в+лице

лице. Его поймали с -ным - його зловлено з лицем. Поймать с -ным при краже - піймати з краденим. Найти -ное (при краже) - витрусити крадене.

* * *

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

1) лицьовий. -вая кость - лицьова кістка. -вой угол - лицьовий кут (-та). -вой череп - череп (-па) обличчя (-ччя). -вое полотенце - см. Лицевик;

2) (о лице предмета) правий, лицьовий, зверхній. -вая сторона - правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку), лице; срв. Лицо 6. [В цеї хустки другий бік (изнанка) кращий за правий (за лице) (Брацлавщ.). Причепиш (дві каблучки золоті) до обох нарамників наплічника знизу, з лицьового боку його (Біблія)]. -вая сторона карты, монеты - лице карти, монети. [Грошам лиця нема (Номис)]. -вая сторона ткани - лице, правий, лицьовий (и т. д.) бік тканини;

3) (о лице здания) чільний; чоловий. -вая сторона дома - чоло, чільний бік (р. боку) будинку. - вой фасад - чолова фасада. -вой чертёж дома - чоловий рисунок (-нку) (план) будинку;

4) (снабжённый рисунками) лицевий, образовий (рукопис);

5) (персональный) особовий, особистий. -вой счёт - особистий рахунок (-нку). -вая книга, бухг. - особова книга (книжка), книга (книжка) особистих рахунків.

* * *

1) ( относящийся к лицу человека) лицьови́й, лице́вий

2) (наружный, передний) лицьови́й, лицеви́й; ( верхний) горі́шній, ве́рхній; (о ткани, одежде) пра́вий; ( о здании) чільний, чолови́й

3) ( личный) особо́вий

4) (о старинных рукописях, книгах) лице́вий

изобразить

1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;

2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - изобраз`ить

1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати

2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)

3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити

измениться змінятися и змінюватися, мінитися, змінитися, відмінятися и відмінюватися, відмінитися, (пров.) обмінитися, (о мн.) позмінятися, повідмінятися, пов[повід]мінюватися, (переменяться) перемінятися, перемінитися, (переиначиваться) переинач[кш]уватися, переинач[кш]итися; бути зміненим, відміненим, переинач[кш]еним. [Зміняються нахильності людські (Грінч.). Що-ж то за звичаї такі? хіба вони не міняться з людьми? (Мирн.). З того часу багато відмінилося (Грінч.). Змінився він на виду і брови насупив (Стор.). Одразу погляд одмінився (Васильч.)]. -няться, -ниться в (на) лице - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися з лиця, на лиці, на виду. [Глянули на Домаху - вона з лиця міниться (Кониськ.)]. -ниться к лучшему, худшему - змінитися на краще, на гірше. [Обставини дуже змінилися на гірше (Н. Рада)]. Ваши чувства, мысли -нились - ваші почуття, думки відмінилися (змінилися). Погода беспрестанно -няется - погода безперестану міниться. -няться во что - з[від]мінятися, перемінятися на що. Изменяющийся - змінний. [Змінна частина капіталу].

* * *

несов.; сов. - измен`иться

1) змі́нюватися и зміня́тися, зміни́тися, -ню́ся, -нишся и мног. позмі́нюватися и позміня́тися, несов. міня́тися, міни́тися; відміня́тися и відмі́нюватися, відміни́тися, -міню́ся, -мі́нишся; переміня́тися и перемі́нюватися, переміни́тися и мног. попереміня́тися и поперемі́нюватися

2) (несов.: в роде, числе, падеже) грам. відмі́нюватися, відміня́тися

(на вкус) кислий, квасний; (очень) кислючий, кисленний; (перешедший в квасное броженье) квашений. [Виноград кислючий-прекислючий (Гліб.). Кислі (квасні) яблука (Київщ.). Квашені огірки; квашена капуста (Київщ.)]. -лое молоко - квасне (квашене) молоко, кисляк (-ку). -лое тесто - квасне тісто. Освежиться, съевши -лого - відволожитися кислим, (шутл.) проквасити душу. [Я собі грушок вирву, - буде чим душу проквасить (Рудч.)]. -лые отношения - кваси (-сів). [Почалися в товаристві кваси, ба й сварки (Звин.)]. -лая мина - кисла (квасна, сквашена) міна, кисле обличчя, лице. [Де в кого з панів явились знуджені, кваснії міни (Франко)]. Сделать -лую мину - скривитися. У него - лое лицо - у його кисла (сквашена, квасна) міна, кисле обличчя, лице; (шутл.) він як гляне, так молоко кисне.

* * *

(искривлять линию) кривити, кривуляти, (выгибать) вигинати, карлючити що. [Ший рівно, не криви вбік (Харківщ.). Не карлюч деревце, хай рівно росте]. -вить лицо - кривити (викривляти, корчити) лице. [Батько як зачав корчити лице (Номис)]. -вить рот - кривити, викривляти рота (уста). -вить душою - кривити душею, криводушити, (описат.) розминатися з правдою, (сов.) збочити від правди. Он таки -вил душой против меня в том деле - він таки кривдив мене в тій справі.

* * *

(в разговоре) ламатися, маніритися; (лицом) викривляти лице, викривлятися, (гал.) гримасувати. [Говори по-людському, не ламайся (Харківщ.). Маніриться, очі під лоба пускає (Н.-Лев.). Не викривляй-бо лице - дивитися погано (Київ)].

* * *

кровинка, крівка, крівця. [З пальця-мізинця крівка капнула (Чуб.)]. В лице ни -ки - обличчя як біль біле, як з крейди витесане.

* * *

1) кров (-ви), (реже) крів (р. крови, кро[и]ві), ум. крівця, (пров.) крівля, керва, руда (- ди), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха, юшка, паюха, мазка. [Без бою, без крови (Крим.). Поженемося за баришем, а скільки криві братньої нап'ємося (Квітка). Кров'ю вона умивалась (Шевч.). Крів'ю обкипіла вся наша давнина (Л. Укр.). Усі руки в крови (Харківщ.). Як вода, крівля по світі буде розливатись (Руданськ.). Так він крівлею і вмився (О. Пчілка). Руда - не вода (Номис). Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис). Шабля моя не раз паюхою вмилась (К. С.). Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів (Котл.)]. -вь артериальная - кров червона, (венозная) чорна (погана) кров. Лицо у неё -вь с молоком - лице у неї мов кров з молоком; лице у неї біле як кипень і рум'янці грають. -вью кровь омыть - кров за кров; кров змити кров'ю. Проливать -вь - лити, проливати (сов. пролити) кров. [Зараз будуть тут лить неповинную кров (Грінч.)]. Обагрить -вью - см. Обагрять. Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью - о(б)кипати, о(б)кипіти кров'ю. [Окипіло серце гарячою кров'ю (Пісня)]. Запекшаяся -вь - закипіла(я) кров. Покрытый запекшейся -вью - закипілий, обкипілий кров'ю. Покрывается -вью что - кров обкипає на чому, кров'ю обкипає що. Лужа -ви - калюжа крови, кривава річка (криниця). [Де стояла Бондарівна - кривава криниця (Пісня)]. Лежал в луже -ви - підплив кров'ю, лежав підплитий кров'ю (крівлею), лежав у калюжі крови. Запачкать -вью - умазати в кров, укровити, закровити, (сильно) заюшити кого, що. Облиться -вью - умитися кров'ю, (грубо) мазкою. Сердце обливается -вью - серце кривавиться. [І серце кривавиться, як згадаю, яка мінлива людська доля (Грінч.)]. Побить в -вь кого - спустити кров кому, (грубо) спустити юху (мазку) кому, помажчити кого. Ушибиться в -вь - забитися до крови, (сильно) об'юшитися. -вь ударила в голову кому - кров ударила (бухнула, линула) до голови кому. Изойти, истечь -вью - зійти кров'ю, збезкровіти. Он истёк -вью - він зійшов кров'ю, він збезкровів. Пустить -вь - кинути (спустити) кров (руду), відкрити жилу кому. [Кинув їй руду з руки (Квітка)]. Хоть -вь с носа - хоч кров з носа. Крови (регулы) - місячка, краска;

2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). Родная -вь - своя кров, рідна кров. Это у него в -ви - це в його родиме. Голос -ви - кров озивається, голос крови. От -ви Рюриковой - з Рюрикової крови, з Рюрикового роду (коліна). Принц королевской -ви - принц королівської крови, королівського роду, коліна;

3) бот. - см. Драконова кровь, Зверобой.

* * *

мениваться

1) (обмениваться) - а) (страд. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися, вимінюватися, (промениваться) промінюватися. Банковые билеты -тся на деньги - банкноти міняються на гроші; б) (возвр. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися з ким чим. [Кайданами міняються, правдою торгують (Шевч.). Писанками обмінююсь, як христосуюсь (Г. Барв.)]. Давай -ться чем-л. - давай мінятися чим и на що, давай мінька (міньки) на що, ходім міньки на що. [Давай мінька на одежу (Куліш)]. -ться без придачи (вещь на вещь) - мінятися так на так, (зап.) віть на віть, токма. -ться взглядами - а) (переглядываться) ззиратися, зглядатися, перезиратися, переглядатися з ким, між собою; б) (мнениями) обмінюватися (ділитися) поглядами, думками, звіряти погляди (думки) одно одному, звірятися поглядами (думками) між собою. -ться крестами - мінятися хрестами, брататися з ким, між собою. -ться словами - перекидатися словом (словами) одно з одним, між собою, перемовлятися з ким, між собою;

2) (изменяться: страд. и ср. з.) мінятися, змінятися и змінюватися, відмінятися и відмінюватися; (только ср. з.) мінитися, (переменяться) перемінятися; (переиначиваться) переинач[кш]уватися. [Місяць світив Оксані в лице, і було видно, як дивно мінилося воно кожну мить (Васильч.). Сцена швидко переміняється (Л. Укр.)]. Времена -тся - час міниться. Моды -тся - моди з[від]міняються. Ветер -тся - вітер міниться (переміняється). -ться в лице - мінитися, мінитися на лиці, на виду, мінитися (змінятися) з лиця. [Андрій аж мінився, так сердивсь (Коцюб.)]. -ться к лучшему - змінятися на краще, повертати на краще.

* * *

выражение лица)

I. міна, вираз (-зу), вигляд (-ду). [Вас одурив шахрай бундючним виглядом і міною пісною (Самійл.)]. Кислая -на - кисла (квасна, сквашена) міна, квасний вираз, кисле обличчя (лице). Делать, иметь кислую -ну - робити, мати кислу (квасну) міну, (насм.) квасити губи, кваситися. Делать, сделать недовольную -ну - робити, зробити незадоволену міну, кривитися, скривитися. Строить -ны - виробляти міни. На его лице появилась весёлая, недовольная (и т. п.) -на - його обличчя набрало веселого, незадоволеного (и т. п.) виразу.

II. Мина (взрывч.) - мина; (минный ход) підкіп (-копу), мина. Подводная -на - підводна мина. Взорвать -ну - запалити мину. -на взорвалась - мина вибухла. Закладывать -ну - закладати мину. Вести, подводить, подвести -ну под что - підводити, підвести мину під що, підминовувати, підминувати що. II.. Мина (др.-греч. монета) - мина, мна.

* * *

I. 1) (у животных) морда, писок (-ска), (рыло) рило. [Теляча морда (Рудан.). Писок наче у свині (Переясл.). Глянуть ніколи не може на небо, та цілий вік у багні риється писком своїм (Самійл.)]. Собачья, свиная -да - собача, свиняча морда, собачий, свинячий писок (- ска). Бычья -да - бичача (воляча) морда. Лошадиная -да - коняча (кінська) морда; (переносно о лице человека) конячі (кобилячі) щелепи;

2) (бранно о лице человека) морда, пика, писок (-ска), (харя, рыло) марми[у]за, мармос (-са), ряжка, сурло. [Із свинячою мордою (з свинячим писком) та в пшеничне тісто (Приказка). Гарна мордою - хоч пацюки бий (Н.-Лев.). Побив бабі, помолотив голову і пику (Пісня). Ударив його по мармизі, аж юшкою вмився (Сл. Ум.)]. Бить по -де (по мордасам) - бити по морді (по пиці, по писку). Съездить кого по -де (по мордасам) - затопити (заточити) кого (кому) в пику (в морду, в писок), дати ляща в пику (в морду, в писок) кому, дати ляпаса кому. [Як дам тобі ляща я в пику (Котл.)]. Дать кому в -ду - дати кому, ударити (луснути, морснути) кого по пиці (по морді, по писку), в пику (в морду, в писок). [Щоб ще по пиці не дав, бо він на те салдат (Квітка). Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскур.)]. Бац его в -ду - лясь (геп, лусь) його по пиці (по морді, по писку);

3) бот. -да козья (Lonicera L.) - деревник, дерев'яник (-ку), (рус.) жимолость (-ти), (каприфолий, L. Caprifolium L.) козячий листик. -да ослиная (Anchusa L.) - воловик (-ку), синька, шарило. -да собачья (Antirrhinum L.) - ротики (-ків), паротка. -да ужовая (Caryophillus) - гвоздики, гвоздикове дерево.

II. Морда (снаряд рыболовный) - жак (-ку и -ка), верша, ятір (р. ятера) з пруття.

* * *

1) ( у животного) мо́рда; пи́сок, -ска; (у коня, коровы диал.) хра́па

2) ( у человека) вульг. мо́рда, пи́ка, пи́сок, марми́за

1) (ум. от Муха) мушка, мушчина, (детск.) муся. [Ой, був комар оженився та з мушкою не нажився (Чуб. V)];

2) (крапинка) крапка, цятка. По белому полю красные -ки - на білому тлі червоні крапки, біле тло поцятковане червоними крапками;

3) (на лице) наліпка, цятка, мушка;

4) (пластырь) мушка, наліпка, пластир (-ра) и плястер (-стра); (из шпанских -шек) шпанська мушка;

5) (прицельная) мушка;

6) (рябь в глазах) метелики (-ків);

7) (карт. игра) мушка.

* * *

1) уменьш.-ласк. му́шка; ( на лице) ця́тка

2) ( пластырь) му́шка

3) ( на ткани) му́шка, кра́пка, крапи́нка, ця́тка

накрасить

I. накрашувати, накрасити, нафарбовувати, нафарбувати, (о мног.) понакрашувати, понафарбовувати що, чого чим; специальнее ещё: (красным) червонити, начервонити, вичервонити, (чёрным) чорнити, начорнити, почорнити, вичорнити що чим и т. п. [Накрасили багато крашанок (Сл. Ум.). Нафарбував чорним волосся і вуса (Загірня). Видобула з шахви рум'яна, начервонила щоки, потім начорнила брови (Крим.)]. -ть лицо - нафарбовувати, нафарбувати, малювати, на[по]малювати, намазувати, намазати обличчя (лице); см. ещё Накрашиваться 2. [А вдовиця, гарна киця, малювала собі лиця (Пісня)]. Накрашенный - накрашений, нафарбований, понакрашуваний, понафарбовуваний; начервонений, вичервонений, начорнений, почорнений, вичорнений и т. п.; (о -ном лице и т. п.) нафарбований, мальований, на[по]мальований, намазаний. -ться -

1) накрашуватися, накраситися, понакрашуватися, нафарбовуватися, нафарбуватися, понафарбовуватися, (красным) червонитися, начервонитися, вичервонитися, (чёрным) чорнитися, начорнитися, вичорнитися; бути накрашуваним, накрашеним, понакрашуваним и т. п.;

2) (-ть себе лицо) нафарбовуватися, нафарбуватися, намальовуватися, намалюватися, підмальовуватися, підмалюватися, накрасовуватися, накрасуватися, намазуватися, намазатися, підмазуватися, підмазатися, (о мног.) понафарбовуватися, пона[попід]мальовуватися и т. п. [Намастилася, нафарбувалася і пішла до міста (Брацл.). Намалювалася (намазалася) та й думає, що справді гарна (Богодух.). Накрасовується вона, тим і гарна видає (Загірня)];

3) (вдоволь, сов.) нафарбуватися, накраситися, намалюватися; срв. Красить, -ся;

4) надудлюватися, надудлитися; см. Напиваться 2.

II. Накрашивать, накрошить чего, чем - накришувати, накришити, (о мног.) понакришувати чого, чим и чого; (чего во что ещё) укришувати, укришити чого в що. [Мати, нагадала їй накришити сала (Н.-Лев.). Накришила (укришила) хліба в молоко (Канівщ.). Не накришуй кришками (и кришок) (Брацл.)]. Накрошённый - накришений, понакришуваний; укришений. -ться -

1) накришуватися, накришитися, понакришуватися; бути накришуваним, накришеним, понакришуваним, укришеним;

2) (вдоволь, сов.) накришитися; натрощитися; налокшатися, насіктися, накавальцюватися; нашаткуватися; срв. Крошить.

* * *

несов.; сов. - накрасить

междом. и част.

1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) давай, (мн.: нуте) нуте, давайте, (при обращение в 1-м лице мн.) нумо, нум. [Ну, йди вже, годі баритися! (Брацл.). Чого-ж ти мовчиш? ну, скажи-ж, товаришу! (М. Хвильов.). «Ну, Галакточко, а що там узагалі говорять про мене?» - «Себ-то де говорять?» - «Ну, взагалі» (М. Хвильов.). Ну, Вакуло, ти-ж сам знаєш, що без контракту нічого не робиться (Гоголь). Ну що ж, Тарасе! - рад єси, не рад - дивись, який в господі нашій лад (П. Тичина). Ну, так що ж робити? (М. Хвильов.). Гей, нуте, косарі (Номис). Давайте йти! Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Нумо в дорогу! (Дніпр. Ч.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Нум орать мерщій! (М. Терещ.)]. Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) - от що, Солопію, ото, як бачиш, я й дочка твоя та й покохали одне одного так… (перекл. А. Харч.). Ну, говорите! - ну, кажіть! кажіть-бо! Нуте, рассказывайте! - ну, розповідайте! Ну, пожалуйста - ну, будь ласка (будьте ласкаві). Ну, полно тебе упрямиться - ну, годі тобі упиратися. Ну-с, что скажете? - ну, добродію (пане), що скажете? Вон он, ну его бить! - ось він, нумо (нум, давайте) його бити! Ну да ну, а всё на одном месте - ну та ну, а все на тім самім місці (а все ні з місця). А ну - ану; ануте, анумо; срв. Ну-ка. [Ану, заведи-но пісні! (Остр. Скарбів). Ану: гоп трала, гоп трала, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. А ну, тебе говорят! - ану, тобі кажуть! Ну же - ну-бо, ну-ж. Да ну - ну-бо. [Ну-бо не пустуй! (Вороний)]. Да ну, иди, что ли! - та ну-бо йди, чи що! Да ну же - та ну-бо, (та) ну-ж бо;

2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну, (грозя пальцем) ну-ну-ну. [Ну, я-ж тобі, почекай! (Брацл.). Ну-ну-ну! я-ж тобі задам, будеш ти мене пам'ятати! (Вінниччина)]. Ну, смотри же! - ну, дивися! А ну - ану! [Ану вдар! (Сл. Гр.). Ану, виходь, котрий! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну ударь! - ану-ну вдар!;

3) (в бранных выраж., проклятьях) - ну, ану. Ну тебя! - цур тобі! цур тобі, пек (тобі)! (а) бодай тебе! а йди ти (собі)!, (отвяжись) відчепись! [Цур тобі (бодай тебе), який ти дурний! (Номис). Цур тобі, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! - цур йому! цур йому, пек (йому)!; (нужды нет) дарма! [Цур-же йому з лісом! (Шевч.). Таке робили, що цур йому вже і казать! (Котл.)]. А ну его! - та цур- йому!, (пропади он пропадом) (та) хай-же він згине (зслизне)! Ну тебя к лешему - см. Леший. Ну вас! - цур вам! (а) бодай вас! [А бодай вас та цур-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! - ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька, к богу)! а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька)! Ну вас всех к семи чертям! - а йдіть ви всі під три чорти!;

4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівроку! (Номис). Ну, хлопче, та й утяв-же ти штуку! (Київщ.). «А от за давнього часу, коли…» - «Ну, свате, згадав часи!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була! (Велз)]. Ну, кто-бы мог это подумать! - ну, хто-б міг це подумати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» - «Ну?» - «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) - «Ти чув, що подейкують люди?» - «Ну?» - «От тобі й ну!» (перекл. А Харч.). Ну что вы! - ну що ви! [Ну що ви, Ліно, я дуже вам вдячна (В. Підмог.)]. Да ну?! - та невже? та ну? Ну уж обед! - ну (та) й обід. Ну и - ну й, та й. [Ну й дивачка ви, Марто! (В. Підмог.). Та й тюхтій-же я підтоптаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну, какой сердитый! - ну-ну, який сердитий! Такой, что ну! - такий, що ну-ну!, (зап.) такий що раз! [Вона така красна, така красна, що раз! (Стефаник)];

5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гаразд, добре. [Нема, ну, то й нема! (Л. Укр.). «Ну, там побачимо» - сказав він лагідно (В. Підмог.). А я був подумав, що ти й справді знаєш правила; ну, та коли ти їх не знаєш, то я знаю (Остр. Скарбів). Гаразд, дивись-же, ти заскочив мене (Остр. Скарбів)]. Ну что же, приходите - ну що-ж, приходьте. Ну, конечно, очевидно и т. п. - ну, звичайно (звісно); а звісно; ну, видима річ и т. п. [Сподіваєтесь, що уряд сплатить ваш борг, га? а звісно, сплатить (Кінець Неволі). «Я невільна!» - «Ну, видима річ!» (В. Підмог.)]. Ну да - авжеж; см. Конечно 2. Ну, ладно! - ну, добре! гаразд! ну-ну! Ну, и ладно - то й гаразд, то й добре. [«Народу багато, друже?» - Батько відповів, що ні, - людей, на жаль, дуже обмаль. - «То й гаразд» (Остр. Скарбів)];

6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пораду все, що хочеш, дам тобі я в нагороду». - «Ну, на се» - поет відмовив - «не надіюся я зроду» (Л. Укр.)]. Ну, нет! - е, ні! ба ні! [Ба ні! не піду до нього (Липовеч.)]. Ну, вот ещё! - ну, от іще! (ну.) ще що (скажеш, скажете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи!» - «Ат, одчепись!» (Сл. Гр.). «Посидьте, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь». - «Ет, ще вигадав прощаться! ходім» (Рудч.)]. Ну, вот, ещё что скажеш! - ну, от іще що скажеш! Ну, где таки! - де то вже таки! [Де то вже таки він так сказати може! (Рудан.)]. Ну, знаете - ну, знаєте. [Я ось який, а ви така ось - ну, знаєте, ні те, ні се (Влизько)];

7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не казав-же я?» - подумав собі Чуб (Гоголь). Ну, а все-ж таки, чим-же соціялізм відрізняється від комунізму? (М. Хвильов.). «А що ти думаєш запропонувати?» - «А як ти гадаєш? Ну?… от тобі й ребус!» (М. Хвильов.). «Від кого-ж лист?» - «Від гетьмана Ханенка?» - «Ханенка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. Ну, а вы? - ну, а ви? Ну так что же? - ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з того? Ну что с ним делать? - ну що з ним робити?;

8) (в повествовании - как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото, отож, (ну) так от. [Був собі одважний лицар, нам його згадать до речи… Ну, та сей одважний лицар якось вибрався до бою (Л. Укр.). Багато слів було у нього в книжці, ну, й казав-би собі яке хотів (Л. Укр.). Урядники все робили справно; пашпорти там, ну й хто бунтівник - знали (Ледянко)]. Ну вот он говорит - ото(ж) він і каже;

9) (в выраж. многократного действия) давай, ну. [Зборов його та й давай бити (Київщ.). Пішла вона, - я давай паскудити Настуню (Крим.). Обнялися і давай цілуватися (Сл. Ум.). З переполоху ну втікать (Шевч.)]. Да и ну - та й давай, та й ну. [Зібрав шляхту всю докупи та й ну частувати (Шевч.)];

10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття (гал.) гайта, готьта, гайтта, герта (налево) вістя, (гал.) вісьта. [Но, булані! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, урагова! (Костомар.)].

* * *

1) межд. ну; (при обращении в первом лице, мн.) ну́мо, нум, ну́мте; ( нуте) ну́те; (давай, давайте) дава́й, дава́йте, дава́ймо

2) (част.: неужели) ну

3) (част.: давай) ну, дава́й; и

а ну-ка, междом. ану-но, ану-лиш, ану лишень, ану, ось ну лишень, (ну же) ну-бо; специальнее: (давай) давай (-же), (мн.) нуте (-ж), ануте, давайте (-ж), (при обращении в 1-м лице мн.) нумо (-ж), анумо, нум (-же), (вульг.) ке, ке лиш, ось ке лишень, (мн.) ке(ть)те, а ке(ть)те; срв. Ну 1. [Ану-но підійди! (Звин.). Ану лиш, годі тобі лежати! (Сл. Гр.). Ану лиш, новобраний зятю, став могорича! (Гоголь). Ану, злазь з дерева! (Брацл.). Ось ну лишень, ягідко моя, благослови попліч сісти! (Кониськ.). Ну-бо, чоловіче вилазь-но з мішка! (Гоголь). Ануте, ще по-нашому (почитайте), нуте! (Тесл.). Ануте, хлоп'ята, на байдаки! (Шевч.). Нумо, друзі, ще по чарці? (Вороний). Нум-же! до праці берись! (Грінч.). А перед читанкою ке лиш вип'ємо (Мова). Ось ке лишень вип'ємо! (Мова). А кете, приймемось і ми за те-ж (Квітка)].

* * *

(лицо) обличчя; (отвлечённо) образ; подоба, лик (-ку), вигляд (-ду). [Бережучи свій національний образ (Грінч.). Куліш - це дві людині в одній подобі (Єфр.). Узяла на себе лик прудкого хлопчика (М. В.)].

* * *

1) ( внешний вид) [зо́внішній] ви́гляд, -у, подо́ба; ( внешность) зо́внішність, -ності; ( очертание) о́брис, -у, о́крес, -у; ( черты) ри́си, род. п. рис; ( обличье) обли́ччя, лице́

2) (перен.: характер) обли́ччя; ( душевный склад) скла́д, -у; ( образ) о́браз, -у

3) ( лицо) обли́ччя, лице́

отразиться

1) відбиватися, бути відбитим, відпиратися, бути відпертим. Удар -жается ударом - удар відбивається ударом;

2) відбиватися, відбитися, відкидатися, відкинутися, віддавати(ся), віддати(ся), відсвічуватися, відсвітити(ся), (о звуке) відгукуватися, відгукнутися, [Все те відкидалося, відбивалося в тихій воді (Н.-Лев.). В прозорій воді відбиваються золоті верхи (Н.-Лев.)]. -жаться эхом от чего-л. - відбиватися луною від чого, битися луною в що, відгукуватися (віддаватися) луною від чого;

3) (находить выражение, оставлять след) відбиватися, відбитися, відзначатися, відзначитися на чому и в чому, (изображаться) малюватися, змалюватися, відмалюватися. [Ні в чім так не відзначалась душа, як у пісні (Куліш)]. Смущение -жалось у него на лице - збентеження відбивалось йому на обличчі (Грінч.). На его бледном лице -зилась мука - на його блідому виду відбилася (відзначилася, змалювалася) мука;

4) (иметь последствия для кого) відбиватися, відбитися, позначатися, позначитися на кому, на чому; сов. окошитися, покошитися на кому, на чому. Репрессии против украинства в России тяжело -зились на украинской литературе - репресії проти українства в Росії тяжко відбилися (позначилися) на українській літературі.

* * *

несов.; сов. - отраз`иться

1) (давать свое изображение на поверхности, воспроизводиться в образах, понятиях) відбива́тися, відби́тися, віддзерка́люватися, віддзерка́литися; відкида́тися, відки́нутися; несов. відсві́чуватися; ( отдаваться - о звуке) віддава́тися, відда́тися

2) (перен. проявляться, обнаруживаться) відбива́тися, відби́тися; ( отображаться) відобража́тися и відобра́жуватися, відобрази́тися

3) (оказывать влияние, воздействие) відбива́тися, відби́тися, ( сказываться) познача́тися, позначи́тися и позна́читися; несов. окоши́тися

4) строит. (несов.) відбива́тися, відбива́тися, запере́чуватися, спросто́вуватися; відбива́тися, відкида́тися, відбива́тися, відобража́тися, відобра́жуватися, віддзерка́люватися

и Похудать схуднути (о мног. похуднути), змарніти, помарніти, податися, звестися (з себе), стягтися, (в лице) спасти з лиця, спасти, упасти, змарніти, помарніти на лиці, на виду; (в теле) спасти (о мног. поспадати) з тіла, на тілі змарніти, помарніти, (вульг.) з черева спадати, спасти. [Поки гладкий схудне, то худий здохне (Приказка). Змарніло твоє личенько, очі позападали (Олесь). Він страшенно змарнів, схуд і зблід (Крим.). Лице зблідло, помарніло, аж зчорніло (Н.-Лев.). Його жінка дуже подалася, змізерніла, зблідла (Н.-Лев.). Мабуть, із себе я вельми звелася (Кониськ.). Обоє старі із журби так уже стяглись, що аж злягли (Квітка). Зробилась бліда-бліда, з лиця спала і по-під очима сині смуги лягли (Тесл.). Не їсть, не п'є, уночі не спить, з тіла спав (Мирн.)]. Похудевший - схудлий, змарнілий, помарнілий. -вшее лицо - схудле, змарніле, помарніле обличчя.

* * *