Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(оружием)

  • 1 бой

    1) бій (р. бою), побій, битва, (холодн. оружием) січа (р. -чі). [Хто не має зброї, най не йде в бої. Побій з татарами]; см. ещё Битва;
    2) (драка) бій, бійка. [Лайка - не бійка]. Кулачный бой - кулачки, перебій. В бою - серед бою. Место боя - бойовище. Бой-девка - зух-дівка, козир-дівка. Бой-баба - козир-баба. Вступать, итти, вступить, пойти в бой - ставати (стати) до бою, стинатися (стятися) з ким. Вступить с кем в открытый бой - давати кому поле. [Не даючи королеві поля, він його військо по-розницею шарпав (Куліш)]. Отбиться оружием в бою - відсіктися.
    * * *
    I
    1) бій, род. п. бо́ю; ( сражение) би́тва, бойови́ще, бойови́сько; побі́й
    2) ( состязание) бій, боротьба́
    3) (битьё, драка) бі́йка, биття́, бій
    4) (разбивание;: разбитая посуда, стекло) бій
    5) (звучание, звон) бій, биття́
    6) ( убой животных) бій, забі́й
    8) текст. ви́бій, -бою
    9) (строит. материала) зло́мки, -ів
    II
    ( мальчик-слуга) бой, род. п. бо́я

    Русско-украинский словарь > бой

  • 2 отбиваться

    отбиться відбиватися, відбитися від кого, від чого, (с оружием в руках) відбиватися, відбитися збройно (оружно); (холодн. оружием) відсікатися, відсіктися від кого. У горшка -билось ушко - в горщика відбилось вушко. -биться от рук - відбігти рук. - биться от дому - відбігти хати, дому, не держатися хати.
    * * *
    несов.; сов. - отб`иться
    відбива́тися, відби́тися; (отставать, теряться) відбіга́ти, відбі́гти; (отмахиваясь, отгонять) обганя́тися, обігна́тися

    Русско-украинский словарь > отбиваться

  • 3 veny

    English-Ukrainian dictionary > veny

  • 4 veny

    English-Ukrainian dictionary > veny

  • 5 владеть

    1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володіти, владіти, владати ким, чим, обладувати ким, чим и що; держати, посідати що, мати в своїй руці що. [Володіти землею, маєтком. З діда-прадіда вони тую землю держать. Виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.)];
    2) (управлять) володіти, владати, обладувати. [Володіти серцем і душею. Володіти здоровою логікою. В сім'ї не він, а вона всім обладує]. Владеть собою - владати собою, керувати собою, панувати, (сов.) запанувати над собою. Не владеющий собой - від себе незалежний, над собою не пан;
    3) (действовать каким-л. орудием или органом) орудувати, володати, владати. [Орудуючи цією потужною зброєю - сміхом… (Єфр.). Орудувати мовою, пером. Не володаю а ні руками, а ні ногами. Не володаю пальцем].
    * * *
    володі́ти, влада́ти; воло́дати; (каким-л. оружием) ору́дувати

    \владеть иностра́нными языка́ми — володі́ти інозе́мними мо́вами, до́бре зна́ти інозе́мні мо́ви

    Русско-украинский словарь > владеть

  • 6 вооружённый

    см. Вооружать.
    * * *
    1) прич. озбро́єний; підбу́рений, пі́днятий, піді́йнятий
    2) (в знач. прил.: имеющий оружие) озбро́єний, збро́йний; ору́жний
    3) (в знач. прил.: сопровождаемый военными действиями, производимый с оружием в руках) збро́йний

    Русско-украинский словарь > вооружённый

  • 7 прикалывать

    приколоть
    1) что к чему - приколювати, приколоти, (булавкой, иголкой и т. п.) пришпилювати, пришпилити що до чого; (пригвоздить копьём, колом и т. п.) пристромлювати, пристромити, приштрикувати, приштрикнути кого, що до чого; (о мн.) поприколювати, попришпилювати и т. д. [Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі (Гринч. II.). Закопай і осичиною пристроми];
    2) кого (заколоть) - доколювати, доколоти, заколоти. [Доколов його шаблею]. Приколотый -
    1) приколений и приколотий, пришпилений, пристромлений, приштрикнутий. Бабочки -лоты под стеклом - метелики пришпилені під склом;
    2) доколений и доколотий, заколений и заколотий. -ться -
    1) приколюватися, пришпилюватися, пристромлюватися, приштрикуватися, бути приколеним, пришпиленим и т. д.;
    2) доколюватися, бути доколеним.
    * * *
    несов.; сов. - прикол`оть
    1) прико́лювати, приколо́ти и поприко́лювати; ( пришпиливать) пришпи́лювати, пришпили́ти и попришпи́лювати
    2) ( приканчивать колющим оружием) зако́лювати, заколо́ти; приштри́кувати, приштрикну́ти, (несов. прирезать) зарі́зати, доколо́ти

    Русско-украинский словарь > прикалывать

  • 8 разить

    I
    ( поражать оружием) рази́ти (ражу́, рази́ш); (бить) би́ти (б'ю, б'єш); ( сокрушать) трощи́ти, -щу́, -щи́ш
    II
    ( о сильном запахе) тхну́ти, нести́

    от не́го \разить зи́т во́дкой — від ньо́го тхне́ (несе́) горі́лкою

    Русско-украинский словарь > разить

  • 9 Потрясание

    с[по]трясання, струшування, хитання. -ние основ государственных, семейных - хитання засадами (основами) державними, родинними, захитування засад (основ) державних, родинних. -ние оружием - стрясання зброєю.

    Русско-украинский словарь > Потрясание

См. также в других словарях:

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»