-
21 говяжий
…и гӯшти гов, …и гов; говяжий жир равғани гов; -говяж ье мясо гӯшти гов -
22 вьюга
заметіль (р. -іли), хуртовина, завірюха, метелиця, заметь (р. -ти), сніжниця, сніговійниця (р. -ці), фуґа, хуґа, завія, хуртеча (р. -чі), ш[с]квиря (р. -рі), віхало, віхола; (с мокрым снегом), хвижа, хвища.* * *завірю́ха, ві́хола, хуртовина, ху́га, хугові́й, -ві́ю, снігові́й, -ві́ю, снігови́ця, снігові́йниця, сні́жниця, заві́я; хурде́лиця, хурте́ча, хурди́га; ( метелица) мете́лиця -
23 говорок
1) ( негромкая речь) говіро́к, -рка́, гомі́нка2) ( манера говорить) гові́рка, говіро́к -
24 диалект
діялект, говір (р. -вору), (более узко) говірка. [Говірка такого-то села].* * *лингв.діале́кт, -у, го́вір, -вору -
25 говядина
ж гӯшти гов; вареная говядина гӯшти пухтаи гов; тушёная говядина гӯшти дампухтаи гов -
26 уплата
ödeme* * *жупла́та нало́гов — vergi ödeme
уклоня́ться от упла́ты нало́гов — vergi kaçakçılığı yapmak
-
27 плательщик
-
28 налог
м.impôt m, contribution f; taxe fпрямо́й нало́г — impôt direct [-kt], contribution directe
ко́свенный нало́г — impôt indirect, contribution indirecte
подохо́дный нало́г — impôt sur le revenu
взыска́ние нало́гов — perception f ( или recouvrement m) des impôts
обложе́ние нало́гом — taxation f, imposition f
освобожде́ние от нало́гов — dégrèvement fiscal
облага́емый нало́гом — imposable, contribuable
* * *n1) gener. droit, impôt, tribut, redevance, charge, contribution, taxe2) obs. subvention -
29 ау
межд. (а)гов! (а)гу! а-гу-гу-гу! гоп-гоп! геле-гев! [Агов! Озвись, де ти?]* * *межд.1) аго́в, гов, агу́, реже гу2) в знач. сказ., кіне́ць, пропало -
30 выговор
1) вимова, вимівка, виголос, говірка, гутірка. [У неї добра французька вимова];2) нагана, догана, докір (р. докору), напоумлення. Делать, сделать выговор - вимовляти кому, застерегати, застерегти кого, зробити комусь догану, напоумлення; (упрекать) дорікати, дорікнути кому; (описат.) вичитувати (вичитати, одчитувати, одчитати) молитву кому; (бранить, побранить) сварити, посварити кого, картати, покартати кого.* * *1) ( произношение) вимо́ва, гові́рка2) ( порицание) дога́на, застере́ження, засторо́га -
31 говорливость
балакливість (р. -вости), балакучість (р. -чости), говорючість, гомонливість. Срв. Болтливость.* * *балаку́чість, -чості, балакли́вість, -вості, говірли́вість, гові́ркість, -кості, говорю́чість, -чості, гомінли́вість -
32 договор
договір (р. -вору), а оттенки: (условие) умова, (соглашение) умовини, угода, (контракт) ряд, рядна (р. -ної), рядні, пакта (р. -тів), контракт, трактат. [Показав-би, що з Богданом були договори не для того (Рудан.) Виконано всі умови того договору. Переяслівська умова 1654 р. Наняли землю на три роки і підписали умову. Свої умовини ламають. Із греками - зовсім не варварську рядну вони написали (Куліш). Вимушені в ляхів пакта (Куліш). Скажи, чи в нас у шлюбному контракті стоїть, щоб я твоїх не знала тайн? (Куліш)]. Заключать договор - складати умову (договір). Нарушить, расторгнуть договор - зламати (зірвати, скасувати) умову (договір), відкинутися від умови, від договору.* * *до́говір, -вору и догові́р, -во́ру, уго́да; ( уговор) умо́вазаключа́ть \договор — уклада́ти (склада́ти) до́гові́р (уго́ду)
-
33 манера
1) манера. -ры - манери, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: перша річ «манери» (поводження) (Кониськ.). Не люблю я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манера, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведенція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось таке натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведенція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манер, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры - елегантні манери, добірні манери. Непринуждённые -ры - вільні манери, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манери, скромне поводження;2) маніра и манера, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манеру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манера, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.* * *мане́ра; мані́ра -
34 метельный
от Метель)I. завірюшний, метеличний, завійний, сніговійний, хуртовинний; (за)метільний; срв. Метель.II. Метельный (от Метла) - мітловий.* * *Iмітлови́йIIзавірю́шний, заметі́льний; снігові́йний, хуртови́нний -
35 наречие
1) (диалект) наріччя (-ччя), діялект (-ту); (язык) мова, язик (-ка; мн. язики). [Такої форми не було в аттицькому наріччі (Крим.). Поділ української язикової території на північну і на південну групи наріччів (В. Ганцов). Навколо - незліченна юрба: різні племена, язики, держави, народи - діти всіх віків (М. Калин.)];2) грам. (часть речи) - прислівник (-ка).* * *I лингв.1) ( говор) говір, -вору, гові́рка2) ( язык) мо́ваII нар`ечиеграм.прислі́вник -
36 пурга
хуґа и фуґа, заверюха, хуртовина, хуртеча, хвища, кушпела; см. Вьюга. [Була тоді кушпела велика, - сніг так зараз слід і замете (Новомоск. м.)].* * *пурга́; ( вьюга) заметі́ль, завірю́ха, ві́хола, хуртови́на, ху́га, хугові́й, -ві́ю, снігові́й, -ві́ю, снігови́ця, снігові́йниця, сніжни́ця, заві́я; хурде́лиця, хурте́ча, хурди́га -
37 Пересуды
пересуди (-дів), поговір (-вору), поговори, слава, неслава, говірка, осуда, судня, судьба. [Стала слава на все село, стали поговори - все за того козаченька, що чорнії брови (Л. Укр.). Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Говори в очі, а по-за очі - судня буде. Це не судьба, а щира правда]. Слышно (идут) -ды о ком - гуде (іде) слава (поговір) про кого. -
38 налог
-
39 налог
мпрямо́й нало́г — direct tax
ко́свенный нало́г — indirect tax
подохо́дный нало́г — income tax
нало́г на доба́вленную сто́имость — value-added tax (сокр VAT)
облага́ть нало́гом — to tax
това́ры, не облага́емые нало́гом — tax-free goods
взима́ть нало́ги — to collect taxes
уклоня́ться от упла́ты нало́гов — to evade taxes
неупла́та нало́гов — tax evasion
-
40 Добрый
См. также в других словарях:
говѣниѥ — ГОВѢНИ|Ѥ (76), ˫А с. 1. Благоговение, благочестие: анг҃льск<ѹ>ю слѹжъбѹ приимъ. и тѹ съ страхъмь и говѣниѥ<мь> дьржавъ. Изб 1076, 257; и съ нимь ид˫аше володимиръ съ многымь говениѥмь. и съ нимь митрополитъ и поповьство СкБГ XII, 25в; … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говѣти — ГОВѢ|ТИ (8*), Ю, ѤТЪ гл. 1. Почитать кого л., что л., поклоняться кому л., чему л.: ѥвлогии же говѣ˫аше ѥмѹ акы ѡц҃ю. ПрЛ XIII, 13в; мендошане же говѣ˫аху козлу ˫ако б҃у. ГБ XIV, 16г; сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. неже всѩко говѣи … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говѣинѣи — (2*) сравн. степ. к говѣиныи в 1 знач.: слыши ˫ако говѣинѣиша ѥго [Моисея] стварѩѥть вл(д)ка Пал 1406, 120в; говѣинѣиша˫а средн. мн. в роли с.: не токмо самѣмъ очиститисѩ повелѣ но и || ризы сво˫а испрати. наставлѩ˫а ихъ ѿ плотьскыхъ на дх҃вна˫а… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говѧдо — ГОВѦД|О (4*), А с. Крупный рогатый скот: аще конь или говѩдо. аще ли свинь˫а, или боранъ. проломить плодъ. или подрываеть нощью. да сѩ ѹбьеть. ЗС XIV, 33; и быша ему овца и говѩда многа. и раби мнози. ПрЮр XIV, 56; Данилъ же и Василко… даста емѹ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говёха — ГОВЁХА, и, ГОВЁШКА, и ГОВНЯШКА, и, ГОВЯШКА, и. 1. ж. Кал. 2. м. и ж. Негр. 3. ж. Нечто плохое, низкопробное. Ты мне какую то говёху вместо машины подсунул (продал плохую машину). От говно … Словарь русского арго
ГОВ — генератор обратной волны ГОВ глубинная опреснённая вода ГОВ Гражданское общество и власть http://civic.kmu.gov.ua/ гос., сетевое, Украина … Словарь сокращений и аббревиатур
говён — ГОВЁН, арх. – Краткая форма прил. говенный от сущ. говно. Нередко в народн. присказках. – Дерзок ты, Афонька, стал не по чину. Умён уж больно, да говён последнее время (3. 232) … Словарь трилогии «Государева вотчина»
гов — вигук незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
говіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
єговізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
єговіст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови