заспокоювати

См. также в других словарях:

• заспокоювати — юю, юєш, недок., заспоко/їти, о/ю, о/їш, док., перех. 1) Заглушувати, розвіювати чий небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. || Примушувати кого небудь поводитися, триматися тихо, спокійно. 2) Знімати біль, полегшувати хворобливий… …   Український тлумачний словник

• заспокоювати — див. заспокоїти …   Словник синонімів української мови

• заспокоювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• заспокоїти — заспокоювати (розвіяти неспокій, тривогу тощо), у[в]тішити, у[в]тішати, стішити, у[в]тихомирити, у[в]тихомирювати, у[в]гамувати, у[в]гамовувати, у[в]говтати, у[в]говтувати, у[в]гомонити, у[в]гомоняти, погамувати, погамовувати; пригамувати,… …   Словник синонімів української мови

• погамовувати — ую, уєш, недок., рідко, погамува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) Не давати виявлятися; стримувати. 2) Те саме, що заспокоювати I. 3) Те саме, що заспокоювати II. 4) Утамовувати (голод, спрагу і т. ін.) …   Український тлумачний словник

• удобрухувати — Удобрухувати, удобрухати: задобрювати [22] заспокоювати, задобрювати [8] заспокоювати [VI,VII] …   Толковый украинский словарь

• відігрівати — відгріва/ти, а/ю, а/єш, недок., відігрі/ти, і/ю, і/єш, док., перех. 1) Повертати тепло тому, хто (що) захолов, замерз; зігрівати. 2) також чим, перен. Ласкою, любов ю і т. ін. заспокоювати, утішати …   Український тлумачний словник

• гамувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Не давати виявлятися; стримувати. 2) Те саме, що заспокоювати 1). || Втихомирювати, приборкувати …   Український тлумачний словник

• демпфірувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех., тех., муз. Заспокоювати демпфером механічні коливання …   Український тлумачний словник

• забавляти — я/ю, я/єш, недок., заба/вити, влю, виш; мн. заба/влять; док. 1) перех. Розважати, веселити кого небудь розмовами, витівками і т. ін. || Давати розвагу, втіху. 2) перех. Заспокоювати, втихомирювати (дитину). 3) неперех., діал. Затримуватися …   Український тлумачний словник

• задовольняти — я/ю, я/єш, недок., задовольни/ти, ню/, ни/ш, док., перех. 1) Виконувати чиї небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін. || Забезпечувати, вдовольняти кого небудь, даючи щось бажане, потрібне в достатній кількості, до повного задоволення. ||… …   Український тлумачний словник