знай+своё

мест. прит. наш (ж. наша, ср. наше; р. нашого, нашої, нашого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») наський (ж. наська, ср. наське). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Наських (таких, как у нас) пирогів ляхи не печуть (Номис). Свині не наські, а якісь нові (Кониськ.)]. Это не ваше дело, а -ше - це не ваша справа, а наша. Не наш - не наш; (чужой) ненаський, чужий. [Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люди (Козелеч.)]. По -му - а) (как у нас) по-нашому, по- наському, по-наськи. [Убрана не по-наськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на нашу гадку (думку), як на нас; в) (на нашем языке) по-нашому, нашою мовою, по-наському, по-наськи. [Поки, батько встане та розкаже по-нашому про свої гетьмани (Шевч.). Не по-арабськи випливають оповідання з-під мого пера, а по-наському таки, рідною моєю мовою українською (Крим.)]. Вот это по -му! - оце по-нашому (по-наському, по-наськи)! По -му вышло, выйдет - на наше вийшло, вийде. -ша взяла! - наше зверху! За кем -ше не пропадает, не пропадало - де наше не пропадає, не пропадало. Наш брат - наш брат (братчик); см. Брат. Не -му брату чета - не нам грішним пара (рівня). Наши (близкие, земляки и т. п.) - наші. [Могили… питають у буйного (ветра): «Де наші панують?» (Шевч.). Пішли наші вгору! (Номис)]. И вашим и -шим - і вашим і нашим. Знай -ших! - знай наших! отакі наші! Увидите ваших, так кланяйтесь -шим - побачите ваших, - вітайте наших.

* * *

* * *

(должно быть) мабыць, мусіць

(вероятно) напэўна

1. жить \У-47 (to live) joyfully, lightheartedly, without worries

X живёт - = X lives and enjoys himself

2. (to do sth.) to one's complete satisfaction, to whatever extent one desires

to one's heart's content

Логово лігвище, кублище, лігво, кубло, леговище, (редко) тирло, барліг (-логу); срв. Берлога - см. Нора. [Знай свиня своє лігво (Номис). По кублищах своїх звір'я заляже (Куліш)]. -ще волчье - вовче лігво (тирло). [Оттут саме вовче тирло (Гуманщ.)]. -ще медвежье - ведмеже лігвище (лігво), ведмедячий барліг.

* * *

тж. л`огово

• В СВОЕ УДОВОЛЬСТВИЕ coll

[PrepP; Invar; adv; fixed WO]

=====

1. жить в свое удовольствие (to live) joyfully, lightheartedly, without worries:

- X живёт в свое удовольствие ≈ X lives and eqjoys himself;

- X lives happily;

- X enjoys (his) life;

- [in limited contexts] X lives a life of pleasure.

     ♦ [Костылев:] Зачем тебя давить? Кому от этого польза?...Живи знай в свое удовольствие... (Горький 3). [К.:] Why should I hang you? What good would it do anybody?...Live and enjoy yourself!... (3f).

     ♦ Главное то, что у меня объявился свой капитал, а потому и пустился я жить в свое удовольствие, со всем юным стремлением, без удержу, поплыл на всех парусах (Достоевский 1). The chief thing was that I had come into my own money, and with that I threw myself into a life of pleasure, with all the impetuousness of youth, without restraint, under full sail (1a).

2. (to do sth.) to one's complete satisfaction, to whatever extent one desires:

- to ontfs heartfs content;

- as much < as long> as one pleases (likes, wants etc).

     ♦ Меньшевичка Люся Оганджанян уже бывала здесь. И она снова и снова, как Шехерезада, повторяет волшебную сказку о свердловском санпропускнике. Какой он чистый, большой, просторный. Ничем не хуже Сандуновских бань. В раздевалке - огромное зеркало. Мочалки всем выдают. Можно помыться в своё удовольствие (Гинзбург 1). The Menshevik Lucia Oganjanian, who had been there more than once in her time, told us nightly tales, as in the Arabian Nights, of the magical delights of the large, clean, spacious disinfection center in Sverdlovsk, just like the famous public baths in Moscow. There was a huge mirror in the changing room, everybody got a wash-cloth, one could wash to one's heart's content... (1b).

akıl

* * *

••

sb. adel, vb. kende, vb. kunne, vb. vide

* * *

vi,vi

ipf.t. vide; kunne; kende; kende til; forstå sig på

знатный

beau- monde, den fornemme verden, high society.

know* (d.); be aware (of); be acquainted (with), have a knowledge (of)

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

1. несов.

кого-что, о ком-чём

белеү

2. несов.

кого

таныу, белеү

3. несов. что

татыу, баштан үткәреү, кисереү

4. несов.

во 2 л. наст. вр. в знач. вводн. сл. знаешь (знаете)

беләһеңме (беләһегеҙме)

аҡһөйәктәр, юғары ҡатлам

мест. определит. уст. и прост. ҳар, ҳар як; всяк кулйк своё болото хвалит посл. « касе нагӯяд, ки дӯғи ман турш аст; всяк сверчок знай свой шесток посл. «* қадаматро дониста мон // в знан. сущ. всяк м ҳар кас, ҳар кӣ; всяк волен в свойх поступках ихтиёр ба дасти бахтиёр; всяк посвоему с ума сходит ҳар кию ҳар чӣ