вашу

позавидовать (кому, чему) заздрити, позаздрити, заздрувати, позаздрувати, заздростити, позаздростити, завидувати, позавидувати и завидити (гал. позавидіти), завистувати, позавистувати кому на що или за що (гал. чого), заздрість мати проти кого, до кого, кому (мені, тобі, вам…), мені (тобі, вам) заздро на що. [Мужик пана не любить, але-ж і заздрить йому (Грінч.). Чого бо ти заздруєш на мою худобу? (Сл. Гр.). Заздростить на воли його (Сл. Гр.). Не завидуй багатому (Шевч.). Позавистував на пшениченьку (Гол.). Позавидів мені мого єдиного щастя (Франко)]. Я ему не -дую - я йому (на його) не заздрю; я на його заздрости не маю. Он -дует вашей славе - він заздрить (йому заздро, завидно) на вашу славу; він заздрий на вашу славу; він має заздрість на вашу славу.

* * *

1. n

спонука, спонукальний мотив; поштовх

2. v

1) примушувати, гнати, підганяти (тж urge on)

2) спонукати, змушувати

3) переконувати, наполягати; настійно прохати

4) наполегливо радити, наводити (докази тощо)

5) доводити до відома

6) набридати, надокучати

7) тех. форсувати

* * *

1) спонукати, гнати, підганяти ( часто urge on)

2) змушувати

3) переконувати, наполягати; наполегливо просити

4) висувати; відстоювати; просувати

5) надоїдати, докучати

6) тex. форсувати

pron poss. (вжив. тж атрибутивно; пор. yours)

1) ваш, ваша, ваше, ваші; що належить вам; свій; свої

2) твій, твоя, твоє, твої; що належить тобі; свій, своя, своє, свої

3) знев. цей ваш, цей твій

* * *

poss; pron

1) ваш, ваша, ваше, ваші; що належить вам; свій

2) who knows it? Raise your hands, please! хто це знає, підніміть, будь ласка, руки!

3) пpикм. що належить вам

4) твій, твоя, твоє, твої; що належить тобі; ваш, ваша тощо (при вихованому звертанні до однієї людини); свій

5) в реченнях з підметом you свій

6) в знaч. визначеного артикля

7) пpикм. що належить тобі, вам

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.

надія, (редко надіяння), сподівання, сподіванка на що и що (з)робити. [На вас уся моя надія (Кониськ.). Я зрікся надії дізнатися чогось (Крим.). Надіялись були ми, та й те надіяння уже пропало (М. Костом.). Уже (мені) важко - нема сподівання (Крим.). Билося наше серце солодкими сподіванками (Куліш). Не буде вже сподіванки на життя і радість (Крим.)]. Несбыточная, неосуществимая -жда - незбутня, нездійсненна надія (сподіванка), химера. Слабая -жда - мала надія. Твёрдая -жда - найпевніша надія. Тщетная -жда - марна (даремна) надія (сподіванка). Быть в -жде на что - мати надію на що, сподіватися чого. Нет ни малейшей -жды - найменшої надії нема(є). Нет -жды, что-(бы) - нема надії, що(б); не надійно, що(б). [Не надійно, щоб сі любощі скоренити (Г. Барв.)]. -жда овладела его душой - надія опанувала йому душу. Возлагать, полагать -жду на кого - покладати (складати, держати, мати) надію на кого, уповати на кого. [Всі надії покладати на чужу, незнану сторону, де ніби-то жити краще буде (Рада). Не складала на неї великих надій (Мирний). Я вповала на неї, а вона он що зробила мені! (Звин.)]. Лелеять, питать -жду - см. Лелеять. Льстить, тешить себя -ждой - тішити себе надією; срв. Льстить 2. Оправдывать -жды - см. Оправдывать 2. Не оставлять -жды - не покидати (не кидати) надії (сподіванки), не кидатися надії (сподіванки). -жда осуществилась - надія (сподіванка) справдилася (здійснилася). Подавать -жду, большие -жды - см. Подавать. Подающий большие -жды - великонадійний, надійний. Поддерживать -жду в ком - підтримувати (підживляти) надію в кому, чию; гріти надію; срв. Поддерживать. Потерять -жду, лишиться -жды - втратити (згубити) надію, збутися надії, збезнадіятися и (пров.) знадіятися, зневіритися; см. Потерять и Лишаться. [Знадіявся зовсім, щоб її бачити (Васильч.)]. Потерявший -жду - зневірений. Исполненный, полный -дежд - сповнений, повний надій.

* * *

1) відповідь (-ди), відказ (-зу), відмова, (устар.) відвіт (-ту), обзив (-ву), (только письменный) відпис (-су), відписка, відповість (-вісти). Каков вопрос, таков и -вет - яке питання, така й відповідь (відмова, відповідання). У него на всё есть -вет - він на все відповідь (відказ) має, має що відказати. В -вет - на відповідь, на відказ, на відмову кому. Давать, дать -вет кому - відповідь давати (дати), відказ держати, (только письменно) відписувати, відписати, дати відписку, сов. відвістити, відповістити кому; срв. Отвечать. Жду вашего -та - жду (чекаю) на вашу відповідь (на вашу відповість, на ваш відпис), жду (чекаю) вашої відповіди (відповісти, відпису). В -вет на ваше письмо - відповідаючи на листа вашого. Утвердительный -вет - згода. Он дал утвердительный -вет - він подав свою згоду. Отрицательный -вет - незгода, відмовна відповідь;

2) відповідь, відвіт. Принять что на свой -вет - взяти що на свою відповідь. См. Ответственность. Быть в -те - відповідати за що. См. Отвечать 2.

* * *

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

отдаться кому

1) віддаватися, віддатися кому. -даюсь на ваш суд, на вашу волю, милость - здаюся (спускаюся) на ваш суд, на вашу волю, ласку. -ться в руки кого, в неволю - віддатися (датися) в чиї руки, в неволю. -ться на произвол судьбы - здатися на волю долі (на призволяще), пуститися берега. -ться в наём - найматися, на(й)нятися;

2) (предаваться) вдаватися, вдатися в що, вкидатися, вкинутися в що, взятися працювати коло чого, (погрузиться) поринути в що. -ться печали, пению, гульбе - вдаватися, вдатися в тугу, в співи, в гульню. -ться любимому делу - вдатися (вкинутися) в улюблену працю. Всей душой (с любовью) -ваться чему - кохатися в чому. [В хазяйстві він кохається]. -ться чарующим звукам - поринути в чарівні звуки;

3) (о звуке) віддавати(ся), віддати(ся), битися луною, відбиватися, відбитися (луною), озиватися, озватися, відгукуватися, відгукнутися, відкликатися, відкликнутися, (о шагах) відтупуватися. Стук колёс -вался эхом от обеих стен оврага - стукотіння коліс билося луною в обидва боки яру (Неч.-Лев.);

4) ослабати, слабнути, ослабнути, послабнути.

* * *

несов.; сов. - отд`аться

1) віддава́тися, відда́тися

2) (о звуке - раздаваться, отражаясь) відбива́тися, відби́тися, віддава́тися, відда́тися, луна́ти, залуна́ти и пролуна́ти и відлуна́ти; ( раздаваться) розляга́тися, розлягти́ся; ( отзываться) одзива́тися, одізва́тися; ( эхом) відлу́нювати, відлуну́ти

3) строит. (несов.) віддава́тися; дава́тися; відбива́тися; віддава́тися; попуска́тися

користь (-сти), пожиток (-тку); пожива, поживок, ужиток (-тку), уживок, нажиток, вигода, зиск (-ску), (гал.) хосен (р. хісна); (прок) пуття (-тя); (помощь, облегчение) пільга, помога. [Коли він стає для инших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада (Франко)]. Для общей -зы - для загального добра. Для своей (собственной) -зы - для своєї (власної) користи (вигоди), на свою (власну) користь (вигоду), для свого пожитку (нажитку). [Іванець для своєї користи роздуває старе огнище (Куліш)]. -за государства, государственная -за - інтерес (добро) держави, державний інтерес, державна користь. Частная -за - приватний інтерес, приватна вигода. На -зу отечества, человечества - на користь (на пожиток) батьківщині, людськості. [П'ю за працю на пожиток країні нашій, панове (Коцюб.)]. Общественная -за - громадський ужиток. [З мене нема громаді ніякого вжитку (Стор.). От які попи! От який з них ужиток для пастви (Свидн.)]. В -зу бедных - на користь (на вжиток, на поміч) бідним. Что -зы из того, что… - яка користь із того, який ужиток з того, який хосен із того, яка вигода з того, що… [Яка тобі користь з того, що Походенка виб'ють різками? (Конис.). Який з того був нам ужиток? (Куліш). Який з тебе, чоловіче, для народу хосен? (Маковей)]. Невелика -за, мало -зы из того - мало користи (пожитку), малий спасибіг и мале спасибі з того. Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему - бути, іти кому на користь (на пожиток, на хосен), на чию користь (на чий пожиток, на чий хосен), користувати кого. [Як мають вони чужих людей користувати, то нехай лучче нашому князеві на зброю складуться (Куліш). Працею, і тільки нею одною, перетворюється усе сирове в готове - таке, що йде людям на пожиток (Єфр.)]. Получать, извлекать -зу из чего - мати користь (пожиток, поживок, вигоду и т. п.) з чого, брати (узяти) користь з чого, використовувати (використувати) що, срв. Пользоваться. Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела - я не мав ані найменшої користи (пожитку, поживи, поживку, нажитку, вигоди, зиску) з цього діла (з цієї справи). Извлекать для себя -зу из чего-л. - (фигур.) грати на чому в свою сопілку. [На цьому увесь час грало в свою сопілку галицьке москвофільство (Єфр.)]. Употребить с -зой что-л. - спожиткувати що. Обращать что в свою -зу - повертати, обертати що на свою (собі на) користь, собі на пожиток, вернути (навертати, повертати, горнути) що на свою руч. [Люди повернули оці сили на користь собі (Комар). На свою руч навертали справу (Грінч.)]. Всё обратилось к его -зе - все повернулося йому на користь (на пожиток), на його руч. Располагать в свою -зу - привертати, привернути до себе. На -зу кому, в чью -зу - на користь (на вигоду) кому. [Лишаю все, що на мою вигоду закони рицарства установили (Куліш)]. Говорить в чью-л. -зу - на чию руч казати. [Таких, щоб вони на нашу руч казали (Грінч.)]. Всё это говорит не в вашу -зу - все це не за вас (не на вашу руч) промовляє (говорить). Суд вынес решение в -зу истца - суд вирішив на користь позовникові. Высказаться в -зу кого-л, чего-л. - висловитися за кого, за що. Он расположен в мою -зу - він прияє мені, він прихильний до мене. Он истолковал это в свою -зу - він витовмачив це на свою користь (вигоду), собі на користь (на вигоду). Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него - деякі мірковання промовляють (говорять) за цю гадку, а не проти неї. Мои советы не принесли ему никакой -зы - мої поради нічого йому не врадили (не зарадили). Это лекарство приносит -зу - ці ліки помагають, це помічні ліки. Пойти без -зы - піти без пуття, марне, даремне, даром, пусто; срв. Бесполезно.

* * *

1) ко́ристь, -ті и кори́сть; ( выгода) ви́года, пожи́ток, -тку; ужи́ток, -тку; ску́ток, -тку; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́; ( полезность) кори́сність, -ності

2) (нажива, барыш) зиск, -у

предать

1) см. Передавать;

2) віддавати, віддати; срв. Отдавать, Предоставлять, Подвергать. -вать суду кого-л. - ставити (поставити) на суд кого, віддавати (віддати) до суду (під суд) кого. [Стережіться-ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд (Єв.)]. -вать забвению что-л. - пускати (пустити) в непам'ять (у запомин) що. [Все те пускають наші земляки в непам'ять (Куліш)]. -вать огню что-л. - спускати (спустити) на пожар що, пускати, пустити за димом що. -вать смерти, мукам, казни кого-л. - віддавати (віддати), завдавати (завдати) на смерть, на муки, на страту кого. -дать смертной казни кого - на смертну кару завдати кого, стратити кого. -дать кого смертной казни через повешение - на горлі (и на горло) скарати, покарати кого. -даю себя на суд и волю вашу - віддаю себе (здаюся, спускаюся) на суд і волю вашу. -дать себя воле божией - здатися на бога, здатися, спуститися на волю (ласку) божу. -дать кого проклятию - клятьбу (прокляття) покласти на кого, проклясти кого. -дать себя на жертву - віддати себе на жертву. -дать богу дух - богові душу (дух) віддати. [А сам припав к сирій землі, віддав богу дух (Пісня)]. -дать тело земле - сховати в сиру землю кого;

3) видавати, видати, зраджувати, зрадити кого, що, (признанием) виказувати, виказати на кого и кого. Он -дал нас неприятелю - він видав нас ворогові. Преданный -

1) переданий;

2) відданий, завданий и т. д.;

3) виданий, зраджений, виказаний;

4) см. Проданный.

* * *

несов.; сов. - пред`ать

1) віддава́ти, відда́ти

2) ( изменять) зра́джувати, зра́дити; ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти

1) захоплюватися; милуватися

2) амер., розм. бажати, дуже хотіти

* * *

1) захоплюватися; милуватися

2) дивуватися

3) aмep., дiaл. бажати, хотіти

1) цінити, високо ставити; бути вдячним (за щось)

2) високо цінувати, гідно оцінювати; розуміти цінність (значення); визнавати цінність

3) усвідомлювати, розуміти; добре розбиратися (в чомусь); бути знавцем (цінителем)

4) брати до уваги, враховувати, зважати

5) відчувати, розрізняти

6) підвищувати ціну; підвищуватися в ціні

7) визначати вартість (ціну)

* * *

1) цінувати, високо оцінювати; бути вдячним ( за що-небудь)

2) гідно оцінювати; розуміти значення; добре розбиратися ( у чому-небудь); бути знавцем, цінителем

3) eк. підвищувати ціну; підвищуватися в ціні; дорожчати

1. adj

обидва, обидві; і той і інший

2. adv

теж, також

3. pron

обидва, обидві; і той і інший

4. conj

* * *

1) теж, також

2) однаково, одночасно

звичайно, неодмінно; напевно, безумовно, безсумнівно

* * *

1) звичайно, неодмінно; безсумнівно; безумовно

2) у відповідях на питання

1. n муз.

ре

2. prep

1) (часто in re) юр. у справі

2) ком. щодо, відносно, про; посилаючись на

* * *

1. n муз.

ре

2. prep

1) (часто in re) юр. у справі

2) ком. щодо, відносно, про; посилаючись на

* * *

1. n

1) спокій; відпочинок; сон

2) перен. вічний спокій, смерть

3) перерва, пауза, перепочинок

4) військ. позиція «вільно»

5) нерухомість

6) місце відпочинку, клуб (для моряків)

1) тех. упор, опора

8) тех. супорт

9) муз. пауза

10) поет. цезура

11) (the rest) залишок; решта

12) решта, інші

13) (the rest) фін. залишкова сума

14) фін. резервний фонд

2. v

1) відпочивати; лежати; спати

2) покоїтися

3) не працювати, відпочивати

4) давати відпочинок (спокій)

5) бути спокійним, не хвилюватися

6) класти (на щось); притуляти (до чогось)

7) спиратися (на щось)

8) обґрунтовувати

9) ґрунтуватися (на чомусь)

10) покладатися (на когось, на щось)

11) покладати (відповідальність на когось, на щось — on, upon, in)

12) бути віднесеним (на когось); лежати (на комусь; про відповідальність, провину тощо)

13) залишатися без змін

14) с.г. залишати під паром

15) с.г. бути під паром

16) юр. закінчувати виступ обвинувачення (захисту)

17) залишатися

18) арештовувати

19) накладати арешт

* * *

1) спокій, відпочинок; сон; вічний спокій, смерть

2) перерва, пауза, перепочинок

3) вiйcьк. положення "вільно"

4) нерухомість, непорушність

5) місце відпочинку, клуб ( для моряків)

6) cпeц. упор, опора; тex. супорт; люнет

7) cпopт. упор ( точка опори нижче рівня плечей)

8) мyз. пауза; пoeт. цезура

1) відпочивати; лежати; спати; спочивати, покоїтися; лежати, спочивати (нaпp., про погляд)

2) відпочивати ( від справ), не працювати

3) бути спокійним, не хвилюватися

4) (on, against) класти ( на що-небудь); притуляти ( до чого-небудь); обґрунтовувати

5) (on) опиратися, спиратися ( на що-небудь); спочивати ( на чому-небудь); (upon, on, in) спиратися (на кого-небудь, що-небудь)

6) (on, upon, in) покладати (відповідальність на кого-небудь, що-небудь); ( with) покладатися ( на кого-небудь); лежати (на кому-небудь; про відповідальність)

7) залишатися без змін; продовжувати бути в якому-небудь стані

8) c-г. бути під паром, парувати; залишати під паром

9) юp. закінчувати виступ обвинувачення або захисту, надання доказів

1) ( the rest) залишок, решта; інше; інші; решта

2) eк. ( the rest) залишок, сума, що залишається; резервний фонд

1. n

1) частина, частка

2) участь, роль

3) акція; пай

4) с.г. леміш

2. v

1) ділити, розділяти, розподіляти

2) ділитися

3) брати участь (у чомусь); ділити (щось з кимсь)

4) бути пайовиком; мати свою частку (у чомусь)

5) ділити (горе, радість тощо)

6) поділяти (думку тощо)

* * *

1) частка, частина

2) участь, роль

3) акція; пай

1) ( share out) ділити, розподіляти

2) брати участь ( у чому-небудь), ділити; мати частку або частину, бути пайовиком

3) ділити (горе, радість); розділяти ( чуже горе); співпереживати

4) поділяти (думку, смаки)

1. n звич. pl

вдячність, подяка

2. v

дякувати (за щось — for)

* * *

звичн. pl подяка