-
1 паж
1) паж, джура, чура;2) (воспитанник пажеского корпуса) паж.* * *1) ист., перен. паж; ( оруженосец) джу́ра2) ( воспитанник Пажеского корпуса) паж -
2 камер-паж
ист.ка́мер-паж -
3 екіпаж
техн. экипа́ж ( повозка) -
4 закрывать
закрыть1) (окна, двери и т. п.) зачиняти, зачинити, захиляти, захилити, (о мн.) позачиняти и позачинювати (вікна, двері); (отверстие) затуляти, затулити, затикати, заткнути и заткати, (о мног.) позатуляти, позатикати, (заслонкой) заслоняти, заслонити, (о мног.) позаслоняти, (запоной и т. п.) запинати, запнути, зап'ясти, заслоняти, заслонити, (о мн.) позапинати, позаслоняти що чим; (что-либо плотно) затушковувати, затушкувати, (пров.) заштурмовувати, заштурмувати. [Без мене й дірочки малої нікому затулити (Номис). Укинув її в піч і заслонив (Рудч. П.). А я вже й піч заслонила (Кониськ.). Робили вони, позаслонявши вікна од двору (Н.-Лев.). Запинає вікно хусткою (Сл. Гр.)]. -крой сундук, крышку - зачини скриню, причини віко, кришку. -крой бутылку - заткни пляшку. -крой кран - закрути кран. -ть уши - затикати, заткнути, заткати (в)уха, защулювати, защулити (в)уха, (о мног.) позатикати, позащулювати (в)уха. [Він сів у куті, скулився, заткав вуха (Франко). Та й мимоволі з одчаєм защулив вуха (Крим.)];2) (складывать) згортати, згорнути, стуляти, стулити. -ть книжку - згортати, згорнути книжку, стуляти, стулити книжку. [Книжку згорнув, сховав у свою шаховку (Грінч.)]. -ть зонтик - згортати, згорнути парасольку. -рыть рот - стулити рота, (насм.) зашити губи; (презрительно) замкнути (стулити) писок, заткнутися, заткати каглу. -ть рот кому (заставить замолчать) - заціплювати, заціпити уста, замикати, замкнути губу (уста) кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. -крыть рот кому чем - затулити рота кому чим. [Десятник затулив їй уста шапкою (М. Вовч.)]. -ть глаза (веками) - заплющувати (заплющати и плющити), заплющити, сплющувати, сплющити, закривати, закрити, стулювати и стуляти, стулити очі; заплющуватися, заплющитися, (о мног.) позаплющувати, посплющувати, постулювати очі, позаплющуватися; (смежить) склепати, склепити (очі). [Олеся заплющила очі й знов стала як мертва (Н.-Лев.). Плющить він очі (Мирн.). Сплющу очі (Кониськ.). Не дивіться, позаплющуйте очі (Харк. п.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Впасти на лаву, як камінь у воду - і вмить склепити очі (Коцюб.)]. -ть глаза умершему - затуляти, затулити, закривати, закрити очі помершому. [Не сумуй, що прийдеться самій у гріб лягать, що не буде кому очей затулить (Франко)]. -крыть глаза (умереть) - с[за]плющити, (смежить) склепити очі. -крыть глаза кому (убить, погубить) - замкнути очі кому. -вать, -крыть глаза на что - заплющувати, заплющити очі на що, не мати очей на що. [Навмисне заплющуючи на правду очі (Єфр.)];3) (накрывать) закривати, закрити, накривати, накрити, покривати, покрити, укривати, укрити, (о мног.) позакривати, понакривати, повкривати; (сплошь) крийма крити (укривати, укрити) що. [Зострілася чумаками, закрила дитину (Шевч.)]. -крой крышкой - за[на]крий кришкою. -ть лицо руками - затуляти, затулити обличчя руками, затулятися и затулюватися, затулитися руками, утуляти, утулити лице в долоні. [Він затулив обличчя руками (Крим.). Спустився на лавку і затуливсь руками (Крим.)]. -ть голову платком - запинати, запнути, зап'ясти голову хусткою. -ть глаза чем - затуляти, затулити очі чим. [Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала (Стор.)];4) чем (скрывать от глаз, заграждать) - затуляти, затулити, заслоняти, заслонити, заступати, заступити, покривати, крити, покрити кого, що; (застить) застувати; (о тумане: заволакивать) застилати, заслати (-стелю, -стелеш), застеляти, застелити (-стелю; -стелиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгортати, обгорнути, оповивати, оповити що. [Затуляючи собою мало не все вікно (Васильч.). Чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі (Чупр.). Рада- б зірка зійти, чорна хмара заступає (Мет.). І дим хмарою заступить сонце перед вами (Шевч.). Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Не застуй вікна (Київщ.). Одійди, не застуй, бо нічого не видно (Звин.)]. - ть что чем (завешивая) - запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати, (со всех сторон) обпинати, обіпнути, обіп'ясти що. -вать что чем, заставляя - заставляти, заставити що чим. [Двері заставлено шахвою];5) см. Скрывать, Укрывать;6) (прекращать, запрещать) закривати, закрити (засідання), припиняти, припинити (засідання, газету, журнал, товариство, приймання вантажу), (счета) замикати, замкнути (рахунки). -крыть кредиты - закрити кредити. -крыть лавку (временно, совсем) зачинити крамницю. Закрытый - зачинений, захилений; затулений, заткнутий, заткнений и затканий, заслонений, запнутий и запнений; згорнений и згорнутий; (о глазах) стулений, заплющений, сплющений, (плотно) засклеплений, склеплений; закритий, по[на]критий; заступлений; застелений; закритий, припинений (журнал), (о лавке) зачинений. -тое учебное заведение - закрита школа, інтернат. -тое заседание - неприлюдне (закрите) засідання. -тое представление - закрита (неприлюдна) вистава. -тое голосование - таємне голосування. -тое платье - закрита сукня. -тое письмо - закритий лист; (заклеиваемое по краям) закритка. -тое море - закрите море. -тый слог - закритий склад. -тый экипаж, вагон - закритий екіпаж (повіз), вагон. Вход, проезд -крыт - вхід, проїзд закрито. Книжный магазин -крыт - книгарня зачинена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книгарню зачинено. Магазины по понедельникам -крыты - крамниці понеділками зачинені. Окно -то - вікно зачинено. С -тыми глазами - з заплющеними очима. С плотно -той крышкой - щільно зачинений. Свет -рыт для кого (перен.) - світ зав'язано кому.* * *несов.; сов. - закр`ыть1) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; (загораживать, заслонять что-л.) затуля́ти и зату́лювати, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати, заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; (дверь, окно, ворота; кого-л. в помещении) зачиня́ти, зачини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. позачиня́ти и позачи́нювати; (застилать, завешивать) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; (книгу, тетрадь) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти, -ну́, -неш и мног. позгорта́ти и позго́ртувати\закрыватьть буты́лку — затика́ти, заткну́ти (закрива́ти, закри́ти) пля́шку
\закрыватьть кран — закру́чувати, закрути́ти (закрива́ти, закри́ти) кран
\закрыватьть рот кому́ — (перен.: заставлять замолчать) затика́ти, заткну́ти (закрива́ти, закри́ти, зама́зувати, зама́зати, затуля́ти, затули́ти) ро́та (рот) кому́, замика́ти, замкну́ти ро́та (рот, вуста́, уста́) кому́, зав'я́зувати, зав'яза́ти (заці́плювати, заці́пити) ро́та (рот, вуста́, уста́, язи́к) кому́; вульг. замика́ти, замкну́ти пи́сок кому́
2) ( смыкать глаза) заплю́щувати, -щую, -щуєш и плю́щити, заплю́щити и мног. позаплю́щувати, сплю́щувати, сплющити, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти -
5 ненужный
непотрібний, безпотрібний, (непригодный) непридатний, (ничего не стоящий) марний, пустий, нікчемний, (излишний) зайвий, (свободный) гулящий, (редко) забильний; срв. Пустой 4, Лишний. [Хто бідний, той нікому непотрібний (Номис). Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази (Коцюб.). Непотрібна республіці, в радянських штанях баришня лізе з фальшивим «марксизмом» (Влизько). Гаяти час на таку марну річ, як вивчати мову (Грінч.)]. Быть -ным - бути непотрібним, бути без діла, бути не до діла. [Коли дешеві робочі руки були, капіталістові машини були без діла (Азб. Комун.). Зникла, значить, і держава: вона тут без діла (Азб. Комун.)]. Ни к чему, ни на что -ный - ні на що непотрібний, (никудышный) нідочогий. [Ні на що непотрібний екіпаж (Н.-Лев.). Як обжався, хоч поламай руки, бо непотрібні-ж ні на що (Головко)].* * *непотрі́бний; валя́щий -
6 новик
1) см. Новина 2; (о квасе, хлебе и т. п.) новий квас, -вий хліб и т. п.;2) (стар.: паж) джура, (устар.) чура;3) см. Новичок;4) см. Новобранец; 5 (новый месяц) молодик, новик, новак (-ка).* * *1) ист. новик, -а2) см. новичок -
7 отрок
отрок, хлопча (-чати), хлопчак, парубча (-чати), парубчак, парубчук, підліток (-тка); (слуга) хлопець (-пця), козачок (-чка), челядин, челядинець (-нця), челядник, слуга. См. Паж 1.* * *1) ( мальчик-подросток) о́трок, пі́дліток, -тка; ( юноша) юна́к, -а, хло́пець, -пця, хлопча́к, -а, хлопча́, -ча́ти, парубча́к, -а, парубча́2) ист. о́трок -
8 пазить
жолобити, жолобкувати, буртувати, ґарувати. Пажённый - жолобкований, буртований, ґарований.* * *спец.пазува́ти
См. также в других словарях:
паж — паж/ … Морфемно-орфографический словарь
ПАЖ — (фр. le page, от греч. pais дитя, мальчик). 1) в средние века молодые дворяне, находившиеся в услужении при владетельных особах. В настоящее время, они остались при дворах, как необходимая обстановка в разного рода церемониях. 2) в России,… … Словарь иностранных слов русского языка
Паж — (фр. page) в средневековой Западной Европе мальчик из дворянской семьи, состоявший на службе (в качестве личного слуги) у знатной особы; первая ступень к посвящению в рыцари. Мальчик дворянского происхождения становился пажом в 7 10… … Википедия
паж — а; м. [франц. page] 1. В Западной Европе в средние века: молодой дворянин, проходивший подготовку к званию рыцаря в качестве личного слуги при дворе крупного феодала или короля. 2. Ирон. О мужчине, преданно ухаживающем за женщиной. 3. В России до … Энциклопедический словарь
паж — слуга, ухажер, кавалер, воспитанник, поклонник, обожатель Словарь русских синонимов. паж сущ., кол во синонимов: 11 • агалари (2) • … Словарь синонимов
ПАЖ — 1. ПАЖ1, пажа, муж. (франц. page). 1. В средние века мальчик дворянской фамилии, прислуживавший знатной или коронованной особе (преим. женщине; ист.). «Картина выражала сцену из средневековой жизни и называлась: Госпожа замка и ее паж .»… … Толковый словарь Ушакова
ПАЖ — 1. ПАЖ1, пажа, муж. (франц. page). 1. В средние века мальчик дворянской фамилии, прислуживавший знатной или коронованной особе (преим. женщине; ист.). «Картина выражала сцену из средневековой жизни и называлась: Госпожа замка и ее паж .»… … Толковый словарь Ушакова
ПАЖ — ПАЖ, а, муж. 1. В средние века и в монархических странах: мальчик, молодой человек из дворян, состоящий при знатной особе, монархе. 2. В дореволюционной России: воспитанник привилегированного военного учебного заведения (так наз. пажеского… … Толковый словарь Ожегова
паж — ПАЖ, а, м Человек из дворян, проходивший в молодом возрасте (мальчиком) подготовку к званию рыцаря в качестве личного слуги при дворе крупного феодала или короля в средние века и в монархических странах Западной Европы. На ужине этом был почетный … Толковый словарь русских существительных
ПАЖ — (франц. page) в средневековой Зап. Европе мальчик из дворянской семьи, состоявший на службе (в качестве личного слуги) у знатной особы; первая ступень к посвящению в рыцари. В России в нач. 18 в. придворное звание, затем воспитанник пажеского… … Большой Энциклопедический словарь
ПАЖ — приспособление в виде резинового жгута с одной или несколькими застежками зажимами, помогавшее даме приподнимать длинную юбку, чтобы она не волочилась по земле. Распространилось во второй половине 19 в., так как приличия не позволяли женщине… … Большой Энциклопедический словарь
