ж+книжн

книжність (-ности). -ность языка - книжність мови.

* * *

1) беззаборо́нний, безборо́нний

2) ( безудержный) невтри́мний, нестри́мний

1) (неок.) витікання; см. Истекание; оконч. витечення; виплив (-ву). -ние воды - витікання води. -ние крови, материи - виплив, витікання крови, матерії. -ние лучей, энергии, физ. - виплив проміння, енергії з чого;

2) (о времени, сроке) скінчення, уплив (-ву). -ние срока, года - скінчення терміну (строку), року. До -ния срока, года - до терміну, до року, (книжн. оборот) до скінчення терміну, року. За -нием срока дело прекращается - через скінчення терміну (через те, що минув, вийшов термін) справа припиняється. По -чении года, срока - як (коли) вийде, (с)кінчиться, мине (як вийшов, скінчився, минув) рік, термін (строк), після року, після терміну, по рокові, по термінові (строкові), (книжн. оборот) по скінченні року, терміну. По -чении некоторого времени, я возвращусь - як мине який(сь) час (за якийсь час), я поверну(ся). По -нии стольких, многих лет - по стількох, по багатьох роках. [Ми по стількох віках таки знайшли його (розум) (Самійл.)];

3) (жидкость; что истекает) випливи (-вів); (ток, струя) струмінь (-меня).

* * *

1) ( вытекание) витіка́ння

2) (окончание) закі́нчення, скі́нчення

3)

1) працюва́ти; разг. ( делать) роби́ти; ( трудиться) працюва́ти, труди́тися

2) книжн. ( действовать - ещё) функціонува́ти

3) ( вырабатывать) виробля́ти; ( изготавливать) виготовля́ти

1) працюва́ти; разг. ( делать) роби́ти; ( трудиться) працюва́ти, труди́тися

2) книжн. ( действовать - ещё) функціонува́ти

3) ( вырабатывать) виробля́ти; ( изготавливать) виготовля́ти

техн. книжн. рабо́тать ( действовать - ещё)

1) (испытывать жажду) х(о)тіти пити, жадати пити, (книжн.) жаждувати (Св. П.). Я жажду (ты жаждешь и т. д.) - у мене (в тебе) спрага, жага; (о частях челов. тела, о растениях) жадати чого, прагнути чого. [Груди жадали (прагнули) повітря. Зів'ялі дерева прагнули вогкости (води)];

2) (сильно желать, с. стремиться) прагнути кого, чого, жадати кого, чого, бути жадобним на кого, на що. [Щастя й волі серце прагне (Франко). Слугувати прагнув я тобі (Грінч.). Давно моє серденько тебе жадає. Він жадобен на неї].

* * *

1) ( кого-чего) хоті́ти (хо́чу, хо́чеш) пи́ти (що), відчува́ти спра́гу (жагу́, зга́гу) ( до чого); уст. пра́гнути (чого́, до чо́го)

2) (перен.: страстно желать) жада́ти (кого́-чого́); ( стремиться) пра́гнути (чого́, до чо́го)

1) (действие) - а) минання, поминання, о(б)минання, проминання, оконч. минуття кого, чого; б) минання, проминання, поминання, пропускання, оконч. пропущення чого; срв. Миновать 1 и 2;

2) (о времени) минання, проминання, збігання, спливання, оконч. (з)минуття; (истечение) скінчення, уплив (-ву). По -нии надобности - як мине (о прошлом: як минула) потреба. По -нии срока - як (коли) вийде, (с)кінчиться, мине (о прошлом: як вийшов, скінчився, минув) термін (речінець, строк), по термінові, по строкові, (книжн. оборот) по скінченні терміну.

* * *

блискавиця, блискавка, (диал.) лискавиця, лискавка, (с громом) грімниця. [Грім, блискавиця, вихор (ЗОЮР II). Уся хата неначе освітилася блискавкою (Н.-Лев.). Блиснула грімниця із чорної хмари (Куліш)]. -ния сверкает, сверкнула - блискавиця (блискавка) блискає, блиснула. [Блиснула блискавка (Н.-Лев.)]. С быстротою -нии - блискавицею (блискавкою), як (наче) блискавиця (блискавка), (книжн.) з блискавичною швидкістю (скорістю). Подобно -нии - наче (неначе, як) блискавиця (блискавка). [Блиснули шаблями як блискавиця (Ант.-Драг. І.)]. -ния ударила - блискавиця (блискавка) ударила, (народн.) грім ударив у що. Метать гром и -нии - кидати огнем-блискавицею.

* * *

1) бли́скавка; ( зарница) блискави́ця

2) телегр. бли́скавка

3) ( застёжка) змі́йка, бли́скавка

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

1) (действие) заселювання, обселювання, залюднювання, (колонизации) осаджування, оконч. заселення, обселення, залюднення и залюдніння, осадження чого ким;

2) (народонаселение) людність (-ности), (книжн. слово, рус.) населення (-ння), (люд) люд (- ду), люди (-дей), краяни (-ян). [Тепер в Англії коло землі порається хіба восьма частина усієї людности (Доман.). Місто з численною промисловою людністю (Ор. Левиц.). Широкі маси людности (Рада)]. Городское -ние - міська людність, -кий люд, городяни (-дян). Женское, мужское -ние страны - жіноча, чоловіча людність (частина или половина людности) країни; чоловіцтво, жіноцтво. Торговое -ние - торгова людність, торговий люд; крамарство, купецтво.

* * *

1) ( действие) насе́лення, насе́ляння; засе́лення, засе́ляння

2) (жители какого-л. места) насе́лення, лю́дність, -ності

нрч. немало, (изрядно, порядочно) чимало, чималенько, багатенько, читрохи, не помалу, (значительно) багато, вельми, (книжн.) значно, (очень) дуже. [Немало праці поклав він на цю справу (Київ). Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Шевч.). Нас було таки чимало, всі були ми патріоти (Самійл.). Маруся вже чимало читала (Грінч.). Та й викине на весну полотенця шматків чималенько (Головко). Цікавого в Сухарівських букіністів можна знайти багатенько (Крим.). А далі і тернівки покуштували читрохи (Квітка). Українські письменники спричинилися навіть не помалу до вироблювання літературної мови на півночі (Рада). Вони значно пособляли тому, що українство переводилося на шовінізм (Грінч.)].

* * *

1) непостійний, несталий, (невсегдашний) незавсідній, неповсякчасний; (изменчивый) перемінний, змінний, мінливий, (нестойкий) хитливий, хиткий, нетвердий; (неровный) нерівний, (диал.) перепадистий, (неверный) зрадливий; срв. Легкомысленный. [Людська доля - непостійна, людське щастя - зрадливе (Крим.). Людина несталих поглядів, несталої вдачі (Київ). Нічого не вартий, хисткий та мінливий лібералізм (Грінч.). Вони мінливі в своїх поглядах, хитливі в пересвідченнях (Грінч.). Нерівна температура (Київ). Перепадиста зима: то сніг, то дощ (Сл. Гр.). Зрадлива дружина (Полт.)]. Быть -ным в любви - бути непостійним у коханні (зрадливим коханцем);

2) рухомий, переставний, пересувний, переїзний; срв. Передвижной;

3) несталий, непостійний, неперіодичний, (не ограниченный сроком) неречінцевий, необмежений речінцем, (книжн.) нетерміновий, нетермінований, не обмежений терміном (термінами), не на певний термін, не до певного терміну. -ный выход издания - несталий (неперіодичний) вихід видання. -ный взнос - непостійна вкладка, неречінцевий (нетерміновий) внесок;

4) мандрівний, кочовий, кочівний, роз'їзний. [Мандрівне життя (Лубенщ.)];

5) (суетливый) метушливий, (разбросанный) розкиданий; срв. Рассеянный 3. -ная жизнь - метушливе життя.

* * *

1) (кайма) облямівка;

2) (обёртка) обгортка, о(б)кладинка; (футляр книжн.) шабатурка.

* * *

кого в чём підозрівати (книжн. слово) кого в чому, підозрювати, підозряти, приздрівати, приздріти, заздрівати, підзорити, зазорити, кмі[е]тувати на кого, думати, думку мати на кого, призру (підозру, підзор) мати на кого, покладати гріх на кого, (напрасно) грішити, гріхувати на кого. [Почав підозрівати, чи не закохався він (Крим.). Підозріваю, що вона була й ненькою (Л. Укр.). Вона й сама не підозрівала (Франко). Ти не без розсудку підозрівав мене (Куліш). Ви на кого кмітуєте (що вкрав)? (Лубен.)]. И не -зревать - і гадки не мати. Я -ваю, ты -ваешь, вы -ваете кого (кроме: я підозріваю, маю підозру и т. д.) - моя підозра (мій підзор), твоя підозра, ваша підозра на кого в чому.

* * *

1) (кого-что в чём; о чём) підозріва́ти, підо́зрювати (кого-що в чому; про що); ( иметь подозрение) ма́ти підо́зру (підозріння) (на кого)

2) ( предполагать) гада́ти, ма́ти підо́зру

нащадки (-ків), нащадок (-дку), потомство (-ва) (книжн.), нащад (-ду), щадок (- дку), потомок (-мку), плід (р. плоду), (отродье) наплід, накоренок (-ренку).

* * *

предпочесть кого, что воліти (волію, -лієш и волю, -лиш, -лимо), зволіти кого, що и що робити, вважати, брати, узяти за краще що, (кого, что кому, чему) ставити, поставити кого над кого, що над що, перевагу (перед) давати, дати кому, чому над ким, над чим, (редко: книжн., полонизм) прекладати, прекласти, передкладати, передкласти кого над кого, що над що. [Де не зможемо по правді говорити, там воліємо мовчати (Єфр.). Не сила терпіти лихої напасти, волю я в широкому полі пропасти (Л. Укр.). Науку і талант над значність прекладати (Куліш). Де твій розум дівся, щоб зрадника над мене прекладати? (Куліш)]. Она -ла молодого богатому - вона дала перевагу молодому над багатим. Предпочтённый - поставлений над кого, над що. -ться - ставитися над кого, над що, бути поставленим, прекладеним над кого, над що. [Здоров'я ставиться над багатство].

* * *

несов.; сов. - предпоч`есть

1) (кого-что кому-чему) віддава́ти перева́гу, відда́ти перева́гу (кому-чому над ким-чим), дава́ти перева́гу, да́ти перева́гу

2) (делать что-л.) волі́ти, зволі́ти (робити що);(несов.: считать лучшим) вважа́ти за кра́ще, визнава́ти за кра́ще (роби́ти що)

продовження, протяг, дальший тяг (-гу), провадження чого. [Продовження роду. Нове українське письменство було дальшим протягом того літературного процесу, що в головах у себе має тисячолітню традицію (Єфр.). Дальший протяг національної суперечки (Грінч.). У камері, що була мов-би протягом коридору (Корол.). Застиглі погляди й загадкові слова здавались мені дальшим тягом якогось недоладнього сна (Корол.)]. -жение работы - продов-ження праці, провадження при ці далі, -же ниє отпуска, срока, перемирил - продовження відпустки, терміну, замирення. -жение линии - продовження лінії. -жение разговора - продовження розмови, провадження далі розмови. -жение войны - продовження війни, (состояние) тривання війни. -жение впереди, в следующем номере, следует - далі буде. Дальнейшее -жение - дальше продовження, дальший протяг. В -жение (в течение) чего - протягом, на (в) протязі, впродовж, встяж чого (книжн.-лит. формы), через що, крізь що; срв. Впродолжение. [Коли-б можна бути через зиму котом, через літо пастухом, а на Великдень попом (Чуб.). Палка суперечка про календар не вгасає через цілий XVII в. (Н. Р.). Денис через усю дорогу хоч-би пару з уст пустив (Квітка)]. В -жение времени - протягом, встяж часу. В -жение нескольких веков - протягом (на протязі) кількох віків, через кілька віків. В -жение пяти часов - протягом п'ятьох годин или п'ять, годин. В -жение целого дня - на протязі цілого дня, через цілий (увесь) день или цілий (увесь) день. Он работал в -жение всего лета - він працював усе літо, через усе літо, протягом цілого літа. Во всё -жение этого процесса, этой зимы - на всьому протязі цього процесу, цієї зими, через увесь процес, через усю зиму или усю зиму. На -жении - см. Протяжение.

* * *