(дерева)

1) (дерева) к(о)рона, шапка, щит. [Вітер не цілу грушу зламав, тільки шапку (Звин.)];

2) (монета) крона, (австрийская) корона.

* * *

Кусочек

1) (часть чего-л.) шматок (-тка), шматочок (-точка), кусок (-ска), кусень (- сня), кусочок (-чка), кусник (-ка), кусничок (-чка), (зап.) штука, штученька, кавалок (-лка), кавалочок (-чка), кавальчик (-ка). [Проханий шматок горло дере (Приказка). Миска пшона, кусок сала, то до мене вся приправа (Пісня). Кусок полотна (Полт.). Відвалив криги оттакий кусень (Казка). І розірвав свою міцну присягу, мов кусничок гнилої шовковинки (Куліш). Іцка розірвало на штуки (Франко). Живцем порубали на штуки (Маковей). Білі пальці - на кавальці, а рученьки - на штученьки (Пісня). То і курку, і печеню, і кавалок кишки, все, що було у торбині, стеребив до кришки (Рудан.)]. Лакомый -чек - ласий шматочок. -сок кожи - шкурат, шкураток (-тка). [Дметься мов шкураток на вогні (Квітка)]. -сок дерева, железа - кусок дерева, заліза. -сок мыла - брусок (-ска) мила. В мелкие -ки - на шмаття, на шкамаття, на к[г]амуз, вдрізки, на дрізки, на (в) скалочки, (пров.) на канцурки, на ґанзур; срвн. Вдребезги. [Вхопив мене і розтерзав на шмаття (Куліш). На шкамаття шматували тіло (Франко). Строщити на дрізочки (Номис). Розіб'ю в скалочки отой каламарчик (Г. Барв.). Так той меч на канцурки й розскочився (Манж.). Солому б'є на ґанзур (Сл. Гр.)]. Резать на - ки - кришити, краяти, батувати; срвн. Резать, Крошить. Составлять из -ков - штукувати. [Штукована спинка в палятурці (Звин.)];

2) (ломоть) скиба, скибка, скибочка, кусок, кусень, шматок, луста, лустка, лусточка, партика, (диал.) кімса, ламанець, минтус. [Відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб.). Скибка кавуна, дині. Бог дав роток, дасть і кусок (Номис). Добрий кусень лежав у нього за пазухою (Франко). Хліба шматок дасть біг (Номис). Хоч яшна луста, та пшеничне слово (Номис). Лустку хліба посолю (Кониськ.). Іди робити на хліба партику (Сл. Гр.). Пастух за ворота, кімса в його коло рота (Номис). Ішов старець по долині з ламанцями у торбині (Гліб.)]. -чек (ломтик) сала - кришеник. [На стіл повну миску сала кришениками (Кониськ.)]. Он имеет -сок хлеба - він шматок хліба має; він живе в достатках, він не знає біди;

3) (клочок) клапоть (-птя), клаптик, латка, латочка, скибка, скибочка. [Купив клаптик землі (Грінч.). Вихопив з моїх рук папір, порвав і, ховаючи клаптики, кинув на мене погляд повний гніву (Васильч.). Велике щастя - латочка землі (Коцюб.). Крутиться один з одним на своїй скибці (Коцюб.)];

4) (о твёрдой массе) грудка, грудочка, дріб (р. дробу), дрібок (-бка), дрібочок (-чка). [Цур дурня та масла грудка! (Номис). Грудочка соли (Сл. Гр.). Дріб соли, дріб! (Веснянка). Дайте соли два дрібочки, посолити огірочки (Пісня). Доволі кинуть курева дрібочок (Л. Укр.)]. -сок, -сочек сахара, мела, льда - грудка, грудочка цукру, крейди, льоду;

5) -сок (материи: штука) - штука, (полотна: скаток) сувій (-вою). [Прийшов мужик до крамниці, сукно оглядає, перекинув штук із двадцять, все не добирає (Рудан.)].

* * *

1) шмато́к, -тка́, кусо́к, -ска́; шмат, ку́сень, -сня, ку́сник; диал. кава́лок, -лка; ( комок) гру́дка; ( клочок) кла́поть, -птя; ( ломоть) ски́ба, ски́бка

2) (отрез, штука ткани) шту́ка, суві́й, -во́ю, кусо́к; поста́в, -у

1) лізти, (взлезать) вилазити, вилізати, злазити куди, на що, по чому; (карабкаться) дертися и дратися (деруся, -решся), видиратися, здиратися, пнутися и п'ястися (пнуся, пнешся), спинатися, (цепко) драпатися куди, на що; (слезать) злазити, злізати з чого, куди, у що; (переть) перти (пру, преш), пертися, пхатися куди, до чого, у що; срвн. Лазить и Взбираться. [Серед ліса стоїть дуб,- давай по нім лізти (Рудан.). Знову лізуть на сонце важкі, розтріпані хмари (Коцюб.). Наївся дурману та й дереться на стіну (Богодухівщ.). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Наймички регочуться, аж на комін спинаються (Н.-Лев.). Лядські господарі почали пертися на узграниччя всіма способами (Куліш)]. Лезть на дерево, на кровлю - лізти, ви[з]лазити, дертися, ви[з]диратися, пнутися на дерево, на покрівлю. Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) - лізти (дертися и т. п.) на стіну. Лезть с дерева - лізти (злазити, злізати) з дерева. Лезть на четвереньках - рачки лізти, рачкувати. [Струк рачкував за їм здалека (Грінч.)]. Лезть в воду - лізти у воду. Лезть в бары, в начальство и т. п. - пнутися или п'ястися, лізти в пани, в начальники, на панську лінію гнути, (грубо) пертися, пхатися, микатися куди, до чого, у що. [Забагатіли, в пани пнуться (Слов'яносерощ.). П'явся до гетьманування на Україні (Куліш). В слов'янофіли так і претесь (Шевч.). У начальство він не пхається (Грінч.). Коли не піп, не микайся в ризи (Приказка)]. Куда ты -зешь? - куди ти лізеш, пнешся? (грубо) куди ти пхаєшся (прешся)? [Куди ти прешся,- і без тебе тісно (Л. Укр.)]. Не лезь в чужое дело - не втручайся (не вмикуйся) до чужої справи; не пхай носа до чужого проса (Номис). Лезть (приставать) к кому - лізти, в'язнути, чіплятися до кого. Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому - з короткими гужами приставати до кого; срвн. Приставать 4. Лезть в драку - лізти, сі[и ]катися, соватися, сукатися з кулаками (з ножем и т. п.) до кого. [Чого до мене з ножакою сикаєшся? (Куліш). Кричав, совався з кулаками (Н.-Лев.). Не билася я, а вони сукалися з кулаками, а я одпихалась (Переяславщ.)]. Лезть в голову - лізти в голову, лізти (сунутися, спадати) на думку, на мислі, (фам.) пертися в голову. [Лізе на думку, наче злодій до скрині (Кон.). Такі все дурниці лізуть (спадають) на думку (Харківщ.). Їх лиця раз-у-раз сунулися мені на думку (Франко). Однісінька влізлива думка так і преться в голову (Крим.)]. Ему ничто не -зет в голову - його голови ніщо не держиться; йому до голови нічого не впхаєш (не втовчеш). Он сам в петлю -зет - він самохіть у петлю лізе (пнеться), він сам собі зашморг на шию накидає. Сапоги узки, не -зут на ногу - чоботи вузькі, не налазять на ногу. Шапка не -зет на голову - шапка не налазить на голову. Из кожи лезть - рватися (видиратися) з шкури; Срвн. Кожа. [Роблю, аж із шкури видираюся (Звин.)]. Он в карман за словом не -зет - він язика не в кешені ховає, він по слово до кешені не лізе;

2) а) (о волосах, мехе) лізти, вилазити. [Після тифу коси вилазять, лізе й лізе і кіска отака зостанеться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лізти, розлазитися. [Крам гнилий: так і лізе (розлазиться) в руках (Полтавщ.)].

* * *

1) лі́зти; ( взбираться наверх) вила́зити, виліза́ти; ( с трудом) де́ртися, дра́тися; ( налезать) нала́зити

2) ( во что - вмешиваться) лі́зти (в що); ( приставать) сі́катися, сучи́тися (до кого)

3) (выпадать; расползаться) лі́зти; (о волосах, шерсти) вила́зити, виліза́ти; (о ткани, коже) розла́зитися, розліза́тися

1) (по воздуху и перен.) летіти (лечу, летиш, -тимо, -тите), (ум. летітоньки), линути. [Защебетав жайворонок угору летючи (Шевч.). Летить миска до порога (Пісня). Соколонько крилоньками махає, летітоньки гадає (Лукаш.). А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну (Шевч.)]. Стрела -тит - стріла летить. Пыль -тит облаком - пил (порох) летить хмарою. Время, лето -тит, годы -тят - час, літо лине (летить), роки линуть (летять). [Марко писав годину, другу і не помічав, як линув час (Грінч.). Летить літо, як крилами (Номис)]. Время -тит незаметно - час непомітно лине, збігає, час не змигнеться. Листья -тят с дерева - лист(я) облітає, о(б)падає з дерева. Быть в состоянии -теть - спромогтися летіти; підлетіти. [Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів (Сл. Гр.)];

2) (мчаться по воде, по земле) летіти, мчати(ся), гнати(ся), (о корабле ещё) линути. [Немов стадо скажених вовків летить до села, виючи з голоду (Франко)]. -тит, как бешеный - летить (женеться), як несамовитий, (фамил.) жене як дідько вітри;

3) (падать) летіти, падати. Книга -тит на пол - книжка летить (падає) на підлогу.

* * *

насадить

1) (растенья) насаджувати, насадити (реже) насадовити, (о мног.) понасаджувати що, чого. [Насадили картоплі, а вона й померзла (Сл. Ум.). Насадовив ліщини (Звин.). Се-ж він своїми руками і дерева понасаджував (Стор.)];

2) (перен.) насаджувати, (ц.-слав. насаждати), насадити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (о мног.) понасаджувати, позаводити, позапроваджувати що. [Тяжкі негоди насаждають в душах злобу (Франко). Почали нові порядки скрізь заводити (Сл. Ум.)]. -ждать науки и искусства - насаджувати (заводити, запроваджувати) науки й мистецтва. Насаженный и Насаждённый -

1) насаджений, насадовлений, понасаджуваний;

2) насаджений, заведений, запроваджений, позаводжений, позапроваджуваний. -ться -

1) насаджуватися, бути насаджуваним, насадженим, насадовленим, понасаджуваним. [Підсапували дерева, що насадовлено вподовж залізниці (Крим.)];

2) насаджуватися, заводитися, запроваджуватися, бути насаджуваним, запроваджуваним, насадженим, заведеним, запровадженим, понасаджуваним, позапроваджуваним.

* * *

несов.; сов. - насад`ить

1) ( садить) наса́джувати, насади́ти, -саджу́, -са́диш и мног. понаса́джувати

2) (перен.: науки) наса́джувати и насаджа́ти, насади́ти; ( вводить) заво́дити, -джу, -диш, завести́, -веду́, -веде́ш и мног. позаво́дити, запрова́джувати, запрова́дити, -джу, -диш и мног. позапроваджува́ти

нрч. непорушно, нерухомо, (реже) неповорушно, не(з)рушно, недвижно. [Непорушно стоять дерева (Коцюб.) Сиділа непорушно, як кам'яна (Грінч.). Сиділа неповорушно на одному місці (Н.-Лев.). Недвижно темні дерева стоять (Франко). Пил висів у повітрі недвижно (Крим.)].

* * *

тж. недвиж`имо; нареч.

нрч. нерухомо, непорушно, (редко) нерушно, неповорушно, недвижно. [Цілісінький день пролежить нерухомо (М. Вовч.). Тихо, нерухомо, наче шкло, стоїть на Десні вода (Кониськ.). Її очі нерухомо дивились на дрібненьку квіточку (Л. Укр.). Сидів нерухомо, аж доки прийшла на зміну варта (Кирил.). І я у знемозі лежу непорушно (Вороний). Мовчала і сиділа непорушно, мов кам'яна (Грінч.). Непорушно стоять дерева (Коцюб.). Саїд-Алі непорушно сидів (Ле). Сиділа непорушно на одному місці (Н.-Лев.). Вуста німіють згорнені нерушно (Дніпр. Ч.). Недвижно темні дерева стоять (Франко). Нічого не говорив, сидячи недвижно, покірно (Виннич.)].

* * *

обнять (об'ять)

1) обій[ні]мати, обійняти, обняти, (о мног.) пообіймати, пригортати, пригорнути кого, що, (о мног.) попригортати;

2) (охватывать) о(б)гортати, о(б)горнути, (о)повивати, (о)повити що чим, обій[ні]мати, обійняти, обняти, о(б)хоплювати, о(б)хопити що чим. [Надія на щастя усе повиває (Грінч.). Принципом краси не можна охопити всіх потреб людського духу (Єфр.)];

3) (умом, мыслями) - см. Постигать;

4) (о поре) - см. Заставать;

5) (о пространстве) - см. Занимать. Обнять друга - об(ій)няти приятеля. Мрак -нял землю - морок о(б)горнув (оповив) землю. Философия -мает все науки - філософія охоплює усі науки. Меня об'ял ужас - жах охопив мене. Этого дерева в три обхвата не обоймёшь - цього дерева не охопиш у три обійми(ща). Об'ять необ'ятное - осягти неосяжне. Обнятый -

1) об(ій)нятий, пригорнутий;

2) о(б)горнутий, (о)повитий, об(ій)нятий, охоплений.

* * *

несов.; сов. - обн`ять

1) ( заключать в объятия) обійма́ти, обійня́ти и пообійма́ти, обніма́ти, обня́ти и пообніма́ти; ( охватывать) обгорта́ти, обгорну́ти

2) ( охватывать собой) охо́плювати, охопи́ти, обійма́ти, обійня́ти, обніма́ти, обня́ти; (окутывать, обволакивать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти, повива́ти, пови́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти

3) (перен.: постигать) осяга́ти, осягну́ти и осягти́

4) ( захватывать - о чувствах) обійма́ти, обійня́ти, обніма́ти, обня́ти, охо́плювати, охопи́ти, повива́ти, пови́ти, оповива́ти, опови́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, огорта́ти, огорну́ти, перейма́ти, перейня́ти, пойма́ти, пойня́ти; поніма́ти, поня́ти

отделиться

1) відділятися, відділитися, (расстаться) відлучатися, відлучитися, (отложиться, обособиться) відрізнятися, відрізнитися, відокре[о]млюватися, відокре[о]митися, відірватися, від'єднатися від кого, від чого. [Скажи ти серцю: відлучись від тіла (Л. Укр.)]. От партии -лась группа левых - від партії відрізнилася (відокремилася, від'єдналася) група лівих. -ться от родных (получив надел) - різнитися, відрізнятися, відрізнитися (відділятися, відділитися, відселятися, відселитися, відокре[о]млюватися, відокре[о]митися, відходити, відійти) від батьків. Кора хорошо -ляется от дерева - кора добре відлустується від дерева;

2) (отграничиться) відмежовуватися, відмежуватися від кого, від чого;

3) -ться от какого-л. фона - вирізнятися, визначатися на якому тлі.

* * *

несов.; сов. - отдел`иться

1) відділя́тися, відділи́тися; (изолироваться, обособляться, отграничиваться) відокре́млюватися, відокре́митися, відмежо́вуватися, відмежува́тися; (отъединяться, обособляться) відрізня́тися, відрізни́тися; ( отлучаться) відлуча́тися, відлучи́тися

2) (выделяться - о слюне, поте) виділя́тися, ви́ділитися

3) ( получив надел) відділя́тися, відділи́тися, відрізня́тися, відрізни́тися

4) строит. (несов.) відділи́тися; відокре́млюватися, відмежо́вуватися; відрізня́тися; відлуча́тися; вилуча́тися; відділя́тися, відрізня́тися

виріб (-робу). Занимаюсь мелкими -ми из дерева - роблю дрібні вироби з дерева.

* * *

1) ( изготовление) ви́готовлення, ви́готування, виготовля́ння; ( производство) виробни́цтво

2) ( мелкая работа) дрі́бна робо́та; ( починка) ла́годження

3) ( изделие) ви́ріб, -робу

повільний, спроквільний, поступов(н)ий, ступневий, поступінний. -ный рост дерева - повільне зростання дерева. -ное и внезапное изменение - повільна (спроквільна) і раптова зміна.

* * *

1) (у животных, анат.) нирка;

2) (цветочн. на деревьях) бростина, бростка, брочка (ум. бростиночка, бросточка, брочечка), бросток (-тка) (соб. брость (-сти), брост (-ту), бростя (-стя), забрость (-сти)), пупок (-пка), біб'яшок, біблашок (-шка); (бутон) пуп'янок (- нка) (ум. пуп'яночок), пуп'ях (-ха), пуп'яшок (-шка), зеленочок (-чка), бульбашка, буцик, зав'язок (-зка); (распускающаяся) розпуківка (ум. розпуківочка), розпукалка; (лиственная) брунька (ум. брунечка), бубочка, бурубушка. [Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от- от має розкритись (Л. Укр.). На яблуні багато забрости, багато яблук буде (Н.-Лев.). Забрость аж червоніла на деревах (Н.-Лев.). До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва (Млака). Молоденька, наче пуп'янок (Приказка). Квітки розкручували свої пуп'яночки (Н.-Лев.). Не розів'єшся, любий мій квіте, ізов'янеш в зеленочку (М. Вовч.). Розпукуються вже буцики на троянді - буде цвісти скоро (Переясл.). Зав'язки фіґ показались на фіґовині (Св. Пис.). По кущах виповнюються розпуковочки, бростяться дерева (М. Вовч.). На весні береза бруньки наганяє (Чуб.)]. Выбрасывать, выбросить -чки (о дереве) - броститися, наброщуватися, наброститися, бростатися, набростатися, брунитися, набрунитися, набрунькуватися, набруньчитися, прищитися, наприщуватися, наприщитися. [Вишня почала вже броститись (Аф.). Ач як рясно набростилося - буде врожай на садовину (Лубен.). Дерево бруниться Крол.). Дерево вже набрунькується (Манж.). Дерево вже в бурубушках (як починає наприщуватись) (Козел.)]. Имеющий много - чек (о дереве) - броснатий.

* * *

1) бот. бру́нька, брость, -ті, за́брость; ( цветочная) пу́п'янок, -нка

2) зоол. пупо́к, -пка́

верх, вершина, верховина, кичера (гал.), (соб.) верхогір'я. В. обнаженная - лисогора (Коцюб.). В. дерева - верх, вершина, верховина, (соб.) верховіття, верхів'я, верхівля, (крона) чоло. [Заснув і дуб вершиною високий (Грін.). Навкруги дерева спали, вгору знявши темні чола (Грінч.)]. См. Верхушка 1.

1) (противоп. хвойному) листяний, листуватий, (зап.) листястий. [Листяні дерева (Тутк.). Дуб і инші листясті дерева (Шух.)]. -ный лес - см. Лес 1;

2) (листный, листовой) листяний, листовий, листковий. -ный свод - листяне склепіння. -ный орнамент - листковий орнамент (-ту).

1) (противоп. хвойному) листяний, листуватий, (зап.) листястий. [Листяні дерева (Тутк.). Дуб і инші листясті дерева (Шух.)]. -ный лес - см. Лес 1;

2) (листный, листовой) листяний, листовий, листковий. -ный свод - листяне склепіння. -ный орнамент - листковий орнамент (-ту).

натомить

1) кого - натомляти и натомлювати, наморювати, наморити, зморювати, зморити (переутомлять) пере(в)томлювати, пере(в)томити, перенатужувати, перенатужити, (о мног.) понатомлювати, потомити, понаморювати, позморювати, поморити, попере(в)томлювати, поперенатужувати кого;

2) что - натомляти и натомлювати, натомити, (натружать) натруджувати, натрудити, (дёрганием) насіпувати, насіпати, (о мног.) понатомлювати, понатруджувати, понасіпувати що. [Натомив очі (Київ). Натрудила ногу (Київщ.). Смикаючи сіно, насіпав собі руки (Сл. Гр.)];

3) чего - а) (дерева) нав'ялювати, нав'ялити (о мног.) понав'ялювати (дерева); б) (стали) накрицьовувати, накрицювати, (о мног.) понакрицьовувати (стали). Натомлённый -

1) натомлений, наморений, зморений, пере(в)томлений, перенатужений, понатомлюваний и т. п.;

2) натомлений, натруджений, насіпаний, понатомлюваний и т. п.;

3) нав'ялений, понав'ялюваний; накрицьований, понакрицьовуваний. -ться -

1) (стр. з.) натомлятися и натомлюватися, бути натомлюваним, натомленим, понатомлюваним и т. п.;

2) (утомляться) натомлятися и натомлюватися, натомитися, наморюватися, наморитися, (переутомляться) пере(в)томлюватися, пере(в)томитися, перенатужуватися, перенатужитися. [Напрацювавшись цілий день на полі, натомившись, що й ногами не здвигну, мушу мерзнути на мокрій землі (Коцюб.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (томя, изнуряя) натомитися, наморитися, (мучая) намучитися; б) (томя дерево) нав'ялитися; (сталь) накрицюватися; в) (томясь) натомитися, нанудитися, нанудьгуватися.

- замаривание дерева

техн., несов. напи́ливать, сов. напили́ть

- обтёска дерева