во+внешности

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

негарний, поганий, (ув. поганючий), (зап. и поэт.) некрасний, (о внешности ещё) негожий, нечепурний. [Та й негарна! - і руда і нечупарна (Грінч.). Не жаль мені того воза, коли-б дівчина гожа, а то руда та погана, та й та воза поламала (Пісня). Некрасні квітки вночі (Л. Укр.). Васька була негожа, мізерна дівка (М. Левиц.). У такі хвилини його нечепурне обличчя ставало гарним (Грінч.)]. -вая история - негарна (погана) історія.

* * *

кращенький. -ее (нар.) кращенько.

* * *

1) прил. [тро́хи] кра́щий, [тро́хи] красиві́ший; уменьш. кра́щенький; ( о внешности) [тро́хи] вродливі́ший; ( самый красивый) якнайкра́щий

2) нареч. [тро́хи] кра́ще, [тро́хи] красиві́ше; уменьш. кра́щенько; ( о внешности) вродли́віше; ( как можно красивее) якнайкра́ще

безобразность

1) бридкість, бридота;

2) неподоба, неподобність, непуття. [Що за неподоба!].

* * *

1) ( о внешности) бри́дкість, -кості; бридо́та; ( уродство) потво́рність, -ності

2) ( безобразный поступок) неподо́бство, неподо́ба

1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];

2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];

3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];

4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];

5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].

* * *

гарячий, а теснее -

1) жаркий (ум. жаркенький). [Гарячий борщ. Жарке вугілля]. Куй железо, пока горячо - коваль клепле, доки тепле; хапай, дяче, поки гаряче; дери лико, поки час;

2) (жаркий, жгучий) жаркий, (знойный) скварний, палкий, палючий. [День гарячий (жаркий, скварний). Сонце палке (палюче)]. Горячие слёзы - гарячі, палкі, пекучі, ревні сльози;

3) (пылкий, воодушевленный) палкий, запальний, (вспыхивающий) палахливий, огненний, огнистий. [Огненний до роботи. Дика, палахлива натура (Винн.)]. Г-чий поцелуй, уста - палкий поцілунок, палкі вуста. Г-чие чувства, желания, речи, надежды и т. д. - палкі, запальні, гарячі почуття, бажання, розмови, надії і т. ин. Г-чий человек, патриот; -чее сердце - палкий, запальний чоловік, патріот; палке, запальне, гаряче серце. Г-чая молитва, мольба - ревна молитва, ревне благання. Г-чий, как огонь (человек, конь) - огненний, огнистий. Г-чий конь - баский, порський, ворозький (гал.) кінь. Г-чий человек (в деле, по внешности) - на ньому (аж) шкура горить (Г. Барв.). Г-чее время - гарячий час, палкий час, пильна година, прикротний час. По -чим следам - по теплому сліду. Г-чие напитки - хмільні (п'янючі) трунки (питва). В горячах, с горяча - з-опалу, згарячу, ззапалу. Становиться -чим - гарячіти. [На дворі гарячіє].

* * *

становиться некрасивым: о внешности лице) поганіти, поганішати, поганшати [Ольга все кращала та кращала, Катерина поганшала (Неч.-Лев.)], (грубее) паскудніти, бриднути, плюгавіти. Подурнеть - споганіти, (грубее) спаскудніти, збриднути, сплюгавіти. [Вона так збридла. Геть сплюгавів = совсем подурнел].

* * *

1) цікавий, інтересний. [Надумав се пан сотник щось цікаве (Грінч.). Надсилаю до вас декілька уривків з мого щоденника; може вони і нудні й не інтересні, а все-ж (Тесл.)];

2) (о лице, фигуре) гарний, інтересний. -ный молодой человек - гарний юнак. -ная барышня - гарна (інтересна) панна. Сделаться -нее - покращати, поінтереснішати. Быть в -ном положении - бути при надії, бути в поважному стані.

* * *

1) ціка́вий, інтере́сний

2) ( о внешности) інтере́сний; ( красивый) га́рний

1) краса, красота, (стар.) ліпота, ласк. красонька; (пригожесть, красивая наружность) урода, вподоба, подоба, ласк. вродонька, вподобонька, подобонька; (роскошь) пишнота, (украса) оздоба, окраса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Ой, хоч знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Пісня). Свою красоньку утеряла (Пісня). Відчути поетичну красу (Крим.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш). Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа (Пісня). Вподобонькою звали: он де наша вподобонька (Г. Барв.). Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька (Пісня). Край тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). Всю окрасу життя проглинуло словечко це: зрада! (Вороний)];

2) бот. Amarantus caudatus L. - краса, щириця, щир червоний, щирець (-рцю), лисячі хвости.

* * *

1) краса, (ласк. красонька), красота, (преимущ. лица) врода, ласк. вродонька, (поэтич.) ліпота; см. Краса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Оповідання не сяє ніякою мистецькою красою (О. Пчілка). Крізь новеє люстронько виглядалася, сама своїй красоньці дивувалася (Чуб.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Дівчина чудової вроди (Грінч.). Царівна дивно-гарної уроди (Крим.). Та не одною ліпотою Маруся звісна стала всім, а більше розумом своїм (Греб.)]. -та природы - краса світова, краса природи. [Ваші очі веселить краса світова (Мирн.)]. -та слова, движений, тела - краса слова, рухів, тіла. -та душевная - краса душі. Блистать -той - пишати красою, вродою, красувати(ся). [І по смерті вона вродою пишала (Грінч.). Вічно красує там рожа чудесна (Л. Укр.). Весело йому, легенько, і світ йому красується (М. Вовч.)]. Вода -ты (в сказках) - красива вода. Придающий -ту - що надає, додає краси (вроди), окрасний. Эти одиноко стоящие деревья придают -ту всей окружающей местности - ці самітні дерева надають краси всій околиці;

2) -та тысячная, бот. - см. Краса 2.

* * *

1) краса́, красота́; ( о внешности человека) вро́да

2)

ліпота, краса. [Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш)].

* * *

1) (о человеке и животных) миршавий, (худосочный) щуплий, щуплявий, (невидный) непоказний, (лицом) поганкуватий. [Такий він із себе миршавий, нікчемний (Грінч.). А сам він маленький, миршавий, куценький (Гр. Григор.). Пара маленьких миршавих коненят (М. Левиц.). Ви не дивіться на мене, що я такий непоказний (Київ). Соловейко - пташка непоказна, а як співає! (Звин.). Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива (Основа, 1862)]. -ное лицо - негарне (невиразне) обличчя (лице). -ная наружность - непоказна зовнішність. -ной наружности - миршавий (непоказний) на вигляд. Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным - миршавіти, з[по]миршавіти, замиршавіти;

2) (о вещах) миршавий (редко); (жалкий) мізерний, нужденний, злиденний, (хилый) щуплий, заміркуватий. [Мізерне пальто (Київ). Нужденна (злиденна) халупа (Київ). Щуплий колосок (Звягельщ.). Колосок заміркуватий (Звин.). Щупле будування (Котл.)];

3) (об отвлеч. понятиях) мізерний, нужденний, жалюгідний, благенький. -ное впечатление - мізерне враже[і]ння.

* * *

1) (о внешности) нескладний, (неуклюжий) незграбний; (бестолковый) безглуздий;

2) (нелепый) недоладни[і]й, (несообразный) неподобний, (бессмысленный) безглуздий, нісенітний; (неуклюжий) незграбний. [Помітив, що починається щось недоладне, і швидко зник з світлиці (Н.-Лев.). Бо-зна-що кажеш, Іване, неподобне! (Лохв.). Безглузда етимологія: «я узка» - «річка Яуза» (Крим.). Силабічне віршування виходило важким, кострубатим та незграбним (Рада)].

* * *

1) ( бессмысленный) безглу́здий, нісені́тний; ( несообразный) неподо́бний; ( нелепый) недола́дний

2) ( неуклюжий) незгра́бний; неокови́рний

(о внешности) споганіти, попоганіти, попоганшати, зневірніти, змізерніти, (сильнее, грубее) спаскудніти, збриднути, сплюгавіти, (пров.) спашувати, (о мн.) попоганіти, попаскудніти, поплюгавіти, побриднути, (похужеть) погіршати, (осунуться) змарніти, помарніти. [Вона геть (совсем) споганіла. Мій чоловік якось обважнів, погладшав, попоганшав (Неч.-Лев.). Лице зблідло, помарніло (Неч.-Лев.)]. Хлеб -нел у нас - хліб споганів (погіршав) у нас.

* * *

1) (видный) показний, постатний, статурний. [Він з себе дуже показний, здоровий (Н.-Лев.). Чоловік високий, постатний (Конис.). Статурна була жінка]. У него -ная наружность - він із себе показний;

2) заступницький, депутатський. -ные учреждения - народньо-заступницькі установи; срв. Парламентский.

* * *

1) ( с наружной стороны) зо́вні; ( извне) ззо́вні, іззо́вні; ( иногда) знадво́ру, зо́кола

2) ( по внешности) зо́вні, на зо́внішній по́гляд; ( с виду) на по́гляд

см. Внешность, по внешности.