Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

высказывать+суждение

  • 1 приговор

    1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;
    2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.
    * * *
    тж. пригов`ор
    1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у
    2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва
    3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у
    4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

    Русско-украинский словарь > приговор

  • 2 мнение

    думка, гадка про що, (взгляд) погляд на що, (суждение) суд, присуд (-ду), (редко, полон.) здання (-ння) про що, розмисел (-слу) у чому. [Не можна було вивести, якої він думки про громаду (Кониськ.). Своїх власних гадок не встиг ще виробити (Крим.). Мені не вперше доводиться чути такі погляди на Шевченкову «Катерину» (Грінч.). Ворог переполовинених (половинчатых) поглядів (Єфр.). Вирікати свій суд про філологічні справи (Крим.). А моє таке здання: час уже людям перестати воювати (Бердич.). Мати власний розмисел у військових справах (Л. Укр.)]. -ние относительно чего - думка що-до чого. Я того -ния, что - я тієї (тої, такої) думки, що; моя така думка, що; на мою думку; я так гадаю; як на мене, то. По -нию кого - на думку, на гадку чию, кого, на чий погляд (суд), з чийого погляду, як гадає хто. [На кумову думку, син мусить хазяйнувати (Грінч.). На їх погляд, се дурість і гріх (Франко). На мій суд, вашу високість не зустрічають тут з такою церемонією, до якої ви звикли (Куліш). З його погляду, не заподіяв того, в чому його винуватять (Кониськ.)]. По моему -нию - на мою думку, на мій погляд. По его -нию - на його думку (погляд), (иногда) по його. [По його, так уже-б пора і додому (Квітка)]. Вопреки чьему -нию - всупереч думці кого, чиїй, проти думки кого, чиєї, проти кого. [Не бувши спеціялістом, ляпати дурниці проти техніка, плескати нісенітниці проти хеміка (Крим.)]. Общее -ние - загальна думка (гадка), загальний погляд (суд). Общественное -ние - громадська думка, громадський погляд, (зап.) опінія. [Неволя громадського погляду (Куліш)]. Особое -ние - окрема думка, -мий погляд. Предвзятое -ние - см. Предвзятый. Быть о себе высокого -ния - см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние - висловлювати, висловити свою думку, свій погляд (суд, присуд), подавати, подати свою думку про що, виявляти, виявити свій погляд на що, давати свій суд над чим. [Переказавши зміст, ось який присуд висловила вона про твір (Грінч.). Виявила свій погляд на старосвітські закони (Єфр.). (Оповідає,) не оцінюючи подій, не даючи свого суду над ними (Єфр.)]. Иметь о ком хорошее -ние - бути про кого доброї думки, мати про кого добру думку. Оставаться, остаться при своём -нии - лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при своїй думці, з власною думкою, при своєму погляді; (при особом -нии) лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при окремій думці, при окремому погляді, не пристати на чию думку; см. Оставаться. Придерживаться -ния - додержуватися думки. Присоединяться, присоединиться к чьему -нию - приставати, пристати на чию думку, прилучатися, прилучитися до чиєї думки. Разделять чьё -ние - поділяти чию думку, гадку, чий погляд. Соглашаться, с чьим -нием - погоджуватися з чиєю думкою, приставати на чию думку. Укрепиться во -нии - зміцніти на думці.
    * * *
    ду́мка; (взгляд на что-л.) погляд, -у; ( предположение) гадка

    по моему́ мне́нию — на мою́ ду́мку, на мій погляд, по-мо́єму, як на ме́не

    Русско-украинский словарь > мнение

  • 3 произносить

    произнести и произнесть
    1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];
    2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -
    1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;
    2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].
    * * *
    несов.; сов. - произнест`и
    1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити
    2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти

    Русско-украинский словарь > произносить

См. также в других словарях:

  • СУЖДЕНИЕ — СУЖДЕНИЕ, я, ср. 1. В логике: форма мышления, представляющая собой сочетание понятий, из к рых одно (субъект) определяется и раскрывается через другое (предикат). 2. Мнение, заключение (книжн.). Высказывать своё с. Каково ваше с. по этому поводу? …   Толковый словарь Ожегова

  • суждение — сущ., с., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? суждения, чему? суждению, (вижу) что? суждение, чем? суждением, о чём? о суждении; мн. что? суждения, (нет) чего? суждений, чему? суждениям, (вижу) что? суждения, чем? суждениями, о чём? о… …   Толковый словарь Дмитриева

  • суждение — я; ср. 1. Мнение, заключение о чём л.; взгляд на что л. С. об искусстве. Высказывать своё с. Самостоятельность суждений. Каково ваше с. по этому поводу? Резкие суждения. Иметь, составлять с. о ком л. Не иметь определённого суждения о чём л. 2.… …   Энциклопедический словарь

  • СУЖДЕНИЕ — 1). высказывание, 2). умственный акт, выражающий отношение говорящего к содержанию высказываемой мысли С может быть истинным или ложным Образуется путем применения предикативных слов (выражающих свойства и отношения). к объекту мысли (отд… …   Российская педагогическая энциклопедия

  • суждение — я; ср. 1) Мнение, заключение о чём л.; взгляд на что л. Сужде/ние об искусстве. Высказывать своё сужде/ние. Самостоятельность суждений. Каково ваше сужде/ние по этому поводу? Резкие суждения. Иметь, составлять сужде/ние о ком …   Словарь многих выражений

  • некомпетентное суждение —    Вне культуры общения.    • Ср. Картину как то раз высматривал сапожник И в обуви ошибку указал. Взяв тотчас кисть, исправился художник. Тут, подбочась, сапожник продолжал: «Мне кажется, лицо немного криво. А эта грудь не слишком ли нага?» Тут… …   Культура речевого общения: Этика. Прагматика. Психология

  • ДЕКАРТ — (Descartes) Рене (латинизир. имя Картезий; Renatus Cartesius) (1596 1650) фр. философ и ученый, один из основателей философии и науки Нового времени. Основные философско методологические соч.: «Рассуждение о методе» (1637), «Размышления о первой… …   Философская энциклопедия

  • ВКУС — чувство совершенства, имеющееся у человека и способное склонить его к принятию определенных суждений. Понятие В. существенно уже понятия здравого смысла, В. опирается на непосредственное чувство, а не на рассуждение. И. Кант характеризовал В. как …   Философская энциклопедия

  • ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ИСТОРИОГРАФИИ — ’ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ИСТОРИОГРАФИИ’ (‘Teoria e storia délia storiografia’, 1917) работа Кроче, содержащая изложение его методологии исторического познания, обосновывающая неразрывность связи истории и философии как ‘абсолютного историцизма’. Текст… …   История Философии: Энциклопедия

  • Показатель эффективности — Эта статья предлагается к удалению. Пояснение причин и соответствующее обсуждение вы можете найти на странице Википедия:К удалению/9 сентября 2012. Пока процесс обсужден …   Википедия

  • ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ИСТОРИОГРАФИИ — ( Teoria e storia delia storiografia , 1917) работа Кроче, содержащая изложение его методологии исторического познания, обосновывающая неразрывность связи истории и философии как абсолютного историцизма . Текст был написан в 1912 1913, издан… …   История Философии: Энциклопедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»