Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

ветер

  • 21 встречный

    стрічний, зустрічний, стрічаний. Первый встречный - перший-ліпший. Встречный и поперечный - кожен стрічний, хто попало. Встречные кумовья - стрічані куми. Встречный иск - зустрічний позов, зустрічне домагання. Встречный ветер - супротивний вітер.
    * * *
    зустрі́чний; стрі́чний

    \встречный иск — юр. зустрі́чний по́зов

    пе́рвый \встречный — пе́рший-лі́пший

    Русско-украинский словарь > встречный

  • 22 горючий

    легко горящий) палкий, пальний, запальний, горючий, огнепальний. [Палкий (пальний) газ. Палкий як губка (Кул.). Легко запальний плин - нафта (Франко)]. Горючий песок, ветер и т. д. - пекучий, палючий пісок, вітер, смалький вітер. Горючие слёзы - гіркі, палкі, пекучі, ревні сльози. [Палкі лилися сльози (Л. Укр.)].
    * * *
    I
    горю́чий; ( о топливе для двигателей) пальни́й

    \горючий газ — горю́чий газ

    горю́чая смесь — пальна́ су́міш

    II фольк.

    горю́чие слёзы — гіркі́ (ре́вні) сльози

    \горючий песо́к (ве́тер) — пеку́чий (палю́чий) пісо́к, ві́тер

    Русско-украинский словарь > горючий

  • 23 жестокий

    1) жорстокий, лютий, нелюдський, немилосердний, запеклий, суворий. [Жорстока людина. Запекла душа. Суворий батько];
    2) тяжкий, суворий, нестерпний. -кий мороз, холод - тяжкий (лютий) мороз, холод. -кая зима - сувора (люта) зима. -кая обида - тяжка (люта) образа. -кая печаль - тяжка туга. -кая болезнь - тяжка хороба. -кая боль - пекучий, нестерпний, лютий біль. -кий ветер - скажений (страшенний) вітер.
    * * *
    жорсто́кий; ( лютый) лю́тий; ( безжалостный) немилосе́рдний; (упорный - преим. о боях, сопротивлении) запе́клий

    \жестокийая месть — лю́та (жорсто́ка) по́мста

    \жестокий ий мороз — лю́тий моро́з

    Русско-украинский словарь > жестокий

  • 24 задувать

    задуть
    1) (веять) задувати, задути, завівати, завіяти, повівати, повіяти, подихати, подихнути. -дул холодный ветер - задув (повіяв, подихнув) холодний вітер. Сюда -вает (безл.) - сюди підвіває, сюди тягне вітром;
    2) (тушить) задувати и задимати; сов. задути, задмухувати, задмухнути, гасити, загасити. Ветром -дуло свечу - вітром загасило (задуло) свічку;
    3) (заносить) завівати и завіювати, завіяти. Снегом -дуло дорогу - снігом дорогу завіяло. -вать во все лопатки - гнати (бігти) що-духу, на всі заставки, п'яти намастивши;
    4) (домну) задувати, задути що. Задутый - задутий. -ться - задуватися, бути задутим. [Задуто другу домну Кузнецького заводу (Вісті 1932)].
    * * *
    несов.; сов. - зад`уть
    1) задува́ти и задима́ти, заду́ти, -дму́, -дме́ш и -ду́ю, -ду́єш; (о ветре, пурге) завіва́ти, заві́яти
    2) (гасить, дуя) гасити (гашу́, га́сиш) и загаша́ти, загаси́ти, задува́ти и задима́ти, заду́ти
    3) мет. задува́ти, заду́ти

    Русско-украинский словарь > задувать

  • 25 затихать

    затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.
    * * *
    несов.; сов. - зат`ихнуть
    затиха́ти, зати́хнути и мног. позатиха́ти; (о звуках, движении) згаса́ти, зга́снути; ( о звуках) загаса́ти и га́снути, зага́снути, (несов.: отдаляясь) далені́ти; (сов.: отшуметь) відгомоні́ти

    Русско-украинский словарь > затихать

  • 26 зефир

    1) миф. (зап. ветер) - Зефір (-ра). [Зефір бо вічно так подиха (Пот. Одис.)];
    2) (ветерок) легіт (-готу), вітер-легіт, зефір (-ру). [Бо він був ніжний, мов весняний легіт (Л. Укр.)];
    3) (ткань) зефір (-ру).
    * * *
    зефі́р, -у; ( ветерок) ле́гіт, -готу

    Русско-украинский словарь > зефир

  • 27 качать

    качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.
    * * *
    несов.; сов. - качнуть
    1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

    кача́ет — ( о качке) безл. гойда́є, хита́є

    2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти
    3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

    Русско-украинский словарь > качать

  • 28 косой

    1) (непрямой) косий, скісний, укісний, кривий. [Постіл (лапоть) косий, а я босий (Приказка). Скісний промінь (Коцюб.). Укісне проміння (М. Левиц.)]. -сой ворот - косий комір, коса пазуха. -сой ветер - боковий вітер. По -сой линии - скісно, навскіс, навкоси, навкосяк, скісною лінією. -сое направление - скісний напрям. -сой пол - похила підлога, похила долівка. -сой платок - косинка. -сая сажень - крижовий (косий) сажень. Сделаться -сым - скоситися, скосіти, (ещё более) покосішати. -сая стена, -сой столб - похила стінка, похилий, кривий стовп. -сой угол - непрямий кут;
    2) (о человеке) косий, зиз (-за), косоокий, зизоокий, кривоокий, зизуватий; см. Косоглазый. -сой взгляд - криве око, зиз (-зу). [Він на мене зизом дивиться (Звин.)]. Бросать -сые взгляды - см. II. Коситься 1. Быть на -сых - бути в незлагоді; бути як середа з п'ятницею; котів дерти (з ким).
    * * *
    1) ко́сий; ( идущий наклонно) скісни́й, навскі́сний
    2) ( косоглазый) косоо́кий, коси́й; кривоо́кий; диал. зизоо́кий, зи́зий, зизува́тий
    3) (в знач. сущ.: заяц) ку́ций, -ого

    Русско-украинский словарь > косой

  • 29 кружить

    (что, чем) крутити що, чим. [Вир його скажений крутить (Грінч.). Обвязав каменючку мотузком і крутив нею в повітрі (Харківщ.). Вітер крутить снігом (М. Грінч.)]. - жить вокруг кого, чего - кружляти, колувати навколо кого, чого; (о птице) кружляти, круженяти. [Кружляє скрізь там галич над ланами (Л. Укр.). Коршак літає, літає, - чого він так круженяє? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирувати, нуртувати. [Отам, де вода вирує, там яма (М. Грінч.). Літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Л. Укр.)]. -жить кого в танце - крутити кого в танку (танцюючи). Ветер -жит пыль, песок - вітер вихорить, вітер крутить порох, пісок; (снег) вітер вихорить, хурделить; вітер крутить снігом. -жить в пути - см. Колесить. -жить голову кому - крутити, морочити голову кому, (пренебр.: путать) дурити кому голову. [Що ти мою голову дуриш?! (Звин.)].
    * * *
    1) (вращать, вертеть) крути́ти, кружи́ти, кружля́ти

    \кружить го́лову — ( вызывать головокружение) па́морочити (кружи́ти) го́лову; (перен.: увлекать) крути́ти (заверта́ти, запа́морочувати, баламу́тити) го́лову

    2) см. кружиться 2)
    3) (двигаться, меняя направление) крутити; кружи́ти; (извиваться - о дороге, следе) крути́тися; (блуждать, плутать) колува́ти, колеси́ти, колесува́ти
    4) ( мести - о метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити

    Русско-украинский словарь > кружить

  • 30 летник

    I. 1) (южный ветер) полуденник (-ка), південний (низовий) вітер (-тра и -тру), теплень (-ня), нижняк (-ка);
    2) (одежда) літник (-ка), (женская ещё) літнячка;
    3) (летний путь) літняк (-ка), (в)літошня (літня) дорога;
    4) Летовище.
    II. (годовалое животное) літошок (-шка), річняк, торішняк (-ка), назимок (-мка). [Телят сьоголітніх одинадцять, літошків шість (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.)].
    * * *
    1) сад. лі́тник

    ле́тники — мн. лі́тники, -ків

    2) ( род одежды) літник
    3) ( летняя дорога) диал. літня́к, -а
    4) ( летнее жилище) диал. літови́ще

    Русско-украинский словарь > летник

  • 31 ломить

    1) ломити, ламати; Срв. Ломать 1. [Вітер віє, гілля ломить (Грінч. III)];
    2) (о ломоте в костях, безл.) ломити, крутити, (корчить) судомити що, в чому, ломотіти в чому. [Спину мені ломить (Київщ.). На негоду у кістках мені крутить (Київщ.). У матері судомить руку (Н.-Лев.). Ломотить у костях (Верхр.)];
    3) -мить цену - ломити, гнути, загинати, гилити, загилювати (запрашивать) правити, заправляти ціну. [Куме! кажіть менше - ломіть менше (Мирн.). Таку ціну загинає, що ніхто такої не дасть (Брацлавщ.). А скільки він з нас гилить? Хіба не сто карбованців? (Звин.)];
    4) (налегать) налягати, (напирать) напирати, натискати и натискувати; (натуживаться) натужуватися. Ветер так и -мит - вітер так (з ніг) і валить;
    5) перти (пру, преш), пертися, пхатися, лізти, сунути(ся); срв. Ломиться 2. Он -мит прямо в комнату - він преться, пхається, лізе прямо (просто) до кімнати (до хати), в кімнату (в хату).
    * * *
    1) ломи́ти, лама́ти
    2) ( лезть напролом) су́нути; ( стремительно двигаться вперёд) посува́тися, вульг. пе́рти, пе́ртися
    3) (безл.: о болезненном ощущении) ломи́ти, лама́ти; ( крутить) крути́ти (кру́тить)
    4) ( запрашивать непомерную цену) ломи́ти, загина́ти

    Русско-украинский словарь > ломить

  • 32 межевник

    (межа, ветер) диал. межни́к, -а; ( межполосье) обні́жок, обмі́жок

    Русско-украинский словарь > межевник

  • 33 меняться

    мениваться
    1) (обмениваться) - а) (страд. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися, вимінюватися, (промениваться) промінюватися. Банковые билеты -тся на деньги - банкноти міняються на гроші; б) (возвр. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися з ким чим. [Кайданами міняються, правдою торгують (Шевч.). Писанками обмінююсь, як христосуюсь (Г. Барв.)]. Давай -ться чем-л. - давай мінятися чим и на що, давай мінька (міньки) на що, ходім міньки на що. [Давай мінька на одежу (Куліш)]. -ться без придачи (вещь на вещь) - мінятися так на так, (зап.) віть на віть, токма. -ться взглядами - а) (переглядываться) ззиратися, зглядатися, перезиратися, переглядатися з ким, між собою; б) (мнениями) обмінюватися (ділитися) поглядами, думками, звіряти погляди (думки) одно одному, звірятися поглядами (думками) між собою. -ться крестами - мінятися хрестами, брататися з ким, між собою. -ться словами - перекидатися словом (словами) одно з одним, між собою, перемовлятися з ким, між собою;
    2) (изменяться: страд. и ср. з.) мінятися, змінятися и змінюватися, відмінятися и відмінюватися; (только ср. з.) мінитися, (переменяться) перемінятися; (переиначиваться) переинач[кш]уватися. [Місяць світив Оксані в лице, і було видно, як дивно мінилося воно кожну мить (Васильч.). Сцена швидко переміняється (Л. Укр.)]. Времена -тся - час міниться. Моды -тся - моди з[від]міняються. Ветер -тся - вітер міниться (переміняється). -ться в лице - мінитися, мінитися на лиці, на виду, мінитися (змінятися) з лиця. [Андрій аж мінився, так сердивсь (Коцюб.)]. -ться к лучшему - змінятися на краще, повертати на краще.
    * * *
    міня́тися; ( изменяться) змі́нюватися, зміня́тися; ( обмениваться) обмі́нюватися

    Русско-украинский словарь > меняться

  • 34 мыт

    1) мито; срв. Пошлина;
    2) (понос) бігунка, пронос (-су);
    3) ветер. (болезнь Coryza contagiosa) - залози (-зів), залозиця, залозування, мит (-ту). [Залози напали коня (Полт.)]. Больной -том - хворий на залози (залозицю), залозуватий. [Заловуватий кінь (Херс.)];
    4) (линяние) линяння. Сокол в -ту - сокіл линяє.
    * * *
    I вет.
    мит, -у, за́лози, -лоз
    II
    ( пошлина) ист. ми́то

    Русско-украинский словарь > мыт

  • 35 набивать

    набить
    1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];
    2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];
    3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;
    4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;
    5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;
    6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];
    7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.
    * * *
    несов.; сов. - наб`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

    \набиватьть доро́гу — набива́ти, наби́ти (нато́птувати, натопта́ти) доро́гу

    \набиватьть желуде́й с ду́ба — набива́ти, наби́ти (сов. назби́вати) жолуді́в з ду́ба

    \набиватьть карма́н (мошну́) — набива́ти, наби́ти (сов. напха́ти, напакува́ти) кише́ню (кали́тку, капшу́к)

    \набиватьть ноги — набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти но́ги

    \набиватьть о́бручи — набива́ти, наби́ти (наса́джувати, насади́ти) обручі́

    \набиватьть оско́мину — набива́ти, наби́ти оско́му, оско́мити, -млю, -миш несов., оско́митися, пооско́митися

    \набивать би́ть ру́ку — наби́ти ру́ку

    \набиватьть [се́бе] че́м-либо го́лову — набива́ти, наби́ти (начиня́ти и начи́нювати, начини́ти) [собі] чим-не́будь го́лову

    \набиватьть це́ну — набива́ти, наби́ти ціну́

    2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати
    3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти
    4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

    Русско-украинский словарь > набивать

  • 36 надеяться

    (на кого, на что, что делать) сподіватися, (реже) надіятися и (редко, зап.) сподіятися, надію мати (держати, покладати) на кого, на що, що робити, уповати, (диал., зап.) духвати на кого, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіватися, (редко) надіятися чого. [Сподівався дід на обід, та й не вечерявши спати ліг (Номис). Сподівалася його стрінути (Н.-Лев.). Од світу помочи не сподівайся (Крим.). Надіятись на себе тільки можна (Грінч.). Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш (Чуб. I). На дядька Петра надію держала (Переяславщ.). На мене не вповай (Кониськ.). Добродію, засмілюсь уповати, що… (Куліш). На дядька не дуже духвайте (Свидниц.)]. -юсь на ваше слово - надіюся (уповаю) на ваше слово. -юсь, вы придёте? - сподіваюся, ви прийдете? Твёрдо -ться на что - покладати найпевнішу надію на що. На бога -дейся, а сам не плошай - бога взивай, а рук прикладай; на бога покладайся, а сам роботи не цурайся; роби, небоже, то й бог поможе (Приказки). На ветер -ться, без помолу быть - вітер мовчить, вітряк стоїть - не чекай дива, не буде млива.
    * * *
    наді́ятися; (рассчитывать, ожидать) сподіва́тися, упова́ти; ( полагаться) поклада́тися, склада́тися

    наде́яться на свои́ силы — поклада́тися (наді́ятися) на свої́ си́ли

    Русско-украинский словарь > надеяться

  • 37 налёт

    1) (действие) - а) на(д)літання, оконч. на(д)летіння; б) налітання, оконч. налетіння, наліт (р. налету). [Налітання метеликів на вогонь (Київ)]. Вешний -лёт птиц - провесняний (весняний) приліт (наліт) птахів (пташок); в) налітання, набігання, наскакування, нападання, оконч. налетіння, набіг (-гу), наскочення, напад (-ду). Срв. Налетать;
    2) (внезапное движение, наскок) наскок (-ку), наліт. С -ту - наскоком, знаскоку, з розгону, навалом, (раптово, бистро) надлітаючи. Сокол бьёт с -ту - сокіл б'є наскоком (бистро надлітаючи). Ветер -том сорвал с меня шапку - вітер імпетом (нападом) здер з мене шапку. Взять -том - взяти знаскоку (навалом). Побывать где -том - побувати де наїздом (нападом);
    3) (нападение) наскок, напад; (набег) наїзд (-ду). -лёт кавалерии - наскок (наїзд) кінноти. [Легка кіннота турбувала військо наскоками (М. Грінч.). Бригада легкої кінноти організувала наскок на всі торговельні пункти (Пр. Правда)]. -лёт грабителей - наскок (напад) грабіжників. [Часто бувають наскоки (напади) на банки (Київ)];
    4) (тонкий слой осевшего вещества) поволока, (болезн.) падь (-ди), (плёнка) плінка, плівка. [Дуже посушливе літо було, то на листі, на ягодах, на всьому - якась падь (Звин.)]; специальнее: а) (жирный на поверхн. жидкости) суга, осуга, ум. осужка. [Як наллєш м'ясний горщик водою, то на воді й виступе осуга (Манж.)]; б) (матовый на плодах) барва, суга, осуга, туман (-ну), (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (на сливах, синем винограде и т. п. ещё) синява (Липовеч.); срв. Мат 1; в) (на металле) цвіт (-ту); г) (на губах, на языке - от болезни, жажды усталости) смага, ум. смажка. [Дай води прогнати смагу (Лубенщ.). У горлі пересохло, смага губи попалила (Мирний)]; ґ) (в горле) обклад (-ду) и обклада (-ди); д) (перен.) поволока, (редко) плівка. [Личко Наталі було жалісне-жалісне, з поволокою смутку та журби (Н.-Левиц.). Найлегша, поволока романтичного мрійництва (М. Калин.). І обличчя, і голос, і саме (його) оповідання вкривалися особливою плівкою фантазії (Короленко)]. Покрываться, покрыться -том - братися, взятися поволокою (паддю, сугою и т. п.), затягатися, затяг(ну)тися паддю; (особ. от внутр. жара) присмагати, присмаг(ну)ти. [У його губи присмагли (Сл. Гр.). На озері вода присмагла (Сл. Гр.)].
    * * *
    1) наліт, -льо́ту; ( нападение) на́пад, -у, наско́к, -у

    с \налёт та, с \налёт ту — з нальо́ту, з на́скоку; на́скоком

    2) (тонкий слой вещества на поверхности, перен.) наліт; (на губах, на поверхности жидкости) осу́га, су́га; ( на губах) сма́га и смага́
    3) мед. наліт

    Русско-украинский словарь > налёт

  • 38 налетать

    налётывать, налететь
    1) (надлетать) на(д)літати, на(д)летіти, налинути, (стремит.) наринути. [Надлетіли гуси з броду, сколотили з піском воду (Чуб. V). Як раптом налинула хмара бог-знає звідки, так раптом і зникла у безвість (Дніпр. Ч.)]. -тел ветер - налетів (нахопився) вітер. [На половині дороги нахопився вітер з полудня, нагнав хмари піску (Л. Укр.)];
    2) (прилетать во множестве - в прям. и перен. знач.) налітати, налітувати, налетіти, поналітати, налинути, (слететься) назлітатися. [Як та галич поле криє, ляхи, уніяти налітають (Шевч.). Налітували голуби бо-зна відкіля (Харківщ.). Пилу у вікно багато налетіло (Київщ.). Звідки це оси до нас поналітали? (Київщ.). Назліталося птиці без ліку (Грінч.). Налинули голуби із чужої сторони (Чуб. V). Раптом налинули хмари і потьмарили ясний день (М. Грінч.)]. -тело много листьев - налетіло (опало: нападало) багато листя;
    3) на кого, на что - налітати, налетіти, (наскакивать) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, наскакувати, наскочити на кого, на що; (нападать) нападати, напасти, (напускаться) нападатися, напастися на кого. [Птахи налітали на маяк і вбивалися (Загірня). Вагон нагнався на вагон (Звин.). Човник нагнався на підводну скелю (Крим.). З розгону він наскочив (набіг) на мене (Київ). Козаки наскочили на замок (Загірня)]. Налетевший - що (хто) налетів и т. п.; налетілий, (о мног.) поналіталий.
    * * *
    I несов.; сов. - налет`еть
    1) наліта́ти, налетіти, -лечу́, -лети́ш и мног. поналіта́ти; сов. поэз. нали́нути
    2) ( наталкиваться) наліта́ти, налетіти; ( наскакивать) наска́кувати, наско́чити, наганя́тися, нагна́тися (нажену́ся, нажене́шся)
    3) (перен.: напускаться) наліта́ти, налеті́ти; напуска́тися, напусти́тися, -пущу́ся, -пустишся, напада́тися, напа́стися, -падуся, -падешся
    4) (набрасываться на что-л.) наліта́ти, налеті́ти

    \налетать тай!, \налетать тайте! — наліта́й!, наліта́йте!

    II сов. см. налётывать

    Русско-украинский словарь > налетать

  • 39 насос

    1) (действие) - см. Насоска;
    2) смок и (диал.) цмок (-ка), помпа. [Смоками витягнуть воду з шахти (Грінч.). Десь дзюрчала вода, стікаючи з усієї шахти до цмока (Черкас.). Повітряна помпа (Троян.)]. -сос винный - см. II. Ливер. -сос водоподъёмный - смок водотяжний, водотяг (-га). -сос водяной - смок водяний, водосмок. -сос воздушный - смок повітряний, повітросмок. -сос двойного действия - смок двочинний. -сос масляный - смок олійний, олієсмок, (для смазки) смок мастильний. -сос нефтяной - смок нафтовий, нафтосмок. -сос паровой - смок паровий, паросмок. -сос пожарный - смок пожежний (пров.) прис (-са), сикавка, (насосная труба) кишка. [«У нас як займеться хата, то горить, аж поки догорить». - «А хіба у вас приса нема?» - «Нема; прис єсть аж у Мостищах, а у нас тільки дві бочки» (Сквирщ.)]. Качать -сом - см. Качать;
    3) ветер. - насос (-са). [Кінь сапатий, мучать його насоси (Куліш)]. Спускать, спустить -сос - сколювати, сколоти насос(а);
    4) -сосы (детск. болезнь) - см. Молочница 2.
    * * *
    насо́с; смок; ( помпа) по́мпа

    Русско-украинский словарь > насос

  • 40 низовой

    1) низовий. [Олег позаймав усі низові землі аж до Волги (Куліш). Низові парторгани (Пр. Правда)]. -вой аппарат - низовий апарат. -вой ветер - низовий (південносхідній) вітер, нижняк (-ка), (южный) полуденник (-ка). [Легенький подих низового вітру (Коцюб.)];
    2) (нижний) долішній, (исподний) спідній. -вые огни - долішні огні. -вое брожение, хим. - спіднє ферментування.
    * * *
    низови́й

    Русско-украинский словарь > низовой

Страницы

См. также в других словарях:

  • ветер — бьёт • действие, субъект, продолжение ветер воет • действие, субъект, способ ветер гудит • действие, субъект, способ ветер гуляет • действие, субъект ветер дул • действие, субъект ветер дунул • действие, субъект ветер завывает • действие, субъект …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • ВЕТЕР — ВЕТЕР, ветр муж. движение, течение, теча, ток, поток воздуха. По силе своей ветер бывает: ураган, кавк. бора: шторм, буря (обычно с бурей соединены гроза и дождь), жестокий, сильный, ветрища: средний, слабый, тихий ветер или ветерок, ветерочек,… …   Толковый словарь Даля

  • ВЕТЕР — ВЕТЕР, ветра, мн. ветры (ветра прост.), ветров ветров, муж. 1. Движение потока воздуха. Сильный ветер. Порывистый ветер. Слабый ветер. Западный ветер. Поднялся ветер. Дуновение ветра. Сквозной ветер. Попутный ветер. 2. только мн. Газы,… …   Толковый словарь Ушакова

  • ВЕТЕР — (Wind) перемещения воздушных масс в горизонтальном направлении или, иначе говоря, горизонтальные потоки воздуха. Каждый В. характеризуется двумя элементами: направлением, в котором происходит перемещение воздуха, и скоростью, с которой это… …   Морской словарь

  • ветер — Дуновение, бриз, буря, буран, вихрь, заверть, вьюга, метель, мятель; (пассаты, самум, сирокко, смерч, тайфун, ураган, циклон, шторм, аквилон, борей, зефир). В окно несет, дует; сквозной ветер. См. легкомысленный.. бросать деньги на ветер, в… …   Словарь синонимов

  • ветер —   Ветер в голове у кого (разг. пренебр.) о пустом, легкомысленном человеке.     Ветер в голове ходит, ему только бы гулять.   Стоять на ветру (разг.) где дует сильный ветер.     Дед стоял на ветру.   Пойти до ветру (обл. простореч.) для… …   Фразеологический словарь русского языка

  • Ветер — ВЕТРОВ От слова ветер не в прямом, а в переносном его значении ветреный, непостоянный человек, о котором с укором говорили: Этакий ветер! . (Ф) Фамилия Ветер приводиться в книге Унбегауна как руская, образованная от прозвища Ветер, но с пометкой …   Русские фамилии

  • ВЕТЕР — ВЕТЕР, ветра (ветру), о ветре, на ветру, мн. ы, ов и а, ов, муж. Движение, поток воздуха в горизонтальном направлении. Скорость ветра. Сильный, лёгкий в. Попутный в. Стоять на ветру (там, где дует ветер). По ветру или по ветру развеять что н.… …   Толковый словарь Ожегова

  • ВЕТЕР — ВЕТЕР, поток воздуха, который быстро движется параллельно земной поверхности (вертикальное движение воздуха называется восходящим или нисходящим потоком). Направление ветра можно определить с помощью ФЛЮГЕРА, скорость ветра измеряют АНЕМОМЕТРОМ,… …   Научно-технический энциклопедический словарь

  • ветер — ароматный (Фофанов); безвольный (Гиппиус); бездонный (Бальмонт); безмятежный (Бальмонт); беспокойный (Гиляровский, Суриков); безучастный (Сологуб); бесприютный (Башкин); благовонный (Майков); буйный (Гиляровский, Бальмонт, Бунин, Белоусов,… …   Словарь эпитетов

  • Ветер — ■ Остерегайтесь сквозняков. ■ Ветер неизменно находится в противоречии с температурой: если температура тёплая, ветер холодный, и наоборот …   Лексикон прописных истин

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»