-
1 наплечник
1) наплечник, (зап.) нараменник (-ка); срв. Оплечник 2;2) (в мужской рубахе) плічко, (в женск.) уставка, (вышивка) полик (-ка); срв. Оплечник 1. [Полики шовкові (Чуб. V)].* * *1) ( часть одежды) плі́чко, пле́чико2) воен. ист., спорт. и пр. наплічник -
2 край
1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].* * *I сущ.1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нецьиз кра́я в \край, от кра́я [и] до кра́я — від (з) кра́ю [і] до кра́ю, з кра́ю в край, з кінця́ в кіне́ць
2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́наII предл. диал.\край доро́ги — край доро́ги (шляху)
-
3 наставка
1) см. Наставление 1;2) см. Надстав.* * *2) (надставленная часть чего-л.) надста́вка -
4 подол
1) см. Подолие;2) (рубахи, реже платья) пелена (ум. пелінка, пеліночка), поділ (- долу) (ум. поді[о]лок (-ділка), поділочок), чаще во множ. (только о рубахе) подоли (-лів) (ум. поділки, поділочки (-ків)), запола, (подшитая нижняя часть женской рубахи) підтичка, (только платья) надолок (-лка). [Вареники варила, та й пелену спалила. Спідничка, переткана в подолі червоною заполоччю (Л. Укр.). В подолах (в поділках) мережка].* * *I( нижний край одежды) поді́л, -до́лу; (рубахи, юбки, платья) пелена́; ( подшитый край женской рубахи) пі́дтичка; диал. запо́лаII( низменная местность под горой) диал. поді́л, -до́лу; ( равнина) поді́лля -
5 смена
\смена на вех — полит. змі́на віх
\смена на впечатле́ний — змі́на вра́жень
\смена на времён го́да — змі́на пір ро́ку
\смена на карау́ла — змі́на (перемі́на) ва́рти (сторо́жі, карау́лу)
\смена на руково́дства — змі́на керівни́цтва
на \смена ну кому́-чему́ — на змі́ну кому́-чому́
2) (часть суток как рабочее время; группа людей) змі́нау́тренняя \смена на — ранко́ва змі́на
3) ( молодое поколение) змі́наде́ти - на́ша \смена на — ді́ти - на́ша змі́на
4) ( комплект одежды) перемі́на\смена на белья́ — перемі́на біли́зни
См. также в других словарях:
часть одежды — ▲ деталь ↑ одежда рукав часть одежды, которая покрывает руку. пройма. обшлаг. манжета. рукавчик. подмышник. штанина. мотня. ширинка. штрипка. ворот. воротник. шиворот (прост). подворотничок. вешалка. оплечье. наплечник. манишка. пластрон. пола… … Идеографический словарь русского языка
часть женской одежды — ▲ часть одежды ↑ женская одежда подол. шлейф. трен. корсаж. турнюр. кокетка. лиф. декольте. бретелька. плечико. волан … Идеографический словарь русского языка
Козырь часть одежды в старину — в допетровской Руси высокий стоячий воротник, закрывавший весь затылок. Делался из атласа, бархата, камки, обьяри, вышивался серебром и золотом, унизывался жемчугом с драгоценными камнями. Козырь составлял один из первых предметов щегольства;… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Козырь, часть одежды в старину — в допетровской Руси высокий стоячий воротник, закрывавший весь затылок. Делался из атласа, бархата, камки, обьяри, вышивался серебром и золотом, унизывался жемчугом с драгоценными камнями. Козырь составлял один из первых предметов щегольства;… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Часть и деталь одежды — Имена существительные ВЫ/ШИВКА, шитьё. Узор, изображение на ткани, выполненные нитками, служащие обычно для украшения. КАНТ, вы/пушка. Цветной шнурок, узкая полоска ткани (обычно другого цвета), вшиваемые по краям или швам одежды … Словарь синонимов русского языка
Состояние и признаки одежды и обуви — Имена существительные ЛОХМО/ТЬЯ, высок. ру/бище, разг. обно/ски, разг. отре/пье, разг. отре/пья, разг. рвань, разг. рваньё, разг. тря/пки, разг. тряпьё. Очень старая, ветхая, изношенная или изорванная одежда. Имена прилагательные… … Словарь синонимов русского языка
Деталь одежды, швейного изделия — часть изделия, цельная или составная (например, рукав, полочка, воротник и др.). (Терминологический словарь одежды. Орленко Л.В., 1996) … Энциклопедия моды и одежды
ВИЗАНТИЙСКАЯ ИМПЕРИЯ. ЧАСТЬ IV — Изобразительное искусство является важнейшей по значению в христ. культуре и наиболее обширной по количеству сохранившихся памятников частью художественного наследия В. и. Хронология развития визант. искусства не вполне совпадает с хронологией… … Православная энциклопедия
Верхняя часть земляного полотна — (рабочий слой) часть земполотна, располагающаяся в пределах земляного полотна от низа дорожной одежды на 2/3 глубины промерзания, но не менее 1,5 м от поверхности покрытия проезжей части. Источник: Альбом: Альбом стандартных решений водоотводных… … Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации
основание дорожной одежды — 3.5 основание дорожной одежды : Несущая прочная часть дорожной одежды, обеспечивающая совместно с покрытием перераспределение и снижение давления на расположенные ниже дополнительные слои основания или грунт земляного полотна. Источник … Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации
Одежда и предметы одежды — Имена существительные БЛУ/ЗКА, блу/за, ко/фта, ко/фточка. Женская одежда, надеваемая на верхнюю часть тела, сшитая из лёгкой ткани, длиной до талии или бёдер, обычно с застёжкой, с воротником или без воротника и рукавами (реже без… … Словарь синонимов русского языка