бати

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

нацарапать, нацарапнуть

1) надряпувати, надряпати, надряпнути, нашкрябувати, нашкрябати, надирати, надерти и надрати, (о мног.) понадряпувати, понашкрябувати, понадирати що. [Нашкрябав собі руку (Сл. Гр.)];

2) -пать (написать) - надряпати, нашкрябати, нариґувати и нариґлювати, (о мног.) понадряпувати, понашкрябувати, понариґовувати що. [Надряпає що по-українському (Грінч.). Такого тут нашкрябаю, що й сам опісля не розберу (Тобіл.). Бач, як нариґлював письмо! (Вовчанщ.)]. Нацарапанный - надряпаний, нашкрябаний, понадряпуваний, понашкрябуваний; нариґований, нариґльований, понариґовуваний. [Надряпана рука (Канівщ.). Надряпаний на папері вірш (Київ)]. -ться -

1) (стр. з.) надряпуватися, бути надряпуваним, надряпаним, понадряпуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) надряпатися, нашкрябатися, поподряпати, попошкрябати (досхочу).

* * *

несов.; сов. - нацар`апать

начесать

1) чего - начісувати, начесати, (о мног.) поначісувати чого; (шерсти ещё, сов.) начухрати (вовни); (льна, пряжи ещё, сов.) напачесувати (льону, прядива). [Тихо дівча косу чеше; що начеше, на Дунай несе (Чуб. V). Начухрав вовни (Сл. Гр.)];

2) что - начісувати, начесати, нашкрябувати, нашкрябати, надряпувати, надряпати, начухувати, начухати, (о мног.), поначісувати и т. п. що. [На тім'ї начесав аж струп (Котл.). Не шкрябайся так, - ще коросту нашкрябаєш! (Брацл.). Начухав руку, трохи не поздирав (Сл. Ум.)]. Начёсанный -

1) начесаний, поначісуваний; начухраний, напачесуваний, напачесований;

2) начесаний, нашкрябаний, надряпаний, начуханий, понашкрябуваний и т. п. -ться -

1) начісуватися, начесатися, поначісуватися; бути начісуваним, начесаним, поначісуваним и т. п.; нашкрябуватися, бути нашкрябуваним, нашкрябаним, понашкрябуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (чеша) начесатися, попочесати (досхочу), ( о мног.) поначісуватися; б) (чешась) начісуватися, попочесатися (досхочу), (о мног.) поначісуватися и т. п.; срв. Чесать, -ся.

* * *

несов.; сов. - начес`ать

нашестя (-тя), (обычно) нахід (-ходу), навал (-ду), навала (-ли), напад (-ду), (редко) натовп (-пу). [Перед татарським находом Київська держава зовсім ослабла (Крим.). Люди в городах од находу ворогів сиділи (Куліш). Двісті років пройшло од першого находу Русі до Несторового писання (Куліш). Постраждав од монгольського навалу (Крим.). Найгірша річ - це ворожа навала (Азб. Комун.). Се плем'я жило своїм державним життям до татарського нападу (Грінч.). Впала князька сила під татарським натовпом (Куліш)].

* * *

1) кем, чем и что - нехтувати ким, чим и кого, що, занехаювати, нехаяти, занедбувати и занедбовувати кого, що, не зважати на кого, на що, не дбати про кого, про що; (растрачивать) гайнувати що; срв. Пренебрегать. -бречь нужными людьми - нехтувати потрібними людьми. -бречь делом - нехтувати справою (справу), занехаювати (занедбувати) справу, не дбати про справу. -бречь своей внешностью - не дбати про свій зовнішній вигляд (про свою зовнішність);

2) о ком, о чём - не дбати про кого, про що, нехтувати ким, чим и кого, що. -бречь о своей собственной жизни - не дбати про своє власне життя, нехтувати своїм власним життям (своє власне життя). Небрегомый, стар. - нехтуваний, занехаюваний, нехаяний. -чься - нехтуватися, занехаюватися, занедбуватися, бути нехтуваним, занехаюваним, занедбуваним.

* * *

несов.; сов. - облюбов`ать

обскоблить обскромаджувати, обскромадити, обскрібати, обскребти. Обскоблённый - обскромаджений, обскребений.

* * *

см. оскабливать

-ся, огресть, -ся обгрібати, -ся, обгребти, -ся. -сти снег вокруг чего-л. - обкидати (обкинути) сніг коло чого. -сти стог - обгребти, оскромадити скирту.

* * *

несов.; сов. - огрест`и

1) обгріба́ти, обгребти́ и пообгріба́ти, огріба́ти, огребти́ и поогріба́ти

2) перен. загріба́ти, загребти́

оклевать обдзьо[ю]бувати, обдзьо[ю]бати, обкльовувати, обклювати, (о мног.) пообдзьо[ю]бувати, пообкльовувати. Срв. Обклёвывать.

* * *

см. обклёвывать

оторвать

I. відривати, відірвати, віддирати, віддерти, відідрати що від чого, (часть) уривати, урвати, удирати, удерти, наддирати, наддерти, відшматовувати, відшматувати, (о многих) повідривати, повіддирати и т. д. [Не міг відірвати очі від тієї краси. Віддерла шматинку зав'язати порізаного пальця. Від його, урвавши поли, тікай]. -вать от дела - відривати від роботи, від діла. Оторванный - відірваний, віддертий, урваний, відшматований, удертий.

II. Отрывать, отрыть -

1) відкопувати, відкопати, відгрібати, відгребти. [Відкопали закопані гроші]. -рыть снег - відкидати, повідкидати сніг;

2) (отыскать) викопувати, викопати, видирати, видрати, відшукувати, відшукати. [Не знаю, де він викопав таку штуку]. Отрытый - відкопаний, відгребений; викопаний и т. д.

* * *

отскоблить

1) скінчити скребти (скромадити);

2) відскрібати, відскребти, відскромаджувати, відскромадити що. Отскобленный - відскребений, відскромаджений.

* * *

несов.; сов. - отскобл`ить

и оцарапливать оцарапать, оцарапнуть дряпати, подряпати, удряпнути, ушкрябнути. [Киценя вдряпнуло. Вшкрябнув руку об залізяку]. Оцарапанный, оцарапнутый - удряпнутий, ушкрябнутий.

* * *

несов.; сов. - оцар`апать и оцар`апнуть

I. перемесить перемішувати, перемісити що. -ся - перемішуватися, переміситися, бути перемішеним.

II. перемешать

1) перемішувати, перемішати, (о мног.) поперемішувати, помішати що з чим;

2) (переворачивать, перешевелить в печи) перегортати, перегорнути, перегрібати, перегребти, перегромаджувати, перегромадити, (о мног.) поперегортати, поперегребати;

3) (приводить в беспорядок) перекуйовджувати, перекуйовдити, переворушувати, переворушити, переплутувати, переплутати, перекидати, перекидати, (о мног.) поперекуйовджувати, попереворушувати, попереплутувати, поперекидати що. Перемешанный -

1) перемішаний, перемішний;

2) перегорнутий и перегорнений, перегребений, перегромаджений;

3) перекуйовджений, переворушений и т. д.

* * *

1) перемі́шувати, переміша́ти и поперемі́шувати; (несов.: помешать) поміша́ти; ( угли в печи) перегорта́ти и перего́ртувати, перегорну́ти и поперегорта́ти и поперего́ртувати

2) ( принимать одно за другое) перемі́шувати, переміша́ти, поміша́ти (несов.), переплу́тувати, переплу́тати и попереплу́тувати

перестегать

1) (наново) штапувати наново, перештапувати, перестьобувати, перестьобати що (напр. ковдру). -ся - перештаповуватися, перестьобуватися; бути перештапованим, перестьобаним. -ганный - перештапований, перестьобаний;

2) (много выстегать) перештапувати, перестьобати. [Багато ліжників (одеял) перештапувала я на своїм віку (за свого життя)];

3) (отодрать всех) перешмагати, перелущити;

4) -стёгивать, -ся, -тегать, -ся, перестегнуть, -ся (застегнуть сызнова) - перестібати, -ся, перестібнути, -ся.

* * *

и побрезговать погидувати, згидувати, погребати, погребувати, побридитися, (пренебречь) погордувати ким, чим. Не -гайте - не погордуйте. [Вечерю вам приніс - не погордуйте].

* * *

тж. побр`езговать

и Побресть побре[и]сти, потягти(ся), (поплестись) почвалати, поплентатися куди. Срв. Брести. По отцовской дорожке -брёл - батьківською стежкою пішов.

* * *

зустрі(ну)ти, стрі(ну)ти, здибати кого, що.

* * *

повисмикувати и повисмикати, повишморгувати що з чого, повиривати що, (перья, волосы) повискубувати и -бати, (нитки из ткани) повисотувати що.

* * *

тж. повыдёргивать

чем погребати, погидувати, побридитися чим. [Не погребайте моїм хлібом- сіллю].

* * *

1) посми́кати, поша́рпати, посі́пати; пошмо́ргати; (толчками, рывками) пото́ргати, пото́рсати, потермо́сити; (за уши, волосы) поску́бати и поскуба́ти, поску́бти

2) ( о судорожных движениях) посі́пати, посми́кати