Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(не+доверять)

  • 1 доверять

    -ся, доверить, -ся вірити, повірити кому, няти (мати) віру, діймати віри кому, звіряти, -ся, звірити, -ся на кого, сповіряти, сповірити на кого, упевнюватися, упевнитися на кого, (полагаться) здаватися, здатися на кого, увіряти на кого. [Вірить на його, як на себе і гроші йому дає на сховок. Я йому віри не діймаю. І я віри не йму. Він на ню звіряв усе своє добро. Я сам писати не можу, я звіряю йому розписатися за мене. Згодом хлопці знов поладнали, тільки вже Санько не звірявся так на Стецька, як перше (Грінч.). На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряв. Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже (Куліш). Хіба ви на дядька ввіряєте? На його не ввіряй - одурить]. Доверенный кому - (прилаг.) звірений [Нам звірене, - що мусіли як святість ви берегти, - віддати ви посміли! (Грінч.)], (сущ.) довірений, повірений, повір(е)ник; срв. Уполномоченный.
    * * *
    несов.; сов. - дов`ерить
    довіря́ти, дові́рити, звіря́ти, зві́рити; ( поручать) доруча́ти, доручи́ти; ( иметь доверие) йня́ти ві́ри (ві́ру) несов., дійма́ти ві́ри, дійня́ти ві́ри

    Русско-украинский словарь > доверять

  • 2 доверить

    -ся см. Доверять, -ся.
    * * *

    Русско-украинский словарь > доверить

  • 3 верить

    1) см. Веровать;
    2) вірити, няти (йняти, до[і]ймати, давати) віри (віру). [Я вірю в кращий час (Самійл.). Ніколи нікому не няла віри. Гаінка дуже їй віри доймала (Грінч.). На такі брехні віри ймете? (М. Левиц.)]. Не верить своим ушам - на свої вуха не ввіряти. Слепо в. (шут.) - вірити, як турчин у місяць. В. в долг - давати на-бір (на повір), навіряти. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє].
    * * *
    ві́рити; ( доверять) йня́ти ві́ри (ві́ру); ві́рувати

    \верить на сло́во — віри́ти на сло́во, бра́ти на ві́ру

    Русско-украинский словарь > верить

  • 4 поверять

    поверить
    1) что (проверять) - перевіряти, перевірити, звіряти, звірити що. -рять кого - перевіряти, ревізувати кого. -рить часы - звірити годинника. -рить счета - перевірити (звірити) рахунки;
    2) -рять, -рить кому что - звіряти, звірити кому що, звірятися, звіритеся перед ким и кому з чим, сповіряти, сповірити кому що, повіряти, повірити кому що. [Я тобі одній усе звіряю (Сам.). Звіряючись із своїми думками на зрадливому папері (Єфр.). Не витерпів і сповірив матері своє лихо (Мирн.)]. -рить другу свою тайну - звірити приятелеві свою таємницю (таїну). -рить кому свои чувства - звіритися перед ким із своїм серцем, сповірити кому своє серце (свою душу);
    3) поверить кому в чём, чему - повірити, по[й]няти, пійняти (доняти) віри, віру (віри) дати, увірити кому в чім, чому. [Хто-ж йому повірить? Вона не зовсім пойняла віри тому (Неч.-Лев.). Не поняв віри словам моїм]. -рить пустым обещаниям - на непевні обіцянки (на дурницю, -ці) спуститися, здатися. Поверенный -
    1) перевірений, звірений;
    2) (кому) звірений, сповірений.
    * * *
    несов.; сов. - пов`ерить
    1) ( проверять) перевіря́ти, переві́рити, звіря́ти, зві́рити
    2) ( сообщать) повіря́ти, пові́рити, звіря́ти и зві́рювати, зві́рити, звіря́тися и зві́рюватися, зві́ритися; сповіря́ти, спові́рити
    3) (доверять) довіря́ти, дові́рити; повіря́ти, пові́рити

    Русско-украинский словарь > поверять

  • 5 поручать

    поручить (предмет или дело) по[до]ручати, по[до]ручувати, по[до]ручити, при(по)ручати, при(по)ручувати, при(по)ручити, загадувати, загадати кому що, давати, дати до рук кому; (поверять) сповіряти, сповірити, звіряти, звірити що на кого, звірятися, звіритися з чим на кого, спокладати, спокласти на руки кому, чиї. [Про журбу мою співати доручив я солов'ю (Олесь). Поручаю, брате, тобі цю думку (Л. Укр.). Думка тут була - найвищий обов'язок дати до найчесніших рук (Грінч.). Я вам оце дільце припоручу (Мирн.). Верховний догляд за цими школами поручувано иноді несторіянам, иноді жидам (Павлик). Секретар… оповіщає Спільне Зібрання про все, що йому загадує Голова- Президент Академії. На діда Бутурлаку всі свої маєтки сповіряє. Пани все звіряли на діда й на бабу (Грінч.)]. Поручаемый - по[до]ручуваний, при(по)ручуваний, звірюваний. Порученный - по[до]ручений, при(по)ручений, даний до рук, сповірений, звірений, загаданий кому.
    * * *
    несов.; сов. - поруч`ить
    доруча́ти, доручи́ти, поруча́ти, поручи́ти; прируча́ти, приручи́ти; припоруча́ти, припоручи́ти; ( доверять) довіря́ти, дові́рити

    Русско-украинский словарь > поручать

  • 6 препоручать

    -ручить доручати, доручити кому що; см. Поручать, Доверять.
    * * *
    несов.; сов. - препоруч`ить
    доруча́ти, доручи́ти; припоруча́ти, припоручи́ти

    Русско-украинский словарь > препоручать

  • 7 уповать

    1) поклада́ти наді́ю (наді́ї); (надеяться, ожидать) сподіва́тися
    2) (верить в кого-что-л.) ві́рити
    3) (доверять кому-чему-л.) дові́рити

    Русско-украинский словарь > уповать

  • 8 Недоверять

    не мати віри до кого, не йняти (не діймати) віри, не довіряти, не вірити кому, чому, не ввіряти кому и на кого, на що, не ввіряти на кого; срв. Доверять. [Ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату (Рудч.). З брехні не мруть, та вдруге віри не ймуть (Номис). А козак на жінку не потурає, жінці віри не діймає (Дума)].

    Русско-украинский словарь > Недоверять

См. также в других словарях:

  • доверять — См. верить …   Словарь синонимов

  • ДОВЕРЯТЬ — ДОВЕРЯТЬ, доверить что кому; поверить, поручить, отдать на веру, на совесть, уполномочить; полагаться на кого, верить ему, не сомневаться в честности его. ся, быть доверяему; | вверять кому себя, свои тайны, свои дела, полагаться на кого вполне.… …   Толковый словарь Даля

  • ДОВЕРЯТЬ — ДОВЕРЯТЬ, доверяю, доверяешь, несовер. 1. кому чему в чем. Иметь доверие (книжн.). Он мне доверяет во всём. Он не доверял полученным известиям. 2. несовер. к доверить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ДОВЕРЯТЬ — ДОВЕРЯТЬ, яю, яешь; несовер. 1. см. доверить. 2. кому. Испытывать чувство доверия. Он мне полностью (во всём) доверяет. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • доверять — • абсолютно доверять • безгранично доверять • всецело доверять • полностью доверять …   Словарь русской идиоматики

  • доверять — что и в чем. 1. что (оказывая доверие, поручить, передать). Доверять тайны своему другу. Доверяю получение посылки товарищу. 2. в чем (верить кому л., полагаться на кого л.). Ему во всем доверяю. Доверять врачу в постановке диагноза …   Словарь управления

  • доверять человеку — ▲ верить ↑ (быть) в, мораль, партнер доверять кому верить кому. доверие уверенность в чьей л. моральности; ожидание от человека поведения, соответствующего морали. полагаться на кого. надеяться. рассчитывать. как на каменную гору [стену]… …   Идеографический словарь русского языка

  • доверять — I.     ДОВЕРЯТЬ/ДОВЕРИТЬ     ДОВЕРЯТЬ/ДОВЕРИТЬ, вверять/вверить, поручать/поручить, книжн. возлагать/возложить, устар. препоручать/препоручить, разг. взваливать/взвалить II. доверие …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • доверять — глаг., нсв., употр. сравн. часто Морфология: я доверяю, ты доверяешь, он/она/оно доверяет, мы доверяем, вы доверяете, они доверяют, доверяй, доверяйте, доверял, доверяла, доверяло, доверяли, доверяющий, доверяемый, доверявший, доверяя; св.… …   Толковый словарь Дмитриева

  • доверять — ДОВЕРЯТЬ1, несов. (сов. доверить), что кому. Давать (дать) что л. кому л., проявляя уверенность в чьей л. добросовестности, искренности; поручать (поручить), передавать (передать) что л. кому л. [impf. to entrust something (to), entrust (with),… …   Большой толковый словарь русских глаголов

  • Доверять — несов. перех. и неперех. 1. перех. Оказывая доверие I кому либо, передаваяя что либо в чьё либо распоряжение для осуществления нужных действий. 2. Поручать кого либо или что либо чьим либо заботам, отдавать кого либо на чьё либо попечение. 3.… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»