вол

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

1) (имущества) заставляння, застава, застанова (майна);

2) (что-л. заложен. и отвлеч.) застава (ум. заставочка, -вонька), застанова, застав (-ву), заклад (-ду); (денежный) зарука (грошова). [Ті гроші не пропадуть! адже Ганна дала заставу (Крим.). Кожух у застанові (Н.-Вол. п.)]. В -лог - на (или в) заставу, застав, на (в) заклад и т. д. [Я дам свій білет у застав (Свидн.). У заставу брав що було: і кожухи, і коралі, і справу усяку хазяйську (М. Лев.). Поніс чоловік до жида свій ціп на застанову (Лебед. п.)]. Давать в -лог что - давати, дати в (на) заставу (застав и т. д.) що, заста(но)вляти, заста(но)вити що, (о недвиж. имуществе) записувати, записати у заставу (застанову) що. Давать -лог - давати, дати, класти, покласти заставу (застав и т. д.). Давать что под -лог - давати, дати що під застав (заставу, застанову и т. д.). [Гроші давав людям під застав, або на відробіток (М. Лев.)]. Брать в -лог что - брати, узяти у (или на) заставу (застанову, застав) що. [Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного (Чуб. V)]. Выкупать ис-под -лога - викупати и викупляти, викупити заставу, застанову, застав, заставщину или викупати, викупити з (з-під) застави, застанови, заставу що. Под -лог положенный, отданный - заставлений, застановлений, заставний. Биться, бить, ударить о -лог - битися, побитися, заходити, зайти, іти, піти в заклад (навзаклад, реже об заклад), закладатися, закластися, заставлятися, заставитися, (пров.) заложатися, заложитися; см. Заклад;

3) (порука, обеспечение) зарука, запорука, порука, забезпека (чого и чому), завдаток (-тку) чого; срвн. Порука. [Запорука нашої майбутности. В цьому безупинному шуканні маємо забезпеку й нашого розвитку на прийдущі часи (Єфр.). Хай вона (рука) буде завдатком нашого будучого щастя (Коцюб.)]. -гом этого является… - запорука, зарука цьому є… -лог любви - запорука кохання (любови);

4) (засада) залога, засідка, засіди (-дів), залягання;

5) (давно непаханное поле) обліг, переліг (-логу);

6) грам. - стаж (-ну). Действительный, страдательный -лог (глаголов) - прямий, переємний стан (дієслів).

* * *

1) заста́ва; заставля́ння

2) (перен.: свидетельство, доказательство чего-л.) запору́ка

запити, запиячити, (сильно) закурити. [Я не загуляю, не запиячу, не засплюсь (Г. Барв.). Запив Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв (Чуб. V). Та старий Марченко не довго й жив; то пив, а після волі так закурив, що за три роки з перепою і дуба дав (Кониськ.)].

* * *

1) (плата за работу) заробіток (-бітку), зарібок (-рібку), дорібок (-бку), заробленина, (за службу) за[ви]служенина, заслужчина, (тяжёлый) загорьоване, замозольоване (-ного), (годичный за службу) годівщина. [Не ввесь заробіток приносив додому (Коцюб.). Маруся своїм заробітком годувала себе й матір (Грінч.). Більше зарібку матимеш (Номис). Вислужив той рік, взяв заслуженини три гроші та й пішов (Н.-Вол. п.)];

2) (оплачиваемая работа) заробіток (-тку), заробітки (-тків), зарібок (-бку), заріб (-робу), хліб (-ба). [Заробітку кат-ма (Тесл.). Пішов він на заробітки, заробив грошей рублів мабуть із сто - приніс додому (Рудч.). Думають, в який хліб кинутись: у столярі піти - хліб треба купувати (Чуб. II)]. Ходить на -тки, итти в -тки - ходити, іти на заробітки, зарібкувати. Ходить по -ках - ходити по наймах, по заробітках. Живущий -ками - зарібник, зарібний, зароблящий. Где есть -ки (заработковый) - заробітний. [Край заробітний (Сл. Гр.)]. Есть - ки где - заробіточно, заробітно де. [Тепер заробіточно не тільки в Харкові, але й на селі (Харк. п.)]. Лёгкий -ток - легкий хліб.

* * *

1) ( плата за работу) заробі́ток, -тку; диал. зарі́бок, -бку, заро́бок, за́ріб, -робу

2) ( работа по найму) заробі́ток

залюднювання, заселювання; осаджування людьми; оконч. залюднення, залюдніння, заселення. [Залюднення пустинь українських сталося проти волі лядського уряду (Куліш)].

* * *

-ся, засинить, -ся засинювати, -ся, засинити, -ся, (о мн.) позасинювати, -ся. Засинённый - засинений, (о мн.) позасинювані. [Купила синьки такої поганої, що сорочки від неї засинюються - ач які висять позасинювані (Н.-Вол. п.)].

* * *

несов.; сов. - засин`ить

1) (насильствен. присвоение) захват (-ту), захоплювання, (оконч.) захоплення, забрання, самобрання, займання, гарбання, загарбання, грабунок (-нку) чого. [Безладне захоплювання фабрик робітниками (Касян.). У полон займання (Сл. Гр.). Гарбання чужої предківщини (Куліш)];

2) (место или часть орудия, чем оно хватает) розпір (-пору), розворот (-ту). [Сі обценьки не годяться - малий розпір (Сл. Ум.)]. -том руки (ладони) - зажма, зажмагом (Сл. Гр.). [Рву щавель зажмагом, щоб пан не піймав (Н.-Вол. п.)];

3) -ват обеих расставленных рук - обіймище. [Аркан на вісім обіймищ]. В захват (в борьбе) - зчепившись;

4) (размах руки со щёткой, шваброй) замах (-ху).

* * *

1) ( действие) захо́плення, (неоконч.) захо́плювання; ( насильственное присвоение) зага́рбання, (неоконч.) зага́рбування, га́рбання

2) ( охватываемое пространство) захва́т, -у; ( косца) ру́чка

3) ( приспособление) техн., с.-х. захва́т, -а

4) ( запал зерна) с.-х. запа́л, -у

захватить

1) (схватывать) захоплювати, захопити, захапувати, захапати, займати, зайняти, (переносно) обгортати, обгорнути, обіймати, обняти, понімати, поняти кого, що; см. Охватывать 2; (доставать) засягати, засяг(ну)ти, запосягати, запосягти. [Вітер захапує пару й односить її (Ком.). Сміливість обгорнула душу (Леонт.). Не вільний я. Кохання обняло (Грінч.). Заняв волів у спашу. Скільки оком засягнеш (Свидн.)]. Вода -тила и унесла - вода поняла й забрала, водою зайняло й занесло. Всех -тила радость - усіх поняла, обняла радість;

2) (присваивать) захоплювати, захопити, забирати, забрати, загарбувати, гарбати, загарбати, загортати, загорнути, поривати, пі[о]рвати, запоривати, запірвати, зажирати, зажерти, заїсти, до рук прибирати, прибрати що. [Захопив царську скарбівницю (Руданськ.). Що можеш, запоривай, а я не дам (Звиног.). Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш (Н.-Лев.). Загарбав мішок грошей (Федьк,). Місто Ямпіль загорнув Міняйло (Руданськ.) Жадоба несита: все-б зажер собі (Грінч.). Заїла мого карбованця. Прибрав до рук касу];

3) (забирать, уносить с собой) забирати, забрати, зохоплювати, захопити кого, що, (зап.) імати, імити (о мн. поімати, поімити), поняти, займати, зайняти;

4) (застигать) захоплювати, захопити, схопити, застукати, заскочити, злапати. [Уже зоря; розійдемось, щоб нас усіх не захопив тут день (Грінч.). Застукав, як сотника в горосі (Номис). Листа Виговського злапали і до царя послали (Куліш)]. -тить по горячим следам, на месте преступления кого - с[за]хопити, піймати, запопасти, злапати на гарячому вчинку кого, спостигти, (зап.) імити кого. [Його спостигли, як він утікав (Борзенщ.). Імив злодія в коморі (Стеф.)];

5) (схватывать) запопадати, запопасти, попасти, допадати(ся), доп'ясти, діпнути чого. [Кашлю діп'яла (Борзенщ.). Запопав у руки];

6) (останавливать дыхание, дух) перехоплювати, перехопити, спиняти, спинити, спирати, сперти, затамовувати, затамувати кому дух(а). [Семенові затамувало дух у грудях (Коцюб.). Марусі перехопило дух (Грінч.). У Лаговського сперло духа (Крим.). Аж духи сперло Луценкові (Тесл.)]. Дыхание -ло - дух перехопило, дух занявся кому. [Дух занявсь, а сама ні з місця (Квітка)]. От страха дух -ло - з переляку дух перехопило кому. Захваченный - захоплений, захапаний, зайнятий; загарбаний; застуканий; спинений, спертий, затамований. Захватывающий - а) прич. - хто захоплює, що захоплює, забирає и т. д.; б) прил. - захватний, забирущий. [З захватними деталями (Єфр.)]. -щий интерес - захватний, поривний інтерес.

* * *

1) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( насильственно присваивать) зага́рбувати, зага́рбати, га́рбати, зга́рбати; ( забирать) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; ( брать с собой) бра́ти, узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), прихо́плювати, прихопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш; ( доставать) засяга́ти, засягну́ти и засягти́, -сягну́, -ся́гнеш; ( увлекать за собой) підбира́ти, підібра́ти, -беру́, -бере́ш; ( заполучать) запопада́ти, запопа́сти, -паду́, -паде́ш

2) (сильно увлекать, возбуждать) захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; ( заставать) застава́ти, -стаю́, -стає́ш, заста́ти, -ста́ну, -ста́неш и мног. позастава́ти, захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; (сов.: успеть найти, застать) попа́сти; ( застигать) застига́ти, засти́гнути ( врасплох) засту́кати, сов. заско́чити

зіма, (этимол.) зима, ум. зімонька, (этимол.) зимонька. [Зімо, зімонько, зімо лютая, ой, прошу тебе, не морозь ти мене (Чуб. V). Зима люта; вітер свище, сніг по вікнах брязкотить (Руданськ.)]. Снежная (очень) -ма - завальна, завалиста зима. Суровая -ма - люта зима. Мягкая -ма - лагідна зима. Мокрая -ма (с оттепелями) - гнила зима. Начало -мы - зазимки, первозимки (-ків). Исход -мы - відзимки. -ма началась (наступила) - зима зайшла, зима впала. [Аж гульк - зіма впала (Шевч.)]. Проводить, провести -му - перебувати, перебути зиму, зимувати, перезимувати. Вынести -му - визимувати. Содержать, -ся -мой, продержать, -ся -му - зимувати кого, -ся, перезимувати кого, -ся, визимувати кого, -ся. [Ой, прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде (Грінч. III)]. -му зимовать - зиму зимувати. В течение -мы - через зиму. [Може-б ви продержали мене через зіму до весни (Кониськ.)]. В продолжение -мы - зиму, через зиму, протягом зими. Прошлой -мой - минулої зими, тої зими. Каждую -му - що-зиму, що-зими. [Інгул що-зиму замерзає (Шевч.)]. Зимой, нрч. - зимою, узимку, узимі, упозимку, зимової доби. [Хто вліті гайнує, той взімі голодує (Номис). Влітку він товар пасе, а взімку дітвору учить Кониськ.)].

* * *

1) (злобиться) злоститися, злостувати, злитися, злувати, лютувати, лютитися, яритися, звіритися, пасіювати, (опис.) важким духом дихати на кого за що. [Він на мене злостився (Н.-Вол. п.). В неї закипіла злість: вона завсіди злостувала на Саню (Н.-Лев.). Андрій мовчки злував (Крим.) Чого-ж ти лютуєш? (Черкас.). Лютував старий за те, що ляхівку взяв (М. Вовч.). Там він пролежав аж до ночі, лютячись на всенький світ (Крим.). Пасіює, аж зубами скрегоче (Липовеч.)];

2) (о стихии: бушевать) лютувати, лютитися, яритися. [Мороз так лютиться (Проск. п.)].

* * *

1) (жест) знак (-ку). [І він знаками показував їм і остававсь німий (Єв.)]. Мимический знак - мімічний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). -ками (мимикой) - на миг(ґ)ах. [Німі розмовляють на миґах]. Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою - подати, дати знак или показати головою, очима, рукою;

2) (признак) знак, ознака, ознак, признака, познака; см. Признак. [Ті ридання (дзвонів) металеві - знак, що хтось розстався з світом (Франко). Смерть виразно поклала свою страшну ознаку на змученому обличчі (Грінч.)];

3) (примета) знак, признака, прикмета; см. Примета. [І дуб посадили на прикмету проїжджачим (Шевч.)];

4) (пометка) знак, зазначка, познака, відзнака; см. Пометка. Делать на ч.-л. -ки (метить) - значити що. Имеющий знак (намеченный) - значний, значкий, значений. [Значні гроші. Значний віл (Н.-Вол. п.)]; 5 (письменный) знак, значок (- чка). [Почали тими чи иншими значками записувати свої думки (Єфр.)]. Знак переноса - розділка, рисочка. -ки препинания - розділові знаки. Знак вопросительный, восклицательный - знак питання (запитання), знак оклику. Знак действия, корня, мат. - знак дії, знак кореня;

6) (след от ч.-л.) знак, значка, познака, слід, прислідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) смуга, пасмуга, басаман; см. След. [Це все поклало свій знак на ніжно-задуману музу (Ніков.)]. -ки насилия - знаки, познаки насильства, ґвалту;

7) (свидетельство, знамение) знак, ознака, ознак, знамено, свідоцтво. [Мій меч? Це знамено святої правди (Куліш)]. В знак согласия, благодарности, уважения - на знак згоди, вдячности, пошани. [Товариші мовчки хитнули головою на знак згоди (Крим.)]. Молчание знак согласия - хто мовчить, той не перечить;

8) (символ) знак, ознака, знамено [Для мене хрест - знак віри (Куліш)];

9) (сигнал) гасло, знак. Дать подать знак к восстанию, к сражению - дати, подати гасло до повстання, до бою. По данному -ку - за даним гаслом, знаком;

10) (отличительный, оффициальный) знак, відзнака, ознака. Гербовый, денежный знак - гербовий, грошовий знак. [Скасування грошових знаків (Н. Гром.)]. Знак отличия - відзнака. -ки достоинства - ознаки гідности, (у козаков) клейноди (знаки власти). Орденские -ки - кавалерія, орденські відзнаки. Межевой знак - межовий знак; копець (р. копця), кляк. Предостерегательные -ки - перестережні, застережні знаки. Морские -ки - морські знаки. Береговые -ки - берегові знаки. Условный знак - умовний знак. Каторжный знак - каторжанське тавро.

* * *

1) знак, -а; ( метка) позна́ка

2) (отпечаток, примета) знак, -у и -у

прапор (-ру). стяг (-гу), корогва, (ум. короговка, короговця), корогов (-гви, ж. р.) и корогов (-рогву, м. р.), коруга, знамено. [Із-за гори козацькії короговки видко (Дума). У головоньках червоний прапор постановили (Лукаш.). Вже військо пішло, знамена мають (Чуб. V). Вони високо держали свій стяг (Єфр.)]. -мя науки, свободы, коммунизма - прапор науки, волі, комунізму. [Вгору високо підняти прапор рідної науки (Самійл.)]. Сражаться под чьими-л. -мёнами - битися під чиїмись прапорами, корогвами. Водрузить -мя - поставити прапор, стяг и т. д.

* * *

воло (р. вола; мн. вола, р. мн. волів), (гуцул.) ґуш (-ша).

* * *

1) воло; ( у насекомых) зоб

2) ( болезнь) зоб, во́ло

изведать что

1) (узнавать) спізнавати, спізнати що, ді[о]знаватися, ді[о]знатися про що; срвн. Дознаваться;

2) (испытывать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати, запізнавати, запізнати, назнаватися, назнатися, спробувати, звідувати, звідати (и зозвідати), закуштовувати, закуштувати, куштувати, скуштувати, заживати, зажити чого. [Вона не зазнавала ще мук таких ніколи на віку (Грінч.). Не зазнати щастя, волі (Крим.). Дознавали наші предки тяжкої наруги (Шевч.). Запізнайте світа, поки служать літа (Приказка). Господи, що я назнався, що я назнався! (Франко). Добре вам це казати, бо ви на собі не звідали тії образи (Мирн.). Зозвідаєш усякого горя на світі (Катериносл.). Видима річ, що тих способів не бажав закуштувати на собі автор (Єфр.). Доводилося всього зажити: і голоду, і холоду, і лиха всякого (М. Левиц.)]. -ть много, всего - зазнавати, зазнати, дізнавати, дізнати и т. д. багато, всього (всячини), (образно) бувати, побувати у бувальцях. - ть горе, беду - зазнавати, зазнати, дізнавати, дізнати и т. д. горя, лиха, куштувати, скуштувати, приймати, прийняти горя, лиха, гіркої. [Не раз і Горпині довелося скуштувати гіркої від матері або брата (Франко). Буде голодно і холодно, приймеш біди всякої (М. Вовч.)]. Изведанный - спізнаний, дізнаний; зазнаний, дізнаний, спробуваний и т. д. [Воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття (Коцюб.). Це вже спосіб спробуваний, луччого нема й не буде (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - изв`едать

1) засмажитися, усмажитися, спрягтися, спряжитися, (о мног.) посмажитися. [Гуска всмажилася і курчата посмажилися (Київщ.). Яєшня спряглася (спряжилася) (Н.-Вол. п.)];

2) (испечься на солнце) спектися, (о мног.) попектися (на сонці).

* * *

1) зажа́ритися, засма́житися, посма́житися; спекти́ся (спече́ться), попекти́ся

2) попекти́ся, спекти́ся, попали́тися, -палю́ся, -па́лишся

-ся, измазать, -ся

1) (испачкивать, -ся) вимазувати, -ся, вимазати, -ся, умазувати, -ся, умазати, -ся, замащувати, -ся, замастити, -ся, вимащувати, -ся, вимастити, -ся, умащувати, -ся, умастити, -ся у що, (коломазью) зашмаровувати, -ся, зашмарувати, -ся;

2) (истратить, -ся на мазание) вимащувати, -ся, вимастити, -ся, вимазувати, -ся, вимазати, -ся, вишмаровувати, -ся, вишмарувати, -ся. [Вимастила всю крейду (Н.-Вол. п.). Вишмарувавсь увесь дьоготь на один віз (Київщ.)]. Измазанный -

1) (испачканный) замащений, умащений, замазаний, умазаний, зашмарований. [Сорочка на йому така замащена, наче місяць не скидав (Поділля)];

2) вимащений, вимазаний, вишмаруваний.

* * *

несов.; сов. - изм`азать

1) ( пачкать) вима́зувати, ви́мазати и мног. повима́зувати, вима́щувати, ви́мастити и мног. повима́щувати, масти́ти (мащу́, ма́стиш), помасти́ти; ( обмазывать) обма́зувати, обма́зати и мног. пообма́зувати, обшмаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, обшмарува́ти и мног. пообшмаро́вувати, сов. обква́цати, обква́цяти

2) ( расходовать при мазании) вима́зувати, ви́мазати, вима́щувати, ви́мастити

измылить змилювати, змилити, вимилювати, вимилити, (о мн., всё) поз[пови]милювати (багато, все). [Половину змилила мила (Н.-Вол. п.)]. Измыленный - змилений, вимилений. -ться - змилюватися, вимилюватися, бути змиленим, вимиленим.

* * *

несов.; сов. - изм`ылить

іменитий, значний, вельможний, (стар.) мостивий. [Не спасе нас місце і рід іменитий, як божої волі не будем чинити (Франко). Мармурові скрині над значними покійниками (Коцюб.). Орудують пани мостиві людьми, як бидлом (Куліш)].

* * *

1) вельмо́жний, імени́тий, мости́вий

2) (знаменитый, прославленный) славе́тний, славнозві́сний, сла́вний; імени́тий

майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.

* * *

-ница виконавець (-вця), виконавиця, виконувач, -вачка, (стар.) справця (общ. р.), (диал.) справник, -ниця. [Виконавці громадської волі (Наш). Репертуар для народнього театру є готовий; важча справа з виконавцями (Грінч.). Не краще й у справців того веління од потужного Молоха (Єфр.). Він у нас справник добрий: куди пошлеш, усе зробить (Звин.). Вітатимуть справника великого діла (Кон.)]. -тель завещания, приговора - виконавець заповіту, присуду. Судебный -тель - судовий виконавець.

* * *