заг

загаснуть загасати, загаснути, погасати, погаснути, згасати, згаснути. Загасший - загаслий, з[по]гаслий.

* * *

несов.; сов. - заг`аснуть

тж. заг`аслый

1) заїжджання,оконч. заїхання; заїзд (-ду), заворот, наворот (-ту). -дом - наїздом, переїздом, наворотом;

2) воен. и спорт. - загін (-гону). Война -дом - війна загонами. В первый -езд - першим загоном; (скопление подвод) завіз (-возу). У мельницы, большой -езд - на млині дуже завізно.

* * *

помітно, примітно, прикмітно, (видно) знати, знатно, (проявительно) виявно; (для глаз) видимо. [Ледве помітно всміхався (Загір.). Ледве примітно для ока (Л. Укр.). І не знати, що тут колись люди жили (Звин.). Ніч була така темна, що навіть не було знати вікон (Н.-Лев.). Життьовий рух на нашому полі національного відродження йде не так рівно, не так виявно, як у людей (Р. Край)]. Не -но для самого себя - самому собі не в замітку (Звин.). Не было -но чего - не було помітно чого, (образно) не визирало що. Чуть -тно вдали - ледве помітно віддалік, мрітно. [А там щось мрітно: чи то люди, чи то коні, а може копиці сіна (Сл. Гр.)]. -нее - помітніше, показніше. [Поставте вище - показніше буде].

* * *

1) помі́тно; примі́тно

2) в знач. сказ. помі́тно

замыслить замишляти, замислити, намишляти, намислити, вимислити, умислити, заміряти, замірити, думати, задумувати, з(а)думати. [Він мовчить та щось замишляє (Кониськ.). Задумав, замислив, як друга продати (Федьк.). Лихий чоловік і вдень, і вночі лихе заміряє (Грінч.). Світ небесний дума людям погасити (Грінч.)]. -лять многое сделать - широко загадувати. [Широко я загадував, дітки, та не дожив (Загір.)].

* * *

несов.; сов. - зам`ыслить

заслужить заслуговувати и заслугувати, заслугувати, заслужувати, заслужити, вислужувати, вислужити, заробляти, заробити на що и чого, бути (статися) вартим чого. [Здорового сміху заслуговують (парадокси) (Єфр.). Заслужував гетьманство він криваво (Куліш). Робітник заслугує плати своєї (Куліш). Не тямлю, чим на кару заслужив (Франко). Матір ні купити, ні заслужити (Номис). Походенка виб'ють різками? - Заробив на те! (Кониськ.). Громада може й геть скинути, коли він того заробить (Загірн.). Служив я, служив та й вислужив три вирви в шию]. -жить славу - заслужити, заробити, зажити слави. [Ой не знав козак да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов Орду бити (Пісня). Зажила вона собі слави доброї панночки (М. Вовч.)]. -жить похвалу, порицание, благодарность и т. п. - заслужити (заробити) хвали, догани, (по)дяки. -вать внимания - заслуговувати уваги и на увагу. Заслуживающий чего (как прил.) - вартий чого. Заслуживающий доверия - гідний (сокращ. годен) віри, вірогідний, вартий довіри. [Хіба він віри годен? (Звин.)]. Заслуженный - заслужений, зароблений, вислужений. Заслуженное - зароблене, заслужене (-ного), заслуженина, вислуженина, заслужчина; см. Заработок.

* * *

несов.; сов. - заслуж`ить

застлать застеляти, застелити (-стелю, -стелиш), застилати, заслати (-стелю, -стелеш), (о мн.) позастелювати, позастиля[а]ти, (диал.) позастилувати; (о тумане, дыме, тьме) (о)повивати, (о)повити, покривати, покрити що чим. Слёзы -ют глаза - сльози застилають очі. [Застеляла стіл скатіркою (Коцюб.). Білу постіль застелю (Чуб.). Ледве промінь прорветься на мить, знову хмари, мов дим, застилають (Л. Укр.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Туман поле покриває (Пісня). Серед ночі мої очі повивав густий туман (Грінч.). Густий туман повив усе навкруги (Загірня)]. Застланный - застелений, засланий, (о мн.) позастелювані, позастилані, (диал.) позастилувані.

* * *

несов.; сов. - застл`ать

1) захід (-ходу); см. Закат. На -ходе - навзаході, навзаходи. [Поганка буває навзаході сонця (Луб. п.)];

2) (отхожее место) відходок (-дка), паскудник, (делик.) негарне місце, (гал.) заходка;

3) (залив) затока;

4) (хлев) загін (-гона).

* * *

1) ( действие) захі́д, -ходу; ( захождение) захо́дження

2) ( закат светила) за́хід, -ходу и захі́д, -хо́ду

1) (имеющий зубцы, выступы) зубчастий, позублений. [Зубчастий серп. Зубчасті стіни (Н.-Лев.). Позублені мури (М. Загір.)]; (о передаче) зубчастий, трибовий, палечний. -тое колесо - зубчасте колесо, палечне (пальцьове) колесо или триб (-ба), трибок (-бка);

2) (имеющий форму зубов) зубчастий, зубцьований зубчаний. [Зубцьований (зубчастий) орнамент, листок. Здалека чорніє ліс зубчастим муром (Л. Укр.). Сила (пропасть) иншої рослини дрібної зубчаної (Кониськ.)].

* * *

(служащий к истреблению) вигубний, вибавний, (пагубный, гибельный) згубний. -ные отряды - вигубні загони. -ные средства против клопов - вибавні засоби проти блощиць и на блощиці. -ные войны - (гибельные) згубні війни. -ное судно - нищитель, винищувач.

* * *

1) вини́щувальний, зни́щувальний; ( сокрушительный) нищівни́й; ( губительный) згу́бний

2) ав., мор. вини́щувальний

1) камінь (р. каменю и -меня), ум. камінець (-нця), камінчик (-ка), ув. каменюка (м. р.), каменище (м. р.). [Сидить сестра на камені, рученьки ламає (Рудан.). Бодай пани при дорозі камінчики били (Пісня)]. Камень и Камни (соб.) - каміння (-ння), ув. камінюччя, каміняччя (-ччя). [Ухо ледве зачуває плескіт хвилі об каміння (Ворон.). Вгорі теж камінюччя стирчало і обдирало спину (Загірня)]. Адский, прижигательный -мень - ляпіс (- су), пекельний камінь. Аспидный -мень - писарський лупак. Бутовый -мень - груз (-зу), бутор (-ру), буторіння (-ння). Винный -мень - винник (-ка). Воздушный -мень - аероліт, метеороліт (-ту). Гороховый -мень - гороховик. Горшечный -мень - горшківець (-вця). Гремучий, орлиный -мень, мин. - см. Орлец 1 и 2. Дикий -мень - дикар (-ря), камінь-дикар. [Як закладають стіжка перший раз, то на самий спід кладуть каменя-дикаря (Звиног.)]. Драгоценный, самоцветный -мень - самоцвіт (-ту); соб. самоцвітне каміння. [Срібло, злото, самоцвіти (Крим.). На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса (Мирн.)]. Едкий -мень - їдке калі, їдкий потас. Жерновой, мельничный -мень - жорновий (млиновий) камінь; камінь, жорно; срвн. Жёрнов. [Млин на два камені (Желех.)]. Замочный -мень, архит. - замковий камінь. Краеугольный -мень - наріжний камінь. Мелкий -мень, соб. - дрібне каміння, (речной) рінь (-ни), ріння, (песчаный) жорства, (щебень) груз (-зу); см. Камешек и Щебень. Надгробный -мень - надгробок (-бка), надгробний камінь. [Гарний надгробок, з золотим хрестом (Звиног.)]. Оловянный -мень - циняк, циновий камінь. Плитный -мень - плитняковий камінь, плитняк. Подводный -мень - підводний камінь, риф (-фу), клипень (-пня), соб. підводне каміння, (гряда подводных камней) лава, лавиця; срвн. Риф и Порог 2. -мень преткновения - камінь спотикання, притика, притичина, перешкода; см. Преткновение. Пробирный, пробный -мень - спробний камінь. Пробный -мень, перен. - спробний камінь, (с)пробний брусок (-ска) до чого (Куліш). Растирочный -мень - розтиральний камінь, камінь для розтирання (розтирати). Самоцветный -мень - самоцвіт (- ту). Сводный -мень, архит. - дужний (склепінний, перемичний) камінь. Синий -мень - а) (берлинская лазурь) берлінська блакить (-ти); б) (медный купорос) синій камінь, синяк, мідяний вітріоль (-лю). Смоляной -мень - смоляний камінь, смолич, обсидіян. Сточный -мень - камінний риштак. Строительный -мень - будівельний камінь. Точильный -мень - брус (-са), брусок (-ска). Угловой -мень - наріжний камінь (-меня). Философский -мень - філософський камінь. Цедильный -мень - цідильний (фільтрувальний) камінь. Вымостить улицу -мнем - вибрукувати (вульг. вибуркувати) вулицю. Побивать -мнями - побивати (сов. побити) камінням, каменувати (сов. скаменувати, покаменувати) кого. [Народ покаменує нас (Св. П.)]. Превращать превратить в -мень - обертати, обернути в камінь, кам'янити, скам'янити, каменити, скаменити кого, що. [Мороз тіло каменить (Рудан.). І очима-гадюками доню скаменила (Куліш)]. Превращаться, превратиться в -мень - обертатися, обернутися в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти, закам'я[ме]ніти, (о многих) покам'я[ме]ніти, каменем стати (сісти), (худож.) камінням скаменіти. [І камінням скаменіла ціла Україна (Рудан.)]. Строить, построить из -мня что - мурувати, вимурувати и змурувати, (о многом) пови[поз]муровувати що. -мни возопиют - каміння заголосить. Держать -мень за пазухой - ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою). [З москалем знайся, а каменюку за пазухою держи (Приказка)]. Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал - як камінь у воду, як водою вмило, як вода вмила кого, що; як у воду впав; пропав, як з мосту упав. Как -мень ко дну - як камінь на дно (на спід). Капля по капле и -мень долбит - крапля по краплі і камінь (скелю) продовбує, вода і камінь довбе (довба). Деньга и -мень долбит - гроші і камінь кують. Нашла коса на -мень - трапила (наскочила) коса на камінь. -мня на -мне не оставить - каменя на камені не покинути, знищити до-щенту (до дна) що. Падать -мнем - опукою (грудкою) падати. Под сим -мнем лежит тело такого- то - тут похований такий-то, тут поховано такого-то. Сердце не -мень - серце не камінь. Словно -мень на сердце налёг - наче камінь на серце впав. Словно -мень спал с сердца - наче камінь від серця відпав. Это мне как -мень на шее - це мені як камінь на шию;

2) мед. - камінь, ум. камінець (-нця). Мочевой -мень - сечний (сечовий, мочовий) камінь.

* * *

(отн. или служ. к каре) карний, (служ. к каре) каральний. [Але й тут Короленко зроду не візьметься судити, не вдається до запомоги карального меча (Єфр.)]. ные отряды - карні загони. -ная экспедиция - карна експедиція.

* * *

Клетушка

1) хижа, хижка, хижчина, хижина, ванькир (-ра), ванькирчик, комора (при хаті), комірчина, комірка; срвн. Кладовая. [Мазала баба хижу (Полт.). Брат замкнув її в хижину (Грінч.)];

2) (садок для домашней птицы) куча; см. Клетка 1;

3) (подъёмная) кліть (- ти). [В сторчовій шахті кліть залізна ходить угору і вниз (Загірня)].

* * *

1) хи́жа; диал. ваньки́р; ( кладовая) комо́ра, диал. кліть, -ті

2) ( подъёмное устройство в шахте) кліть, клі́тка

1) колона, (гал.) колюмна, (столп) стовп (-па), (зап.) слуп (-па). [Хто храми для богів, багатіям чертоги будує з мармуру, в горорізьбу фронтон ясний оздоблює, чи в лініях колон задовольняє смак вибагливий і строгий (М. Рильс.). Ввели його і при колоні у порога там поставили (Л. Укр.). Ґанок на штучно різблених стовпах (Р. Край). От палац… буду спати до раненька у сего слупа (Федьк.)]. Витая -на - кручена колона. -на с ложками - жолобчаста колона. -на коринфского ордена - колона коринт(ій)ського ордену. Фронтон с восемью -нами - фронтон на (у) вісім колон;

2) (памятник) колона; стовп (-па). [Вандомська колона];

3) (военн.) колона, (стар.) батова (-ви). -на по три - колона трійками. Каждый отряд о трёх -нах - кожний загін (відділ) на три колони (батови). Обозная -на - обозна валка. -на арестантов - колона арештантів;

4) (столбец кирпича, карточек) стіс (р. стосу), (ум.) стосик, стовпчик, (пров.) табунчик. [І табунчик книжок перед їм (Звин.)];

5) (столбец шрифта) стовпець (-пця), стовпчик, (оттиск из гранки) шпальта. Книга в две -ны - книжка на дві шпальти.

* * *

1) спис (-са), списа, (устар.) коп'є и копія (ж. р.). [Вставайте, виймайте списи і шаблі (Олесь). Як пришпилив змію люту та списою під ребро (Рудан.). Коп'є своє приломити в полі половецькім (Рудан.)]. Добыть -пьём, на -пьё - взяти на-списа. [Загін Павлюги висадив замкову браму і взяв замок на-списа (Стор.)]. Ломать -пья (переносно) - кресати шаблями, ламати (трощити) списи за що;

2) (церк.) коп'є (-п'я);

3) (охотн. снаряд) ратище (-ща).

* * *

1) багаття (-ття), (ум. багаттячко), огнище, огнисько, костер (-тра), кострище, (зап.) ватра, (тлеющий) жариво, (дымный) курище [Недалеко від Дністра горить багаття, круг його сидять козаки (М. Загірня). Холодно в курені, то я наклав багаттячка та й гріюся (Звин.). Як розпалю ясну ватру, - видно всім здалека (Л. Укр.). На городі розіклали огнище і всякої страви понаварювали (ЗОЮР). Одно він має право - на кострище (Л. Укр.)]. Разложить, развести -тёр - накласти, розпалити, запалити, розгнітити багаття, огнище;

2) (куча дров, хвороста и т. п.) костер (-тра);

3) см. Костерь 2.

* * *

1) бага́ття, во́гнище, о́гнище; диал. ва́тра

2) ( поленница) диал., спец. косте́р

3) горн. косте́р

1) (относящийся к крепости) фортечний, фортеційний, замковий. [Вимальовувалися на блакитному небі похмурі кінчасті башти фортечні (Загірня)]. -ной гарнизон, стража - залога;

2) (относ. к крепостной зависимости, праву и т. п.) крі[е]пацький, панський, панщанний, панщизняний, підданський. -ное право - панське право, панщина, крі[е]пацтво, кріпаччина. [Тоді ще було панське право. Боротьба з кріпацтвом була завданням цілого життя у нашого Кобзаря (Єфр.). Минулася кріпаччина і щаслива доля панська (Яворн.)]. Во время -ного права - за панського права, за панщини, за крі[е]пацтва, за часів панщанних, панщизняних. Отмена -ного права - скасування (знесення) крі[е]пацтва (панщини). -ное состояние, -ная зависимость - крі[е]пацтво, панщина, підданство, неволя крі[е]пацька. [Мужика віддано панові в кріпацтво (Грінч.). Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток (Н.-Лев.). Та й сама неволя кріпацька тут давніше вкоренилась (Єфр.)];

3) -ной, сущ. (крестьянин) - крі[е]пак (-ка), панський (-кого), панщанний, панщанин, підданий, підданець (-нця). -ные люди - крі[е]паки, піддани (-дан), (собир.) підданство, панщина. [Був він син звичайного кріпака, чи як там звали - панського підданого (Свидн.). Чи того-ж я сподівалась, ідучи вільна за панського (М. Вовч.). Панські підданці (Сл. Гр.). Опріч сих привілейників, усі инші міщани були до старости мов-би підданство до пана (Куліш)]. Сын -ного - крі[е]паків (крі[е]пацький) син, син крі[е]пака. По происхождению он был -ной - він був крі[е]пак з роду; він був з роду кре[і]пацького. Свойственный, принадлежащий -ному - крі[е]пацький, панщанний. [Крепацькі душі (М. Вовч.). Челядинський син хоч і царем зробиться, однаково своєї панщанної вдачі не позбудеться (Крим.)];

4) -ной акт, юрид. - кріпосний акт, (стар.) акт твердости. -ная пошлина - кріпосна оплата, (стар.) оплата акту твердости.

* * *

1) прил. кріпосни́й; ( относящийся к закрепощённому крестьянину) кріпа́цький

2) в знач. сущ. кріпа́к, -а, па́нщинник

блакить (-ти), (реже) блакит (-ту), блакиття (-ття). [Що-ж; там далі, за тією безкрайою блакиттю? (Загірня). У темному блакиті (Л. Укр.). Замість темного хмарного неба - ясне осяйне блакиття (Грінч.)]. Небесная -зурь - небесна блакить. Берлинская (прусская) -зурь, хим. - берлінський блакит.

* * *

1) блаки́ть, -ті; поэз. лазу́р, -рі

2) спец. лазу́р