жах

острах, ляк, потерпання. Жуть берёт - лячно, аж потерпаю.

* * *

1) о́страх, -у, мо́торошність, -ності; страх, -у и -у; ( ужас) жах, -у

2) в знач. сказ. жах, страх

заморозливий, морозний, студений; жахливий, страшенний. -щий ужас - морозний жах, жах, що аж серце холоне (морозиться, терпне). -щий тон, -щее дыхание - льодовий тон, льодово-студений подих. -щая вежливость - льодова ввічливість.

* * *

1) прич. який (що) ледени́ть

2) в знач. прил. льодови́й; ( ужасающий) страше́нний, жахли́вий; ( жуткий) мо́торошний

1) (влечение к чему-л.) при́страсть, -ті

2) ( сильная любовь) при́страсть, жага́

3)

1) страх, -у, жах, -у

2) (то, что вызывает чувство страха, ужаса) страхі́ття, жах

3) (нареч.: очень, чрезвычайно) страх, страше́нно; ( много) си́ла; ( очень много) си́ла-силе́нна

4) в знач. сказ. страх

1) тваринний, звірячий, животний. [Тваринний епос. Звірячий жах підняв його ноги і він кинувсь тікати наосліп (Коцюб.). Животний потяг до самоохорони (Єфр.) Животна енергія]. Животное царство - тваринний світ; см. Животное 1;

2) черевний, животовий.

* * *

что кого (превращать в лёд) леденити, криж(а)нити, (замораживать) морозити, заморожувати що, кого, холодити, зціплювати що. [І тихий жах мені холодить душу (Кримськ.). Вогкий холод зціплював кров у жилах (Коцюб.). Несвітський жах усім морозив душу (Л. Укр.)]. Ужас -нит сердце - від жаху серце холоне (крижаніє).

* * *

ніж (р. ножа); специальнее: (большой нескладной с дерев. рукояткой) колодач (-ча), колодій (-дія); (кузнечный для отсекания копыт) обтинач; (короткий сапожный) ґнип, ґнипець, книп (-па), книпець (-пця); (мездрильный) штрихоль; (кессона, колодца) різак (-ка); (в трепалке и электрич.) мечик; (запоясный) запоясник; (запоясный казацкий из меди вроде булавы) топуз; (засапожный) захалявник, (иносказ., в разб. языке) товариш; (с отломанным кончиком) чепель; (из обломка косы) скісок (-ска), кіска, косар (-ря); (резец) різець (-зця). [Вийде злодій на шлях погулять з ножем у халяві (Шевч.). Гострі, як ніж, очі (Н.-Лев.). По саму колодку так і всадила йому колодач (Кониськ.). Всі ласки мої, ніби ніж-колодій, в серце різались їй (Черняв.). Мечик терниці (Н.-Лев.). Блиснув перед очима турецьким запоясником (Куліш). Ой вигострю товариша, засуну в халяву (Шевч.)]. Вращающийся нож - обертовий ніж. Вспомогательный нож, электр. - допомічний мечик. Гладильный нож - гладильний ніж, правило. Жатвенный нож - жниварний ніж. Контактный нож, электр. - дотичковий мечик. Кухонный (поварской, приспешный) нож - кухенний (кухняний, куховарський) ніж. Луговой нож (в культиваторе) - луковий ніж. Мясничий нож - різничий (різницький) ніж, (секач) сікач (-ча), сікачка. Окулировочный нож - очкувальний ніж. Плужной (сабанный) нож - чересло. Полольный нож - полільницький (політницький) ніж. Пчеловодный нож - бджільницький ніж. Садовой нож - садовий (садівницький) ніж. Сахароварный нож - см. Мешалка 1. Свекловичный нож - бурячний ніж. Складной нож - складаний (гал. бганий) ніж, (карманный, гал.) забигач (-ча), (привешиваемый на поясе, плохонький) чепелик. Соломорезный нож - січкарний ніж. Тупой нож - тупий ніж, тупак (- ка), тупець (-пця), тупиця. Фальцовочный нож - фальцівний ніж, правило. Финский нож - фінський ніж, фінка. [В руці йому блиснула фінка (Микит.)]. Без -жа зарезать кого - без ножа зарізати кого. Быть на -жах с кем - бути на ножах, ворогувати з ким. Всадить нож кому во что - встромити (застромити, загнати, вгородити) ножа (ніж) кому в що. [Мов ніж мені встромив у серце він (Грінч.)]. Лезть (приставать) с -жом к горлу к кому - лізти з ножем до горла кому, приставати з короткими гужами до кого; срв. Приставать 4. Точить нож на кого - гострити ніж на кого. Дело дошло до -жей - дійшлося до ножів. Как -жом отрезало - як ножем (різцем) відрізало (відтяло). Как -жом отрезать - як ножем (різцем) відрізати (відтяти); (отказать) відмовити як відрізати. Это мне как нож в сердце - це мені як ніж у серце.

* * *

1) жах, -у; жахли́вість, -вості, страхітли́вість, реже страхі́тність, -ності

2) (предмет, внушающий ужас) страхі́ття

3) (в знач. сказ.: ужасно) жах, страх

4) (в знач. нареч.: очень, крайне) страх, страше́нно

острах перед чим і до чого, страх, боясть (р. -сти), бій (р. бою), бояння. [З остраху до влади. Ніякого бою не має. Я нічого не боюся, і в неї бояння нема]. Из боязни - з остраху, ради страху.

* * *

1) кущ (-ща), (зап.) корч (-ча). [Заріс увесь кущами й дерезою (Грінч.). Аж тут раптом за плечима корчі затріщали (Рудан.). І як голос почув ти з корча, що аж жах пробирає (Франко)]. -ты крыжовника - аґрусник (-ку). -ты ореховые - ліщина. -ты терновые - тернина, терник (-ку). -ты ягодные - ягідник (-ку). [Ягіднику багато, а ягід немає (Звягельщ.)]. Разрастись -том - розкущитися; срвн. Раскуститься. Покрытый -тами - кущистий, (зап.) корчистий. Пуганая ворона и -та боится - лякана ворона й куща (корча) боїться (Приказка);

2) (горн.) гніздо;

3) (промышл.) група, кущ, гніздо. Куст сахарных заводов - група цукроварень.

* * *

1) кущ, -а, корч, -а; диал. крак

2) (перен.: групповое объединение) кущ

гульня, гульба, гулянка, гульбощі (-щів), (диал.) загра. [Без його і гульня не гульня (Шевч.). Не втомлена гульбощами (М. Вовч.). Шукаю його та шукаю, а він у шинку з чаркодуями загру справля (Кониськ.)]. Проводить время, в -жах - гультяювати. [Ґрунт продам, а сам піду гультяювати (Звягельщ.)].

* * *

1) кого о чём - молити, благати кого за що, (зап. о що), у кого чого, (образно, зап.) попід сам милий бог просити кого. [Ой, я-б, мамо не тужила, а бога молила (Метл.). Угору руки здіймали, господа милосердного благали (Дума). Чи-ж по церквах у сумних молитвах благаєте бога о волю? (Маков.). А я так мало, не багато благав у бога - тільки хату (Шевч.). Одного лиш тобі (Україні) благаю з неба: щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе твої найліпшії сини (Франко)]. Он должен за вас бога -лить - він повинен за вас богу молитися (за вас бога благати). [Вона дивиться на них з неба, бога за них благає, щоб дав їм долю щасливу (Васильч.)]. Прошу и -лю тебя, не делай этого - молю і благаю тебе, не роби цього;

2) (народн.: скотину и т. п.) молитвувати що; (о пище) святити що. Молящий, прлг. - благальний, благащий, (редко) благаючий; срв. Умоляющий. [Благальний голос (Л. Укр.). Не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Своїми благаючими, сливе божевільними очима вона сіяла жах (Коцюб.)].

* * *

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

1) (действие) - а) нагромаджування, накопичування, накладання купою (горою, на купу), навергування, (диал.) награмужджування, оконч. нагромадження, накопичення, накладення купою (горою, на купу), награмуждження; б) настановляння, набудовування (купою), накопичування, (диал.) награмужджування, оконч. настановлення, набудування (купою), накопичення, награмуждження. Срв. Нагромождать;

2) (нагромождённое) нагромадження, накопичення, (диал.) награмуждення чого, (громозд) грамузд (-ду), грамуздя (-здя), громізд (-мозду). -ние скал, ужасов - нагромадження (накопичення) скель, жаху (жахів).

* * *

1) ( действие) нагрома́дження, накопи́чення, (неоконч.) нагрома́джування, накопичування; наклада́ння; нава́лювання

2) (скопление чего-л.) нагромадження; ( завал) зава́л, -у, зава́ла

невимовний, невисловний, (не только несказанный) несказанний, невиповідний. [(Сказав) з невимовною погордою (Франко). Невимовний жах (Самійл.). Невимовне щастя (Тобіл.). Коло уст лягли в неї складки невимовного болю (Коцюб.). Несказанна туга охопила його (Мирний). Він був у несказанному горі (Олесь). Несказанний галас (Коцюб.)]. Нечто -мое - щось невимовне (невисловне).

* * *

неминучість, (необходимость) конечність, (в филос. яз.) необхідність (- ости). [Жах, як неминучість, стис серце (Черкас.). З неминучістю долі насувається реакція (Наш). З конечности бере артист роботу, яка прийдеться (Л. Укр.)].

* * *

1) (состояние) а) (неизвестного) невідомість, незнаність, незвісність, безвісність; незнайомість; недовідомість; срв. Неизвестный 1. [Нема у світі гірше, як та невідомість, непевність (М. Вовч.). Кожна хвилина наближала страшну невідомість (Коцюб.). Жах, болючий, як невідомість (Черкас.). Накипіло на серці у купця з недовідомости й горя (Корол.)]. Полная -ность - цілковита невідомість. -ность о чём - невідомість про (за) що. Быть в -ти о чём - бути в невідомості, (нічого) не знати про (за) що, (пров.) бути незвісним (невідомим) про (за) що. Жить в -ти - жити в невідомості. [Невідомість, що в їй живемо (Грінч.)]; б) (незнаменитого) невідомість, незнаність (-ости). Жить в -ти - жити в невідомості, жити (нікому) невідомим (незнаним);

2) (неизвестное) невідомість, невідоме, незнане (-ого), безвість (-ти) и (мн.) безвісті (-тей). [Лине в безвість чоловік (Вороний). «Куди ти йдеш?» - «Не знаю. Так, на безвість» (Л. Укр.). Правда й сила в безвістях пропали (Млака)].

* * *

непереможний, непоборний, непереборний, нездоланний; (устар.) необоримий, незборимий (Франко), срв. Непобедимый. [Шалений, непереможний, дикий гнів (Коцюб.). Вона не могла здержати сміху непереможного, п'яного, що клекотів у грудях (Коцюб.). Музика дратувала безсилі старечі ноги своєю непереможною, дикою силою (Л. Укр.). Вона іде! Непереможна сила мене примушує за нею простувати (Л. Укр.). Непереможні обставини (Рада). Непоборна завзятість (Н.-Лев.). Непоборні перепони (Павлик). Непоборні життьові обставини (Грінч.). Непоборний жах (Г. Григор.). Козацтво дихало необоримим духом руїни (Куліш). Нездоланний дух (Крим.)].

* * *