-
1 культ
1) культ (-ту). Культ красоты и силы - культ краси й сили. Культ предков - культ предків;2) (богопочитание) культ, релігія. Отправление -та - релігійна відправа. Служитель -та - служебник культу.* * *рел., перен.культ, -услужи́тели ку́льта — рел. служи́телі ку́льту
-
2 культівний
культиви́рующийся -
3 культивирующийся
культівни́йРусско-украинский политехнический словарь > культивирующийся
-
4 культивирующийся
культівни́йРусско-украинский политехнический словарь > культивирующийся
-
5 культивировать
-ся культивувати, -ся, плекати, -ся, викохувати, -ся, (сов.) викультивувати, -ся, виплекати, -ся, викохати, -ся; (разводить) розводити, -ся, (выращивать) вирощувати що. [Недержавні народи мусіли культивувати свої мови (Грінч.). Нехай-же ростуть і плекаються на нашій землі нові люди (Ніков.). Деякі південні рослини добре викохуються в нашому краї (Герин.)]. -ющий - а) (прич.) той, що культивує, плекає, викохує; б) (сущ.) культівник (-ка), плекач (-ча), викохувач (-ча). Культивированный - культивований, плеканий, (оконч.) викультивуваний, виплеканий, викоханий.* * *культивува́ти -
6 культя
Культяпа, Культяпка1) (беспалая или искалеченная рука, нога) кикі[о]ть, (-ктя), кукса;2) (беспалый) - см. Кукса 1;3) см. Колченогий.* * *тж. культ`япкаку́кса -
7 министерство
1) (сан) міністерство;2) (пребывание и время пребыв.) міністрування;3) (ведомство) міністерство. -во внутренних дел - міністерство внутрішніх справ; (военное) військових справ; (государственных имуществ) державного майна; (земледелия) земельних справ; (здравоохранения) охорони здоров'я; (императорского двора и уделов) (імператорського) двору і удільних маєтків; (иностранных дел) закордонних (чужоземних) справ; (исповеданий) культів; (морское) морських справ; (народного просвещения) освіти; (путей сообщения) шляхів; (труда) праці; (финансов) фінансів (грошових справ); (юстиции) юстиції (правниче, права, справедливости). Управляющий -вой - управитель (- ля) міністерства.* * *міністе́рство -
8 направление
1) (действие) - а) спрямовування, напрямовування, направляння, напрямляння, справляння, напроваджування, випрямовування, накеровування, скеровування, кер(м)ування, оконч. спрямування, напрямування, направлення, напрямлення, справлення, напровадження, випрямування, накерування, скер(м)ування; б) справляння, навертання, звертання, обертання, привертання и т. п., оконч. справлення, навернення, звернення, обернення, привернення и т. п.; в) направляння, напрямляння, настановляння, напучування и т. п., оконч. направлення, напрямлення, настановлення, напучення и напутіння и т. п.; г) направляння, націляння, вимірювання и виміряння, налучання, рих[ш]тування и т. п., оконч. направлення, націлення, вимірення, налучення, вирих[ш]тування,нарих[ш]тування и т. п.; ґ) лагодження и лагодіння, налагоджування, ладнання, налаштовування, напосуджування и т. п., оконч. полагодження, налагодження и налагодіння, наладнання, налаштування, напосудження и т. п.; д) направляння, нагострювання, мантачення, оконч. направлення, нагостре[і]ння, намантачення; е) стирання, оконч. стертя (-тя). Срв. Направлять 1 - 7;2) (линия пути) напрям (-му), напрямок (-мку). [Вітер не змінював свого напряму (Київщ.). Держіться цього напрямку, нікуди не звертаючи, то за сонця ще доїдете (Ніс). У трьох напрямках виявилась його діяльність (Грінч.). Викривлення революційного напрямку культ-роботи (Еллан). Дали напрямок дальшому його рухові (Грінч.)]. -ние главное - головний напрям(ок). -ние господствующее, преобладающее - переважний напрям. -ние изменяющееся - мінливий напрям. -ние неправильное, ошибочное - хибний, помилковий напрям. -ние обратное - зворотний напрям. -ние прямое - простий напрям, (прямик) простець (-стця), прямець (-мця). -ние по перпендикуляру - сторчовий напрям. -ние ветра, течения, пути - напрям(ок) вітру, течії, шляху (дороги). -ние понижения местности - напрям спаду місцевости. -ние склона - напрям схилу. -ние по второму взводу (команда) - напрямок за другою чотою. Брать, взять -ние, принимать принять -ние - брати, взяти напрям(ок); прямувати, попрямувати; спрямовуватися, спрямуватися; срв. Направляться 2 и 3. [Вітер спрямувавсь на захід (Київщ.)]. Давать, дать -ние - с[на]керовувати, с[на]керувати, спрямовувати, спрямувати; срв. Направлять 1. Давать одно -ние - давати один напрям(ок). Держать -ние - простувати, прямувати; срв. Направляться 3. Изменять, изменить -ние - зміняти, змінити напрям(ок). Иметь -ние - мати напрям, (о дороге: пролегать) слатися, стелитися, держати, лежати, йти, впадати; срв. Направляться 5. Находить, найти (правильное) -ние - знаходити, знайти (правдивий) напрям(ок), (образно) взяти (вхопити) тропи (тропу). [О, знаєм, знаємо, як трудно ухопить тропи (П. Тичина)]. Показывать, показать -ние - в[по]казувати, в[по]казати напрям(ок); спрямовувати, спрямувати, скеровувати, скерувати, давати, дати напрям(ок); срв. Направлять 1. В каком -нии - в якому напрямі (напрямкові), кудою, куди; срв. Куда 1. В том -нии - в тому напрямі (напрямкові), тудою, туди; срв. Туда. В этом -нии - в цьому (в цім) напрямі (напрямкові), сюдою, сюди; срв. Сюда. Во всех -ниях - по всіх напрямах. [Виходили ліс по всіх напрямах (Київщ.)]. По -нию к чему - в напрямі (в напрямкові) до чого. По -нию голоса - на голос. [Зирнула Оксана на голос (Квітка)]. По прямому -нию (прямиком) - просто, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки; [Ідіть просто, нікуди не звертайте (Київщ.)];3) (школа, течение) напрям (-му), напрямок (-мку); прямування, простування (-ння), течія, школа. [Філософ Аристотелевого напряму (Крим.). Він здавна був лівого напрямку (Київ). В Росії нема одкритих політичних партій, але є політичні напрямки (Ленін). Школа своїм схоластичним прямуванням не сприяла освіті (Кониськ.). Нові течії в земстві (Грінч.)]. -ние создаёт гений - напрям (школу) творить геній. -ние журнала, сочинения - напрям(ок) журнала, твору. -ния искусства, литературы, науки, философии - мистецькі, літературні, наукові, філософські напрями (напрямки, школи), напрями (напрямки, прямування) в мистецтві, літературі, науці, філософії. [Всіх надбань різних мистецьких шкіл (Еллан)]. Эволюция литературных течений и -ний - еволюція літературних течій і напрямів (напрямків). Современные -ния - сучасні напрями (прямування);4) (наклонность, стремление) напрям, напрямок, прямування, простування. [Коли-б усі були такого напряму, як я (Слов'яносербщ.). Які в їх ідеали, які напрямки? (Коцюб.). Я розглядаю історичний напрямок (tendance) капіталістичного нагромадження (Азб. Ком.). Революціонери у своїх політичних переконаннях, а не в мистецьких напрямках (Еллан). Оце добре, що в вас такий напрямок (Грінч.). Поважне прямування його розуму (Н.-Лев.)]. -ние (образ) мыслей - напрям думок. Человек известного -ния - людина певного напряму. В этом обществе дурное -ние - в цьому товаристві лихий напрям, це товариство лихого напряму;5) (руководство) направа, керунок (-нку), (установка) налад (-ду), настанова, напрям, напрямок. [Нема у їх направи доброї (Ніс). Він гарної направи і політику життя тямить (Н.-Лев.). З батьків та матерів і дітям направа (Єл. Ум.). З усім напрямком свого пахарського життя (Мирн.)]. У него с детства дурное (худое) -ние - у його з дитинства лиха направа.* * *1) ( действие) напра́влення, (неоконч.) направля́ння; спрямува́ння, скерува́ння, (неоконч.) спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; наго́стрення, (неоконч.) наго́стрювання; нала́годження, (неоконч.) нала́годжування; наве́рнення; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; напря́млення, (неоконч.) напря́мляння2) (линия движения; путь развития) на́прям, -у, на́прямок, -мку, керу́нок, -нку\направление ние враще́ния — мат. на́прям оберта́ння
\направление ние мысле́й — на́прям (на́прямок) думо́к
3) (общественное течение, группировка) на́прям, на́прямок; ( течение) течія́литерату́рное \направление ние — літерату́рний на́прям (на́прямок)
4) ( о документе) напра́влення
См. также в других словарях:
культ — культ, а … Русский орфографический словарь
культ — культ/ … Морфемно-орфографический словарь
Культ — Культ почитание, поклонение. Культ разделяют на: Религиозный культ религиозное почитание каких либо предметов (таких как икона, священные предметы или скульптуры, напр., Здудичский каменный крест), святых отцов, бога или богов;… … Википедия
КУЛЬТ — (лат. cultur, этим. см. культура). У древних: форма общественного богослужения; религиозная обрядность вообще. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. КУЛЬТ 1) форма обществен. богослужения; 2)… … Словарь иностранных слов русского языка
КУЛЬТ — р е л и г и о з н ы й (лат. cultus, от colo – возделываю, почитаю) – религ. почитание каких либо предметов или сверхъестеств. существ, обрядовая сторона религии. В широком смысле в понятие К. включаются все виды действий, связанных с религ. магич … Философская энциклопедия
КУЛЬТ — КУЛЬТ, культа, муж. (лат. cultus) (книжн.). 1. Религиозное служение божеству. Культ Диониса в древней Греции. || Совокупность религиозных обрядностей. Православный культ. 2. Восхищенное поклонение, почитание. Культ Пушкина у русских поэтов. ❖… … Толковый словарь Ушакова
культ — КУЛЬТ, культа, муж. (лат. cultus) (книжн.). 1. Религиозное служение божеству. Культ Диониса в древней Греции. || Совокупность религиозных обрядностей. Православный культ. 2. Восхищенное поклонение, почитание. Культ Пушкина у русских поэтов. ❖… … Толковый словарь Ушакова
КУЛЬТ — КУЛЬТ, культа, муж. (лат. cultus) (книжн.). 1. Религиозное служение божеству. Культ Диониса в древней Греции. || Совокупность религиозных обрядностей. Православный культ. 2. Восхищенное поклонение, почитание. Культ Пушкина у русских поэтов. ❖… … Толковый словарь Ушакова
культ — КУЛЬТ, культа, муж. (лат. cultus) (книжн.). 1. Религиозное служение божеству. Культ Диониса в древней Греции. || Совокупность религиозных обрядностей. Православный культ. 2. Восхищенное поклонение, почитание. Культ Пушкина у русских поэтов. ❖… … Толковый словарь Ушакова
культ — а; м. [лат. cultus] 1. Религиозное служение божеству и связанные с этим религиозные обряды. К. Диониса в древней Греции. Служители культа (духовенство). 2. кого чего. Поклонение кому , чему л., почитание кого , чего л. К. личности. К. разума. К.… … Энциклопедический словарь
Культ — (от лат. cultus – уход, почитание) 1) один из обязательных элементов любой религии (телодвижения, чтение или пение и т.п.), выражающийся в особых магических обрядах, действиях священнослужителей и верующих с целью оказать желаемое воздействие на … Энциклопедия культурологии
