Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

диш

  • 101 испоганивать

    несов.; сов. - испог`анить
    спога́нювати, спога́нити, сов. спаску́дити, -джу, -диш

    Русско-украинский словарь > испоганивать

  • 102 исследовать

    см. Исследывать.
    * * *
    несов., сов.
    дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -слі́диш и -сліди́ш и мног. подослі́джувати

    Русско-украинский словарь > исследовать

  • 103 исслеживать

    исследить зверя висліджувати, вислідити, тропити, витропити звіря.
    * * *
    несов.; сов. - исслед`ить
    зато́птувати, затопта́ти, -топчу́, -то́пчеш, сов. насліди́ти, -сліджу́, -слі́диш и -сліди́ш, натопта́ти

    Русско-украинский словарь > исслеживать

  • 104 истаптывать

    истоптать
    1) (копытами, ногами) стоптувати, стоптати, то[у]пцювати, сто[у]пцювати, ґрасувати, зґрасувати (землю, траву), (истолачивать) столочувати, столочити (траву, пашню), (сбивать топча) збивати, збити, (бегая) згарцювати, (измять топча) місити, змісити, (о мн.) постоптувати, постолочувати, потоптати, потолочити що; срвн. Вытаптывать. [Мою червону китайку під ноги стоптав (Пісня). І що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? (Основа). Ой у полі жито копитами збито (Пісня). Гнат кинув Олександру на землю, змісив її ногами (Коцюб.). Коні баштан згарцювали (Мнж.)];
    2) (загрязнять ногами пол) ступувати, ступати, потупати, ґрасувати, зґрасувати (поміст), (о мн.) поґрасувати, послідити, (реже) друбцювати, здрубцювати, угоцати; срвн. Исследить. [Потупали землю в хаті (Житом. п.). Зґрасували всеньку підлогу (Липовеч.). Бач, як угоцали долівку (Кролев. п.)];
    3) (обувь) стоптувати, стоптати, сто[у]пцювати, (исшаркать) човгати, зчовгати, (о мн.) постоптувати (чоботи). [Чорт сім пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав (Номис). Зчовгав уже батькові чоботи, у школу ходячи (Берд. п.)]. Истоптанный -
    1) стоптаний, зґрасований, столочений;
    2) ступаний, зґрасований;
    3) стоптаний, зчовганий, (о мн.) постоптувані (напр. чоботи). -ная обувь - см. Истопок. -ться -
    1) стоптуватися, столочуватися, бути стоптаним, столоченим, зґрасованим;
    2) (об обуви) стоптуватися, стоптатися, сто[у]пцюватися, зчовгатися.
    * * *
    несов.; сов. - истопт`ать
    1) ( приминать ногами) топта́ти, -пчу́, -пчеш, потопта́ти, вито́птувати, ви́топтати, -топчу, -топчеш, сто́птувати, стопта́ти и мног. посто́птувати; (преим. траву, посевы) толочи́ти, -лочу́, -ло́чиш и толо́чити, столо́чи́ти и потоло́чи́ти; диал. ґрасува́ти, зґрасува́ти
    2) (следить, натаптывать) зато́птувати, затопта́ти, сов. насліди́ти, -сліджу́, -слі́диш и -сліди́ш, натопта́ти
    3) ( изнашивать обувь) сто́птувати, стопта́ти и мног. посто́птувати; топта́ти, потопта́ти, підто́птувати, підтопта́ти, відто́птувати, відтопта́ти, вито́птувати, ви́топтати
    4) ( исхаживать) сто́птувати, стопта́ти

    Русско-украинский словарь > истаптывать

  • 105 исхаживать

    исходить (ходить повсюду) сходжувати, сходити, виходжувати, виходити, що (усе місто, усі крамниці, поле). [Хто сходив стільки світів, той тямить (Кон.). Увесь ліс сходила шукаючи (Мирн.). Усі лужечки виходила (Метл.)]. Исхоженный - сходжений, виходжений.
    * * *
    несов.; сов. - исход`ить
    вихо́джувати, ви́ходити и мног. повихо́джувати, сов. обходи́ти, -ходжу́, -хо́диш, перехо́дити; сов. сходи́ти, зійти́, -йду́, -йдеш; (сов.: всюду заглядывая) виника́ти; (сов.: блуждая) зблука́ти

    Русско-украинский словарь > исхаживать

  • 106 исшагать

    (изойти шагами) сходити, виходити (пішки) що, де.
    * * *
    ви́ходити, обхо́дити, -хо́джу, -хо́диш, перехо́дити; схо́дити, зійти, -йду́, -йдеш

    Русско-украинский словарь > исшагать

  • 107 коптить

    1) задимлювати, задимляти, закурювати, (зап.) вудити що в чому;
    2) (о лампе) чадіти (-джу, -диш), куріти (-рю), сапотіти (-чу, -тиш), самопотіти. [Лямпа чадить (Звин.)]. Небо -тить - димочадити під небом. Копчённый - (за)димлений, (за)курений, (зап.) вуджений.
    * * *
    1) копти́ти; ( покрывать копотью) зади́млювати, задимля́ти, заку́рювати, зако́пчувати; (мясо, рыбу диал.) ву́дити
    2) ( испускать копоть) копті́ти, курі́ти, чаді́ти

    Русско-украинский словарь > коптить

  • 108 лудить

    луживать
    1) лудити (луджу, -диш), білити що. [Лудити самовар (Київщ.). Мідяний посуд лудять (білять) (Троян.)]. Лужёный - луджений, білений, побілений;
    2) см. Луданить.
    * * *
    луди́ти, біли́ти

    Русско-украинский словарь > лудить

  • 109 марать

    марывать
    1) (пачкать, грязнить) мазати, замазувати що чим и в що, умазувати що в що, мастити, бруднити, брудити (бруджу, -диш), каляти, (чем.-л. сыпучим, грязным) валяти, (грязью) багнити, багнітувати, (жирным) ялозити, смальцювати, (жидким) ляпати, (о лице ещё) мурзати що чим и в що; срв. Замарывать 1 и Пачкать 1. [Поганий крам - линяє, маже (бруднить) білизну (Брацлавщ.). Не талапайся в болоті, не брудни (не масти) ноги (Київщ.) Не хочеться чобіт каляти (Звин.). Я ноги помила, як же їх валяти? (Біблія)];
    2) (сквернить, бесславить) каляти, поганити, мерзенити, плямувати, плямити, (грубо) паскудити кого, що. -рать себя, кого - поганити, паскудити себе, кого. [Хіба-ж ви думаєте, що я захтів-би поганити себе, крадучи чужі три карбованці? (Крим.). Нащо мене паскудиш? Хіба я злодій? (Бердичівщ.)]. Он -ет честных людей - він плямить (паскудить) чесних людей. -рать своё имя, репутацию (славу), честь - плямити, плямувати, каляти, поганити, паскудити своє ім'я, славу, честь. [Такими вчинками ти плямиш (поганиш) своє ім'я (Київщ.). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте (Г. Барв.)]. -рать руки (перен.) - паскудити, поганити руки об кого, об що. [Рук паскудить не хочу (Тобіл.)];
    3) (о плохом каллиграфе, живописце, писателе) мазати, ляпати, базграти, партачити, паскудити, (о живоп. и каллигр. ещё) квачем мазати, (выводить каракули) риґувати. [Ото риґує, - такі карлючки, що й не розбереш (Канівщ.)]. Он не пишет, а только бумагу -ет - він не пише, а тільки папір псує;
    4) (вычёркивать) черкати, вимазувати, викреслювати що. [А цензура ліберальна все черкає, все черкає (Самійл.)]. Маранный -
    1) мазаний, каляний, валяний; яложений, смальцьований, ляпаний, мурзаний;
    2) каляний, поганений, плямований, паскуджений;
    3) мазаний, ляпаний, базграний;
    4) черканий, вимазаний, викреслений. Срв. Мараный, прлг.
    * * *
    1) ( пачкать) ма́зати, брудни́ти; каля́ти; ( пятнать) плямува́ти, плями́ти

    \марать бума́гу — перен. псува́ти (перево́дити) папі́р

    2) (перен.: пятнать, порочить) плямува́ти; пога́нити
    3) (плохо писать, рисовать) ма́зати, мазюкати, ля́пати, ба́зграти
    4) ( вычёркивать) черка́ти, викре́слювати

    Русско-украинский словарь > марать

  • 110 мирить

    мирити, (соглашать) годити (годжу, -диш), погоджувати и погоджати, згоджувати и згоджати, єднати, ладнати кого, що з ким, з чим, до згоди (до миру) приєднувати кого з ким. [Мирила чоловіка з жінкою (М. Грінч.). Іди-но погоди їх, - чого вони сваряться? (Полт.). Як його ладнати чорне з білим? (Сл. Гр.)].
    * * *
    мири́ти

    Русско-украинский словарь > мирить

  • 111 молчать

    малчивать
    1) мовчати, німувати, (образно) мовчанку справляти, у мовчана грати(ся). [Тільки свекруха все лається, а ми всі мовчимо, слова за день один до одного не промовимо (Грінч.). Аж подумати гірко, як ота людина гарна зникла німуючи з-посеред миру божого (Куліш). А я було чую, та вже німую (Кониськ.). Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє (Мирн.) І знов почали ми у мовчана грати, журимось (Г. Барв.)]. Упорно -чать - уперто мовчати, уст не розімкнути. -чит, словно воды в рот набрал - мовчить, як риба (як німий), мовчить ні пари з уст. Заставлять, заставить -чать кого - змушувати, змусити мовчати кого, (образно) зав'язати язика кому; срв. Замолчать 2. [Людям язика не зав'яжеш (Номис)]. -чи! -чите! -чать! - мовчи! мовчіть! цить! цитьте! тихо! [Мовчи, глуха, - менше гріха! (Приказка). Цить, не плач, дасть мати калач (Номис). Ой, цитьте та мовчіте, та нікому не кажіте! (Пісня)]. -чи да ешь! - мовчи та диш! (Приказка). Законы -чат относительно этого обстоятельства - закони нічого не кажуть що-до цієї обставини (не передбачають цієї обставини). Молчащий - що (хто) мовчить, мовчущий. [Бере за руку мовчущого з дива диякона і веде у дім (Л. Укр.)]. -ться - мовчатися. [Мовчалося. Невесело виглядав степ і гнітив настрій (Леонт.)]. Тебе таки не -тся - тобі таки не мовчиться.
    * * *
    мовча́ти

    \молчать! — мовчи́!, мовчі́ть!, замо́вкни!, замовкніть!; цить!, ци́тьте!

    Русско-украинский словарь > молчать

  • 112 наблудить

    нашкодити, накапостити, наколобродити.
    * * *
    нашко́дити, -джу, -лиш; нака́постити, -пощу, -постиш, наколобродити, -джу, -диш

    Русско-украинский словарь > наблудить

  • 113 наборонить

    и -новать наборонувати, наборонити, наволочити, наскородити. -ться - наборонуватися, наборонитися, наволочитися, наскородитися.
    * * *
    тж. наборонов`ать; с.-х.
    наборонува́ти, -ную, нуєш, наборони́ти, -роню́, -ро́ниш, наволочи́ти, -лочу́, -ло́чиш, наскоро́дити, -джу, -диш

    Русско-украинский словарь > наборонить

  • 114 набредать

    несов.; сов. - набрест`и
    1) (на кого-что) набро́дити, -джу, -диш, набрести́, -бреду, -бреде́ш (на кого-що); надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати (кого-що, на кого-що); ( наталкиваться) натрапляти, натрапити, -плю, -пиш (на кого-що, кого-що)
    2) ( собираться в одном месте) находити, -дить, найти́, -йдуть и мног. понахо́дити; сов. набрести́

    Русско-украинский словарь > набредать

  • 115 наводить

    навести и навесть
    1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;
    2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];
    3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];
    4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);
    5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;
    6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];
    7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -
    1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;
    2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;
    3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.
    * * *
    несов.; сов. - навест`и
    наво́дити, -джу, -диш, навести́, -веду́, -веде́ш и мног. понаво́дити; (перен.: тоску, страх) наганя́ти и нагонити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш); (направлять на что; приводить) напрова́джувати, напрова́дити; ( нацеливать) рихтува́ти, нарихтува́ти

    \наводить ть, \наводить ти́ критику на кого-что — см. критика

    \наводить ть, \наводить ти́ на мысль — наво́дити, навести́ (нашто́вхувати, наштовхну́ти) на ду́мку

    \наводить ть, \наводитьти на ум (на ра́зум) — наво́дити, навести́ на ро́зум

    \наводить ть, \наводитьти орудие — наводити́, навести (рихтува́ти, нарихтувати) гарма́ту

    \наводить ть, \наводитьти поря́док — наводити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зробити (дава́ти, да́ти) лад, несов. порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш

    \наводить ть, \наводитьти ску́ку (тоску́) на кого — наво́дити, навести (наганя́ти и наго́нити, нагнати́) нудьгу́ (нудо́ту, ску́ку) на ко́го, нуди́ти, зануди́ти и мног. попону́дити кого́

    \наводить ть, \наводитьти у́жас — наганя́ти (наго́нити), нагна́ти (наво́дити, навести́) жах, завдава́ти, завда́ти жа́ху

    Русско-украинский словарь > наводить

  • 116 наворачивать

    наворотить
    1) (наезжать) навертати, навернути, набігати, набігти, наїжджати, наїхати на кого, на що чим. [Коні набігли на паркан (Канівщ.)];
    2) (наваливать) навертати, навернути, нагортати, нагорнути що на що. [Зима замети навертає (Мирний). Ач яку купу нагорнув! (Звин.)];
    3) (приваливать) навертати, навернути, привалювати, привалити, накривати, накрити кого, що чим. [Хай мене наверне важка ця скеля, що на їй сиджу (Мирний)];
    4) (сворачивать на кого) навертати, навернути, скидати, скинути що на кого. [На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив (Чернігівщ.)];
    5) (клонить, склонять) навертати, навернути, нахиляти, нахилити кого, що на що, до чого. [Наверни мене на їх віру (Манж.). «Причепа» навертає думку до побутової повісти (Рада)]. Навороченный - навернений и навернутий; нагорнений и нагорнутий; привалений, накритий; скинений и скинутий; нахилений. -ться - навертатися, навернутися; бути навертаним, наверненим, навернутим и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - наворот`ить
    1) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понавертати; ( нагребать) нагорта́ти, нагорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. понагорта́ти
    2) (несов. накручивать) накру́чувати, наві́рчувати, -чую, -чуєш
    3) (чего - сов.: беспорядочно наговорить, написать), нагородити, -роджу́, -ро́диш (чого), наплести́, -плету́, -плете́ш (чого)
    4) (несов.: управлять кем-чем-л.) заправляти
    5) (несов.: есть с аппетитом) наверта́ти, наверну́ти

    Русско-украинский словарь > наворачивать

  • 117 наворошить

    см. Наворашивать.
    * * *
    нагребти́, нагрома́дити, -джу, -диш; ( наворотить) наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш, мног. понаверта́ти

    Русско-украинский словарь > наворошить

  • 118 нагадить

    см. Нагаживать.
    * * *
    1) напаску́дити, -дить и мног. понапаску́джувати, -джує, наги́дити, -дить и мног. понаги́джувати
    2) ( навредить) нашко́дити, -джу, -диш; ( напортить) напсува́ти, -псую́, -псує́ш, напаску́дити

    Русско-украинский словарь > нагадить

  • 119 наглаживать

    -ся, нагладить, -ся (утюгом) напрасовувати, -ся, напрасувати, -ся, (галом) нагальовувати, нягалювати, -ся, нагалити, -ся; бути напрасовуваним, напрасованим и т. п. Наглаженный - напрасований, нагальований, нагалений.
    * * *
    несов.; сов. - нагл`адить
    нагла́джувати, нагла́дити, -джу, -диш и мног. понагла́джувати; ( утюгом) напрасо́вувати, -со́вую, -со́вуєш, напрасува́ти, -су́ю, -су́єш и мног. понапрасо́вувати

    Русско-украинский словарь > наглаживать

  • 120 наглядеть

    см. Наглядывать.
    * * *
    нагля́нути, нагля́діти, -джу, -диш, нагле́діти, набачити; диал. нази́рити

    Русско-украинский словарь > наглядеть

Страницы

См. также в других словарях:

  • ідиш — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • їдиш — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • ідиш — у, ч. Побутова мова єврейського населення Східної та Центральної Європи, а також США …   Український тлумачний словник

  • Диш-Дьер — (мадьярск. Diós Györ) торговое местечко в Боршодском комитате Венгрии, в долине р. Синьвы, с развалинами старого замка. Большой королевский чугуно и сталелитейный завод, с которого идет лучшая венгерская сталь; каменноугольные копи, писчебумажная …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

  • и́диш — идиш, а …   Русское словесное ударение

  • и́диш — а, м. Язык части евреев, живущих в Европе, Америке, Южной Африке и Израиле, имеющий в своей основе немецкие диалекты. [От нем. judisch еврейский] …   Малый академический словарь

  • Дишан — Диш’ан (Быт.36:21 ,28,30; 1Пар.1:38 ,42) аналог. Ана,б …   Библия. Ветхий и Новый заветы. Синодальный перевод. Библейская энциклопедия арх. Никифора.

  • Дишон — Диш’он (антилопа) а) (Быт.36:21 ,26,30; 1Пар.1:38 ,41б) аналог. Ана,б; б) (Быт.36:25 ; 1Пар.1:41 а) сын (потомок) Аны, одного из сыновей Цивеона …   Библия. Ветхий и Новый заветы. Синодальный перевод. Библейская энциклопедия арх. Никифора.

  • Дишан — Диш’ан (Быт.36:21 ,28,30; 1Пар.1:38 ,42) ·аналог. Ана,б …   Полный и подробный Библейский Словарь к русской канонической Библии

  • Дишон — Диш’он (антилопа) а) (Быт.36:21 ,26,30; 1Пар.1:38 ,41б) ·аналог. Ана,б; б) (Быт.36:25 ; 1Пар.1:41 а) сын (потомок) Аны, одного из сыновей Цивеона …   Полный и подробный Библейский Словарь к русской канонической Библии

  • ПРОСТРАНСТВО В ИНДИЙСКОЙ ФИЛОСОФИИ —     ПРОСТРАНСТВО В ИНДИЙСКОЙ ФИЛОСОФИИ.     Индийская мысль не выработала единого понятия пространства, аналогичного соответствующей категории европейской философии. Философская концепция пространства в Индии (как и в Европе) создавалась через… …   Философская энциклопедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»