дождя

дощ (р. дощу) (ум. дощик, дощичок; ув. дощище). [Мокрий дощу не боїться. Такого дощища і не зазнаю]. Дождь сквозь солнце - дощ сліпий, циганський, курячий. Дождь моросящий (мелкий, частый), иногда с туманом - мжа, мжиця, мжичка, м(и)гичка, мря[а ]ка, мря[а]чка. [Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою (Коцюб.). Мряка сіяла мов із сита (Конис.)]. Итти, пойти мелкому дождю - мря[а]чити, замря[а]чити. [Надворі мрячить. Знову надворі замрячило]. Дождь проливной - злива, залива, ливний дощ, (редко) лія. Сильный дождь с грозой - тучний дощ, туча. Дождь как из ведра - дощ як з відра, як з луба, як з цебра, як з коновки, дощ як відром іллє, дощ як з-під ринви. [Дощик линувся цебром, відром, дійничкою над нашою кашничкою]. Дождь прекратился - дощ перестав, ущух, передощило (безл.). Дождь усилился - дощ припустив, ущавив. Дождь хлещет - дощ січе, дощ цвічить. Во время дождя, под дождём - під дощ, дощем, за дощу. [Доведеться дощем їхати].

* * *

замокнуть замокати, замок(ну)ти, (о мног.) позамокати. [Однесла діжки в берег, щоб позамокали, бо геть порозсихалися (Слов'янос. п.)]. -нуть от сырости, дождя - змокнути, замокнути. [Стіна змокла мало не до стелі. Сіно замокло на дощі]. Замокший - замоклий; змоклий.

* * *

несов.; сов. - зам`окнуть

1) (от дождя и солнца) парасоль (-соля), парасолька, холодок (-дка), ум. парасолик, холодочок (-чка). [Сидить паня і держить холодок, щоб сонце не пекло (Леб. п.). Почекайте, я забула парасольку, на тім пастовні засмалишся, як циганка (Л. Укр.)]. Раскрыть, закрыть -тик - розгорнути, розіпнути, згорнути парасоля;

2) (надглазный козырёк, на лампу и т. п.) дашок (-шка);

3) ботан. - окружок (-жка).

* * *

1) парасо́ль, -ля, парасо́лька, зо́нтик

2) бот. зо́нтик, окру́жок

Капелица (падение капель) капання, капіж (-пежу) капотіж (-тежу), (зап.) окап (- пу). От дождя да под -пель - з дощу та під ринву (Номис), (гал.) з дощу та під окап (Франко, Прип.).

* * *

1) ( падение капель) ка́пання; капі́ж, -пежу́

2) ( падающие капли) кра́плі, -пель, ка́плі

и Накраплять накрапить (покрывать каплями краски и т. п.)

I. накрапляти и накраплювати, накрапити, крапкувати, покрапкувати, накрапковувати, накрапкувати, цят(к)увати, поцят(к)увати, нацят(к)увати, (о мног.) понакрапляти и понакраплювати, понакрапковувати що. [Шовком вишивати, злотом накрапляти (Голов. І.)]. Накраплённый - накраплений, крапкований, покрапкований, накрапкований, цят(к)ований, поцят(к)ований, нацят(к)ований, понакраплюваний, понакрапковуваний. -ные карты - накраплені (крапковані) карти. -ться - накраплюватися, накрапитися, понакраплюватися; бути накраплюваним, накрапленим, понакраплюваним и т. п.

II. Накрапливать и Накроплять, накропить (каплями дождя и т. п.) - накропляти и накроплювати, кропити, накропити, покропляти и покроплювати, покропити, скропляти и скроплювати, скропити що, (о мног.) понакропляти и понакроплювати и т. п. що. [Дощ покропив землю (Брацл.)]. Накроплённый - накроплений, покроплений, скроплений, понакроплюваний и т. п. -ться -

1) накроплятися и накроплюватися, накропитися, понакроплятися и понакроплюватися; бути накроплюваним, накропленим, понакроплюваним и т. п. [Цілий день лляв дощ,- земля добре накропилася (Вінниччина)];

2) (вдоволь, сов.) накропитися.

* * *

спец.; несов.; сов. - накр`апать

1) піти куди, по що, до чого; (направиться, отправиться) податися, побратися до чого; (тронуться) рушити; (пуститься) потягти. [От і пішли вони одного разу влітку по ягоди (Грінч.). Батько до млина подався. Побрався шляхом-дорогою. Поїзд рушив. Та й не ївши потяг додому]. -ти вместе - піти разом, вкупі. -ти впереди - піти попереду, перед повести. [Голова повів перед (Квітка)]. -ти без дороги, наобум - піти навманя, наверле. -ти напрямик - піти навпростець, попростувати, попрямувати. -ти в театр - піти до театру (у театр). -ти в гости - піти в гості, у гостину, у бесіду, на посиденьки. -ти в село - піти на село, у село, до села. -ти за ягодами - піти по ягоди. -ти за водой - піти по воду. -ти (поплыть) по течению воды, реки - піти за водою, за течією. [Як за водою підеш - назад не вернешся]. -ти на рыбную ловлю - піти по рибу, на рибу. -ти на охоту за зайцами, за волками - піти на зайців, на вовків. -ти в люди, на люди; между людей - піти поміж люди. -ти бродяжить - піти в мандри, на побрідки, помандрувати, змандрувати. -ти бродить по свету - піти світами, у світи, піти в блуд. -ти куда глаза глядят - піти світ за очі; піти, де очі понесуть (Грінч.). Куда ни -ду - хоч куди (де) піду; куди (де) не піду; де не повернуся. [Я один тут, як той палець, де не повернуся (Рудан.)]. -ди(те)-ка сюда - ходи (ходіть)-но сюди; а ходи (ходіть) сюди. Пошли! Пошёл! (идёмте, иди!) - ходімо, гайда! -дём(те)! - ходім(о)! -шёл вон! - геть іди! геть(те)! -шёл! (отвяжись, не получишь) - дзуськи, дзусь, адзусь. -шёл к чорту - іди (геть) к чорту! геть к нечистому! до дідька! -шёл! (трогай) - торкай, рушай! (езжай быстрее) поганяй, паняй. Пади, поди! - а-гов! з дороги! -ди-ка, -ди ж ты - а диви. [І маю я діти, і ніби не маю. А диви, до матери так і горнуться, а до мене холодні (Крим.)]. Вот -ди-ж ты - от маєш. -ди-ка, вот что делается - бач, що робиться. -ди с ним - що з ним поробиш. Да -ди (вишь) - та ба. [Хоч він собі і сирота, та ба, і отцевський син не буде такий бравий козак (Квітка)]. Коли на то -шло - як на те пішлося. -шло к тому - пішлося на те, повернуло на те. Это -шло к несчастью - це пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо), на біду повернуло. -шло прахом - пішло на (в) нівець (на марне, за вітром, за водою), повітрилося, випадком випало. [Повітрилася робота (Гліб.). Чужим живилися, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.)]. -шло по-прежнему - пішло (повелося) по-старому (по-давньому). -шло наоборот - пішло діло на переверт. -шло дело в ход - пішла робота. Дело -шло в лад (хорошо) - справа пішла (повелася) добре, гаразд, на добре. -шло кому в прок - пішло в руку (на добро). [Багатство не пішло йому в руку]. -шли разногласия - пішло на нелад (розлад, розбрат). -ти за кого - піти за кого. [Путяща дівчина за тебе не піде]. -ти по миру - піти в жебри, піти з довгою рукою, на прошений хліб перейти. -ти в бега - піти на втечі, піти в світи, змандрувати. Он -шёл по другой дороге - вій пішов иншим шляхом. Лёд -шёл (тронулся) - лід рушив; крига пішла (скресла). Мороз -шёл у него под кожей - мороз пішов йому (у його) по-за шкурою, морозом сипнуло по-за шкурою. Гвоздь вбок -шёл - цвях убік пішов (погнався). Птица в отлёт -шла - птаство у вирій потягло (полетіло). Дорога -шла под гору - дорога пішла з гори. Река -шла на восток - річка пішла (повернула, скрутила) на схід. Эхо -шло по дубраве (лесу) - луна пішла гаєм (лісом). Шум - шёл по дубраве - шум (шелест) пішов дібровою. -шёл вгору (возвысился) - пішов угору. [Пішли наші вгору]. -ти по чьей дорожке (по чьим следам) - на чию стежку ступити (спасти, попасти). [Він ступив на батькову стежку. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодні]. -ти разными путями (в разные стороны) - піти різно, порізнитися. [Ой, у полі три дороги різно]. -ти на уступки - поступитися. -ти в пари - заложитися. -ти ходуном - заходити ходором. [Кущі бузку захиталися, затріщали, заходили ходором, ніби несподівано звели між собою люту бійку (Васильч.)]. -ти в кого - удатися в кого, уродитися в кого. [Чорт її зна, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). І мій батько такий мався, і я в його вдався]. -ти в бубны (с бубён) - піти дзвінкою. -ти в поход - піти (рушити) в похід. -ти против кого - піти проти кого, (вульг.) сторч проти кого стати. -ти в бой - у бій піти; до бою (побою) піти; до бою стати. -ти жить к чужим людям - піти в прийми (сусіди), піти в комірне. -ти на хлеба - на чужий хліб перейти, піти на дармоїжки. На платье -шло много материи - на сукню пішло багато матерії. Под воду -ти - нирця дати. Некоторое время -ти - попойти. [Чимало ще треба попойти, поки додому дійдемо. Як-би дощик попійшов на мою капусту]. См. Итти, Ходить;

2) (согласиться) піти на що, пристати на що, пуститися на що. -ти на мир - піти на мир (на мирову), замиритися. -ти на компромисс - пристати на компроміс, вчинити компроміс (Грінч.). Не верю, чтоб он на это -шёл - не вірю, щоб він на таке пустився;

3) (начать) піти, почати, узяти. -шёл врать, хвастать - зачав (давай) брехати, хвалитися. И -шёл бранить - та й узяв (ну) лаяти. Опять -шёл дурить - знов почав коверзувати (химороди гонити). -шёл плясать - пішов танцювати. -шёл в пляс - пішов у танець. Да и -шли (болтать) - та й пішли. [Та й пішли: то чия торбина важча, то на скільки харчів стане у котрої, то як котра з дому виряджалась (Тесл.)]. -шёл расспрашивать - пішов (ну) розпитувати. Вот трава -дёт рости после дождя - от зілля рухне рости після дощу. -шла валять, -шла писать - завели, почали вже;

4) (начаться) піти, початися. -шли у них внутренние усобицы - пішли у них домові чвари (Куліш), (вульг.) і пішла у них сварка та змажка (Неч.-Лев.). -шла дружба - пішло товариство, на дружбу пішлося. [Таке товариство пішло між бузимком і хлоп'ям (Мирн.)]. Дождь -шёл - дощ пішов. Ему -шёл второй год - йому на другий (на другу весну) повернуло, йому другий поступив, йому на другий пішло. -дёт беда, растворяй ворота - лиха конем не об'їхати; біда сама не ходить

5) (поступить) піти. -ти в учителя - піти в учителі, піти учителювати. -ти в услужение - піти у найми. -ти в солдаты - піти у москалі. -ти в войско - піти до війська (у військо);

6) (кому, безлич.) повестися, пощастити, поталанити, пофортунити кому.

* * *

1) піти́; ( отправиться) пода́тися, побра́тися; ( двинуться) ру́шити; ( поплыть) поплисти́, попливти́

2) ( начать) поча́ти; піти́

3) ( начаться) поча́тися; піти́

полягти, лягти, полягтися, (о хлебе) вилягти. [Ішли вони свій край обороняти і на степах лягли від ворогів (Грінч.). Трава полягала(ся)]. Рожь от дождя -ляжет - жито від дощу виляже (поляже). Полёгший - полеглий, поляжений. [Єсть і стояче, і полегле жито. Це поляжений льон, дак тим і зелений].

* * *

см. полегать

1) сущ. раз, -у

2) ( количественное число) раз, оди́н;

1) ( условный) коли́, якщо́; раз

2) ( причинный) раз

1) в знач. сказ. лясь, лусь, бах, бух, трах

2) в знач. част. раз