прил.: твёрдо установленный) ви́значений; ( не оставляющий места сомнениям) пе́вний

3) (в знач. прил.: ясный) вира́зний, я́сний и ясни́й; ( несомненный) пе́вний; ( точный) то́чний; ( решительный) рішу́чий

4) (в знач. прил.: известный; некоторый) пе́вний

5) (в знач. прил.: несомненный) безпере́чний

6) в знач. прил. грам. озна́чений

7) в знач. прил. мат. озна́чений, ви́значений

осі[е]лість (-лости). Иметь -лость - мати житло, осідок, сидіти (оселею), проживати.

* * *

1) (действие) дотикання, доторкання до чого и чого;

2) чувство -ния - дотик, доторк, чулість у пучках. Органы -ния - органи дотику (доторку). Иметь развитое чувство -ния - мати чулий дотик (доторк), мати велику чулість у пучках, мати чуйні пучки.

* * *

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

отозвать кого відкликати, відкликати, відзивати, відозвати кого. [Відкликав його набік і почав щось говорити]. Отозванный - відкликаний.

* * *

отлить

1) чего, откуда (отбавить) - відливати, відлити (віділлю, -ллєш), віділляти, надливати, надлити, наділляти чого звідки, від[над]сипати, від[над]сипати чого. - лить воды из стакана - надлити (наділляти) води з шклянки. -лей мне немного своих чернил - надлий мені трохи свого чорнила. -лей супу - відсип юшки;

2) (воду, судно) відливати, відлити;

3) кого (для приведения в чувство) - відливати, відлити. [Стали дівчину водою відливати];

4) (из металла) виливати, вилити (виллю, виллєш), злити, топити, стопити, (гал.) сипати, усипати, у[з]сипати що з чого. -вать пушки, статуи, колокола, свечи - виливати гармати, статуї, дзвони, свічки. -вать воск (гадая) - виливати воском;

5) (играть разноцв. блеском) відбивати(ся), відбити(ся) чим, мінитися чим; у що (в різні кольори), вилискувати, полискуватись, мигтіти. Эта материя -вает в красный цвет - ця матерія відбиває (міниться) червоно, или ця матерія міниться червоним кольором, у червоний колі[ьо]р, или ця матерія вилискує (мигтить) червоно. Где-нибудь колокол -вают (о вздорной молве) - десь дзвін великий ллють (Ном.). Отлитый - відлитий, надлитий, надсипаний, вилитий, злитий. [Як з криці (стали) з[ви]литий].

* * *

несов.; сов. - отл`ить

1) відлива́ти, відли́ти и віділля́ти; ( небольшую часть жидкости) надлива́ти, надли́ти и понадлива́ти; ( пищу) відсипа́ти, відси́пати

2) (несов.: иметь оттенок, отлив), вили́скувати, вили́скуватися, поли́скувати, поли́скуватися, міни́тися, лелі́ти

3) ( изготовлять литьём) мет. вилива́ти, ви́лити и повилива́ти, відлива́ти, відли́ти

відносно, розмірно, стосунково. [Сюжетом своїм зрозуміліша вона й цікавіша і відносно менше реторична (Грінч.). Читано його все-ж розмірно мало (Єфр.)]. -но кого, чего - проти, супроти кого, чого, що-до кого, що-до чого. [Проти мого брата ви недобре вчинили. Не розберу, проти, чого він це закидає. Письменство розсовує свої межі і що-до форми, і що-до змісту]. -но этого он неумолим - що-до цього, то його вблагати не можна. -но этого я буду иметь с ним разговор - що-до цього, то я з ним говоритиму. -но этого дела надо ещё подумать - що-до цієї справи, то ще треба подумати. -но и это хорошо - порівнюючи й це гаразд (добре).

* * *

1) нареч. відно́сно

2) предл. с род. п. що́до, про, відно́сно