були

закормить

1) (пчёл) загодовувати, загодувати (бджіл). [Бджіл загодовують по весні ситою, щоб сильні рої були];

2) (обкармливать) обгодовувати, обгодувати кого. [Обгодувала дитину, аж животок заболів. Вона гостей обгодовує до хвороби];

3) хлібити, захлібити, (с выпивкой) могоричити, підмогоричувати, підмогоричити кого. [Він раз-у-раз до себе старшину то на обід закликає, то на снідання, та так і захлібив його. Свідків він підмогоричив]. Закормленный - підгодований, обгодований, підмогоричений.

* * *

несов.; сов. - закорм`ить

1) загодо́вувати, загодува́ти, -ду́ю, -ду́єш; ( вредить излишним кормлением) обгодо́вувати, обгодува́ти и мног. пообгодо́вувати; ( откармливать) відгодо́вувати, відгодува́ти и мног. повідгодо́вувати

2) (сов.: начать кормить) поча́ти годува́ти

кем чем залюбувати(ся), замилуватися ким, чим (и в кому, в чому), зачудуватися з кого, з чого. [І залюбував він дівчиною (М. Вовч.). Залюбувався тій дівочій красі (Крим.). Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався і замилувався; такі вони були високі, рівні, дужі (Н.-Лев.)].

* * *

помітний, примітний, прикмі[е]тний, (легко распознаваемый) знатний, знатий, (значительный) значний. [Ярочок ледве примітний серед широкого степу (Н.-Лев.). Межа знатна буде навіки (Кониськ.). Знаті були міщани раз уже з того, що не носили шабель, - тілько ніж коло пояса (Куліш). Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця (Куліш)]. Быть едва -ным вдали - мріти, бриніти. [А під лісом край дороги либонь курінь мріє (Шевч.). Орел під хмарою тільки бринів (Сл. Гр.)]. Становиться, стать -ным - позначатися, позначитися, визначатися, визначитися. [Вплив книг все дужче позначався на йому (М. Грінч.)]. Следы -ны - сліди знати.

* * *

запросить

1) (просить слишком дорого) правити, заправляти и (реже) заправлювати, заправити, (диал.) ґе[а]рувати, заґе[а]ровувати, заґе[а]рувати, гнути, загнути, гилити, загилити з кого за що, скільки, що. [Правлять за все, як за рідного батька (М. Вовч.). Крамар заправить з тебе вдесятеро (Кониськ.). Яку він ціну загилив за чоботи? (Звин.). Дорого ґерує за вола (Мнж.). Заґерував ти з його багато (Лохв. п.). Гне, як дурень за батька (Приказка)]. -вать слишком много (образно) - правити як за (рідного) батька (Номис), як за вола;

2) кого (зазывать, приглашать) - запрошувати, запросити, запрохувати, запрохати, закликати, закликати кого;

3) (спрашивать) запитувати, запитати кого. [А хто-ж були ті вояки, що їх зібрав під прапор свій Спартак? - запитує авторка (Єфр.)];

4) (делать оффиц. запрос на бумаге) запитувати, запитати листовно кого про кого, про що;

5) (просить усиленно) благати кого. Запрошенный - заправлений, (диал.) заґе[а]рований; запрошений, закликаний; запитаний.

* * *

несов.; сов. - запрос`ить

1) ( делать запрос) запи́тувати, запита́ти

2) ( цену) пра́вити и заправля́ти, запра́вити; ( преувеличенно большую) ги́лити, заги́лити

3) ( зазывать) запро́шувати, запроси́ти, -прошу́, -про́сиш, запро́хувати, -про́хую, -про́хуєш, запроха́ти

4) (сов.: начать просить) поча́ти проси́ти

запретить боронити, забороняти и заборонювати, заборонити, реже: зборонити, вборонити кому що (и чого) (о мног. позаборонювати, поборонити), заказувати, заказати кому що, невеліти, претити (пречу, -тиш), попрітити (всем), завгорювати, завгорити кому що, (гал.) сперти кому що; срвн: Возбранять, Воспрещать. [Не можна - закон боронить (Кониськ.). Полювання (охоту) нам заборонити у вільнім нашім лісі? (Грінч.). Та і дітям своїм теє закажи робити (Руданськ.). Там десь у раю були такі яблука, що Бог заказав їх їсти (Руданськ.). Хіба тобі претять дивитися? (Звин.). Нехай брешуть, людям не завгориш (Харк. п.). Ляхи сперли ліси (Федьк.)]. Запрещённый - заборонений, заказаний. [Заборонене слово]. Газета эта -на на полгода - цю газету (цей часопис) заборонено на півроку. Вход -щён - входити не вільно (заборонено), вхід не вільний, вхід заборонено. Выход из трамвая во время езды -щён (возбранён) - виходити з трамваю під час їзди не вільно (заборонено). -ться - боронитися, заборонятися, заказуватися, бути забороненим, заказаним, не вільним.

* * *

несов.; сов. - запрет`ить

закордонний. [Друковані були по закордонних виданнях (Грінч.)].

* * *

1) (защищение) оборона, захист (-ту), борона, (о)боронення, захищання, відборона, заступа. [Я їй хотів кого на оборону дати, але вона схотіла йти сама (Грінч.). Ти захищала багатиря, через твоє захищання тебе й арештують (Борз.). Схопивши у руки по каменюці, став на відборону (М. Вовч.)]. Судебная -та - правна оборона. В -ту - на, в оборону. Подыматься (становиться) на -ту кого - ставати, стати до оборони, обставати, обстати за кого, за що, за ким, за чим. Принять на себе -ту - взятися до оборони кого, чого. Стать в -ту - заступитися, уступитися за кого, за що, стати в обороні кого, чого. [Стати в обороні демократизму (Крим.). А нікому уступитись за праведну волю (Федьк.)]. Стоять на -те чего - стояти при обороні чого. Говорить в (на) -ту кого - говорити за ким, оступатися за кого, говорити на захист чий, кого, говорити в обороні чиїй, кого. [Говоримо на вовка, але й за вовком щось треба сказати (Номис). Мовчить мій Яків: не можна йому оступатися за мене… схочуть, виженуть (Грінч.)]. Выходить на -ту - ставати до оборони;

2) (прикрытие) захист (-ту), захисток (-тку), заслона, ослона, заборона (ум. заборонка), затула, заступа, (диал.) охижа, хист (-ту). [Господь мій захист, мій притулок (Л. Укр.). Тікає в глиб віків, немов щоб там знайти пристановище та захисток од гіркої дійсности (Єфр.). Моя ти радість і одрада, моя заслона і ограда (Котл.). А як умре, то й тужитиме: «мій дідусику, моя затуло!» (Борзенщ.). Руські узгряниччя були затулою ляхам від азіятів (Куліш). Зінько загородив Гаїнці перед хатою заборонку, плотик такий низенький (Грінч.). Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруги пасіки (Лебед. п.)]. Под -той - під захистом;

3) (покровительство) захист, захисток (-тку), захищання, затула, охорона. Взять под свою -ту - взяти під свою охорону, під свій захист.

* * *

1) за́хист, -у; ( действие) захища́ння, захи́щення; ( оборона) оборо́на; ( заступничество) засту́пництво; ( оплот) засло́на

2) юр. оборо́на, за́хист, -у

заявить кому

1) (сообщать) заявляти, заявити кому, завідомляти, завідомити кого, освідчувати, освідчити кому, ознаймувати, ознаймити кого, (предлагать) загадувати, загадати кому. [Моя любая дитино, заявляю тобі свою волю (Стор.). По закону 1781 р. пани повинні були пристати на викуп, як тільки про це їм селяни загадають (Доман.). В «Крашанці» Куліш ознаймує; що всі українські історичні джерела брехливі (Грінч.)];

2) (проявлять) виявляти, виявити, проявляти, проявити. -ть себя чем - заявлятися, заявитися чим, визначатися, визначитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признаватися, признатися до чого. -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) - показуватися, показатися кому, зголошуватися, зголоситися у (до) кого, подавати, подати свій голос, об'являтися, об'явитися, оповіщатися, оповіститися ким (через кого), чим, озиватися, озватися. [Хто хоче працювати в комісії, має зголоситися у (до) секретаря. Досі зголосилося нових членів дев'ятеро. Коли-б не Галичина, то (українство) фізичної не мало-б змоги подавати свій голос, як окрема нація (Єфр.). Піп нічим не об'являвсь, і Раїса трохи заспокоїлась (Коцюб.). Дає почин тій індивідуалістичній поезії, що останніми часами починає у нас озиватись (Єфр.)];

3) (документ) засвідчувати, засвідчати, засвідчити. Заявленный - заявлений, завідомлений, освідчений; виявлений, проявлений; зголошений; засвідчений. Проживает с незаявленными документами - мешкає з незасвідченими документами. Незаявленный жилец - незаявлений (незголошений) пожилець.

* * *

несов.; сов. - заяв`ить

1) заявля́ти, заяви́ти, -явлю́, -я́виш

2) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (обнаруживать, проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти

здоров'я. За -вие - за здоров'я. -вия желаю! - здорові були; доброго здоров'я. Начал за -вие, кончил за упокой - почав «со живими», кінчив «со святими».

* * *

здоровому бути, добре ся мати. Дай бог -вать - поздоров боже. Желаю -вать - доброго здоров'я (зичу), доброго здоров'я, здоров'ячка. Здравствуй, -те - здоров (був), здорова (була), здорові були, добридень, добривечір, чолом (говорит приветствующий), доброго здоров'я (говорит отвечающий). Да -вует! - (не)хай живе! хай здоров живе!

* * *

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *

союз і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І вітер не віє, і сонце не гріє (Пісня). Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев.). Стала їсти й пити (Шевч.). Він а я - це-ж не те саме (Крим.). Минали роки, збільшуючи той мур, що стояв межи двором а селом (Коцюб.). За током ішов садок - великий та розкішний (Свидн.)]. Огонь и вода - огонь і вода. Отец и мать - батько й мати. От моря и до моря - від моря й до моря. Весёлый и радостный - веселий і радісний, веселий та радісний. Эта река широка и глубока - ця річка широка й (та) глибока. Вот и - ось і. [Ось і дуб той кучерявий (Шевч.)]. Да и - та і (й). [Обіцявся вернутися, та, мабуть, і згинув (Шевч.). А їй, звичайне діло, і віри своєї жалко, та й родичів, батьків, то-що (М. Лев.)]. И кто бы мог предполагать - і хто-б міг думати. И я это знаю - і я це знаю. И не богат, да тороват - і не багатий, та щедрий. И благоразумные иногда ошибаются - і розумні (люди) часом помиляються. И хотел бы, да не могу - і хтів-би, та не можу. Мы и пошли, да нас не пустили - ми й пішли (були), та нас не пущено. И не пытайся, всё равно ничего не выйдет - і не спитуйся (не пробуй), однаково нічого не вийде. И молода, и хороша, и богата - і молода, і хороша, і багата. Но и - ба й, але й. Он не только глуп, но и зол - він не тільки дурний, ба й злий (але й злий).

* * *

1) і; (преим. после гласного) й; ( для соединения однородных членов предложения) та

2) усилит. і, та й; и

1) утертий, стертий, заїжджений, оклепаний, заношений, заяложений, затасканий, банальний. [Старі оклепані гасла (Гром. Голос). Він бере звичайно якийсь утертий шаблон, якусь, прописну мораль (Єфр.)]. Он враг -тых традиций - він ворог стертих традицій (Єфр.). -битый анекдот - заїжджена анекдота. [Усе це були не відомі заїжджені анекдоти, а живі оповідання (Н.-Лев.)];

2) см. Избитый, прич. (под Избивать).

* * *

1) прич. поби́тий, зби́тий; ви́нищений, уби́тий; переби́тий, попереби́ваний; поби́тий, зби́тий

2) (в знач. прил.: проторённый, известный, привычный) уторо́ваний, би́тий

3) (в знач. прил.: общеизвестный, надоевший, опошленный) заяло́жений, уте́ртий

Извозничание х[ф]урманування, х[ф]урманка (гал. фірманка), х[ф]урманство, возіння підводою, фура. [Треба купити коненята: може-б там заробилося який гріш хурманкою (Коцюб.). Усі вони були люди вбогі, жили більше з фурманства (Кон.). Заробляв фурою (Херсонщ.)]. Заниматься -зом - см. Извозничать.

* * *

1) видання. [Купив народніх виданнів усяких видавничих фірм (Грінч.). Оповідання друковані були по закордонних виданнях (Грінч.)]. -ние ежедневное (о прессе) - щоденне видання, (редко) дневник, (еженедельное) тижневик, (двухнедельное) двотижневик, (ежемесячное) місячник. Периодические, повремённые -ния - періодичні видання, періодична преса. Автор продал право на -ние своих сочинений - автор продав право на видання своїх творів;

2) (тираж) видання, наклад (-ду), (устар.) тип (-пу). [Перше видання книги цієї розійшлося за один рік; незабаром видавництво випустить її другим виданням (накладом) (М. Грінч.)].

* * *

1) вида́ння, (неоконя, д.) видава́ння

2) см. издательство 1)

издержать витрачати, витратити (о мног. повитрачувати, повитрачати, потратити), протрачувати, протратити, (диал.) стеряти, потеряти, (шутл.: протранжирить) протрясти; срвн. Истрачивать, Расходовать. [Він витрачає по сто карбованців на місяць (Київ). Мене аж огнем печуть тії гроші, що ви на мене витратили (Крим.). Які зароблені гроші були, - усі вже потрачено (Грінч.). І гроші протратив, і не купив чого треба (Харківщ.). На цей позов він багато грошей протряс (Сл. Гр.). Багато я стеряла на базарі, - накупила всячини (Новом. п.). Всі гроші, що ви дали, я вже потеряла, тільки п'ять копійок зосталося (Звин.)]. -ть на еду - проїдати, проїсти, (на выпивку) пропивати, пропити. -ть без остатка что - витратитися з чого. [Іде чумак шістьма парами та й витратився з грошей, що й на хліб нема (Мнж.)]. -жать продовольствие - вихарчувати харчі. [Що у нас було - хліб, сало, тараня - усе за тиждень вихарчували (Павл. п.)]. Издерживаемый - витрачуваний, трачений. Издержанный - витрачений, потрачений, протрачений; (на еду) проїд(ж)ений, прохарчований; (на выпивку) пропитий.

* * *

несов.; сов. - издерж`ать

1) надмір (-ру), зайвина, збитки (-ків). [Живуть пани у збитках і горя не знають (Бердич. п.). Розкіш, навіть збитки були в усьому, як у потравах на обідах, так і в винах (Н.-Лев.). Наша фортуна часто нездужає від нашого ж таки надміру (Куліш)];

2) надмірне вживання (заживання) чого, (чрезмерность) надмірність (-ности). Всякое -во вредно - у всьому надмір (надмірність) шкодить; що надто, то вадко (Приказка). С -вом - з надміром. До -ва - до надміру, до надмірности.

* * *

1) ( избыток) надмі́рність, -ності

2) (употребление чего-л. сверх меры) надмі́рність, надмі́рне вжива́ння, надужива́ння

чего ряснота, рясота чого, розкішшя, розкіш (-коши), при[до]вілля, призвіл (- волу) у чому, (полнота) щерть, повня, повнява у чому, чого, (достаток) достача, достаток (- тку), обычно во мн. достатки (-ків) в чому чого, (довольство) догода в чому; срвн. Обилие, Избыток. [Моїм багатством я втішався і повнею моєю веселився (Кн. Іова). І на полі у тебе буде повня (Кн. Іова). Там рясота така, що гілля підпирай (Кам. п.)]. В -лии что - уповні, удозвіль, здобіль чого. [Удозвіль хліба (Звин.). Всього в мене здобіль; скриня як налита (Г. Барв.)]. Иметь в -лии что, чего - мати удозвіль, здобіль чого, (достаточно) удостач, удосталь чого. В -лии (обильно) - рясно; в таком -лии (так обильно) - так рясно. [Співець тужливих переживаннів, яких рясно доводиться зазнавати серед нашої буденщини (Єфр.)]. Жить в -лии - жити в розкошах, в довіллі, в привіллі, гойно. -лие плодов земных - ряснота овощ[ч]ів земних (на овощ[ч]і земні), розкішшя, довілля в овочах земних или уповні, удозвіль овочів земних. Рог -лия - ріг достатку (достатків). [Вони були для мене тим рогом достатків, з якого сипалися на мене всякі раювання (Кон.)].

* * *

1) ( множество) вели́ка (величе́зна) кі́лькість (-кості), числе́нність, -ності, си́ла, ( избыток) доста́ток, -тку, диал. зби́тки, -ків, по́вня, (об урожае плодов и перен.) ряснота́ и рясно́та, рясо́та́, ря́сність, (о буйном росте и перен.) буя́ння

2) ( достаток) доста́ток, доста́тки, -ків, по́вний доста́ток, наддоста́ток, диал. гара́зди, -дів, ( богатство) бага́тство, диал. зби́тки, по́вня

1) см. Исходить;

2) (выйти, произойти) вийти, піти з чого, від чого;

3) (издержаться, исчезнуть) вийти. [Були вишні та всі вийшли (Херсонщ.)]. -ти кровью - зійти, спливти, стекти кров'ю (кривлею).

* * *

см. исходить II

1) (другой, не этот) инший, (реже) другий. [Милий покидає, иншої шукає (Пісня). Не така, як иншії жінки (Грінч.)]. Тот или иной - той чи той, той чи инший;

2) (не такой, отличный) инший, инакший, иначий, инакий, инаковий, другий, ин-який. [Дві в однаковому убранні, а третя в иншому (Грінч. I). Тепер пора инакшая настала (Крим.). В таких і инаких розмовах проїхали вони день і другий (Свидн.). Кожен ґудзик иначий - навіть білі були між чорними (Свидн.)]. Совершенно иной - цілком (зовсім) инший, инакший. [Зовсім инакша стала (Київщ.)]. Казаться иным - здаватися иншим, инакшим, иначитися. [Світ мені від хвороби иначиться (Харківщ.)]. По -му - по-инакшому, по-иначому. Не что иное, как - не инше що, як; не що инше, як. Иное дело - инша справа. Иными словами - инакше сказавши, инакшими словами. Не для чего иного - не чого иншого. Иная хвала хуже брани - буває хвала гірша за ганьбу. Куда-нибудь в иное место - куди инакше (инде), куди-инде, де-инде. [Ходім куди-инде!];

3) (некоторый, тот) (як) декотрий, кот(о)рий инший, деякий, який, хто, дехто; срвн. Некоторый. [Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (М. Вовч.). Инша зіронька личко ховає в покривало прозореє срібне (Л. Укр.). Які - посідали на лаві, а які - стоять (Март.). Як которий то й навчиться, а сей ніколи (Сл. Гр.). А вб'є котрий у голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.)].

* * *

1) ( другой) і́нший, і́нший, дру́гий; диал. она́кий; (отличающийся от этого, от прежнего) іна́кший

2) (некоторый, какой-л.) де́який, де́котрий, і́нший; ( какой-то) пе́вний

3) ( при перечислении или противопоставлении) і́нший, оди́н, род. п. одного́

4) в знач. сущ. і́нший, -ого, де́хто, род. п. де́кого