(у+камней)

1) ( действие) мурува́ння

- кладка вприжим

2) (часть сооружения из кирпича, камней и т. п.) муро́вання, мур, -ру

- бутовая кладка

1) ( действие) мурува́ння

- кладка вприжим

2) (часть сооружения из кирпича, камней и т. п.) муро́вання, мур, -ру

- бутовая кладка

техн. зуба́тка ( для отёски камней)

техн. кла́дка (часть сооружения из кирпича, камней и т. п.)

1) (горная) пасмо гірське, стяга, кряж. [Світало, як гастингських скель крейдяних стяга полягла перед їми (Грікч.)];

2) (поперечная гряда камней в реке) поріг (р. -рогу). Гряда в речном пороге - лава, забора;

3) см. Грядка.

* * *

1) ( гор) па́смо, гряда́; ( цепь) ланцю́г, -а

2) (в огороде, цветнике) гря́дка, гряда́; диал. пле́со

3) (полоса, ряд однородных предметов) сму́га, ни́зка, ряд, -у, гряда́

1) гра, ігра (им. мн. гри и ігри, р. ігор), грання, (забава) іграшка, грашка, ігрище, грище, гулянка, забава, забавка. [Люби гру, люби й прогру (Номис). Дідона вигадала грище, Еней щоб веселіший був (Котл.). З другими дітьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь (Бодянський). Дівочі ігрища незабутні (Куліш). Яка-ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно; коли вже гратися, то вкупі (Грінч.)]. -ра в карты, в шахматы, в шашки, на бильярде - гра в карти, в шахи, в дамки, на більярді. -ра азартная - газардов(н)а, запальна гра. Биржевая -ра - біржова гра. Игры (развлечения, забавы) - ігри, (р. ігор), грища, ігрища (-рищ), гульня, (і)грашки (-шок). -ры гладиаторские, олимпийские - гладіяторські, олімпійські ігри, (і)грища. [Він досі вже на грищах олімпійських отримує вінці (Л. Укр.)]. -ра на лице, в глазах - гра, міна на обличчі, в очах. -ра крови - гра, грання крови. -ра цветов - гра, міна фарб. -ра драгоценных камней - гра самоцвітів. -ра слов - гра слів. -ра природы, случая, судьбы - гра природи, випадку, долі. -ра страстей, воображения, остроумия - гра пристрастей, уяви, дотепу. -ра фантазии - гра фантазії. -ра пчёл - прийгра бджіл. -ра дипломатическая - дипломатична гра. Раскрывать -ру - виявляти, показувати гру. -ра не стоит свеч - не варта справа заходу; для такої забави шкоа й світло світити (Приказки). -ра жизнью и смертью - гра життям і смертю. -ра с огнем, с опасностью - гра з огнем, з небезпекою. Была -ра! - було клопоту! Предаваться -ре - вдаватися, вкидатися в гру;

2) (действие) гра, драння, граття на чому, в що; гуляння в що, в чого; см. Играние. [З його граття не буде пуття (Приказка)]. -ра на скрипке, на пианино - гра, грання, граття на скрипку (реже на скрипці), на піяніно. -ра пианиста, актёра - гра, грання, граття піяніста, акте[о]ра. -ра напитков - грання, шумування напоїв, трунків.

* * *

1) камінь (р. каменю и -меня), ум. камінець (-нця), камінчик (-ка), ув. каменюка (м. р.), каменище (м. р.). [Сидить сестра на камені, рученьки ламає (Рудан.). Бодай пани при дорозі камінчики били (Пісня)]. Камень и Камни (соб.) - каміння (-ння), ув. камінюччя, каміняччя (-ччя). [Ухо ледве зачуває плескіт хвилі об каміння (Ворон.). Вгорі теж камінюччя стирчало і обдирало спину (Загірня)]. Адский, прижигательный -мень - ляпіс (- су), пекельний камінь. Аспидный -мень - писарський лупак. Бутовый -мень - груз (-зу), бутор (-ру), буторіння (-ння). Винный -мень - винник (-ка). Воздушный -мень - аероліт, метеороліт (-ту). Гороховый -мень - гороховик. Горшечный -мень - горшківець (-вця). Гремучий, орлиный -мень, мин. - см. Орлец 1 и 2. Дикий -мень - дикар (-ря), камінь-дикар. [Як закладають стіжка перший раз, то на самий спід кладуть каменя-дикаря (Звиног.)]. Драгоценный, самоцветный -мень - самоцвіт (-ту); соб. самоцвітне каміння. [Срібло, злото, самоцвіти (Крим.). На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса (Мирн.)]. Едкий -мень - їдке калі, їдкий потас. Жерновой, мельничный -мень - жорновий (млиновий) камінь; камінь, жорно; срвн. Жёрнов. [Млин на два камені (Желех.)]. Замочный -мень, архит. - замковий камінь. Краеугольный -мень - наріжний камінь. Мелкий -мень, соб. - дрібне каміння, (речной) рінь (-ни), ріння, (песчаный) жорства, (щебень) груз (-зу); см. Камешек и Щебень. Надгробный -мень - надгробок (-бка), надгробний камінь. [Гарний надгробок, з золотим хрестом (Звиног.)]. Оловянный -мень - циняк, циновий камінь. Плитный -мень - плитняковий камінь, плитняк. Подводный -мень - підводний камінь, риф (-фу), клипень (-пня), соб. підводне каміння, (гряда подводных камней) лава, лавиця; срвн. Риф и Порог 2. -мень преткновения - камінь спотикання, притика, притичина, перешкода; см. Преткновение. Пробирный, пробный -мень - спробний камінь. Пробный -мень, перен. - спробний камінь, (с)пробний брусок (-ска) до чого (Куліш). Растирочный -мень - розтиральний камінь, камінь для розтирання (розтирати). Самоцветный -мень - самоцвіт (- ту). Сводный -мень, архит. - дужний (склепінний, перемичний) камінь. Синий -мень - а) (берлинская лазурь) берлінська блакить (-ти); б) (медный купорос) синій камінь, синяк, мідяний вітріоль (-лю). Смоляной -мень - смоляний камінь, смолич, обсидіян. Сточный -мень - камінний риштак. Строительный -мень - будівельний камінь. Точильный -мень - брус (-са), брусок (-ска). Угловой -мень - наріжний камінь (-меня). Философский -мень - філософський камінь. Цедильный -мень - цідильний (фільтрувальний) камінь. Вымостить улицу -мнем - вибрукувати (вульг. вибуркувати) вулицю. Побивать -мнями - побивати (сов. побити) камінням, каменувати (сов. скаменувати, покаменувати) кого. [Народ покаменує нас (Св. П.)]. Превращать превратить в -мень - обертати, обернути в камінь, кам'янити, скам'янити, каменити, скаменити кого, що. [Мороз тіло каменить (Рудан.). І очима-гадюками доню скаменила (Куліш)]. Превращаться, превратиться в -мень - обертатися, обернутися в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти, закам'я[ме]ніти, (о многих) покам'я[ме]ніти, каменем стати (сісти), (худож.) камінням скаменіти. [І камінням скаменіла ціла Україна (Рудан.)]. Строить, построить из -мня что - мурувати, вимурувати и змурувати, (о многом) пови[поз]муровувати що. -мни возопиют - каміння заголосить. Держать -мень за пазухой - ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою). [З москалем знайся, а каменюку за пазухою держи (Приказка)]. Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал - як камінь у воду, як водою вмило, як вода вмила кого, що; як у воду впав; пропав, як з мосту упав. Как -мень ко дну - як камінь на дно (на спід). Капля по капле и -мень долбит - крапля по краплі і камінь (скелю) продовбує, вода і камінь довбе (довба). Деньга и -мень долбит - гроші і камінь кують. Нашла коса на -мень - трапила (наскочила) коса на камінь. -мня на -мне не оставить - каменя на камені не покинути, знищити до-щенту (до дна) що. Падать -мнем - опукою (грудкою) падати. Под сим -мнем лежит тело такого- то - тут похований такий-то, тут поховано такого-то. Сердце не -мень - серце не камінь. Словно -мень на сердце налёг - наче камінь на серце впав. Словно -мень спал с сердца - наче камінь від серця відпав. Это мне как -мень на шее - це мені як камінь на шию;

2) мед. - камінь, ум. камінець (-нця). Мочевой -мень - сечний (сечовий, мочовий) камінь.

* * *

(для выпалывания сорных трав и окучивания растений) сапа (мн. сапи, сапів), ґраса (Остр. п.); (для разбивания твёрдых комьев глины и т. п.) клевак, чукан, мотика; (двузубая) рогачка; (для добывания каменного угля) кайло; (для насекания жерновов) оскард (-да), дзьобань (-баня), дзюбок (-бка); (для тесания камней, зап.) беґа (Вхр.), (у каменщиков, штукатуров) тесельце (-льця).

* * *

1) (деревян. молоток) киянка;

2) (дверной молот вм. звонка) стукачка, стукальце, гру[ю]кальце;

3) (сторожевая) клепало, калатало, калаталка, клепачка;

4) (удар) стусан (-на);

5) (мутовка) колотівка, збивачка, копистка; б) (сплетница) колотниця;

7) (на шее коровы или козы) бовтало, калатало, калатальце, (металл.) брязкотільце;

8) (для инкрустац. работ) макогін (-гона);

9) (яичница) колотуха, колочена яєшня;

10) (для забив. камней в мостовую) довбня, довбеха, довбешка, товкачка, (с насаженным бруском) трамбівка, забивачка, вбивачка.

* * *

1) ( деревянный молоток) кия́нка, довбе́шка, довбе́нька

2) ( сторожевая) стука́чка, сту́калка, стукало, калата́ло, калата́чка, калата́йло, клепа́ло, клепа́чка

3) (удар кулаком, тумак) стуса́н, -а

1) суходіл (-долу); срвн. Материк 2;

2) (дерева) колода, окорінок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцупок (-пка), оцупалок (-лка). [А з того древа кряжі кряжа[у]ють, кряжі кряжа[у ]ють, церкви будують (Щедрівка)];

3) (горный) кряж, пасмо, хребет (-бта), стяга, стрілиця. [Їдемо кряжами Донецьких гір (Черняв.). Гряницю вести Кавказьким пасмом до Чорного моря (Н. Рада). Хребти гірськії віковим покриті лісом (Франко). Він не балкою, а стрілицею побіг (Канівщ.)]. Побочный кряж гор (отрог) - віднога. Кряж подводных камней - лава, лавиця, поріг (-рогу), пасмо (стяга) підвод(я)ного каміння (рифів);

4) (целина) цілина, цілинна земля; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, материк (-ка). [Докопалися до ґрунту (Сл. Ум.)];

5) (слой) шар (-ру), верства, кряж. [Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі (Стор.)];

6) (пчёл) колод(к)а;

7) пастка на великого звіра;

8) (грубое полотно) гребінне полотно, гребінка (Брацлавщ.);

9) (о человеке) кремезний, кремезна людина, кремезняк, моцак (-ка); срвн. Крепыш.

* * *

1) ( горная цепь) кряж, -а, па́смо

2) ( обрубок бревна) кряж, коло́да, оцу́пок, -пка

3) (крепкий, коренастый человек) кре́мез, оцу́пок

1) (для рассматр. драг. камней) мегаскоп (-па);

2) чародійний ліхтар (-ря); см. Фонарь волшебный.

* * *

-рода

1) дейст. - см. Перегораживание;

2) (переборка) перегорожа, перегорода, перегородка, перебірка, пересічка, переділка, загородка, перетика, перетинка. [Почав одягатися за перегорожею. Станові (сословные) перегороди (перетики). Дав мені торбу із сьома перегородками. Його світличка перебита була в кінці, і за тією пересічкою він спав (Грінч.)]. -ка на реке для ловли рыбы - перетика, їз (р. їзу), яз (р. язу), кота, кітець (- тця); (из камней) ґард, гребля. -ка в лодке - поріг (-рогу). -ка из материи, холста и т. п. - запона. -ка сплошная - суцільна перегородка (перетика).

* * *

превратить

1) кого, что во что - обертати, обернути кого, що на кого, на що, в кого, в що и ким, чим, повертати, повернути, перевертати, перевернути кого, що на кого, на що и в кого, в що, перетворювати и перетворяти, перетворити кого, що в кого, в що и на кого, на що, зміняти, змінити, зводити, звести що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекидати, перекинути кого ким, чим, кого в кого, в що, перечаровувати, перечарувати кого на кого, на що, злицьовувати, злицювати кого в кого, в що, (во множ.) пообертати, поперевертати, поперетворювати, позміняти, поперекидати, поперечаровувати и т. д. кого, що ким, чим, в кого, в що и на кого, на що. [Як людей лихії чари в мертвий камінь обертали (Л. Укр.). Князьку будівлю обернули в хлів (Куліш). Політична система обернула ввесь світ у всесвітню федерацію торгово-промислових спілок (Л. Укр.). Ні вбити, ні на овечку повернути вільне слово ще нікому не щастило (Н. Рада). Нащо-б нам перевертати себе на звірят (Куліш). Опинившись на тім боці, вп'ять він і сам перекинувся і жінку перекинув, зробилися людьми (Осн. 1862). Кажуть, були такі чарівники, що вміли перечарувати дівку на кобилу або на кицьку (Звин.). Кішку злицював на чудо у дівчину (Біл.-Нос.)]. Землетрясение -ло город в груду камней - землетрус обернув місто в купу грузу. Война -ла страну в пустыню - війна обернула край у пустиню. Пленных -щали в рабов - бранців повертали на рабів. -тить зло в добро - перетворити зло на добро. -тить сырую этнографическую массу в сознательную нацию - перетворити сирову етнографічну масу в свідому націю (Єфр.). -щать огонь в воду - обертати, перетворяти огонь в [на] воду. Мороз -тил воду в лёд - мороз обернув, повернув воду в [на] лід. -тить в ничто - обернути (повернути) в ніщо, в нівець, перевести на нівець, на ніщо, повернути в неістніння. -тить кого в дурака - зробити кого дурнем, пошити кого в дурні. -тить в пепел - на попіл повернути, спопелити що. -тить в камень - в камінь обернути, скаменити и скам'янити що. [Там така баба-яга, що хто не прибуде, зараз одуре та й скам'янить (Манж.)];

2) -щать, -тить именованные числа в простые, арифм. - обертати, обернути, перевертати, перевернути, (во множ.) пообертати, поперевертати іменовані (мірні) числа в прості. [17.216 вершків обернути у верстви (Кониськ.)];

3) см. Переворачивать;

4) (слова, смысл: извращать) перекручувати, перекрутити, переиначувати, переиначити, (во мн.) поперекручувати, попереиначувати (слова, зміст, розуміння). Превращённый -

1) обернутий и обернений у що и на що, чим, повернутий и повернений, перевернутий и перевернений, перетворений, змінений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) перекинутий ким, чим, перечарований на кого, на що, злицьований в кого, в що. [Він був обернений у вола і сім літ жив серед диких звірів (Л. Укр.)];

2) арифм. - обернений, перевернений, (во множ.) пообертані, поперевертані;

3) перекручений, переиначений.

* * *

несов.; сов. - преврат`ить

прогрести и прогресть

1) (граблями)прогрібати, прогребти, прогромаджувати, прогромадити що, якийсь чае; (лопатой, руками, палкой и т. п.) прогортати, прогорнути, прокидати, прокидати и прокинути, прогрібати, прогребти, прогромаджувати, прогромадити що чим. [Прогріб присок в огнищі (Грінч.). Прогорни сніг. Понамітало снігу, - треба прокинути (прокидати) стежку від хати до хліва. Прогромадив ямку і заховав кість (Осн.). Прогромадили сіно ввесь день. Чорний ворон кігтями-нігтями прогрібає (Мил.). Я солому прогортаю, зерняти шукаю (Грінч.)];

2) -грести веслом - прогребти крізь що, якийсь час (только известное время) провеслувати якийсь час. [Прогріб крізь перетік. Прогріб (провеслував) увесь день]. -грести десять вёрст - вигріб (вивеслував) десять верстов. Прогребённый - прогреблений, прогорнутий, прогромаджений, прокинутий. -ться - прогортатися прокидатися. -гребаться, -грестись между камней - прогрібатися, прогребтися поміж камінням.

* * *

несов.; сов. - прогрест`и

1) прогріба́ти, прогребти́; ( граблями) прогрома́джувати, прогрома́дити; ( лопатой) прогорта́ти, прогорну́ти, прокида́ти, проки́дати и проки́нути

2) (несов.: сгребать в течение определённого времени) гребти́ [ці́лу годи́ну], грома́дити [ці́лу годи́ну], прогребти́, прогрома́дити

3) (несов.: веслом) гребти́ [ці́лу годи́ну], веслува́ти [ці́лу годи́ну], прогребти́, провеслува́ти

1) (мина) фуґаса;

2) -мёт и Каменометница (орудие для метания камней) - каменобій (-бою), каменометниця, каменокидач (-ча), метавка (Франко).

1) (удар) стусан, штовхан (-на);

2) (кол для забивки камней) довбня, довбеха, (трамбовка) трамбівка, забивачка, вбивачка.

1) энтом. Gryllotalpa vulgaris L. - ведмедик, ведме[і]дка, ведмедюк (-ка), капустянка, дідик, вовчок (-чка) (Жел.), земледух (-ха) (Верхр.), земляний рак;

2) (у плотников) струг (-га); см. Струг;

3) (каток) каток (-тка); (дроги на катках) биндюги (-гів), візок (-зка); (для передвиж. камней) станок (-нка);

4) см. Домкрат;

5) (крюк) гак (-ка и -ку);

6) (у бочаров) вісний стілець (-льця);

7) см. Корень (2) медвежий.