говорящий

1) прич. яки́й (що) гово́рить

2) в знач. сущ. мо́вець, -вця, мовля́нин

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

голосний, гучний, гомінкий. [Гучний (гомінкий) голос]; славний, уславлений. Становиться, стать громче - голоснішати, поголоснішати. Громко - голосно, уголос, на- голос, гучно, гримно, бучно. [Почитай мені вголос. Гримно постукав у вікно. Заводь, Явдохо, - ти громній співаєш. Гілки гучно й коротко хряскають]. Громко кричать - криком кричати, к-ом крикнути. Громко приказывать - гукати, гукнути. Громко (зычно) говорящий - гримкий. [Гримкий чоловік]. Громче - голосніш, дужче. [Кажіть дужче - не чую].

* * *

нрч. невиразно, (о письме, печати) нечитко, (неразборчиво) нерозбірно, нерозбірливо; срв. Нечётко. [Щось вона ще говорила, та вже невиразно, нишком (М. Вовч.)]. -во говорящий - невиразний у вимові, (лепечущий) лепетливий, белькотливий, болботливий, (сщ.) лепетун (-на, м. р.), (ж. р.) лепетя.

* * *

1) поперечний и -ній, перечний, перехрещний. [Подовжня нитка в полотні зветься основа, а поперечня - піткання]. -ная черта - поперечня риса. -ная полоса - пересмуга, (в ткани: затканная, а не набивная) перетика. Рассказывает встречному и -ному - розповідає всякому, кого тільки подибле, першому-ліпшому. См. ещё Встречный;

2) (упрямый, перекорный) перекірний, перекірливий, суперечливий.

* * *

1) попере́чний

2) (делающий, говорящий наперекор) диал. перекі́рливий; ( своевольный) сваві́льний

1) трі́скачка; деренча́ло, торо́хкало

2) (перен.: любитель поговорить) торохті́й, -тія́ (м.), торохті́йка (ж.), сокоту́ха (ж.); (быстро говорящий) дріботу́н, -а (м.), дріботу́ха (ж.), цокоту́ха (ж.)

3) техн. трі́скачка