анц

1. n

1) червоний колір

2) річ червоного кольору

3) (R.) червоний, революціонер

4) (the Reds) pl амер. червоношкірі (індіанці)

5) (the red) амер. заборгованість; борг; дефіцит; збиток (записуваний червоним чорнилом)

6) розм. червоне вино

7) розм. гроші

2. adj

1) червоний; багровий; багряний

2) рум'яний

3) почервонілий, зашарілий

4) рудий

5) гнідий

6) закривавлений, обагрений кров'ю; кривавий; кровопролитний

7) (часто R.) червоний, революційний; комуністичний

8) червоношкірий

9) північний (про полюс магніту)

6) родовідна книга; в) список осіб, які перебувають на державній службі

* * *

1) червоний колір

2) червоний предмет; червона куля ( у більярді); "червоний" ( у рулетці); руда тварина ( собака)

3) політ. ( Red) "червоний", революціонер

4) pl; aмep. ( the Reds) червоношкірі ( індіанці)

5) eк.; cпeц. ( the red) заборгованість, борг; дефіцит, збиток ( який записується червоним чорнилом)

6) червоне вино

7) cл. гроші

1) червоний; багряний

2) рум'яний; почервонілий; зашарілий

3) ( часто Red) червоний, революційний, радянський; комуністичний

4) рудий; гнідий

5) закривавлений, обагрений кров'ю ( про руки)

6) ( Red) червоношкірий ( про американського індіанця)

7) північний ( про полюс магніту)

n (pl тж samboes)

1) самбо (потомок від мішаного шлюбу індіанців та негрів Латинської Америки)

2) (S.) знев. негр

3) спорт. самбо

* * *

1) самбо (нащадок змішаного шлюбу індіанців, негрів)

2) през. ( Sambo) негр

n; (pl без змін)

1) шошони ( група племен північноамериканських індіанців)

2) шошон ( представник одного з племен північноамериканських індіанців)

1) приміщення для ферментації тютюну

2) парильня (у північноамериканських індіанців)

* * *

1) приміщення для ферментації (листя тютюну, чаю)

2) парильня ( у північноамериканських індіанців)

1) чернець ордена картезіанців, картезіанець

2) вихованець привілейованої чоловічої школи Чартерхаус-Скул

1) індієць; індіанка

2) індіанець; індіанка

1) індійський; який відноситься до Індії

2) індійський, який відноситься до американських індіанців

1) будиночок; сторожка (біля воріт парку, маєтку); будка; мисливський будиночок; тимчасове житло; притулок; aмep. літній котедж

2) швейцарська ( у готелі); прохідна ( на підприємстві)

3) житло індіанців; вігвам, хоган; родина індіанців

4) хатка ( бобра); нора ( видри)

5) масонська ложа; члени масонської ложі

6) квартира директора коледжу

7) ложа ( у театрі)

8) гipн. рудний двір

1) розмістити; ( тимчасово) оселити; надати приміщення, дати притулок; влаштувати на постій; ( тимчасово) оселитися; ( тимчасово) жити

2) наймати кімнату; здавати кімнати; брати квартирантів

3) засісти, застрягти; всадити ( кулю); нанести ( удар); залишати

4) (in, with) поміщати, класти ( у банк)

5) прибити (про вітер, зливу); вилягати, полягати (про хліб, посіви)

6) наділяти (правами, повноваженнями)

7) юp. подавати ( скаргу); пред'являти ( звинувачення)

n; (pl без змін)

1) шошони ( група племен північноамериканських індіанців)

2) шошон ( представник одного з племен північноамериканських індіанців)

ВИРОБНИЦТВО СУСПІЛЬНЕ - процес, за допомогою якого люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, духовні багатства, індивідів та їхні здібності, відтворюють власне і суспільне життя. Це відтворення здійснюється шляхом створення необхідних продуктів у вигляді матеріальних засобів виробництва і предметів споживання, нових форм суспільних відносин, духовних продуктів та інформації, нових індивідів та їх суспільних якостей. В.с. існує на всіх щаблях розвитку людського суспільства, властиве всім історичним епохам, завжди і в усіх своїх проявах є суспільним. Люди, які створюють матеріальні блага і духовні продукти та нові форми суспільних відносин, неминуче вступають у певні зв'язки і відносини для здійснення спільної діяльності. В.с. є системою, утвореною чотирма видами виробництва: матеріальним виробництвом, виробництвом форм спілкування (виробництвом суспільного життя), духовним виробництвом, виробництвом людини (виробництвом власного життя). Вказані види В.с. знаходяться в постійній взаємодії, перебіг якої визначається законом суспільно-історичної виробничої домінанти. Із розвитком людства переважного значення набуває то один, то інший вид В.с., який надає іншим видам виробництва відтінку, властивого тільки йому. Це позначається не лише на особливостях В.с. певної історичної епохи, а й на формах його теоретичного пізнання. Під впливом досягнень європейського мануфактурного виробництва XVI - XVIII ст., індустріального виробництва кін. XVIII - пер. пол. XX ст. у філософії історії, соціології, історіографії набуло поширення ототожнення В.с. з матеріальним виробництвом. Це властиво насамперед марксизму, який потрактовує В.с. переважно як процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства, і як основну рушійну силу історії. Матеріальні виробничі відносини розглядаються ним як об'єктивний критерій для відмежування однієї історичної епохи від іншої, нижчого ступеня суспільного розвитку від вищого, для вирізнення загального, як такого, що повторюється в історії різних країн і народів, які знаходяться на одному ступені суспільного розвитку, тобто для вирізнення конкретно-історичних типів суспільства, або суспільно-економічних формацій. Не менш сильною є абсолютизація матеріального виробництва в історіософських, соціологічних та історичних поглядах, притаманних теоріям "технологічного детермінізму" та "індустріального суспільства" (Веблен, Берл, Голбрейт, Белл та ін.). В історіографічній методології даній абсолютизації відповідає поширена методологія реконструкції й оцінки минулого, періодизації історії, з'ясування її рушійних сил і законів розвитку за рівнем одного лише матеріального виробництва, матеріально-виробничих технологій та матеріальної культури. Визнання провідного історичного значення духовно-виробничої домінанти В.с. відбилося на абсолютизації філософсько-історичною та історичною думкою духу, духовної активності, духовного життя. Ця лінія бере початок у Стародавній Греції та Юдеї, зміцнюється схоластикою Середньовіччя, розвивається у філософських вченнях Гегеля і Канта, гегельянців, неогегельянців, кантіанців, неокантіанців, набуває сучасного оформлення в теоріях "абсолютного історизму" (Холдейн, Коллінгвуд), "етико-політичної школи" в історіографії (Кроче), працях Віндельбанда, Рикерта, Дильтея, Вебера, Парсонса та ін. На сучасне розуміння сутності і ролі В.с. в історичному процесі переважно впливають теорії "інформаційного суспільства". Визнання провідної історичної ролі особистості і виробництва власного життя тісно пов'язане з аналізом матеріального і духовного життя сучасного людства. Реакцією на абсолютизацію матеріально-виробничого аспекту В.с. і відповідного йому позитивістського еволюціонізму та історизму стало вчення Бергсона і Тойнбі про "творчу меншину" суспільства як рушійну силу історичного процесу. Ще більш глибокого гуманістичного бачення історії та її закономірностей досягає екзистенціалізм (Шестов, Бердяєв, Гайдеггер, Бубер, Сартр, Ясперс, Марсель, Мерло-Понті, Камку та ін.). Сучасна науково-виважена і більш плідна методологія періодизації історичного процесу, з'ясування рушійних сил і законів історії, сенсу і перспектив історичного розвитку ґрунтується на врахуванні всіх чотирьох аспектів В.с Б. агатоаспектне бачення природи В.с. дозволяє подолати крайнощі вульгарноекономічних та технократичних, об'єктивно-ідеалістичних уявлень про історію.

Морган, Льюїс Генрі (1818, Нью-Йорк - 1881) - амер. вчений, етнолог, історик первісного суспільства. В 1840 р. М. вступив до коледжу, де протягом чотирьох років вивчав право. У цьому ж, 1840 р., М. заснував літературне тов-во "Великий орден ірокезів", що ставило за мету вивчення історії і культури індіанців, а також надання їм матеріальної і гуманітарної допомоги. Результати досліджень М. у цій галузі були покладені в основу його першої фундаментальної праці "Ліга ірокезів" (1851). Вивчаючи побут амер. індіанців, М. зібрав великий фактичний матеріал з історії первісного суспільства, який узагальнив у своїй основній праці "Стародавнє суспільство, або дослідження ліній людського прогресу від дикості через варварство до цивілізації" (1877), в якій обґрунтовує історичні щаблі й форми розвитку сім'ї. Написання Енгельсом однієї із своїх чільних праць "Походження сім'ї, приватної власності і держави" багато в чому завдячує науковим здобуткам М. Ядром вчення М. є обґрунтована ним теорія про єдиний шлях розвитку людського суспільства та про роль родової організації як універсальної історичної основи первісного суспільства. М. одним із перших в науці довів, що сім'я є історичним явищем, яке змінюється разом з розвитком суспільства.

[br]

Осн. тв.: "Лігаірокезів"(1851); "Стародавнє суспільство" (1877).

НЕОКАНТІАНСТВО - напрям у філософії, що виник у 60-х рр. XIX ст., який головні філософські проблеми пропонував вирішувати на основі повернення до філософії Канта. Хоч гасло "назад до Канта" було висунуте ще в 1847 р. богословом Вейссе і спрямовувалося проти гегельянців, свого змістового наповнення воно набуло у працях Лібмана, який застосував його у 1865 р. Першопочатковий зміст гасла "Назад до Канта" стосувався повернення до епістемології після досить тривалого панування ідеалістичної метафізики та романтизму у пер. пол. XIX ст. Ланге ("Історія матеріалізму") і Лібман ("Кант і епігони") сформулювали основне завдання неокантіанців. Після завершення національного об'єднання Німеччини Н. стає офіційною університетською філософією, яка розвивалась в рамках двох основних шкіл - Марбурзької (Коген, Наторп, Кассирер, Герланд, Штаммлер, Форлендер) і Фрайбурзької (Баденської), яку представляли Віндельбанд, Риккерт, Мюнстербер, а також у річищі інших відгалужень Н., як-то - фікціоналізм Файхінгера, Ласка; фізіологічний напрям - Ланге, Гельмгольц; психологічний - де Фриз, Нельсон; реалістичний - Рил ь, Кюльпе, Бехер та ін. Неокантіанські ідеї справили значний вплив на природознавство, математику, суспільні науки, політику. Н. вважало основним досягненням кантівської філософії обґрунтування положення, згідно з яким форми наочного споглядання (простір і час) і розсудку (категорії) є функціями суб'єкта пізнання. Головною помилкою Канта неокантіанці вважали визнання об'єктивності речі у собі. Протиріччя, яке при цьому виникало, розв'язувалось шляхом зведення "речі у собі" до "граничного поняття досвіду" - ноумена. Марбурзька школа тлумачила "річ у собі" як завдання - об'єкт пізнання не даний, а лише "заданий" - подібно до того, як заданий математичною функцією числовий ряд і кожний з його членів. У трактовці Баденської школи "річ у собі" втрачає будь-який сенс: позаяк буття дійсності розглядалося лише як буття у свідомості. Н. було критикою Канта з боку ідеалістів. Відмова від кантівського розуміння "речі у собі" вимагала знайти обґрунтування об'єкта в самому суб'єкті з тим, щоб сутнісні визначення останнього стали й критеріями об'єктивності знання. Гіпертрофовану активність мислення представники Н. перетворили в джерело сутнісних визначень самого буття, розуміючи цю активність як діяльність із конструювання культури в цілому. Так, Марбурзька школа розробляла трансцендентальний метод як вчення про конструювання мисленням культури (мови, науки, релігії, мистецтва, моралі). Метод побудови об'єкта стає самим об'єктом, а логіка розгортання думки - логікою дійсності. Однак "антиметафізична" тенденція, отримана в спадок від Канта і позитивізму XIX ст., не дозволила марбурзьким філософам піти по шляху Гегеля і відновити Абсолют як основу буття культури. У них Бог зводиться до рівня "методичного" поняття; це змусило Н. Трубецького зауважити, що дійсність підмінюється в марбурзькому Н. "методичним гербарієм" Б. аденська школа вирішує це протиріччя шляхом визнання об'єктивності цінностей, які хоча і не існують, але "означають". Н. широко використовувало кантівську ідею заперечення об'єктивної закономірності природи і виведення пізнання із суб'єкта та мислення, що підлягають апріорним законам розвитку. Саме ця ідея була покладена в основу тлумачення "логіки чистого пізнання" в Марбурзькій школі і "логіки наук про культуру" в Баденській школі. На противагу марксизмові Марбурзька школа обстоювала ідеї етичного соціалізму, а Баденська заперечувала закономірності суспільного розвитку. Вплив Н. простежується в філософії друг. пол. XX ст., зокрема в політекономії, соціології, правознавстві.

ж., ед. ч.; мн. ч. - см. гвіанці

n; (pl без змін)

1) абнакі, плем'я північноамериканських індіанців; індіанець абнакі

2) мова племені абнакі

n геогр. н.

Алабама (ріка і штат США)

* * *

n; (pl без змін)

1) алабама (плем'я північноамериканських індіанців; індіанець із племені алабама)

2) мова племені алабама

1. n

1) американець; американка

2) уродженець (мешканець) американського континенту

3) англійська мова в Америці

2. adj

американський

* * *

1) американець; американка; громадянин або громадянка Сполучених Штатів

2) житель або уродженець американського континенту

3) індіанець або індіанка Північної або Південної Америки

4) англійська мова в Америці (звич. American English)

1) американський

2) американський, який стосується Сполучених Штатів

3) який стосується північно- або південноамериканських індіанців

1) спеціаліст (фахівець) з вивчення Америки

2) проамериканськи настроєна людина

* * *

1) американіст, фахівець із Америки

2) фахівець з історії е культури американських індіанців; фахівець з індійських мов

n; (pl тж. без змін)

1) шайєн, індіанець-шайєн; pl шайєни ( плем'я північноамериканських індіанців)

2) мова племені шайєнів